Рішення

від 26.01.2022 по справі 910/19141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2022Справа № 910/19141/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/19141/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (Україна, 01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код: 41389892)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454)

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"; 3) Кабінету Міністрів України

про стягнення 5 070 785,58 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Корсун Ю.Ю., довіреність № 92-Д від 31.12.2021;

від третіх осіб: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 4 611 867,79 грн, з яких заборгованість у розмірі 3 989 807,73 грн, пеня у розмірі 254 123,81 грн, штраф у розмірі 301 097,60 грн та 3 % річних у розмірі 66 838,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1069/01 від 29.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

14.12.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19141/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.

14.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що змістом позовної заяви та доданими до неї документами не підтверджується факт настання строку остаточної оплати ним електричної енергії, відпущеної позивачем, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивачем не обґрунтовано дати виникнення виконання зобов`язання та, відповідно, дати прострочення виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором. За доводами відповідача, ним було здійснено оплати за відпущену позивачем електричну енергію у загальній сумі 558 671,77 грн, відтак позивачем було невірно визначено ціну позову, а також невірно здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що нарахування позивачем штрафу на визначену ним суму заборгованості за перших 10 та 20 днів спірних періодів 2020 року суперечить правовій природі штрафу, а також неправомірність нарахування позивачем 3 % річних щодо кожного платежу за перші 10 та 20 днів розрахункових періодів. Поряд з цим, відповідач посилається на відсутність своєї вини в неотриманні позивачем повної оплати електричної енергії, що пов`язано із невиконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" покладених на нього спеціальних обов`язків.

14.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача також надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету Міністрів України.

Підготовче засідання, призначене на 03.02.2021, не відбулось у зв`язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/19141/20 призначено на 03.03.2021.

25.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що наданими ним актами купівлі-продажу електричної енергії за березень - червень 2020 року, які підписані обома сторонами, підтверджується об`єм та вартість електричної енергії, відповідачем не заперечується факт придбання ним електроенергії загальною вартістю 4 548 479,50 грн, а також не надано доказів повної оплати відпущеної електроенергії. Як зазначає позивач, наданими ним доказами, а також поясненнями відповідача, викладеними у відзиві, підтверджується факт порушення ним строків оплати електроенергії, що має наслідком застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій, а також сплати 3 % річних.

03.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат і 3% річних до 1 (однієї) грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 було задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"; Кабінет Міністрів України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів і відкладено підготовче засідання до 31.03.2021.

09.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження кількості відпущеної електроенергії за перші 10 та 20 днів розрахункових місяців за період з березня по червень 2020 року, а саме оперативних даних стосовно обсягу товарної продукції, отриманої у ПрАТ "НЕК "Укренерго". Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що позивачем не підтверджено належними доказами дати отримання відповідачем підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії за вказаний період, відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено факту виникнення зобов`язання та, відповідно, наявності заборгованості. Відповідач повторно наголошує на неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій та 3 % річних, а також на відсутності своєї вини у нездійснення повної оплати відпущеної позивачем електроенергії.

15.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 989 807,73 грн заборгованості, 262 370,62 грн пені, 301 271,11 грн штрафу та 108 450,14 грн 3 % річних.

16.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

29.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли пояснення щодо позову.

У підготовчому засіданні 31.03.2021 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, розгляд клопотання позивача про витребування доказів відкладено до наступного підготовчого засідання та оголошено перерву до 21.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/19141/20 призначено на 21.04.2021.

02.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо позову.

05.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо позову.

У підготовчому засіданні 21.04.2021 представник відповідача подав заперечення на клопотання позивача про витребування доказів та заперечував проти задоволення вказаного клопотання з підстав, викладених у запереченні. Представник третьої особи-3 також заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у ПрАТ "НЕК "Укренерго" як адміністратора комерційного обліку електричної енергії (АКО) належним чином засвідчені копії актів щодо обсягу товарної продукції ТОВ "Доброслав-Солар", наданої АКО, підписаної КЕП, придбаної за перші 10 днів, за перші 20 днів та за 30/31 днів за період з березня по червень 2020 року і оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.05.2021.

11.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення щодо зменшення розміру неустойки.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 судом було оголошено перерву до 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/19141/20 призначено на 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/19141/21 призначене на 02.06.2021 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2021.

25.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021.

16.06.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 989 807,73 грн заборгованості, 262 370,62 грн пені, 301 271,11 грн штрафу, 387 798,52 грн інфляційних втрат та 129 537,60 грн 3 % річних.

У підготовчому засіданні 16.06.2021 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 07.07.2021.

02.07.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовче засідання 07.07.2021 з`явились представники відповідача та третьої особи-3, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомленні належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

15.07.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ДП "Гарантований покупець" до ТОВ "Доброслав-Солар" про визнання недійсним пункту 4.6 Договору № 1069/01 від 29.11.2019, в якій також заявлено клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець" про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та повернуто зустрічну позовну заяву ДП "Гарантований покупець" до ТОВ "Доброслав-Солар" про визнання недійсним пункту договору разом з доданими до неї документами заявнику.

27.07.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову в продовженні процесуального строку та повернення зустрічної позовної заяви від 20.07.2021 у справі №910/19141/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 було зупинено провадження у справі № 910/19141/20 до перегляду ухвали суду від 20.07.2021 в порядку апеляційного провадження, матеріали справи передано до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на ухвалу суду від 20.07.2021.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі № 910/19141/20 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2021 у відкритті касаційного провадження у справі № 910/19141/20 за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 було відмовлено.

24.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 було поновлено провадження у справі № 910/19141/20, судове засідання призначено на 22.12.2021.

21.12.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн, у зв`язку з її погашенням відповідачем.

У судовому засіданні 22.12.2021 судом було оголошено перерву до 26.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/19141/20 призначено на 26.01.2022.

У судове засідання 26.01.2022 з`явився представник відповідача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомленні належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 26.01.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Договір № 1069/01, згідно з п. 1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами пункту 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

За умовами пункту 7.4 Договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

20.03.2020 сторонами було укладено Додаткову угоду № 564/01/20 до Договору, якою змінено в Договорі слова "виробник за "зеленим" тарифом" на продавець за "зеленим" тарифом, а також викладено статті 1 - 7 Договору в новій редакції.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору, сторонами було підписано та скріплено печатками акти купівлі-продажу електроенергії, а саме: за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 842 406,29 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 1 397 384,44 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 934 815,37 грн та за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 1 373 909,40 грн, що разом становить 4 548 515,50 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, а також вимог Порядку, вироблену позивачем електроенергію, яка була отримана ним на підставі вищезазначених актів, в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 3 989 807,73 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу вих. 01-09 від 04.09.2020 про сплату заборгованості в розмірі 5 502 499,32 грн та штрафу в розмірі 407 157,45 грн, яка була отримана відповідачем, проте залишена без задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, 3 989 807,73 грн заборгованості, 262 370,62 грн пені, 301 271,11 грн штрафу, 387 798,52 грн інфляційних втрат та 129 537,60 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. Гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач протягом березня - червня 2020 року продав, а відповідач купив електричну енергію загальною вартістю 4 548 515,50 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами акти купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020 та від 30.06.2020.

Зазначені у вищевказаних актах купівлі-продажу електричної енергії обсяги виробленої електроенергії також підтверджуються наданими на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021 у цій справі ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратором комерційного обліку електричної енергії (АКО), належним чином засвідченими копіями актів про виробіток та відпуск електричної енергії за період з березня по червень 2020 року, а також даними щодо обсягу товарної продукції позивача, придбаної за перші 10 днів, за перші 20 днів та за 30/31 днів за вказаний період.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, за умовами Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Постановою НКРЕКП "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" від 24.12.2019 № 3111 з 01.01.2020 позивачу, як виробнику електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, встановлено "зелений" тариф у розмірі 395,34 коп/кВт*год (без ПДВ).

Постановою НКРЕКП "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" від 25.03.2020 № 723 з 01.04.2020 позивачу, як виробнику електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, встановлено "зелений" тариф у розмірі 425,36 коп/кВт*год (без ПДВ).

Виходячи зі змісту пункту 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати відпущеної позивачем електроенергії за 1 - 10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати відпущеної позивачем електроенергії за 11 - 20 дні місяця до 25 числа (включно) розрахункового місяця.

У свою чергу, з огляду на положення пункту 10.4 Порядку, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року.

Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року.

Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року.

Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що відповідач, з порушенням передбачених Договором та Порядком строків проведення розрахунків за придбану у позивача електроенергію за період з березня по червень 2020 року, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 558 707,77 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром оплат від ДП "Гарантований покупець".

Протягом перебування справи у провадженні суду відповідачем було подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору, на підтвердження чого відповідачем надано платіжні доручення № 177 093 від 12.11.2021 на суму 449 200,69 грн, № 177 134 від 12.11.2021 на суму 1 329 793,04 грн, № 186 788 від 12.11.2021 на суму 889 809,98 грн та № 178 156 від 12.11.2021 на суму 1 321 004,02 грн, з призначеннями платежів: за відпущену протягом березня - червня 2020 року електроенергію за Договором.

Також позивачем було подано до суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами частин 1, 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд встановив, що заява про відмову від позову підписана директором позивача - Жердецьким С.В., повноваження якого як керівника позивача підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вважаються достовірними.

З огляду на вищевикладене, оскільки заява про відмову від позову є формою реалізації прав позивача, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, підписана уповноваженою особою позивача, суд вважає за необхідне прийняти вказану заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи ту обставину, що позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі ч. 3 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені за Договором та встановлено, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору та є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що відповідач прострочив оплату придбаної у позивача електроенергії за Договором на понад 30 днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми, відтак штраф у розмірі 301 271,11 грн є обґрунтованим.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Судом також перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, щодо ненадходження грошових коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", оскільки згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошових зобов`язань за Договором сталося не з його вини, а також на вжиття ним всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань перед позивачем не може бути підставою для звільнення від передбаченої Договором відповідальності.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу на визначену ним суму заборгованості за перші 10 та 20 днів спірних періодів 2020 року суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки судом встановлено факт прострочення оплати електроенергії за Договором, яким встановлено відповідальність відповідача у вигляді штрафу в розмірі 7 % від неоплаченої суми, який і було нараховано позивачем, відповідно до умов Договору.

Посилання відповідача на неврахування позивачем при здійсненні розрахунків пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних сплачених ним грошових коштів за придбану у позивача електроенергію також є безпідставними, оскільки вказані обставини спростовуються наявними у матеріалах справи розрахунками позивача, згідно з якими позивачем було враховано здійснені відповідачем оплати.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних на перші 10 та 20 днів розрахункових періодів суд також відхиляє як необґрунтовані, з огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також враховуючи ту обставину, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат і 3 % річних до 1 (однієї) грн, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат і 3 % річних до 1 (однієї) грн, не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру штрафу посилання відповідача на відсутність збитків у позивача, відсутність доказів погіршення фінансового стану позивача, а також на своє скрутне фінансове становище та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином, а право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат і 3 % річних до 1 (однієї) грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність прийняття відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн та закриття провадження у справі № 910/19141/20 в цій частині заявлених позовних вимог, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 262 370,62 грн пені, 301 271,11 грн штрафу, 387 798,52 грн інфляційних втрат та 129 537,60 грн 3 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 130 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У поданій до суду заяві про відмову від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн позивач просить суд покласти понесені ним витрати по сплаті судового збору на відповідача.

З огляду на положення вищевказаних норм процесуального закону, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 76 061,78 грн покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням вимог позивача відповідачем після пред`явлення позову (у частині стягнення заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн) та заявою позивача про покладення на відповідача понесених ним судових витрат, а також необхідністю задоволення позову в іншій частині заявлених вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" від позову в частині вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код: 43068454) заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн.

2. Закрити провадження у справі № 910/19141/20 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код: 43068454) заборгованості в розмірі 3 989 807,73 грн.

3. В іншій частині позов задовольнити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Солар" (Україна, 01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код: 41389892) 262 370 (двісті шістдесят дві тисячі триста сімдесят) грн 62 коп. пені, 301 271 (триста одну тисячу двісті сімдесят одну) грн 11 коп. штрафу, 387 798 (триста вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 52 коп. інфляційних втрат, 129 537 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 60 коп. 3 % річних та 76 061 (сімдесят шість тисяч шістдесят одну) грн 78 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.02.2022

Суддя О.В. Нечай