Ухвала

від 01.02.2022 по справі 360/757/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

01 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/757/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільської міської ради Луганської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Старобільської міської ради Луганської області щодо нездійснення у спосіб, визначений Земельним кодексом України, розгляду звернення ОСОБА_1 за вхід. № С-1718 від 16 серпня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, яка розташована за межами населених пунктів Старобільської міської територіальної громади (колишня Калмиківська сільська рада);

- зобов`язати Старобільську міську раду Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, яка розташована за межами населених пунктів Старобільської міської територіальної громади (колишня Калмиківська сільська рада).

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Старобільській міській раді Луганської області до набрання законної сили рішенням суду у цій справі розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, у тому числі передавати її у власність або оренду фізичним або юридичним особам, здійснювати її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, змінювати її цільове призначення та/або вид використання.

Вказана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, вказує на очевидну протиправність бездіяльності відповідача відносно розгляду звернення ОСОБА_1 .

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) .

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.

У частині першій статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року№ 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Щодо заявленого позивачем заходу забезпечення позову - заборонити Старобільській міській раді Луганської області до набрання законної сили рішенням суду у цій справі розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, у тому числі передавати її у власність або оренду фізичним або юридичним особам, здійснювати її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, змінювати її цільове призначення та/або вид використання суд зазначає наступне.

Так, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Старобільській міській раді Луганської області вчиняти певні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, оскільки вказана земельна ділянка не предметом спору у цій справі.

Так, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка додана до позовної заяви, площа вказаної земельної ділянки складає 23,7231 га.

У той час як предметом позовних вимог ОСОБА_1 є бездіяльність Старобільської міської ради Луганської області щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095.

З указаного вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, а тому вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову, шляхом заборони Старобільській міській раді Луганської області вчиняти певні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4425181000:05:004:0095, площа якої складає 23,7231 га, за відсутності об`єктивних і достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду цієї справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 766/6141/16-а).

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність (користування, у тому числі на умовах оренди). Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 509/4722/16-а).

При цьому суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення , може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Кисіль