Постанова

від 03.09.2021 по справі 460/1509/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 460/1509/19

адміністративне провадження № К/9901/4472/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (головуючий суддя - Зозуля Д.П.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі №460/1509/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Рівненській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правильність самостійно визначеного ним належного до сплати розміру орендної плати з фізичних осіб.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, пославшись на приписи пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною до 01.01.2017) вказали, що податковим законодавством визначені верхня та нижня граничні межі орендної плати за земельні ділянки, та дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами під час розгляду справи не перевірено правильності здійсненого контролюючим органом розрахунку орендної плати за землю та не надано жодної правової оцінки посиланням платника на приписи пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, якими, зокрема, визначено граничний розмір індексу споживчих цін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.05.2014 між територіальною громадою сіл В. Межирічі, Застав`я, Дивень, Колодіївка в особі В. Межиріцької сільської ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає згідно з рішенням Великомежиріцької сільської ради від 18.12.2013 № 797, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,80 га, несільськогосподарського призначення (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, здійснення комерційної діяльності), яка знаходиться в межах населеного пункту, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5623081000:03:001:0218.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 746480,00 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 789/208 від 12.12.2013.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5,761 відсотка нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 43002,00 грн за рік.

ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 262501-5013-1716, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 81588,80 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції, що була чинною на момент вирішення справи) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, тут і надалі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача. При цьому, не надали жодної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про протиправність здійсненого контролюючим органом розрахунку орендної плати з фізичних осіб, зазначеному в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, з посиланням на положення пункту 289.2 статті 289 ПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірним податковим повідомленням - рішенням від 15.05.2019 №262501-2013-1716 платнику визначено суму грошового зобов`язання за податковий період - 2019 рік. Відповідно, під час розгляду та вирішення цього спору судам слід керуватися положеннями ПК України, що були чинними у цей період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року скасувати.

Справу № 460/1509/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова