Постанова

від 20.07.2022 по справі 160/593/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/593/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року (суддя Каднікова Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «ВТБ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко Олександра Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за вкладом в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» відповідно до Заяви - Договору на оформлення банківських продуктів від 23.10.2015 р. N 1541024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано, що позивач не був включений до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку з нікчемністю правочину щодо перерахування коштів для подальшого відкриття депозитного договору з рахунку кредитора на рахунок позивача, тобто було фактично штучно утворено умови для збільшення розміру відшкодування.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, 23.10.2015 між позивачем та АТ «ВТБ Банк» укладено угоду, позивач був вкладником АТ "ВТБ БАНК" на підставі ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» N 4452-VI.

Позивач як єдиний власник та директор ТОВ «Днепрспецбуд» (код ЄДРПОУ 39107911) уклав з АТ «ВТБ БАНК» відповідні угоди про відкриття банківських рахунків.

Для виконання покладених на ліквідатора завдань, позивачем був укладений з ТОВ «Конструктсервіс» Договір про надання юридичної допомоги N 27 від 12.09.2018.

Згідно рахунку-фактури N 11/27/2 від 17.09.2018 та Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.11.2018 за вказаним Договором, позивач як ліквідатор ТОВ «Днепрспецбуд» зобов`язаний був оплатити юридичні послуги за ліквідацію товариства у сумі 106 000,00 грн.

Окрім того, позивач як ліквідатор ТОВ «Днепрспецбуд» зобов`язаний був виконувати інші поточні платежі та розрахунки, пов`язані з ліквідацією товариства, в тому числі з оренди, сплати податків, заробітної плати, відряджень, зв`язку, а також інші.

26.11.2018 згідно платіжного доручення N 58124 на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти ТОВ «Днепроспецбуд» (код ЄДРПОУ 39107911) з призначенням платежу «Безготівкове поповнення карткових рахунків (Плата за юридичні послуги при ліквідації, згідно Договору N 27 від 12.09.2018. Не підлягає оподаткуванню)» у сумі 106 000,00 грн.

Всього на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «ВТБ БАНК» для здійснення функцій ліквідатора до 26.11.2018 включно перераховано з поточного рахунку ТОВ «Днепрспецбуд» грошових коштів на суму, що перевищує 205000,00 грн.

Згідно довідки АТ «ВТБ БАНК» від 10.12.2018 N 999/1-2 поточний рахунок ТОВ «Днепрспецбуд» N 26005020427841 закритий 10.12.2018, а також у листопаді 2018 р. закриті інші поточні рахунки товариства в цьому банку в іншій валюті.

11.12.2018 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

У зв`язку з ліквідацією ТОВ «Днепрспецбуд» 11.12.2018 на архівне зберігання ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» була передана документація, що підтверджено Актом приймання-передачі справ від 11.12.2018, Опис N 1-ос/1453 від 11.12.2018, Акт здачі - прийняття послуг від 11.12.2018.

Рішенням Правління Національного банку України «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» N 796рш/БТ від 27.11.2018, банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» N 3180 від 27.11.2018, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 28.11.2018 по 27.12.2018 включно.

Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» N 849-рш від 18.12.2018 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «ВТБ Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора Банку» N 3392 від 18.12.2018 розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банк» з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк», визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-51 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Олександру Володимировичу.

У грудні 2018 р., у зв`язку з початком ліквідаційної процедурою банку, позивачем через АТ «ВТБ БАНК» подана заява до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за формою, затвердженою Положенням про порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами.

У лютому 2019 р. на електрону пошту позивача надійшов лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «АТ «ВТБ БАНК» без номера та без дати в якому повідомлялось про проведення перевірки правовиків, укладених AT «ВТБ БАНК», на предмет їх нікчемності. В листі зазначалось, про необхідність перевірки карткового рахунку, у зв`язку з тим, що операцію по внесенню коштів на рахунок згідно з заявою-Договором на оформлення банківських продуктів N 1541024 від 23.10.2015 було здійснено 26.11.2018 з рахунку іншого клієнта AT «ВТБ БАНК».

У зв`язку з тим, що тривалий час про результати перевірки позивачу не було відомо, 26.09.2019 позивачем направлена скарга до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» Шевченко О.В.

Відповіді позивачем отримано не було, на електронну адресу позивача направлені листи за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» від 01.02.2019 N 724/1-2 та лист-повідомлення про нікчемність правочину від 31.05.2019 N 3050-1/1-2. Згідно цього повідомлення уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» Шевченко О.В. прийняв рішення про нікчемність транзакції (операції) від 26.11.2018 згідно платіжного доручення N 58124 по перерахуванню коштів в 106'000,00 грн. на поточний картковий рахунок НОМЕР_2 від ТОВ «Днепрспецбуд», на підставі пунктів 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону N 4452-VI.

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що кошти на поточному рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» N 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону N 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону N 4452-VI).

Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону N 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону N 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону N 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Правління НБУ від 13.11.2018 N 764-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною другою статті 56 Закону України «Про Національний банк України» N 679-XIV встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону N 679-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» N 2121-III, рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону N 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16.07.2015 року N 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

В розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

Як було встановлено судом першої інстанції, Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину від 31.05.2019 N 3050-1/1-2 зазначено підстави прийняття такого рішення-п. п. 7,9 Закону N 4452-VI

Водночас правочини є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону N 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Судом першої інстанції вірно було взято до уваги, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом N 2121-III, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 року N 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 року за N 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ від 13.11.2018 року N 764-рш/БТ згідно зі статтею 75 Закону N 2121-III містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав.

При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 13.11.2018 N 764-рш/БТ АТ «ВТБ БАНК» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що вказаний правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ «ВТБ БАНК», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії уповноваженої особи щодо віднесення правочину (операції) з розміщення коштів на рахунку позивача з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону N 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України N 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України N 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України N 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах Урядовий кур`єр або Голос України.

Частинами 3 та 5 цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України N 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною 3 цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон України N 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону України N 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 цього Закону.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України N 4452-VI).

Вірно судом першої інстанції було зазначено, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України N 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та АТ «ВТБ Банк», оскільки на підставі цього правочину у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього правочину не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Метою п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України N 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Як встановлено судом першої інстанції, на час прийняття Правлінням НБУ рішення 27.11.2018 р. N 796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних на банківському рахунку позивача (картковий рахунок) N НОМЕР_3 знаходилась сума 106 000,00 грн.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004, згідно п. 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позиція відповідача викладена в листі-повідомленні про нікчемність правочину від 31.05.2019 N 3050-1/1-2. є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 цього Кодексу.

АТ «ВТБ Банк» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням чинного законодавства України, а кошти на поточному рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Пунктом 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 N 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Приписами п. 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за відсутності підстав для нікчемності правочину уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 20 липня 2022 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш