Постанова

від 02.02.2022 по справі 755/11431/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/11431/20 Головуючий 1 інстанція - Гончарук В.П.

Провадження №22-ц/824/2140/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 202 2 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ивільних справах:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Карпенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року по справі за позовом Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспорних спруд м. Києва до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", звернулось до суду з позовом в якому, просило зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 622,36 м2, що знаходиться на території, яка відведена Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро в місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням відповідачу компенсації у розмірі ринкової оцінки майна та експертної оцінки земельної ділянки з поліпшенням, визначеної на підставі висновку експертизи. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Вимоги мотивовані тим, що Рішенням Київської міської ради від 28.12.2010 року № 531/5343 "Про надання земельної ділянки Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на території Русанівських садів в постійне користування надано земельну ділянку, розташовану від захисної дамби до садового товариства Сад-будівник у Дніпровському районі м. Києва та видано відповідний державний акт.

З метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві 16.12.2005 року Київською міською радою було прийнято Рішення № 607/3068 "Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів", яким затверджено перелік земельних ділянок на території Русанівських та Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, що підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва при будівництві вказаного мостового переходу .

Згідно такого Рішення КМР № 607/3068 КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" доручено викупити земельні ділянки на території Русанівських та Воскресенських садів, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново-правових питань в повному обсязі або забезпечення компенсації громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва, за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, що підлягають знесенню.

До переліку ділянок, що підлягають вилученню для суспільних потреб включено також земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташова на території Садівничого товариства Мічурінець за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та входить до меж площі землі, яка відведена КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу.

Враховуючи наявність у КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, до складу якої входить ділянка, якою користується відповідач, позивач вважає, що останній не має права в подальшому нею користуватись та зобов`язаний звільнити її територію.

Однак, багаторазові звернення до відповідача про можливість добровільного звільнення земельної ділянки з наступною грошовою компенсацією залишеного майна залишились без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року Позов Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити земельну ділянку задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 622,36 кв.м., що знаходиться на території, яка відведена Комунальному підприємству Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в Києві за адресою: АДРЕСА_1 , на території Садівницького товариства Мічурінець , після сплати Комунальним підприємством Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2 175 505 грн. ( двох мільйонів сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва судовий збір у розмірі 2102 грн. та 24 500 грн. витрат за проведення експертизи, а всього 26 602 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, неправомірним, необґрунтованим, таким, що постановлено без повного та всебічного дослідження обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права , з огляду на що підлягає скасуванню. Зазанчає, що він обрав варіант компенсації з варіантів, що були затверджені у додатку № 2 до рішення Київської міської ради № 607/3068 від 16.12.2005 року. На думку відповідача зміна варіанту компенсації, що вже був затверджений сторонами, порушить принцип пропорційності, що спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до яких цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Комунальним підприємством Дирекція будівництва шляхово-транспортних соруд м. Києва в особі представника Коваль Р.О. подано відзив на апеляційну скаргу. Ззаначає, що відповідно до норм ЦПК України, угода від 23 січня 2007 року № 158 укладена між Дирекцією та ОСОБА_1 , за своїм змістом є попередньою угодою. До компетенції Дирекції не входить питання стосовно прийняття рішення комісією Київської міської державної адміністрації щодо визначення розміру збитків, та від волі Дирекції не залежить, а тому стверджувати, що підприємством навмисно, або необгрунтовано вчиняються дії щодо ухилення від укладення основного договору є безпідсвними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 28.12.2010 року № 531/5343 "Про надання земельної ділянки Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на території Русанівських садів в постійне користування надано земельну ділянку, розташовану від захисної дамби до садового товариства Сад-будівник та видано відповідний державний акт.

З метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві 16.12.2005 року Київською міською радою було прийнято Рішення № 607/3068 "Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів", яким затверджено перелік земельних ділянок на території Русанівських та Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, що підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва при будівництві вказаного мостового переходу

Згідно такого Рішення КМР № 607/3068 КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" доручено викупити земельні ділянки на території Русанівських та Воскресенських садів, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново-правових питань в повному обсязі або забезпечення компенсації громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва, за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, що підлягають знесенню.

До переліку ділянок, що підлягають вилученню для суспільних потреб включено також земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташована на території Садівницького товариства Мічурінець за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та входить до меж площі землі, яка відведена КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу.

28.12.2010 року рішенням Київської міської ради № 530/5342 Про надання земельної ділянки комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на території Русанівських садів (відрізок від захисної дамби до садового товариства „Сад-будівник") у Дніпровському районі м. Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 389590 Серії ЯЯ від 14.02.2011 року, позивачу на підставі рішення КМР від 28.12.2010 року № 531/5342 надано у постійне користування земельну ділянку на території Русанівських садів, відрізок від захисної дамби до садового товариства Сад-будівник у Дніпровському районі м. Києва, з цільовим призначенням - для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.

В порядку виконання наведених рішень КМР позивач зверталось до відповідача з листами про можливість досудового урегулювання питання звільнення спірної земельної ділянки шляхом виплати грошової компенсації, однак відповідач так і не надав згоду на звільнення ділянки таким чином.

Крім того, у вказаних листах зазначено, що вказаний варіант компенсації, а саме отримання земельної ділянки в урочищі Горбачиха, по ряду обставин не може бути реалізований найближчого часу оскільки приведення ділянки в стан придатний для використання потребує суттєвих капіталовкладень з міського бюджету, до того ж урочище Горбачиха віднесено до цінних природних територій та об`єктів, що резервуються для заповідання, як територія, що зберегла природний ландшафт притаманний лівому бурегу Дніпра і цінна в науковому та рекреаційному відношенні.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної в рамках розгляду даної справи, згідно висновку № 60/2020 від 04.02.2021 року, складеного експертом ПП Оцінка і Право Беляєвою Л.І., вартість земельної ділянки з поліпшенням, з урахуванням розмірів збитків, відшкодувань і витрат на поліпшення земельної ділянки площею 622,36 м2, що знаходиться на території Садівницького товариства Мічурінець за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на час складання висновку становить 2 175 505 грн., в тому числі:

вартість земельної ділянки складає 1 323 710 грн.;

вартість садового будинку складає 440 463 грн.;

вартість господарських будівель та споруд складає 253 274 грн.;

імовірна ринкова вартість збитків, відшкодувань і витрат на поліпшення земельної ділянки (завезення родючого ґрунту) складає 82 782 грн.;

імовірна ринкова вартість зелених насаджень складає 12 630 грн.;

імовірна ринкова вартість витрат на перевезення майна складає 2 387 грн.;

імовірна ринкова вартість збитків у зв`язку з неотриманням врожаю, що можна було б отримати на земельній ділянці складає 60 259 грн.

Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться за межами території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією .

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України , рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Нормами ст.ст. 9 , 12 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Надання у постійне користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому статтями 149 , 151 Земельного кодексу України.

Право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Видача документів, що посвідчують право постійного користування землею, та реєстрація цього права віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації за місцем розташування земельної ділянки. Це передбачено статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Інструкцією Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі"із змінами, внесеними наказом Держкомітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001 року.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Надання земельних ділянок підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної або комунальної власності, у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок цим суб`єктам передбачено статтями 122 і 123 Земельного кодексу України.

Згідно положень ч. 1, 7 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції, вірно встановлено фактичну належність спірної ділянки позивачу, визначено порядок її вилучення у відповідача та відповідність такого порядку нормам чинного законодавства, з урахуванням чого суд прийняв вартість земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , визначену наведеними висновками експертизи відповідно до висновку № 60/2020 від 04.02.2021 року, як дійсну.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про невиконання умов укладеної між сторонами угоди № 158 від 23 січня 2007 року. відповідно до якої відповідач надав згоду на звільнення спірної земельної ділянки за умови виконання п. 2 цієї угоди, оскільки як встановлено в ході судового розгляду, що між сторонами було укладено угоду № 158 від 23 січня 2007 року, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов`язання виконати умови передбачені у п. 2 даної угоди. Однак відповідачем неналежне виконання умов укладеної між сторонами угоди № 158 від 23 січня 2007 року в суддовому порядку не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи висновок експертизи та те, що право постійного користування позивача - КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 14 лютого 2011 року (Серія ЯЯ № 9389591), відповідач фактично не надавав згоди на добровільне звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зо належить ОСОБА_1 взявши до уваги те, що на час розгляду справи відповідач не отримав від позивача повної грошової компенсації, суд першої інстанції дійшов до висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання звільнити відповідача вищевказану земельну ділянку, але після сплати позивачем грошової компенсації за земельну ділянку в розмірі 2 175 505 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а зводяться до заперечень відповідача наданих в суді першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2022 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник