Рішення

від 18.05.2021 по справі 440/3453/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3453/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування 3 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,8500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року відмовлено у залученні до участі у справі третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

В матеріалах справи міститься відзив Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на позовну заяву, у яких представник відповідача вказував на те, що під час розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 виявлено невідповідність місцезнаходження земельної ділянки на яку розроблено проект землеустрою (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370) та бажаною земельною ділянкою (кадастровий номер 5320255100:00:007:1585), на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Правові підстави для затвердження такого проекту у відповідача відсутні.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника селищної ради на лікарняному. Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень та має можливість направити в судове засідання іншого представника.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що представником відповідача надано відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

04 грудня 2019 року позивач звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великобагачанської ОТГ Великобагачанського району Полтавської області. До зазначеної заяви позивачем приєднано копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічні матеріали із зображенням запланованої до відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач рішенням сорок першої сесії сьомого скликання від 16 грудня 2019 року надав гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами смт. Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Проект був розроблений і, в подальшому, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5320255100:00:008:1370.

26.10.2020 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі у власність.

Рішенням 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 , у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування за межами смт. Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанської району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Позивач не погодилася з відмовою Великобагачанської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 року по справі №815/2488/17, від 30.08.2018 року по справі № 817/586/17, від 18.10.2018 року по справі №818/1976/17.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Судом встановлено, що висновком від 19.03.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру в Одеській області, вказано, що проект відповідає вимогам законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам.

26.10.2020 року позивач звернулась до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою додавши погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства.

За наслідками розгляду поданої заяви, відповідач рішенням від 24.12.2020 року відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що додані до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів не відповідають графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Таким чином, всупереч вищевказаних положень законодавства, Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області у рішенні від 24.12.2020 не обґрунтувала яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою.

При цьому, як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у селищної ради відсутні повноваження на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Більше того, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.03.2020 №6003/82-20 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Відтак, доводи, викладені у рішенні від 24.12.2020, є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначені в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності, у відповідача були відсутні підстави перевіряти такий проект землеустрою на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні зауваження до такого проекту.

У відзиві на позовну заяву та оскаржуваному рішенні відповідач посилається на невідповідність доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Вказані доводи суд не приймає, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на земельну ділянку, яку бажає отримати ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зі змісту проекту землеустрою ОСОБА_1 , а саме відомостями акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.03.2019 вбачається, що голова Великобачанської селищної ради ОСОБА_3 , як уповноважена особа Великобагачанської селищної ради посвідчив, що земельна ділянка загальною площею 0,85 га, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, при погодженні меж земельної ділянки спірні питання і претензії з боку землекористувачів (землевласників) відсутні.

Крім того, актом приймання - передачі межових знаків від 20.03.2020 посвідчено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008 знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Код згідно з Класифікацією видів цільового призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний акт підписаний, зокрема, головою Великобачанської селищної ради Ю.Б. Саковським.

19.03.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одесікій області Невською С.Ю. надано висновок №6003/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. На момент складення документації із землеустрою: код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

24.03.2020 державним реєстратором відділу у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320255100:00:008:1370, що підтверджено копією витягу з ДЗК, цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Водночас відповідачем не надано доказів невідповідності доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічних матеріалів графічним матеріалам, що містяться у виготовленому проекті землеустрою.

Як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,8500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1370, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, суд зазначає наступне.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев`ятої статті 118 ЗК України та правового висновку Верховного Суду, суд визнає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач правомірність спірного рішення жодним чином не обґрунтував та не довів належним і достовірними доказами.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1370 площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн. підтверджується квитанцією за №05-9925709/С від 05.04.2021.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 30.03.2021 між гр. ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_4 (адвокат) укладено договір №30/03 про надання правової допомоги, за умовами якого за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 №30/03 розмір грошової винагороди (гонорару) становить 5000 грн.

Позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.04.2021 на загальну суму 5000 грн, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату гонорару від 06.04.2020 №1/1.

При цьому, суд зауважує, що опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції у справі та узгодження її з клієнтом, зібрання документів необхідних для написання позовної заяви, виготовлення копії документів (доказів по справі) відноситься до підготовки (складення) позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, суд зазначає, що наведені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 3000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320255100:00:008:1370) у власність орієнтовною площею 0,85 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва