Постанова

від 23.05.2022 по справі 500/7678/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/7678/21 пров. № А/857/5806/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 500/7678/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Чепенюк О.В.,

час ухвалення рішення 25.01.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 28.01.2022 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.22-24) просить:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити йому пенсію за віком з 02.06.2017 відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити відповідне донарахування пенсії та виплатити мені суму заборгованості за період з 02.06.2017 р. по сьогоднішній день.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після досягнення 02.06.2017 пенсійного віку 60 років звернувся до органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком. Проте йому було відмовлено у призначенні пенсії через недоліки у заповненні трудової книжки та запропоновано подати додаткові довідки від підприємств, де він працював, у записах трудової книжки по яких є виправлення, неточності. Оскільки частина таких підприємств ліквідована, то позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, рішенням якого визнано факти трудових відносин із відповідними підприємствами. Проте відповідачем не визнаються й інші періоди трудової діяльності, зокрема з 06.05.1996 по 25.11.1999 у ПМП Дельта-93 на посаді столяра 5 розряду через виправлення у записах трудової книжки. Проте навіть не враховуючи стаж із виправленнями, позивач вказує, що має стаж 15 років 1 місяць, що є достатнім для призначення йому пенсії.

Позивач повторно звертався у 2018 та 2020 роках до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії, проте пенсія йому так і не призначена.

Останню відповідь з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримав 29.10.2021, у якій, обчислюючи стаж необхідний для призначення пенсії, відповідач не врахував повного періоду навчання у професійно-технічному училищі з 01.09.1973 по 30.07.1975, періоду роботи на Тернопільській фабриці Ремвзяття (у трудовій книжці російською Ремобувь) із 03.12.1980 по 10.06.1982 та у ПМП Дельта-93 з 06.05.1996 по 25.01.1999.

Вважає, що має достатньо стажу для призначення йому пенсії за віком та просить позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 500/7678/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції керуючись спірними фактами, міркуваннями, які суперечать КАС України, нічим не підтвердженими аргументами та аргументами, які суперечать між собою, прийняв рішення, яке обмежує право позивача на призначення пенсії. Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 500/7678/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

24 травня 2022 року представник позивача подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після завершення ( скасування) воєнного стану в Україні, у зв`язку із призовом на військову службу.

Апеляційний суд приходить до переконання, що таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції у період воєнного стану на території України забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін та додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що надійшли на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і електронного зв`язку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що , у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком через відсутність 15 років страхового стажу.

Намагання позивача у різні способи збільшити страховий стажу, у тому числі через виправлення відомостей у трудовій книжці, суд першої інстанції оцінив критично та надав оцінку обставинам справи, враховуючи первинні документи, на підставі яких вносилися записи до трудової книжки, вказані у архівній довідці, та первинні записи трудової книжки, копію якої зберіг відповідач в відмовній пенсійній справі.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 30.08.2017 звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.38, 60). У розписці-повідомленні вказано про перелік документів, яких було недостатньо для призначення пенсії (а.с.38 зворот, 60).

Згідно з розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 , проведеним органом пенсійного фонду, та зазначеним у протоколі №6912 від 22.11.2017, його страховий стаж становив 12 років 05 місяців 18 днів (а.с.70).

Такий же розрахунок наведений у протоколі № 77 від 27.11.2017 засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсії (а.с.40-42, 88-90). У цьому протоколі зазначено періоди, які зараховані до страхового стажу позивача, а які не зараховані.

Так, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди: з 01.09.1973 по 30.07.1975 навчання, з 25.12.1975 по 29.08.1977, з 01.03.1979 по 01.07.1980, з 30.11.1981 по 10.02.1982, з 20.09.1982 по 25.03.1983, з 13.02.1984 по 25.07.1984, з 06.12.1984 по 26.08.1986, з 03.11.1986 по 31.03.1987, з 06.02.1989 по 24.03.1989, з 08.08.1994 по 15.02.1995, з 18.10.1995 по 22.04.1996, з 06.05.1996 по 25.01.1999.

Не зараховані до страхового стажу позивача періоди роботи: з 22.11.1977 по 04.08.1978, з 15.08.1980 по 18.08.1980, з 21.08.1980 по 10.12.1980, з 17.04.1983 по 23.01.1984 через те, що згідно з трудовою книжкою, яка подана в неналежному стані, неможливо встановити номера та дати наказів на прийом та звільнення на роботу, не читаються печатки, назви організацій, про що 11.10.2017 за № 170451/05 було повідомлено ОСОБА_1 , 02.11.2017 заявником було забрано оригінал трудової книжки для зібрання уточнюючих довідок по вищезазначених періодах. Однак на комісію довідки та оригінал трудової книжки не надані (а.с.41, 89).

26.12.2018, 10.03.2020 позивач повторно звертався до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявами про призначення пенсії (а.с.43-45, 93). Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

18.10.2021 позивач знову направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву про призначення йому пенсії за віком.

У відповідь, оформлену листом від 26.10.2021, відповідач повідомив ОСОБА_1 умови, за яких йому може бути призначена пенсія за віком, які визначенні статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, такі як: досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 15 років. Зазначив, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано період роботи в ПМП Дельта-93 з 06.05.1996 по 25.11.1999, оскільки запис про звільнення містить виправлення. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані за цей період. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області направлявся лист в ПМП Дельта-93 щодо проведення перевірки, однак відповіді не отримано, керівник знаходиться за межами України. Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПМП Дельта-93 (код 21167655) з 17.01.2007 в стані припинення діяльності за судовим рішенням. Отже, провести перевірку стажу роботи немає можливості (а.с.8).

До цього листа долучено розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого його страховий стаж становив 11 років 05 місяців 21 день (а.с.9) та включає такі періоди: з 01.09.1973 по 10.07.1975 навчання, з 25.12.1975 по 29.08.1977, з 22.11.1977 по 04.08.1978 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком, з 01.03.1979 по 01.07.1980, з 15.08.1980 по 18.08.1980 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком, з 21.08.1980 по 10.12.1980 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком, з 30.11.1981 по 10.02.1982, з 20.09.1982 по 25.03.1983, з 17.04.1983 по 23.01.1984 додатково зарахований період, порівняно з першим розрахунком, з 13.02.1984 по 25.07.1984, з 06.12.1984 по 26.08.1986, з 03.11.1986 по 31.03.1987, з 06.02.1989 по 24.03.1989, з 08.08.1994 по 15.02.1995, з 18.10.1995 по 22.04.1996,

У порівняні з першим розрахунком виключено зі страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.07.1975 по 30.07.1975 навчання, з 06.05.1996 по 25.01.1999 робота в ПМП Дельта-93.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком позивачу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. У судовому засіданні 25.01.2022 суд уточнив у представника позивача позовну вимогу, яка сформульована у вигляді позовної вимоги про визнання бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною, і, як зазначив представник позивача, така стосується саме не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.06.2017.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 24 Закону №1058-IV зокрема передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, умовами для набуття позивачем права на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років є наявність у нього не менше 15 років страхового стажу станом по 31.12.2017.

Згідно норм статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи наведені норми законодавства, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Як передбачено п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У спірному випадку ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів пенсійного фонду для призначення пенсії, проте в кожному випадку страхового стажу було недостатньо для призначення пенсії.

Остання відмова позивачу у призначенні пенсії за віком стосується неврахування періоду роботи з 06.05.1996 по 25.11.1999 у ПМП Дельта-93. У записах трудової книжки про роботу в ПМП Дельта-93 є сумніви щодо дати звільнення, тому позивач вважає, що можна зарахувати період з 06.05.1996 по 25.01.1999, що за його підрахунками складає 2 роки 8 місяців 19 днів. Також позивач у позовній заяві вказує ще два періоди, які не враховані відповідачем:

1) з 11.07.1975 по 30.07.1975 навчання в училищі з загального періоду навчання з 01.09.1973 по 30.07.1975, невраховано 20 днів,

2) з 03.12.1980 по 10.06.1982 робота в Тернопільській фабриці Ремвзуття, яка за підрахунками позивача, складає 1 рік 6 місяців 7 днів.

По останній відмові страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений та врахований відповідачем, становив 11 років 5 місяців 21 день (а.с.9).

Крім того, як не заперечується сторонами, наявні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.05.1996 по 25.01.1999 в ПМП Дельта-93 (2 роки 8 місяців 19 днів) та період навчання в училищі з 11.07.1975 по 30.07.1975 (20 днів).

Проте апеляційний суд звертає увагу на те, що зарахування і цих періодів є недостатнім для призначення пенсії позивачу, оскільки страховий стаж 15 років у ОСОБА_1 відсутній.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 500/7678/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 26.05.2022 року