Рішення

від 22.12.2021 по справі 260/534/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2021 року м. Ужгород№ 260/534/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Леньо І.О.

представника відповідача - Калинич О.А.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" (вул. Міксата, буд. 15, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним змісту акту, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 05.11.2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» , визнання недійсним повністю зміст Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 р. о 15 год 30 хв ТОВ «Закарпатенергокомплект» , а зміст Розділу 6 Акту - в частині визнання свідком події ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з наказом від 05.11.2019 р. № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки , вказуючи на те, що нещасний випадок, про який йдеться в Акті спеціального розслідування, стався з гр. ОСОБА_2 , з яким 17.04.2019 р. позивач уклав цивільно-правовий договір, однак, як наголошує позивач, Закон України Про охорону праці не поширюється на осіб, які виконують роботи згідно цивільно-правових договорів, а лише на працівників, з якими підприємство уклало трудовий договір (контракт). Позивач наголошував, що правовідносини між позивачем та загиблим ОСОБА_2 оформлені цивільно-правовим договором від 17.04.2019 року та такі не містять ознак трудових, а тому, на думку, позивача помилковим є висновок відповідача про те, що в даному випадку наявна підміна трудових відносин цивільно-правовими. З огляду на викладене позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що в ході проведеного спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що 21.05.2019 року між позивачем та ПАТ Закарпаттяобленерго укладено договір №28 на виконання підрядних робіт по реконструкції ПЛ-110кВ Міжгір`я - ТРГЕС на ділянці опор № 3 - ПС - ТРГЕС Міжгірського та Хустського районів Закарпатської області. 17 квітня 2019 року між ТОВ Закарпатенергокомплект в особі технічного директора ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 укладено цивільно - правовий договір. За умовами вищезгаданого договору Замовник (ТОВ Закарпатенергокомплект ) доручив, а Виконавець ( ОСОБА_2 ) взяв на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкцію ПЛ-110кВ Міжгір`я ТРГЕС ділянка опор №3 - ПС - ТРГЕС в строк з 17.04.2019 року до 17.10.2019 року. В поданих поясненнях технічного директора ОСОБА_3 значиться, що станом на 27 вересня 2019 року ОСОБА_2 жодних актів виконаних робіт, за період з 17.04.2019 року по 17.10.2019 року, не здавав і виплата винагороди за виконану роботу йому не проводилася. Відповідач наголошував, що виконувати роботи підвищеної небезпеки на підставі договору підряду має право лише той підрядник, який одержав дозвіл відповідно до Порядку № 1107, однак на час укладення цивільно правового договору від 17.04.2019 року ОСОБА_2 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не був фізичною особою - підприємцем, а відповідно йому не було надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Таким чином відповідач наголошував, що залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно - правових договорів фізичних осіб у яких відсутній дозвіл, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку. У зв`язку із закінченням спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком та відповідно до ст. 21 Закону України Про охорону праці , Управлінням Держпраці видано наказ від 05.11.2019 року № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки .

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, заслухавши пояснення свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 листопада 2019 р. Управлінням Держпраці у Закарпатській області був виданий наказ № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки , зокрема позивачеві анулювано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 11.08.2016 р. № 454.16.21 (а.с. 5).

Згідно наказу № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки підставою його прийняття слугувало закінчення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 18 вересня 2019 із електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження, який виконував роботи для ТОВ Закарпатенергокомплект згідно цивільно-правового договору від 17.04.2019 року (акт форми Н-1/П від 31.10.2019 року) та відповідно до статті 21 Закону України Про охорону праці (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Державна служба України з питань прані (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Разом з тим, Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 03.08.2018 року № 84 у повій редакції.

Згідно з підпунктами 13 та 27 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340 (далі - Положення) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань:

13) здійснює контроль за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків;

27) проводить: розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам .

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право:

1) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, вчених, представників організацій роботодавців, профспілок та інших інститутів громадянського суспільства, а також підприємств, установ га організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Управління Держпраці;

2) отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності га їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань .

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах визначає Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 7 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

За умовами п. 10 Порядку № 337 спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками.

За змістом п. 14 Порядку № 337 Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

19 вересня 2019 року наказом Управлінням Держпраці № 43-ср утворено комісію з спеціального розслідування нещасних випадків (далі - спеціальна комісія), яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. в с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області з електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження (а.с. 77).

Результати спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві із смертельним наслідком що стався 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. з електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження, відображені в Акті службового розслідування (а.с. 7-20).

В ході проведеного спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що 21.05.2019 року між ТОВ Закарпатенергокомплект та ПАТ Закарпаттяобленерго укладено договір №28 на виконання підрядних робіт по реконструкції ПЛ-110кВ Міжгір`я - ТРГЕС на ділянці опор № 3 - ПС - ТРГЕС Міжгірського та Хустського районів Закарпатської області (а.с. 101-104).

Як вбачається з Акту службового розслідування, в наданих поясненнях технічного директора ОСОБА_3 зазначено, що на будівництві працювало 8 чоловік, які працюють у ТОВ Закарпатенергокомплект на умовах трудового договору, а також 6 осіб, які залучались до виконання роботи за цивільно - правовими договорами.

06 вересня 2019 року начальником Іршавської дільниці ТОВ Закарпатенергокомплект ОСОБА_1 видано наряд - допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою № 143, зокрема, на монтаж і демонтаж проводів ПЛ-110 Л-102 Міжгір`я-ТРГЕС № 86-№ 109 (а.с. 105).

Відповідач згідно Акту службового розслідування зазначає, що у пункті 2.2. наряду міститься інформація про те, що ОСОБА_2 є електромонтером другого розряду, однак підприємство не надало Управлінню Держпраці підтверджуючих матеріалів про проходження з вищезгаданим працівником відповідного кваліфікаційного навчання.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами справи, 17 квітня 2019 року між ТОВ Закарпатенергокомплект в особі технічного директора Мисів В. М. та гр. ОСОБА_2 укладено цивільно - правовий договір. За умовами вищезгаданого договору Замовник (ТОВ Закарпатенергокомплект ) доручив, а Виконавець ( ОСОБА_2 ) взяв на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкцію ПЛ-110кВ Міжгір`я ТРГЕС ділянка опор № 3 - ПС - ТРГЕС в строк з 17.04.2019 року до 17.10.2019 року (а.с. 106).

Закон України Про охорону праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Так, згідно п. 5 Акту в службового розслідування, який слугував підставою прийняття оскаржуваного наказу від 05.11.2019 р. № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки , зазначено, що основною причиною події, а саме: нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 18.09.2019 року - стала недосконалість технологічного процесу, а супутніми причинами було залучення до роботи працівників не за спеціальністю; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці: відсутність системи управління охороною праці; відсутність контролю за дотриманням працівниками вимог нормативних актів з охорони праці (а.с. 17).

Статтею 21 Закону України Про охорону праці визначено вимоги щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об`єктів і засобів виробництва

Зокрема, в статті 21 Закону України Про охорону праці (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для анулювання дозволу є: заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.

Відповідно до ст.2 Закону України Про охорону праці дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону праці охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності; роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Таким чином, зазначений Закону України Про охорону праці не поширюється на осіб, які виконують роботи згідно цивільно-правових договорів, а лише на працівників, з якими підприємство уклало трудовий договір (контракт). Так само, не поширюється даний Закон на підприємства у випадках, коли роботи на їх замовлення виконують підрядники відповідно до цивільно-правових договорів.

Так, нещасний випадок, який слугував підставою прийняття оскаржуваного наказу від 05.11.2019 р. № 218 Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки , стався з гр. ОСОБА_2 , з яким 17.04.2019 р. позивач уклав саме цивільно-правовий договір.

Відповідач в розділі 3 Акту спеціального розслідування зазначив, що ОСОБА_2 виконував роботи з підвищеною небезпекою на умовах цивільно-правового договору та в даному випадку вбачаються ознаки підміни трудових відносин цивільно-правовими, що в свою чергу позбавляє осіб, котрі у ТОВ Закарпатенергокомплект виконують роботи на умовах цивільно-правових договорів усіх гарантій та компенсацій, передбачених чинним законодавством про працю та може свідчити про порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України.

Вище вказані твердження відповідача про те, що укладаючи з ОСОБА_2 цивільно-правовий договір позивач здійснив підміну трудових відносин цивільно-правовими, спростовується наступним.

В матеріалах справи наявні окремі думки членів комісії, зокрема технічного директора ТОВ Закарпатенергокомплект ОСОБА_3 (а.с. 21-30) та уповноваженої особи найманими працівниками з питань охорони праці ТОВ Закарпатенергокомплект ОСОБА_5 (а.с. 54-63), які не погодилися з вище вказаними висновками комісії, зокрема зазначивши, що особи, з якими ТОВ Закарпатенергокомплект уклало цивільно-правові договори, не залучалися до виконання робіт з підвищеною небезпекою та не виконували їх, будь-яка підміна трудових відносин цивільно-правовими в даному випадку відсутня.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Цивільно-правовий договір (договір цивільного-правового характеру) - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між замовником і підрядником, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Водночас, за договором підряду оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Також робота за договорами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію (підпункт а частини першої стаття 56 Закону України Про пенсійне забезпечення ).

Так, згідно п. 1.1. цивільно-правового договору від 17.04.2019 р. укладеного між позивачем та ОСОБА_2 зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (а.с. 40).

Крім того, суд констатує, що одночасно з цивільно-правовим договором між позивачем та ОСОБА_2 був підписаний Додаток до нього, в якому деталізуються види робіт, які повинен виконати підрядник, та вказаний обсяг робіт і домовлена між сторонами ціна за їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України.

Згідно укладеного між ТОВ Закарпатенергокомплект та ОСОБА_2 цивільно-правового договору і Додатку № 1 до нього вбачається, що між сторонами узгоджено саме конкретний обсяг робіт, який повинен виконати підрядник.

Також, згідно пункту 2.2 цивільно-правового договору оплата виконується не пізніше 10 днів з дня прийняття замовником роботи за актом виконаних робіт. Отже, оплата згідно умов цивільно-правового договору здійснюється замовником одноразово на підставі підписаного між сторонами акту виконаних робіт. Оскільки ОСОБА_2 помер, то в даному випадку винагорода за фактично виконану ним роботу була виплачена його батьку (з яким так само був укладений цивільно-правовий договір), що підтверджується Актом виконаних робіт від 30.09.2019 р. (а.с. 42), заявою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 43) та видатковим касовим ордером від 11.10.2019 р. (а.с. 44).

Крім того, в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України, з нарахованих виконавцю (винагорода була виплачена, крім ОСОБА_2 , ще 5 особам, які також виконували роботи відповідно до укладених цивільно-правових договорів) коштів згідно умов цивільно-правового договору були утримані та сплачені до бюджетів відповідного рівня податок з доходів фізичних осіб, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується Платіжним дорученням № 765 від 11.10.2019 р. (а.с. 45), Платіжним дорученням № 764 від 11.10.2019 р. (а.с. 46) та Платіжним дорученням № 763 від 11.10.2019 р. (а.с. 47).

Таким чином, укладений між ТОВ Закарпатенергокомплект та ОСОБА_2 цивільно-правовий договір є договором підряду, а Додаток № 1 (Перелік робіт по об`єкту Реконструкція ПЛ-110кВ Міжгір`я - ТРГЕС оп № 3-ПС ТРГЕС на ділянці опор № 87-107 с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області) є кошторисом до цього підрядного договору.

З огляду на вище викладене суд приходить висновку, що правовідносини між позивачем та загиблим ОСОБА_2 , оформлені згідно цивільно-правового договору від 17.04.2019 року, не містять ознак трудових.

Таким чином, в ході розгляду справи по суті не знайшло свого підтвердження посилання відповідача на те, що в даному випадку була підміна трудових відносин цивільно-правовими.

Також, як підтверджується умовами цивільно-правового договору від 17.04.2019 року, укладеного з ОСОБА_2 та Додатком до цього договору, в таких відсутні види робіт, які відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, зокрема висотні роботи. Згідно змісту цивільно-правового договору від 17.04.2019 року, Додатку до нього та Акту виконаних робіт, ОСОБА_2 виконував роботи щодо збирання металевих опор на землі, при цьому він не мав сталого робочого графіку та його графік залежав від обсягу наявної та вже виконаної роботи.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.11.2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним повністю змісту Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.09.2019 року о 15 год. 30 хв. та зміст Розділу 6 Акту - в частині визнання свідком події ОСОБА_1 , то суд приходить висновку, що такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суд констатує, що Акт спеціального розслідування нещасного випадку - є тільки носієм доказової інформації про результати службового розслідування та по суті є документом на підставі якого винесено рішення суб`єкта владних повноважень, а саме: на його підставі було прийнято наказ від 05.11.2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» .

Отже, Акт спеціального розслідування нещасного випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень, безпосередньо не породжує певних правових наслідків і сам по собі не має обов`язового характеру для суб`єктів цих відносин, а є службовим документом відповідача, носієм певної доказової інформації, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків позивача, оскільки тільки передує прийняттю відповідного нормативного акту індивідуальної дії, який підлягає оскарженню в порядку КАС України.

Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі вище вказаного суд приходить висновку, що в задоволенні позову в частині визнання недійсним повністю змісту Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.09.2019 року о 15 год. 30 хв. та змісту Розділу 6 Акту - в частині визнання свідком події ОСОБА_1 слід відмовити.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на задоволення позову частково слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" (вул. Міксата, буд. 15, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 32145442) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним змісту акту - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.11.2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» .

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" судовий збір в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) грн.

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Луцович

Повний текст судового рішення виготовлено 26.01.2022 року з огляду на перебування судді у відпустці та на лікарняному.