Постанова

від 08.02.2022 по справі 200/6110/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року справа №200/6110/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 28 вересня 2021 року в м. Слов`янську) у справі № 200/6110/21 (суддя в І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пальміра-АСА до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАЛЬМІРА-АСА (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області (далі - рада) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 27 січня 2021 року №8/3-137 Про повторний розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Пальміра-АСА про надання дозволу на викуп земельної ділянки по просп. Металургів, 139а в Кальміуському районі міста ;

- зобов`язання у місячний строк повторно розглянути на пленарному засіданні заяву від 10 вересня 2020 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,1400 га, кадастровий номер 1412300000:03:001:0104, цільове призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для функціонування торгово-сервісного центру, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139а та прийняте відповідне рішення, передбачене ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що 15 вересня 2020 року ТОВ ПАЛЬМІРА-АСА звернулось через Центр надання адміністративних послуг до Маріупольської міської ради із заявою № 15 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення або надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,1400 га, кадастровий номер 1412300000:03:001:0104, цільове призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для функціонування торгово-сервісного центру, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139а з розстроченням 50 відсотків частини платежу за придбання даної земельної ділянки строком на 5 років, за умови сплати товариством протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджету. У вказаній заяві було також надано згоду на укладання договору про сплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки у розмірі не більше 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Однак, в порушення вимог Земельного кодексу України відповідачем не розглянуто заяву у місячний строк.

27 січня 2021 року відповідачем було прийнято рішення Про повторний розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Пальміра-АСА про надання дозволу на викуп земельної ділянки по просп. Металургів, 139а в Кальміуському районі міста яким рада вирішила повторно відмовити у наданні дозволу на викуп земельної ділянки.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки прийняття такого рішення не передбачено ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Маріупольська міська рада як виборчий орган приймає рішення виключно на пленарних засіданнях, які відбуваються не щоденно. Чергове пленарне засідання відбулось 27 січня 2021 року, до порядку денного якого, було внесено питання стосовно повторного розгляду заяви позивача. Оскаржуване рішення приймалось у порядку повторного розгляду, оскільки 25 червня 2020 року радою вже приймалось рішення щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Рішенням № 7/53-5383 у наданні такого дозволу було відмовлено.

Зазначає, що за позивачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139а. Разом з тим, наявність нерухомого майна на спірній ділянці не є безумовною підставою для надання дозволу на її викуп. До того ж питання регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції Маріупольської міської ради і суд не має повноважень приймати рішення з зазначеного питання.

Окрім того, у спірному рішенні позивачу було запропоновано звернутись із заявою про надання відповідної земельної ділянки в оренду, а отже права позивача на обслуговування належного йому нерухомого майна не порушуються.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 26.09.2019 ТОВ ПАЛЬМІРА-АСА , код ЄДРПОУ 21970381, на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальною площею 1907,9 кв. м. за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139А.

Товариство звернулось до Маріупольської міської із заявою від 10 вересня 2020 року про продаж або надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139А.

До заяви було додано: копію акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 23.09.2019 р., копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 26.09.2019 р. № 182478697, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.09.2019 р. № 24802401.

Заява була зареєстрована 15 вересня 2020 року за № 024-01.10-00490.

Крім того, 15 вересня 2020 року відповідачем також була зареєстрована заява позивача від 10 вересня 2020 року, де повідомлено про те, що товариство гарантує оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення: для функціонування торгово-сервісного центру, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 139А.

27 січня 2021 року Маріупольська міська рада Донецької області прийняла рішення № 8/3-137 Про повторний розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Пальміра-АСА про надання дозволу на викуп земельної ділянки по просп. Металургів, 139а в Кальміуському районі міста , яким повторно відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

За приписами частини 10 статті 128 ЗК України рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законом визначено чіткий та послідовний алгоритм дій під час продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, який передбачає: 1) подання зацікавленою особою відповідного клопотання (заяви) з необхідними документами; 2) розгляд цього клопотання уповноваженим органом в місячний строк з прийняттям рішення.

За результатом розгляду такої заяви уповноважений орган повинен прийняти одне з двох можливих рішень: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, визначених ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України.

При цьому, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови в продажу земельної ділянки. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 128 ЗК України.

Разом з тим, спірне рішення не містить вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування, а лише містить посилання на те, що аналогічне питання вже було розглянуто у зв`язку з чим у наданні дозволу на викупи земельної ділянки було відмовлено повторно та пропозицію щодо звернення із заявою про надання земельної ділянки в оренду.

Суд вважає помилковими твердження відповідача щодо повторності розгляду заяви позивача, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 березня 2020 року позивачем було подано до відповідача іншу заяву про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за результатом розгляду якої відповідачем було прийнято рішення від 25 червня 2020 року №7/53-5383.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішенням Маріупольської міської ради від 27 січня 2021 року №8/3-137 позивачу відмовлено у наданні дозволу на викупи земельної ділянки з інших підстав, аніж ті, що визначені ч.5ст.128 Земельного кодексу України, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 КАС України, прийнято несвоєчасно тапорушує права і законні інтереси позивача, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того суд зазначає, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Разом з тим у даній справі, повноваження щодо продажу земельної ділянки або відмови у такому продажу, регламентовано статтею 128 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки визначені законом за вичерпним і остаточним переліком. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про продаж земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про продаж земельної ділянки або про відмову продажу земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року в справі № 335/10579/16-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції також не прийняв посилання відповідача на те, що даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства, навівши відповідні мотиви.

Апеляційна скарга не містить доводів про незгоду із судовим рішенням в цій частині.

В зазначеній вище справі № 335/10579/16-а також висловлено висновок про підвідомчість таких справ судам адміністративної юрисдикції.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 27 січня 2021 року №8/3-137 Про повторний розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Пальміра-АСА про надання дозволу на викуп земельної ділянки по просп. Металургів, 139а в Кальміуському районі міста є протиправним та підлягає скасуванню, а отже похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача у місячний строк повторно розглянути на пленарному засіданні заяву від 10 вересня 2020 року про продаж земельної ділянки, підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 200/6110/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 08 лютого 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук