Рішення

від 25.01.2022 по справі 500/7678/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7678/21

25 січня 2022 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Рукавця О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.22-24) просить:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити йому пенсію за віком з 02.06.2017 відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити відповідне дорахування пенсії та виплатити мені суму заборгованості за період з 02.06.2017 р. по сьогоднішній день.

В обґрунтування позову вказує, що після досягнення 02.06.2017 пенсійного віку 60 років звернувся до органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком. Проте йому було відмовлено у призначенні пенсії через недоліки у заповненні трудової книжки та запропоновано подати додаткові довідки від підприємств, де він працював, у записах трудової книжки по яких є виправлення, неточності. Оскільки частина таких підприємств ліквідована, то позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, рішенням якого визнано факти трудових відносин із відповідними підприємствами. Проте відповідачем не визнаються й інші періоди трудової діяльності, зокрема з 06.05.1996 по 25.11.1999 у ПМП Дельта-93 на посаді столяра 5 розряду через виправлення у записах трудової книжки. Проте навіть не враховуючи стаж із виправленнями, позивач вказує, що має стаж 15 років 1 місяць, що є достатнім для призначення йому пенсії.

Позивач повторно звертався у 2018 та 2020 роках до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії, проте пенсія йому так і не призначена.

Останню відповідь з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримав 29.10.2021, у якій, обчислюючи стаж необхідний для призначення пенсії, відповідач не врахував повного періоду навчання у професійно-технічному училищі з 01.09.1973 по 30.07.1975, періоду роботи на Тернопільській фабриці Ремвзяття (у трудовій книжці російською Ремобувь ) із 03.12.1980 по 10.06.1982 та у ПМП Дельта-93 з 06.05.1996 по 25.01.1999.

Вважає, що має достатньо стажу для призначення йому пенсії за віком та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.11.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі від 11.11.2021, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено у справі судове засідання на 05.01.2022.

21.12.2021 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні (а.с.34-37). Зазначає, що вперше позивач 30.08.2017 звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії за віком. 02.11.2017 ОСОБА_1 забрав оригінал трудової книжки для зібрання уточнюючих довідок про періоди, які не зараховані до страхового стажу. Протоколом № 77 від 27.11.2017 Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило позивача про невраховані періоди до страхового стажу через те, що трудова книжка в неналежному стані, а саме неможливо встановити номер та дату наказів про прийом на роботу та звільнення з роботи, не читаються печатки, назви організацій, про що додатково повідомлено позивача листом за №17041/05 від 11.10.2017.

Повторно позивач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 26.12.2018 з заявою про призначення пенсії за віком, на яку отримав відмову у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

10.03.2020 позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Розпискою-повідомленням від 10.03.2020 позивача інформовано про необхідність подати уточнюючу довідку про період роботи з 06.05.1996 по 25.11.1999. Оскільки, на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача становив 11 років 05 місяців 21 день та інших додаткових документів про стаж у трьохмісячний термін позивачем не було надано, тому листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.04.2020 за № 1900-0321-9/4421 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії.

18.10.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява в порядку звернення громадян ОСОБА_1 , у якій він просив призначити пенсію за віком з 14.07.2017, на яку надана відповідь про відсутність підстав для призначення йому пенсії. Відповідач вважає, що діяв правомірно, та додатково звертає увагу на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, бо вперше звернувся за призначенням пенсії 30.08.2017.

28.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.51-52), у якій позивач вказує ті самі обставини, що й у позовній заяві.

У судовому засіданні 05.01.2022 позивач позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити. Підтвердив, що з ПМП Дельта-93 був звільнений у січні 1999 року.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 05.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в розгляді справи до 25.01.2022 та витребувано додаткові докази.

13.01.2022 позивачем надано копії усіх звернень до органів Пенсійного фонду України щодо призначення йому пенсії та відповідей на них, додаткові відомості щодо трудової діяльності (а.с.58-66).

14.01.2022 відповідачем надано матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.69-100).

14.01.2022 надійшли додаткові пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.103-104), у яких вказано, що відповідно до умов виходу на пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування стосовно позивача були досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 15 років. У ОСОБА_1 виникло б право на призначення пенсії за віком з 03.06.2017 (на наступний день після дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при наявності страхового стажу 15 років.

Щодо спірних періодів страхового стажу позивача, то вказує, що пенсійним органом зараховано період його навчання в технічному училищі № 1 м. Бережани Тернопільської області з 01.09.1973 року по 10.07.1975 (а не по 30.07.1975 як вказує позивач), по дату видачі атестату про присвоєння кваліфікації столяра другого розряду. В обгрунтування такого зарахування стажу посилається на Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, яке затверджено наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161.

Стосовно неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.12.1980 по 10.06.1982 в Тернопільській фабриці «Ремвзуття» , зазначає, що до страхового стажу позивача враховано період роботи з 21.08.1980 по 10.12.1980 у Тернопільському РСУ зеленого господарства на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2018 у справі № 607/20182/18 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах у період з 21.08.1980 по 10.12.1980 у Тернопільському РСУ зеленого господарства. Уточнюючі документи за період роботи з 03.12.1980 по 10.06.1982 рік в Тернопільській фабриці «Ремвзуття» позивачем не надавались.

Щодо зарахування періоду роботи з 06.05.1996 по 25.11.1999 в ПМП Дельта-93 до страхового стажу, то відповідача зауважує, що у записах трудової книжки позивача про звільнення міститься виправлення. У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані за цей період. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області направлявся лист в ПМП Дельта-93 щодо проведення перевірки, однак відповіді не отримано, керівник знаходиться за межами України. Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПМП Дельта-93 (код 21167655) з 17.01.2007 в стані припинення діяльності за судовим рішенням.

Відповідач зазначає, що призначити пенсію за віком з 02.06.2017 ОСОБА_1 неможливо через відсутність страхового стажу 15 років. З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову повністю.

У судове засідання 25.01.2022 представник відповідача не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на таке клопотання суд продовжив розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

У судовому засіданні 25.01.2022 представник позивача зауважив, що страховий стаж позивача підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2018 у справі № 607/20182/18 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з окремими підприємствами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), 30.08.2017 звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.38, 60). У розписці-повідомленні вказано про перелік документів, яких було недостатньо для призначення пенсії (а.с.38 зворот, 60).

Згідно з розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 , проведеним органом пенсійного фонду, та зазначеним у протоколі №6912 від 22.11.2017, його страховий стаж становив 12 років 05 місяців 18 днів (а.с.70).

Такий же розрахунок наведений у протоколі № 77 від 27.11.2017 засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсії (а.с.40-42, 88-90). У цьому протоколі зазначено періоди, які зараховані до страхового стажу позивача, а які не зараховані.

Так, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:

з 01.09.1973 по 30.07.1975 навчання,

з 25.12.1975 по 29.08.1977,

з 01.03.1979 по 01.07.1980,

з 30.11.1981 по 10.02.1982,

з 20.09.1982 по 25.03.1983,

з 13.02.1984 по 25.07.1984,

з 06.12.1984 по 26.08.1986,

з 03.11.1986 по 31.03.1987,

з 06.02.1989 по 24.03.1989,

з 08.08.1994 по 15.02.1995,

з 18.10.1995 по 22.04.1996,

з 06.05.1996 по 25.01.1999.

Не зараховані до страхового стажу позивача періоди роботи:

з 22.11.1977 по 04.08.1978,

з 15.08.1980 по 18.08.1980,

з 21.08.1980 по 10.12.1980,

з 17.04.1983 по 23.01.1984 через те, що згідно з трудовою книжкою, яка подана в неналежному стані, неможливо встановити номера та дати наказів на прийом та звільнення на роботу, не читаються печатки, назви організацій, про що 11.10.2017 за № 170451/05 було повідомлено ОСОБА_1 , 02.11.2017 заявником було забрано оригінал трудової книжки для зібрання уточнюючих довідок по вищезазначених періодах. Однак на комісію довідки та оригінал трудової книжки не надані (а.с.41, 89).

26.12.2018, 10.03.2020 позивач повторно звертався до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявами про призначення пенсії (а.с.43-45, 93). Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

18.10.2021 позивач знову направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву про призначення йому пенсії за віком.

У відповідь, оформлену листом від 26.10.2021, відповідач повідомив ОСОБА_1 умови, за яких йому може бути призначена пенсія за віком, які визначенні статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , такі як: досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 15 років. Зазначив, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано період роботи в ПМП Дельта-93 з 06.05.1996 по 25.11.1999, оскільки запис про звільнення містить виправлення. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані за цей період. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області направлявся лист в ПМП Дельта-93 щодо проведення перевірки, однак відповіді не отримано, керівник знаходиться за межами України. Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПМП Дельта-93 (код 21167655) з 17.01.2007 в стані припинення діяльності за судовим рішенням. Отже, провести перевірку стажу роботи немає можливості (а.с.8).

До цього листа долучено розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого його страховий стаж становив 11 років 05 місяців 21 день (а.с.9) та включає такі періоди:

з 01.09.1973 по 10.07.1975 навчання,

з 25.12.1975 по 29.08.1977,

з 22.11.1977 по 04.08.1978 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком,

з 01.03.1979 по 01.07.1980,

з 15.08.1980 по 18.08.1980 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком,

з 21.08.1980 по 10.12.1980 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком,

з 30.11.1981 по 10.02.1982,

з 20.09.1982 по 25.03.1983,

з 17.04.1983 по 23.01.1984 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком,

з 13.02.1984 по 25.07.1984,

з 06.12.1984 по 26.08.1986,

з 03.11.1986 по 31.03.1987,

з 06.02.1989 по 24.03.1989,

з 08.08.1994 по 15.02.1995,

з 18.10.1995 по 22.04.1996,

У порівняні з першим розрахунком виключено зі страхового стажу ОСОБА_1 періоди

з 11.07.1975 по 30.07.1975 навчання,

з 06.05.1996 по 25.01.1999 - робота в ПМП Дельта-93 .

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком позивачу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. У судовому засіданні 25.01.2022 суд уточнив у представника позивача позовну вимогу, яка сформульована у вигляді позовної вимоги про визнання бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною, і, як зазначив представник позивача, така стосується саме непризначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.06.2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, умовами для набуття позивачем права на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років є наявність у нього не менше 15 років страхового стажу станом по 31.12.2017.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, до страхового стажу підлягає зарахуванню робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, а також період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, законодавець визначив умови та порядок зарахування страхового стажу.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи; період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

У спірному випадку ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів пенсійного фонду для призначення пенсії, проте в кожному випадку страхового стажу було недостатньо для призначення пенсії.

Остання відмова позивачу у призначенні пенсії за віком стосується неврахування періоду роботи з 06.05.1996 по 25.11.1999 у ПМП Дельта-93 . У записах трудової книжки про роботу в ПМП Дельта-93 є сумніви щодо дати звільнення, тому позивач вважає, що можна зарахувати період з 06.05.1996 по 25.01.1999, що за його підрахунками складає 2 роки 8 місяців 19 днів. Також позивач у позовній заяві вказує ще два періоди, які не враховані відповідачем:

1) з 11.07.1975 по 30.07.1975 навчання в училищі з загального періоду навчання з 01.09.1973 по 30.07.1975, невраховано 20 днів,

2) з 03.12.1980 по 10.06.1982 - робота в Тернопільській фабриці Ремвзуття , яка за підрахунками позивача, складає 1 рік 6 місяців 7 днів.

По останній відмові страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений та врахований відповідачем, становив 11 років 5 місяців 21 день (а.с.9).

Суд, перевіряючи наявність у позивача достатнього стажу для призначення пенсії за віком, тобто 15 років, надав оцінку кожному спірному періоду.

Стосовно неврахування періоду роботи з 06.05.1996 по 25.11.1999 у ПМП Дельта-93 .

Судом у судовому засіданні 25.01.2022 оглянуто оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до адміністративної справи (а.с.4-5), яка щодо спірного періоду містить наступні записи:

запис №37, 06.05.1996, прийнятий на посаду столяра 5 розряду приватного малого підприємства Дельта-93 , підстава наказ від 06.05.1996 № 15, запис завірений підписом директора та скріплений печаткою підприємства,

запис №38, у даті містяться виправлення з 25.01.1999 виправлено на 25.11.1999, звільнений із займаної посади за ст.36 п. 1 (за угодою сторін), наказ № 6 у даті наказу містяться виправлення з 25.01.1999 виправлено на 25.11.1999, запис про звільнення завірений підписом директора та скріплений печаткою підприємства,

після запису №38 дописано виправленому вірити , проставлено печатку підприємства (а.с.6 зворот).

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 знаходиться копія його трудової книжки, яка подавалася одночасно з першою заявою про призначення пенсії за віком 30.08.2017 (а.с.79-84). У записі №38 трудової книжки позивача зазначені відомості без будь-яких виправлень чи закреслень такого змісту:

запис №38, 25.01.1999, звільнений із займаної посади за ст.36 п. 1 (за угодою сторін), наказ № 6 від 25.01.1999, запис про звільнення завірений підписом директора та скріплений печаткою підприємства (а.с.83).

Матеріали відмовної пенсійної справи містять відомості, розписку позивача про отримання ним трудової книжки в Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області (а.с.89, 94).

Суд зауважує, що у розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , проведеному органом пенсійного фонду по первинній заяві від 30.08.2017, та зазначеному у протоколі №6912 від 22.11.2017 (а.с.70), а також у протоколі № 77 від 27.11.2017 засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсії (а.с.40-42, 88-90), до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період з 06.05.1996 по 25.01.1999. Проте з огляду на те, що при повторному зверненні ОСОБА_1 до відповідача у записах трудової книжки стосовно роботи в ПМП Дельта-93 були допущені виправлення в даті звільнення (вказано 25.11.1999), фактично страховий стаж позивач намагався збільшити на 10 місяців, то пенсійним органом правомірно не враховано цей період до страхового стажу та витребувано додаткові відомості згідно з вимогами Порядку №637, а також відповідачем самостійно вживалися заходи для проведення перевірки у ПМП Дельта-93 страхового стажу заявника.

З`ясовуючи обставини трудової діяльності у ПМП Дельта-93 позивач у судовому засіданні підтвердив, що в дійсності працював на підприємстві до січня 1999 року, стосовно виправлень, то не зміг чітко пояснити, яким чином і хто їх допустив, посилався на посадових осіб ПМП Дельта-93 .

Згідно з довідкою архівного відділу Тернопільської міської ради від 12.03.2019 №275/26-3.02 наказиз особового складу ПМП Дельта-93 до архіву на зберігання не находили і про їх місцезнаходження у відділі немає відомостей (а.с.64). Наведене свідчить, що на даний час додатково підтвердити відомості про період роботи позивача в ПМП Дельта-93 у відповідності до вимог Порядку №637 немає можливості.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, та первинні (без виправлень) записи трудової книжки ОСОБА_1 , а також зарахування за первинною заявою ОСОБА_1 періоду роботи з 06.05.1996 по 25.01.1999 в ПМП Дельта-93 органом пенсійного фонду, суд вважає, що такий період трудової діяльності підлягає до зарахування до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком. Такий стаж складає 2 роки 8 місяців 19 днів.

Стосовно неврахування періоду навчання позивача в технічному училищі № 1 м. Бережани Тернопільської області, то суд зазначає, що згідно з відомостями атестату №1388 від 10.07.1975 ОСОБА_1 навчався в училищі з 01.09.1973 по 30.07.1975 (а.с.7).

Відповідач зараховує період навчання з 01.09.1973 року по 10.07.1975, тобто по дату видачі атестату, а не по 30.07.1975, як зазначено у атестаті щодо періоду навчання. У цьому випадку суд вважає, що відомості атестату №1388 від 10.07.1975 містять достатні відомості, які однозначно вказують на період навчання саме з 01.09.1973 по 30.07.1975, а тому відповідач безпідставно не зараховує період з 11.07.1975 по 30.07.1975 до страхового стажу, що складає 20 днів. Відомості атестату з огляду на положення пункту 8 Порядку №637 є належними доказами про період навчання. Дата видачі атестату не свідчить про кінцеву дату закінчення навчання в училищі, і про це не вказують норми Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161, на який посилається відповідач.

Стосовно неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.12.1980 по 10.06.1982 в Тернопільській фабриці «Ремвзуття» , то суд зауважує, що записи трудової крижки про цю трудову діяльність знову ж містять виправлення. Так, у трудовій книжці наявна така інформація:

запис № 11, у даті містяться виправлення, число прочитати не вдається, місяць 12 (грудень), рік виправлений з 1980 на 1981, прийнятий на роботу художником-оформлювачем в Тернопільській фабриці «Ремвзуття» , підстава наказ № 245 від 30.11.1980, рік можливо містить виправлення,

запис №12, 10.06.1982, звільнений за власним бажанням, номер наказу не читабельний, від 10.06.1982, запис засвідчений інспектором по кадрах та скріплений печаткою фабрики (а.с.5).

Сумнів у достовірності запису №11 трудової книжки, крім допущених виправлень, підтверджується відомостями попередніх записів №9 - №10, згідно з якими позивач з 21.08.1980 по 02.10.1980 чи то по 10.12.1980 (запис дати містить виправлення в числі, проте рік 1980 без виправлень) працював робочим у Тернопільському РСУ зеленого господарства, тобто періоди роботи накладаються.

Недостовірність записів №11 та № 12 підтверджується наявною в матеріалах справи архівною довідкою архівного відділу Тернопільської міської ради від 05.09.2017 №1161/26.3.02 (а.с.61), виданою на підставі архівного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Ремвзуття (АТЗТ Ремвзуття , Тернопільська обласна фабрика індивідуального пошиву і ремонту взуття Ремвзуття ), а саме наказів по особовому складу за 1981-1982 роки, відповідно до яких наказом №245 (такий номер зазначено і в трудовій книжці) від 30.11.1981 (у трудовій книжці вказано від 30.11.1980) ОСОБА_1 з 30.11.1981 прийнято на роботу художником-оформлювачем, а звільнено відповідно до наказу від 10.06.1982 за №96 з 09.06.1982.

Отже, дійсним періодом роботи ОСОБА_1 в Тернопільській фабриці «Ремвзуття» є період з 30.11.1981 по 09.06.1982. Цей період повністю зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що підтверджується розрахунком страхового стажу (а.с.9). Такий період було також зараховано за першим зверненням позивача про призначення йому пенсії (а.с.70, 89). Підстав зараховувати цей період з 03.12.1980 як вказує позивач немає.

Отже, у цій справі суд встановив підстави для зарахування позивачу до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.05.1996 по 25.01.1999 в ПМП Дельта-93 (2 роки 8 місяців 19 днів) та період навчання в училищі з 11.07.1975 по 30.07.1975 (20 днів). Проте зарахування і цих періодів є недостатнім для призначення пенсії позивачу, бо і при їх врахуванні страховий стаж 15 років у ОСОБА_1 відсутній. Такий висновок суд робить з того, що позивачу за його останнім зверненням за призначенням пенсії зараховано 11 років 5 місяців 21 день і додаткові 2 роки 8 місяців 19 днів роботи та 20 днів навчання), в сукупності не складають 15 років страхового стажу.

Також суд зауважує, що представник позивача помилково у судовому засіданні посилається на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2018 у справі № 607/20182/18 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з окремими підприємствами та необхідність його врахування при обчисленні страхового стажу.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2018 у справі № 607/20182/18 про встановлення факту, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах у період

з 22.11.1977 по 04.08.1978 у Тернопільському художньому комбінаті,

з 21.08.1980 по 10.12.1980 у Тернопільському РСУ зеленого господарства,

з 17.04.1983 по 23.01.1984 у ДСО Спартак (а.с.95-98).

Копія цього рішення є в матеріалах відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Вказані періоди не були зараховані при першому зверненні ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії від 30.08.2017, проте на підставі цього рішення суду вони зараховані у 2020 році, про що однозначно свідчить розрахунок стажу станом на 10.03.2020 (а.с.9). Відповідачем зараховано періоди:

з 22.11.1977 по 04.08.1978 - 8 місяців 13 днів,

з 21.08.1980 по 10.12.1980 - 3 місяці 20 днів,

з 17.04.1983 по 23.01.1984 - 9 місяців 7 днів.

Всього 1 рік 9 місяців 10 днів. Враховуючи, що за першою заявою позивача від 30.08.2017 йому було зараховано 12 років 05 місяців 18 днів (а.с.70,89), у тому числі спірні у цій справі періоди з 06.09.1996 по 25.01.1999 у ПМП Дельта-93 та з 11.07.1975 по 30.07.1975 навчання в училищі, то з урахування наведених періодів у рішенні суду та зарахованих відповідачем 20.03.2020, у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком через відсутність 15 років страхового стажу.

Намагання позивача у різні способи збільшити страховий стажу, у тому числі через виправлення відомостей у трудовій книжці, суд оцінює критично та надає оцінку обставинам справи, враховуючи первинні документи, на підставі яких вносилися записи до трудової книжки, вказані у архівній довідці, та первинні записи трудової книжки, копію якої зберіг відповідач в відмовній пенсійній справі.

Також суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог у цій справі стосовно прийняття рішення про зарахування окремих спірних періодів. При розгляді справи позивач та представник позивача наполягали, що позовні вимоги стосуються виключно бездіяльності позивача стосовно не призначення пенсії за віком позивачу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що станом як на момент першого звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком (30.08.2017), так і при подальших його зверненнях до органів Пенсійного фонду України у 2018, 2020 та 2021 роках, у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, що свідчить про правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Також суд зауважує, що у спірному випадку мови про бездіяльність відповідача взагалі не може йтися (предметом позову є саме бездіяльність відповідача). Суд зазначає, що за загальним правилом під бездіяльністю слід розуміти невчинення зобов`язаною особою належної дії (що за формою є статичним варіантом правової поведінки та за змістом є відсутністю жодної дії як такої). Отже, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб`єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної/юридичної особи.

Між тим, у даному конкретному випадку владним суб`єктом на кожне звернення позивача щодо призначення пенсії вчинялися дії по його розгляду, у тому числі перевірки умов, за яких така пенсія може бути призначена позивачу та наявності достатніх документів та відомостей, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 15 років страхового стажу.

Стосовно недотримання строку звернення до суду з цим позовом, на що звертає увагу відповідач у відзиві на позов, то суд вважає, що такий строк не пропущено, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.11.2021. Зокрема, суд зауважив, що позивач у заяві від 23.11.2021 просить про поновлення строку звернення до суду, покликаючись при цьому на неодноразові звернення до відповідача з приводу призначення та виплати пенсії за віком та на відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 26.10.2021. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком, оформленою листом від 26.10.2021.

Враховуючи, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не призначення йому пенсії, а остання відмова у призначенні йому пенсії датована 26.10.2021, то суд вважає, що у цій справі встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк на звернення з позовом до адміністративного суду позивачем не пропущено, пояснення відповідача в цій частині є необгрунтованими.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність свої дій щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, а бездіяльності не допустив взагалі, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2022 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.