Рішення

від 28.01.2022 по справі 910/13656/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2022Справа № 910/13656/21 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕГРІТЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Фармінг"

про стягнення 958 087, 99 грн.

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Егрітек" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТ ФАРМІНГ" про стягнення 958087,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13656/21 та призначено до розгляду на 22.10.2021.

Ухвалою суду від 22.10.2021 відкладено підготовче засідання на 26.11.2021.

26.11.2021 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В підготовче засіданні 26.11.2021 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.

В підготовче засіданні 26.11.2021 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.01.2022.

В судове засідання 28.01.2022 представник позивача з`явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позові вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 28.01.2022 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

Між Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛАНТ ФАРМІНГ та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" 17.07.2020 року укладено договір № СГ 170720 (Договір 1) та 23.07.2020 року договір №СГ 230720 (Договір 2).

За Договором 1 Позивач зобов`язаний передати у власність Відповідача Бункер- накопичувач перевантажувальний БНП-20 та за Договором 2- причіп тракторний ПТС-6 (далі - Продукція) у кількості та комплектації згідно із специфікаціями, що є невід`ємними частинами Договорів, а Відповідач відповідно до пункту 1.1 Договорів - прийняти та оплатити продукцію на умовах цих Договорів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору 1 сторони домовилися, що ціна Договору 1 становить 550200,00 грн, відповідно до п.2.1 Договору 2 ціна Договору 2 становить 120000,00 грн.

Специфікацією №1 до Договору 1 Сторони встановили, що предоплата становить 110040,00 грн., яку Відповідач повинен сплатити протягом 3 банківських днів, рахуючи від дати укладання Договору, подальша оплата мала виплачуватися частинами.

07.08.2020 року Позивач здійснив поставку Товару за Договором 1 та Договором 2, що підтверджується Актом приймання-передачі до договору №СГ 170720 від 17.07.2020 р. та Актом приймання-передачі до договору №СГ20720 від 23.07.2020 року. Тобто Позивач зі своєї сторони виконав зобов`язання повністю.

18.08.2020 р. на рахунок Позивача від Відповідача поступили грошові кошти в розмірі 110040,00 грн. в якості предоплати за Договором 1, що підтверджується випискою від 18.08.2020 року з розрахункового рахунка Позивача.

18.03.2021 р. позивач направив Відповідачу претензію з вимогою сплатити грошові кошти за Договором 1. Проте відповіді від Відповідача не надійшло.

Відповідачем не надано ніяких доказів які б спростовували зазначене.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 12000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 98190,51 грн., 3 % річних в розмірі 10335,21грн., штраф в розмірі 251491,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 37911,19 грн.

Пунктом 5.2. Договору 1 та п. 5.2 Договору 2 встановлено, що за порушення строків оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 5.3 Договору 1 та п. 5.3 Договору 2 встановлено, що за порушення строків оплати понад 10 календарних днів Покупець сплачує Продавцю штрафну неустойку в розмірі 0,2 % від суми відповідного простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 217, 218 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи вище зазначене, задоволенню підлягає штраф в розмірі 251491,08грн., та пеня в розмірі 98190,51грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача3% річних в розмірі 10335,21грн. та інфляційних втрат в розмірі 37911,19 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги .

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАНТ ФАРМІНГ (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 5, ідентифікаційний код 41202448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Егрітек (02105, м. Київ, вул. П. Усенко, 8, ідентифікаційний код 41072621) заборгованість в розмірі 98190 (дев`яносто вісім тисяч сто дев`яносто) грн. 51 коп., штраф в розмірі 251491 (двісті п`ятдесят одну тисячу чотириста дев`яносто одну) грн. 08 коп., 3% річних в розмірі 10 335 (десять тисяч триста тридцять п`ять) грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 37911 (тридцять сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 19 коп., судовий збір в розмірі 14371 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 32 коп.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.02.2022.

Суддя В.І. Мельник