Рішення

від 11.09.2020 по справі 440/392/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/392/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.,

представника позивача - Бутирін О.М.,

представника відповідача - Бобров В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Трансінтербуд" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС від 08 січня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2020 року Приватне підприємство "Трансінтербуд" (надалі також - позивач, ПП Трансінтербуд ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою від 28.01.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків, допущених при поданні позову, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі ухвалою від 02.03.2020 року.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06.08.2020 року, постановленою протокольно, суд закрив підготовче провадження у справі.

По справі вживалися заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 30 березня 2020 року суд задовольнив заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та зупинив примусове стягнення штрафу з ПП Трансінтербуд на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС від 08.01.2020 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/392/20 за позовом Приватного підприємства Трансінтербуд до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Аргументи учасників справи

Позивач, заявляючи свої вимоги, стверджував, що оскаржувана постанова винесена безпідставно та необґрунтовано, на підставі невірних висновків відповідача.

Так, постановою №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС від 08.01.2020 Управління Держпраці в Сумській області наклало на ПП Трансінтербуд штраф за порушення законодавства про працю, а саме за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України: працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору.

Такими працівниками Управління Держпраці в Сумській області вважало 4 осіб, які були найняті ПП Трансінтербуд для виконання окремих робіт на підставі цивільно правових договорів, як стверджував позивач.

Позивач наполягав, що фізичні особи були найняті ним на виконання робіт, що мали тимчасовий характер, стосувалися визначеного обґєму робіт. Ці особи були проінструктовані з техніки безпеки, оскільки відповідні вимоги поширюються й на найнятих за цивільно-правовими договорами працівників, на думку позивача. Відомості про виплату заробітної плати цим особам містять відмітку ЦПХ , на підтвердження того, що вони були найняті за цивільно-правовими договорами.

Тому висновки акту інспекційного відвідування про допущення неоформлених працівників до роботи та винесену на підставі цих висновків постанову про накладення штрафу позивач вважав необґрунтованими та, відповідно, протиправними.

Відповідач позов не визнав.

Надав по справі відзив, у якому наполягав на наявності в діях позивача порушень трудового законодавства. Вказував, що відносини за цивільно-правовими угодами, начебто укладеними між позивачем та чотирма фізичними особами, фактично є трудовими, оскільки позивач мав право за умови обов`язкової згоди Замовника залучати до виконання робіт за договором виключно субпідрядні організації, а не фізичних осіб за цивільно-правовими договорами; в наданих цивільно-правових договорах вказано вид робіт та об`єм робіт; відсутнє документальне підтвердження виконання фізичними особами конкретного об`єму роботи за цивільно-правовим договором; фізичні особи не виконували індивідуально визначену роботу, а виконували її за певним графіком, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час; мало місце проведення фізичним особам інструктажу з охорони праці; ці особи отримували заробітну плату разом зі штатними працівниками. Отже фактично позивачем було допущено до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини першої статті 24 КЗпП України.

Позивачем 01.07.2020 було надано до суду відповідь на відзив, у якій акцентовано увагу на тому, що у цивільно-правових договорах будь-яких посилань на інші, крім цивільно-правових відносин - немає. Результати наданих фізичними особами послуг згідно цивільно-правових договорів оформлені відповідними актами виконаних робіт. Відповідачем не надано будь-яких документальних доказів, які б підтверджували факт перебування громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 саме у трудових відносинах з ПП Трансінтербуд , підпорядкування їх внутрішньому трудовому розпорядку, тощо.

08.07.2020 від відповідача надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначено, що в наданих позивачем під час інспекційного відвідування цивільно-правових договорах вказано вид робіт та об`єм робіт, який зобов`язується виконати фізична особа, проте в наданих актах приймання-здачі виконаних робіт не вказано, який саме об`єм робіт виконано та прийнято позивачем. Також зазначено, що сума винагороди, вказана в актах приймання-здачі виконаних робіт, не відповідає тій сумі, яка повинна бути нарахована з урахуванням визначеного в договорі об`єму та вартості робіт. Фізичні особи не виконували індивідуально визначену роботу, функції, які вони виконували, не є самостійними, а здійснювались в межах виконання позивачем Договору №45. Роботи виконувались особами за певним графіком, що підтверджується поясненнями вищезазначених осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Приватне підприємство Трансінтербуд зареєстроване як юридична особа 24.09.20202 року; основним видом діяльності має будівельну, ремонтно-будівельну діяльність.

На підставі наказу Управління Держпраці у Сумській області від 14.11.2019 №1884 та направлення від 15.11.2019 №654/СМ2232 співробітниками Управління Держпраці у Сумській області у період з 15.11.2019 по 21.11.2019 проведено інспекційне відвідування ПП Трансінтербуд .

За наслідками проведеного інспекційного відвідування 21.11.2019 складено акт №СМ2232/183/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 10-13/.

У даному акті зроблено висновок про порушення ПП Трансінтербуд вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини першої статті 24 КЗпП України.

21.11.2019 Управлінням Держпраці у Сумській області винесено припис ПП Трансінтербуд про усунення виявлених порушень №СМ2232/183/АВ/П в строк до 16.12.2019 року /а.с.14/.

28.11.2019 ПП Трансінтербуд було направлено Управлінню Держпраці в Сумській області зауваження на акт інспекційного відвідування, у яких підприємство заперечувало наявність трудових відносин з фізичними особами, виявленими під час інспекційного відвідування, а стверджувало, що мали місце цивільно-правові відносини.

08.01.2020 Управлінням Держпраці у Сумській області прийнято постанову №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ПП Трансінтербуд штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 500 760,00 грн /а.с.16-17/.

Не погодившись з прийнятою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Законом України від 12.12.2019 №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (набрав чинності з 02.02.2020) абзац другий частини другої статті 265 КЗпП замінено двома новими абзацами такого змісту: "фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

Висновки суду щодо правозастосування

У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача від 08.01.2020 №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України у розмірі 500 760,00 грн.

Висновки про порушення позивачем вимог законодавства про працю відповідач обґрунтовував тим, що у ході проведення інспекційного відвідування ПП "Трансінтербуд" були встановлені та підтверджені належними доказами факти допуску суб`єктом господарювання чотирьох найманих працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сторони у справі не мали спору щодо процедури проведення інспекційного відвідування, винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, тощо.

Спір між сторонами у цій справі склався з приводу наявності чи відсутності ознак трудових відносин у правовідносинах між ПП Трансінтербуд та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

З даного приводу, за наслідками аналізу наявних у справі доказів суд прийшов до висновку про підтвердженість висновків Управління Держпраці в Сумській області щодо того, що вищезгадані відносини мали характер трудових.

Верховним Судом неодноразово були сформульовані правові позиції щодо критеріїв (ознак) трудових правовідносин та їх відмінностей від цивільно-правових відносин (договору найму/підряду).

Згідно таким висновкам (викладено Верховним Судом, наприклад, в постанові від 26.09.2018р. у справі № 822/723/17), основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та фізичними особами (Виконавець) укладено низку договорів:

- з гр. ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір №20 від 15.10.2019, термін надання послуг до повного завершення робіт в належній якості) /а.с.21/;

- з гр. ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір №22 від 21.10.2019, термін надання послуг до повного завершення робіт в належній якості) /а.с.24/;

- з гр. ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір №18 від 15.10.2019, термін надання послуг до повного завершення робіт в належній якості) /а.с.27/;

- з гр. ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір №19 від 15.10.2019, термін надання послуг до повного завершення робіт в належній якості) /а.с.30/.

Укладені договори є аналогічними за змістом, окрім предмету договору.

Так, предметом цивільно-правових договорів, укладених з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є улаштування тротуарної плитки 80 мІ за ціною 40 грн за 1 мІ та 60 м бордюра за ціною 33 грн за 1 м.

Предметом цивільно-правових договорів, укладених з гр. ОСОБА_2 є улаштування підлоги з керамічної плитки 100 мІ за ціною 100 грн/мІ.

На виконання умов цивільно-правових договорів сторонами складені акти прийому-передачі виконаних робіт:

- по взаємовідносинах з гр. ОСОБА_1 /а.с.22-23/;

- по взаємовідносинах з гр. ОСОБА_2 /а.с.25-26/;

- по взаємовідносинах з гр. ОСОБА_3 /а.с.28-29/;

- по взаємовідносинах з гр. ОСОБА_4 /а.с.31/.

Оцінюючи надані позивачем вищеописані договори у сукупності з наявними у матеріалах справи іншими доказами, суд прийшов до висновку, що наявність цих цивільно-правових договорів не спростовує висновків про існування фактично трудових відносин між громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПП Трансінтербуд .

Відповідно до пояснень вищевказаних осіб, що містяться в матеріалах справи /а.с.119-122/, вони повідомили, що працюють з жовтня 2019 року, 5 днів на тиждень - з понеділка по п`ятницю, з 08:00 до 17:00, що відповідає Правилам внутрішнього трудового розпорядку ПП Трансінтербуд /а.с.123-124/.

Під час інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці в Сумській області проводилася відеофіксація. Судом переглянуто відеозапис інспекційного відвідування, під час якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надавали пояснення перевіряючим.

За змістом усні пояснення, зафіксовані на відео, відповідають письмовим поясненням працівників та вказують на те, що працівники мають фіксований робочий графік, фіксовану оплату, роботи виконують під керівництвом і контролем співробітників ПП Трансінтербуд , їм підпорядковуючись.

Суд відхиляє аргументи позивача щодо поміток у відомостях виплати заробітної плати, які, з пояснень позивача, означають укладення цивільно-правових угод. Цей аргумент не спростовує суті правовідносин з фізичними особами, що, за ознаками, викладеними вище, мають ознаки трудових. Крім того, дані відомості не були предметом дослідження перевіряючих в ході інспекційного відвідування та суд не може виключати їх створення вже після проведення інспекційного відвідування та виявлення неоформлених працівників.

Отже, проаналізувавши наведені норми законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача, які викладені в акті інспекційного відвідування, в частині наявних порушень зі сторони позивача щодо допуску чотирьох найманих працівників до роботи без укладення письмового трудового договору з кожним з них.

Тому оскаржувана постанова про накладення на ПП Трансінтербуд штрафу Управління Держпраці в Сумській області винесена правомірно, обґрунтовано, на підставі, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Разом з цим, суд враховує, що спірною постановою на ПП Трансінтербуд було накладено штраф загалом у розмірі 500 760,00 грн, тобто по 125 190,00 грн за кожного неоформленого працівника, що на момент прийняття спірної постанови складало 30 мінімальних заробітних плат (4 173,00 грн).

Ця постанова винесена 08.01.2020 року.

Водночас, як зазначалось судом вище, 02.02.2020 набрала чинності нова редакція абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, відповідно до якої розмір штрафу зменшено з тридцяти до десяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, у спірних відносинах має місце ухвалення закону, що пом`якшує відповідальність особи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що "за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.".

З урахуванням наведеного, суд, на підставі приписів частини першої статті 58 Конституції України, як норми прямої дії, з метою утвердження принципу верховенства права та виконання завдань адміністративного судочинства, встановивши за результатами розгляду цієї справи наявність в діях позивача порушення вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, вважає за необхідне застосувати у спірних відносинах зворотну дію положень зазначеної норми у редакції Закону України від 12.12.2019 №378-IX та, як наслідок, визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 08.01.2020 №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС в частині накладення на ПП "Трансінтербуд" штрафу у розмірі 333 840,00 грн (500 760 - 166 920,00 грн (4173,00 грн х 10 х 4).

Суд обізнаний щодо вказівки Конституційного Суду України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 на поширення правил зворотної дії закону в часі лише на фізичних осіб та загальноприйнятої судової практики, що відповідає цій вказівці.

Однак з огляду на зміст статті 24 та статті 58 Конституції України, суд вважає, що в даному разі застосування зі зворотною дією в часі нової редакції абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України по відношенню до приватного підприємства, яке засноване на приватній власності фізичних осіб - є виправданим і відповідає меті зміни закону (абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП), а також принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Диспозиція статті 265 КЗпП України передбачає однакову відповідальність для юридичних осіб і для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

У разі, якщо б допустити значне послаблення санкції цієї відповідальності виключно по відношенню до фізичних осіб-підприємців - це означало б допущення дискримінації за майновою ознакою по відношенню до засновників юридичної особи, на чиєму майні юридична особа заснована і які отримують дохід від діяльності юридичної особи.

Таке правозастосування не відповідало б загальному правилу заборони дискримінації, що встановлене як Конституцією України (стаття 24), так і Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 8).

Тому, констатувавши факт порушення ПП Трансінтербуд вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд вважає за необхідне застосувати у спірних відносинах зворотну дію положень зазначеної норми та зменшити розмір застосованого штрафу з тридцятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, до десятикратного.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Трансінтербуд" частково.

Вжиті заходи забезпечення адміністративного позову підлягають скасуванню з набранням законної сили судовим рішенням задля забезпечення виконання рішення в частині накладення штрафу, який залишений судом в силі.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 511,40 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - в розмірі 5 007,85 грн (п`ять тисяч сім гривень вісімдесят п`ять копійок).

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Трансінтербуд" (вул. Козака, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 32174830) до Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС від 08.01.2020 в частині накладення штрафу в сумі 333 840 грн.

В частині накладення штрафу в сумі 166 920 грн постанову Управління Держпраці у Сумській області №СМ2232/183/АВ/П/ТД-ФС від 08.01.2020 залишити в силі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення адміністративного позову скасувати.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Трансінтербуд" (вул. Козака, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 32174830) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5007,85 грн (п`ять тисяч сім гривень вісімдесят п"ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков