Рішення

від 09.02.2022 по справі 460/1509/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2022 року м. Рівне №460/1509/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС уРівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №262501-5013-1716, яким платнику податків нараховано суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на 2019 рік в розмірі 81588,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сума орендної плати нарахована з урахуванням її індексації без внесення змін до договору оренди земельної ділянки. За таких умов, позивач констатує, що податковим органом було нараховано орендну плату за земельну ділянку з порушенням пунктів 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2021 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 05.10.2021 справу прийнято до провадження, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено засідання у справі на 02.11.2021.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Вказав, що сума орендної плати з фізичних осіб, яка визначена у спірному податковому повідомленні-рішенні, була нарахована позивачу на підставі обумовленої у договорі оренди суми орендної плати з урахуванням показників коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період з 2014 по 2018 роки.

Ухвалою від 30.11.2021 суд вирішив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

14.05.2014 між територіальною громадою сіл В. Межирічі, Застав`я, Дивень, Колодіївка, в особі В.Межиріцької сільської ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати згідно рішення Великомежиріцької сільської ради від 18.12.2013 № 797, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,80 га. Несільськогосподарського призначення землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для здійснення комерційної діяльності, яка знаходиться в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5623081000:03:001:0218.

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,80 га.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 746480,00 гривень, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 789/208 від 12.12.2013.

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,761 відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки згідно протоколу земельних торгів, що складає 43002,00 грн. в рік.

Згідно з п.10 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати.

За умовами п.15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для здійснення комерційної діяльності.

Згідно з п.35 договору, зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п. 42 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір був зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 13461850 від 31.05.2014.

Також між сторонами було погоджено Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена (Додаток до договору оренди земельної ділянки), в якому сторонами було визначено, зокрема: площу земельної ділянки - 0,80 га; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.05.2014 року - 746480,00 грн.; розмір щорічної орендної плати 5,761 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 43002,00 грн. за рік.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 262501-5013-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 81588,80 грн.

При розрахунку розміру орендної плати, вказаної в податковому повідомленні-рішенні, контролюючий орган застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 01.01.2015 - 1,249, на 01.01.2016 - 1,433, на 01.01.2017 - 1,06, на 01.01.2018 - 1,00 та 01.01.2019 - 1,00, які зазначено у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель .

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовані ПК України.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З 01.01.2011 набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт288.1статті288 ПК України).

Згідно п.288.5 ст.288 розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15), таких же висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 22.05.2018 року (справа № 809/3756/15), від 21.02.2019 року (справа № 811/2052/13-а), від 28.01.2018 року (справа № 814/1622/16).

Отже, з набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011 року, визначено мінімальний розмір річної та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено.

При цьому, суд зазначає, що при винесенні оскаржуваного ППР позивачеві не було замінено ставку податку орендної плати за землю, податковим органом застосовано ставку податку визначену договором 5,761%, при цьому із дотриманням п. 288.51 п. 288.5 ст. 288 ПК України в діапазоні ставки від 3% до 12 %. При винесені ППР відповідачем змінено розмір грошової оцінки земельної ділянки, шляхом застосування при обчисленні розміру орендної плати нового розміру грошової оцінки земельної ділянки згідно інформації з Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

При цьому, статтею 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи судом встановлено, що з Великомежиріцької сільської ради до Головного управління ДФС у Рівненській області надійшов перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі станом на 01.01.2019 у пункті 6 якого наявна інформація про договір оренди земельної ділянки від 14.05.2014 укладеного з громадянином ОСОБА_1 .

Контролюючим органом на підставі спірного податкового повідомлення-рішення було визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 81588,80 грн.

Визначена відповідачем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні сума орендної плати відповідає граничному розміру, закріпленому Податковим кодексом України.

Нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки проведена станом на 12.12.2013 становить 746480,00 грн.

Суд зазначає, що Договір оренди, яким визначено, що орендна плата складає 5,761% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підписаний позивачем, тобто останній погодився та повинен виконувати умови договору в частині сплати орендної плати за землю у розмірі визначеному Договором оренди.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 35 договору від 14.05.2014 року сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Відтак, суд приходить до висновку, що податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, зміна індексації (розміру) нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Зазначене повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду, який викладений в постанові від 20.06.2018 року (справа №813/3819/17).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми податкових зобов`язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за податковий період 2019 року розраховані відповідачем всупереч вимог податкового законодавства.

Отже, аналізуючи оскаржувані рішення відповідача в контексті частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" ( Suominen v. Finland ), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Судом встановлено, що при розрахунку розміру орендної плати, вказаної в податковому повідомленні-рішенні, контролюючий орган застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 01.01.2015 року - 1,249, на 01.01.2016 року 1,433, на 01.01.2017 1,06, на 01.01.2018 року 1,00 та 01.01.2019 року 1,00, які зазначено у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року № 22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель .

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,761 відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки згідно протоколу земельних торгів, що складає 43002,00 грн. в рік.

Зважаючи на викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначеного податкового зобов`язання з орендної плати від 15.05.2019 року №262501-5013-1716 за 2019 рік у розмірі 38586,80 грн.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду позивачем частково доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №262501-5013-1716 в частині визначеного податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік у розмірі 38586,80 грн.

Стягнути на користь Рівненського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 430,06 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 09 лютого 2022 року

Суддя У.М. Нор