Рішення

від 30.04.2021 по справі 160/593/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/593/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - відповідач-1) щодо не включення позивача до переліку вкладників Акціонерного товариства "ВТБ Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за вкладом в Акціонерному товаристві "ВТБ Банк" відповідно до Заяви-Договору на оформлення банківських продуктів від 23.10.2015 року №1541024;

- зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) відшкодувати кошти позивачу за його вкладом в Акціонерному товаристві "ВТБ Банк" відповідно до Заяви-Договору на оформлення банківських продуктів від 23.10.2015 року №1541024 в межах граничного розміру відшкодування коштів, що є не меншою 200'000грн.00коп.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно допущено бездіяльність, яка виявилась у не включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що суперечить вимогам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 21.01.2020р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.(суддя Дєєв М.В.)

Ухвалою суду від 17.02.2020р. позовну заяву залишено без руху, оскільки позивач дізнався про порушення свого права на відшкодування коштів за вкладами Фонду в день отримання листа №3050-1/1-2 від 31.05.2019 року, який був направлений на електронну адресу позивача, при цьому, позивач звернувся з позовною заявою до суду лише - 16.01.2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

10.02.2020 р. від відповідача - 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у Фонду гарантування вкладів не виникло жодного обов`язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушенні Фондом гарантування.

Також, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченко О.В. подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до якої вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду.

У встановлений судом строк відповідач -1 своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не до суду не подавав.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 25.03.2020 р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку з тим що, позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 25.03.2020 р., позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2020р.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2020р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

01.06.2020р. згідно розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду за №164д у зв`язку із тривалою відпусткою судді Дєєва М.В., на підставі повторного автоматичного розподілу справ, вказану справу передано для розгляду судді Кадниковій Г.В.

Ухвалою суду від 05.06.2020р. прийнято до провадження адміністративну справу №160/593/20 та залишено без руху, оскільки скасованій ухвалі суду від 25.03.2020р. передує ухвала від 17.02.2020р. про залишення позову без руху, яка на час розподілу справи має законну силу, після зміни складу суду розгляд справи починається зі стадії залишення позову без руху.

Представником позивача подано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, разом новою редакцією адміністративного позову.

Ухвалою суду від 14.12.2020р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки недоліки усунуто не в повному обсязі, а саме: позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду зазначив, що він дізнався про порушення свого права, отримавши повідомлення за допомогою електронної пошти у грудні 2019р., однак доказів вказаного факту не надав.

Ухвалою суду від 11.03.2021р. поновлено процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2015 р. між позивачем та АТ ВТБ Банк укладено угоду з АТ ВТБ БАНК згідно Заяви - договору на оформлення банківських продуктів.

Позивач був вкладником АТ ВТБ БАНК на підставі ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб №4452-VI (далі - Закон України №4452- VI).

ОСОБА_1 як єдиний власник та директор ТОВ Днепрспецбуд (код ЄДРПОУ 39107911) уклав з АТ ВТБ БАНК відповідні угоди про відкриття банківських рахунків.

Для виконання покладених на ліквідатора завдань, позивачем був укладений з ТОВ Конструктсервіс Договір про надання юридичної допомоги №27 від 12.09.2018 року. Згідно рахунку-фактури №11/27/2 від 17.09.2018 року та Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.11.2018 року за вказаним Договором, позивач як ліквідатор ТОВ Днепрспецбуд зобов`язаний був оплатити юридичні послуги за ліквідацію товариства у сумі 106 000,00 грн.

Окрім того, позивач як ліквідатор ТОВ Днепрспецбуд зобов`язаний був виконувати інші поточні платежі та розрахунки, пов`язані з ліквідацією товариства, в тому числі з оренди, сплати податків, заробітної плати, відряджень, зв`язку, а також інші.

26.11.2018р. згідно платіжного доручення №58124 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти ТОВ Днепроспецбуд (код ЄДРПОУ 39107911) з призначенням платежу Безготівкове поповнення карткових рахунків (Плата за юридичні послуги при ліквідації, згідно Договору №27 від 12.09.2018. Не підлягає оподаткуванню) у сумі 106 000,00 грн.

Всього на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ ВТБ БАНК для здійснення функцій ліквідатора до 26.11.2018 року включно перераховано з поточного рахунку ТОВ Днепрспецбуд грошових коштів на суму, що перевищує 205000,00 грн.

Згідно довідки АТ ВТБ БАНК від 10.12.2018р. №999/1-2 поточний рахунок ТОВ Днепрспецбуд № НОМЕР_2 закритий 10.12.2018р., а також у листопаді 2018р. закриті інші поточні рахунки товариства в цьому банку в іншій валюті.

11.12.2018 р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

У зв`язку з ліквідацією ТОВ Днепрспецбуд 11.12.2018 р. на архівне зберігання ТОВ ЮАБ ЛЕГІС була передана документація, що підтверджено Актом приймання-передачі справ від 11.12.2018р., Опис №1-ос/1453 від 11.12.2018р., Акт здачі - прийняття послуг від 11.12.2018р.

Рішенням Правління Національного банку України Про віднесення Акціонерного товариства ВТБ Банк до категорії неплатоспроможних №796рш/БТ від 27.11.2018р., зокрема зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Так, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві ВТБ Банк №3180 від 27.11.2018р., зокрема, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 28.11.2018р. по 27.12.2018р. включно.

Постановою Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк №849-рш від 18.12.2018 р. відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ ВТБ Банк .

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про початок процедури ліквідації АТ ВТБ Банк та делегування повноважень ліквідатора Банку №3392 від 18.12.2018р. розпочато процедуру ліквідації АТ ВТБ Банк з 19.12.2018 р. по 18.12.2020 р. включно; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ ВТБ Банк , визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-51 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Олександру Володимировичу.

У грудні 2018р., у зв`язку з початком ліквідаційної процедурою банку, позивачем через АТ ВТБ БАНК подана заява до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за формою, затвердженою Положенням про порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами.

У лютому 2019р. на електрону пошту позивача надійшов лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК без номера та без дати в якому повідомлялось про проведення перевірки правовиків, укладених AT ВТБ БАНК , на предмет їх нікчемності. В листі зазначалось, про необхідність перевірки карткового рахунку, у зв`язку з тим, що операцію по внесенню коштів на рахунок згідно з заявою-Договором на оформлення банківських продуктів №1541024 від 23.10.2015р. було здійснено 26.11.2018р. з рахунку іншого клієнта AT ВТБ БАНК .

У зв`язку з тим, що тривалий час про результати перевірки позивачу не було відомо, 26.09.2019 р. ним направлена скарга до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT ВТБ БАНК Шевченко О.В.

Проте, відповіді позивачем отримано не було, однак на електронну адресу позивача направлені листи за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT ВТБ БАНК від 01.02.2019р. №724/1-2 та лист-повідомлення про нікчемність правочину від 31.05.2019р. №3050-1/1-2. Згідно цього повідомлення уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT ВТБ БАНК Шевченко О.В. прийняв рішення про нікчемність транзакції (операції) від 26.11.2018р. згідно платіжного доручення №58124 по перерахуванню коштів в 106'000,00 грн. на поточний картковий рахунок НОМЕР_1 від ТОВ Днепрспецбуд , на підставі пунктів 7, 9 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI.

За таких обставин, не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.

Частиною 1 ст.3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).

Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність , - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України Про банки і банківську діяльність , або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 13.11.2018 року №764-рш/БТ Про віднесення АТ ВТБ БАНК до категорії проблемних прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною другою статті 56 Закону України від 20.05.1999 року №679-XIV Про Національний банк України (далі - Закон №679-XIV) встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону №679-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07.12.2000 року №2121-ІІІ Про банки і банківську діяльність (далі - Закон № 2121-ІІІ) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16.07.2015 року №629-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку .

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11. 2018 року у справі №810/896/16, від 28.11.2018 року у справі №826/3486/16, від 19.06.2019 року у справі №826/1793/16, за аналогічним спором, дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Як вбачається з встановлених обставин, Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину від 31.05.2019 №3050-1/1-2 зазначено підстави прийняття такого рішення-п.п.7,9 Закону №4452-VI

Водночас правочини є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 року у справі №819/353/16, від 05.12.2018 року у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 року у справі №826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Як зазначено вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом №2121-ІІІ, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 року №346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 року за №1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ від 13.11.2018 року №764-рш/БТ згідно зі статтею 75 Закону № 2121-ІІІ містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав.

При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 13.11.2018 року №764-рш/БТ АТ ВТБ БАНК було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення АТ ВТБ БАНК до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ ВТБ БАНК , а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення правочину (операції) з розміщення коштів на рахунку позивача з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч.1 ст. 2 Закону України №4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України №4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах Урядовий кур`єр або Голос України.

Частинами 3 та 5 цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною 3 цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон України №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ст.37, 38 Закону України №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 цього Закону.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст. 38 Закону України №4452-VI).

Таким чином, зі змісту даної норми вбачається, що п.7 ч.3 ст.38 Закону України №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та АТ ВТБ Банк , оскільки на підставі цього правочину у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього правочину не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Отже, метою п.7 ч.3 ст. 38 Закону України №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на час прийняття Правлінням НБУ рішення 27.11.2018 р. №796-рш/БТ Про віднесення АТ ВТБ Банк до категорії неплатоспроможних на банківському рахунку позивача (картковий рахунок) № НОМЕР_3 знаходилась сума 106 000,00 грн.

Проте, Уповноваженою особою Фонду позивача не включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фактично, Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. Перерахування коштів з рахунку ТОВ Днепрепецбуд на рахунок позивача здійснено 26.11.2018 р. відповідно, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у АТ ВТБ Банк .

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., згідно п. 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

Отже, позиція відповідача - 2 викладена в листі-повідомленні про нікчемність правочину від 31.05.2019 р. №3050-1/1-2. є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 цього Кодексу.

АТ ВТБ Банк при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням чинного законодавства України.

Крім того, за Законом України №4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Таким чином, кошти на поточному рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Отже, відповідач - 1 протиправно не включив позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача -1 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВТБ БАнк подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача.

Так, пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Приписами п. 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

З наведеного слідує, що за відсутності підстав для нікчемності правочину уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Окрім того, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відшкодувати кошти ОСОБА_1 за його вкладом в Акціонерному товаристві ВТБ Банк відповідно до Заяви - Договору на оформлення банківських продуктів від 23.10.2015р. №1541024 не підлягають задоволенню у зв`язку із їх передчасністю та відсутністю у справі доказів порушення прав позивача у цій частині.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч.3 ст.139 КАС України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 15.01.2020 р. №0.0.1581570696.1.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду є працівником Фонду. Згідно пункту 9 частини першої статті 19 Закону №4452-VI джерелами формування коштів Фонду є кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики).

Таким чином, Уповноважена особа є посадовою особою державного органу - Фонду, який фінансується, окрім іншого з Державного бюджету України.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що відповідачем-1 у даній справі є посадова особа Фонду, то судові витрати слід присудити саме за рахунок Фонду, а не його працівника - Уповноваженої особи, до стягнення підлягає частково сплачений судовий збір за подачу позову до суду на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - 2 в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства ВТБ Банк , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченко Олександра Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за вкладом в Акціонерному товаристві ВТБ Банк відповідно до Заяви - Договору на оформлення банківських продуктів від 23.10.2015р. №1541024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, б.17; код ЄДРПОУ 21708016).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Г. В.Кадникова