Постанова

від 25.01.2022 по справі 440/3453/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 р.Справа № 440/3453/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Мухортової Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 (суддя Алєксєєва Н.Ю.; м. Полтава) по справі № 440/3453/21

за позовом ОСОБА_1

до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 3 сесії восьмого скликання від 24.12.2020 Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,8500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з невідповідністю місцезнаходження земельної ділянки, на яку розроблено проект землеустрою (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370), та бажаною земельною ділянкою (кадастровий номер 5320255100:00:007:1585).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 по справі № 440/3453/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370) у власність орієнтовною площею 0,85 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 по справі №440/3453/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на положення ст. 14 Конституції України, ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч.1 ст. 19, ч.1 ст. 20 Закону України Про статус депутатів місцевих рад , вказує, що рішення 3 сесії восьмого скликання від 24.12.2020 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 грудня 2019 року позивач звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великобагачанської ОТГ Великобагачанського району Полтавської області. До зазначеної заяви позивачем приєднано копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічні матеріали із зображенням запланованої до відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач рішенням сорок першої сесії сьомого скликання від 16 грудня 2019 року надав гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами смт Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Проект був розроблений і, в подальшому, здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5320255100:00:008:1370.

26.10.2020 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність.

Рішенням 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування за межами смт. Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанської району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Позивач не погодився з відмовою Великобагачанської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування за межами смт. Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанської району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою, є протиправною.

А також зазначив, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370) у власність орієнтовною площею 0,85 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пункту «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частинами восьмою-одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звертаючись до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додав до неї погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування за межами смт Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

За наслідками розгляду вищенаведеної заяви рішенням 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування за межами смт Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанської району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що на земельну ділянку, яку бажає отримати ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зі змісту проекту землеустрою ОСОБА_1 , а саме з відомостей акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.03.2019 вбачається, що голова Великобачанської селищної ради Ю.Б. Саковський, як уповноважена особа Великобагачанської селищної ради посвідчив, що земельна ділянка загальною площею 0,85 га, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, при погодженні меж земельної ділянки спірні питання і претензії з боку землекористувачів (землевласників) відсутні.

Крім того, актом приймання - передачі межових знаків від 20.03.2020 посвідчено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008 знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Код згідно з Класифікацією видів цільового призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний акт підписаний, зокрема, головою Великобачанської селищної ради Ю.Б. Саковським.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

19.03.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Невською С.Ю. надано висновок №6003/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. На момент складення документації із землеустрою: код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Більше того, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.03.2020 №6003/82-20 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

24.03.2020 державним реєстратором відділу у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320255100:00:008:1370, що підтверджено копією витягу з ДЗК, цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Отже, під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, площею 0,85 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів уповноваженим органом не встановлено невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Водночас відповідачем не надано доказів невідповідності доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на виконання позивачем порядку, необхідного для затвердження проекту землеустрою, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні, визначені законом підстави, для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з наведених у спірному рішенні підстав.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування правомірності спірного рішення, а тому, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,8500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, з підстав невідповідності доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою, є протиправною.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач в межах даної справи протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством на етапі затвердження проекту землеустрою.

Оскільки процес надання позивачу відмови у затвердженні проекту землеустрою з формальних підстав може бути досить тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою, на що правильно вказав суд першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 у справі № 821/925/18, від 23 січня 2019 року у справі №808/3082/17, від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2592/18, від 06 березня 2019 у справі №1640/2594/18.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370) у власність орієнтовною площею 0,85 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо стягнення судових витрат, а тому рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції в даній частині.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 по справі № 440/3453/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 01.02.2022 року