Ухвала

від 07.02.2022 по справі 991/8420/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/8420/21

Провадження 1-кс/991/8904/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі- ВАКС) ОСОБА_1 ,

(далі по тексту - слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу від 13.12.2021 голови громадської організації «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами Національного антикорупційного бюро України (далі-НАБУ) відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий описсудового провадження.

13.12.2021 до ВАКС надійшла скарга голови ГО «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 (далі скаржник) на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами НАБУ до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, в якій скаржник просить «зобов`язати слідчого (детектива) НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення посадовими особами ДПС (ДФС) України у групі із ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України (далі КК) та направити копію витягу з ЄРДР на поштову та електронну адресу громадської організації «Рада ветеранів АТО».

Ухвалою ВАКС від 13.12.2021 скарга повернута скаржнику. Ухвалою Апеляційної палати ВАКС (далі АП ВАКС) від 24.12.2021 задоволено частково апеляційну скаргу ГО «Рада ветеранів АТО», ухвалу слідчого судді ВАКС від 13.12.2021 скасовано, матеріали за скаргою ГО «Рада ветеранів АТО» повернуто до ВАКС для виконання вимог статей 304, 306, 307 КПК.

Судовий розгляд скарги призначено на 30.12.2021, з відкладенням внаслідок неприбуття скаржника на 10.01.2022 та 07.02.2022.

2. Короткий виклад скарги та позицій сторін кримінального провадження.

В скарзі стверджувалось, що 01.12.2021 поштовим відправленням до НАБУ було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за підписом голови ГО «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 , яке за даними трекінгу «Укрпошта» отримано 02.12.2021, але до цього часу про його розгляд ГО не повідомлено і копію витягу з ЄРДР не надано, й відтак, на думку скаржника, слідчим (детективом) НАБУ вчинено бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

До скарги додано: копію повідомлення про вчинене кримінальне повідомлення від 01.12.2021 №12/2, адресоване НАБУ за підписом голови ГО «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 , який просить прийняти заяву та внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбачене статтею 191 КК та розпочати досудове розслідування по фактах, викладених в даній заяві; ксерокопії накладних Укрпошти про операцію «приймання» датовану 01.12.2021.

30.12.2021 до ВАКС надійшло пояснення 20/21 (вих. № 111-256/40168 від 30.12.2021) представника НАБУ ОСОБА_5 по даній справі з додатками: копія довіреності на представника та копія листа НАБУ від 03.12.2021 № 111-225/37408, в якому представник НАБУ просив суд в задоволенні скарги відмовити повністю та розглянути справу без участі представника НАБУ за наявними письмовими поясненнями. Згідно з поясненнями, за результатами первинного опрацювання повідомлення представниками НАБУ встановлено, що у заяві не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ, у зв`язку з чим на даний час відсутні підстави для застосування НАБУ наданих повноважень. Також в поясненні зазначено, що оскільки розгляд порушених у повідомленні питань не віднесено до компетенції НАБУ, вказане повідомлення листом від 03.12.2021 № 111-225/37408 скеровано для розгляду відповідно до компетенції до Державного бюро розслідувань, про що автора було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом із аналогічними реквізитами. На підставі цього, представник НАБУ просив відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

У судові засідання скаржник не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а тому з метою дотримання розумних строків слідчий суддя розглянув скаргу за його відсутності. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалась.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а за частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона, та відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 1 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, визначено, що до Реєструвносяться відомостізокрема прочас тадату надходженнязаяви,повідомлення прокримінальне правопорушенняабо виявленняз іншогоджерела обставин,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення; прізвище,ім`я,по батькові(найменування)потерпілого абозаявника; іншеджерело,з якоговиявлені обставини,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення;короткий викладобставин,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення,наведених потерпілим,заявником чивиявлених зіншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність .

При цьому, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ того ж Положення про ЄРДР , відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК , зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Також згідно із пунктом 14 глави 2 розділу ІІ Положення про ЄРДР, при внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (фабули), в обов`язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілою (потерпілими), дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.

Відповідно до правового висновку,наведеного упостанові Касаційногокримінального судуу складіВерховного Судувід 30.09.2021в справі№ 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування

Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про таке передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, які є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

3.3. Скаржник в скарзі стверджував, що 01.12.2021 поштовим відправленням до НАБУ ним було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке за даними трекінгу «Укрпошта» отримано 02.12.2021, але до цього часу про його розгляд скаржник не повідомлений і копію витягу з ЄРДР не надано, й тому, на думку скаржника, слідчим (детективом) НАБУ вчинено бездіяльність у виді невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. До скарги додано копію повідомлення про вчинене кримінальне повідомлення від 01.12.2021 №12/2, адресоване НАБУ за підписом голови ГО «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 , який просить прийняти заяву та внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбачене статтею 191 КК та розпочати досудове розслідування по фактах, викладених в даній заяві.

Судовим розглядом встановлено, що скаржник не надав жодного документа чи будь-якого доказу на підтвердження обґрунтованості його повідомлення про вчинення кримінального правопорушення особами, зазначеними в скарзі.

Разом з тим, в матеріалах даної справи наявні самостійно роздруковані 24.12.2021 з сайту ПРОЗОРРО та долучені до матеріалів справи суддею доповідачем АП ВАКС під час розгляду апеляційної скарги копії документів, із яких видно, що відповідно до договору від 15.09.2020 №60, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , з однієї сторони, та з іншої сторони Державною податковою службою України (ДПСУ), від імені якої договір підписано заступником Голови з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ОСОБА_6 (яка діяла на підставі наказу ДПСУ від 02.07.2020 №318 «Про право підпису документів з фінансових питань ДПСУ» (зі змінами) та на підставі довіреності від 06.08.2020 №19-99-00-13-01-02-21) за результатами проведення державних закупівель за ідентифікаційним номером UA-2020-08-10-004396-b-a1, підприємець ОСОБА_4 зобов`язався надати у 2020 році ДПСУ послуги, пов`язані з програмним забезпеченням за кодом ДК 021:2015-72260000-5, а ДПСУ зобов`язалося прийняти та оплатити надані 599 999,00 грн. (згодом збільшено до 720 тис. грн.) за послуги на умовах, у строк та у порядок, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до роздруківки з офіційного сайту ДПСУ, також долученої до матеріалів справи суддею доповідачем АП ВАКС під час розгляду апеляційної скарги скаржника, ОСОБА_6 має ІІІ ранг державного службовця, який нібито відповідає посаді державного радника податкової служби III рангу, а відтак із посиланням на додаток 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», під час апеляційного розгляду зроблено висновок про наявність умови, передбаченої абзацом 7 пункту 1 частини 5 статті 216 КПК, щодо наділення слідчого судді ВАКС повноваженням з розгляду скарги ГО «Рада ветеранів АТО».

3.4. Вичерпний перелік корупційних кримінальних правопорушень, який не підлягає розширеному тлумаченню, визначає примітка статті 45 КК, а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.

Стаття 191 КК передбачає кримінальну відповідальність за протиправні дії з майном у таких формах: 1) привласнення чужого майна (частина 1 статті 191); 2) розтрата чужого майна (частина 1 статті 191); 3) заволодіння чужим майном (частина 3 статті 191). При цьому, стаття 191 КК визначає корупційним кримінальне правопорушення лише у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Відповідальність по частині 1 статті 191 КК може наставати лише для особи, якій чуже майно було ввірене або перебувало у її віданні. А відповідальність за дії, передбачені частиною 2 статті 191 КК може наставати для іншої категорії суб`єктів кримінального правопорушення спеціальних суб`єктів, які вчинили дії, описані в частині 2 статті 191 КК, щодо чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з приміткою 1 до статті 364 КК службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Касаційний кримінальний Суд в складі Верховного суду в ухвалі від 23.08.2018 в справа №0912/1638/12 роз`яснив, що:

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою;

- розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб;

-заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні;

- розтрата та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиняється шляхом активної поведінки, тільки з прямим умислом, коли винна особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що наведена скаржником в повідомленні про вчинене кримінальнеправопорушення інформація про публічні закупівлі за зазначеним вище договором від 15.09.2020 №60 свідчить про здійснення суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_4 - нормальної господарської діяльності та про відсутність підстав для висновків про наявність ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

3.5. Правові підстави належності кримінальних проваджень до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено:

- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;

- державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;

- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

- суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»;

- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;

- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

- керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.

Згідно із пунктом 341.1.статті 341 Податкового кодексу України (ПКУ), служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктами 343.1, 343.2 статті 343 ПКУ «Спеціальні звання» визначено таке:

343.1. Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державнийрадник податковоїслужби; державнийрадник податковоїслужби Iрангу; державнийрадник податковоїслужби IIрангу; державнийрадник податковоїслужби IIIрангу; радникподаткової службиIрангу; радникподаткової службиIIрангу; радникподаткової службиIIIрангу; інспекторподаткової службиIрангу; інспекторподаткової службиIIрангу; інспекторподаткової службиIIIрангу; інспекторподаткової службиIVрангу; молодший інспектор податкової служби.

343.2.Положення проспеціальні званнята порядокїх присвоєння,співвідношення зрангами державнихслужбовців,розмір надбавокза спеціальнезвання затверджуютьсяКабінетом МіністрівУкраїни. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 1 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 945 визначено, що посадовим особам податкових органів (ДПС та її територіальних органів, далі - органи ДПС) спеціальні звання відповідно до займаних посад присвоюються:

головний державний радник податкової служби - Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України;

державний радник податкової служби I-II рангу - Президентом України за поданням Голови ДПС;

державний радник податкової служби II-III рангу, радник податкової служби I-III рангу, інспектор податкової служби I-IV рангу та молодший інспектор податкової служби - Головою ДПС або керівником територіального органу ДПС посадовим особам, які займають посади категорії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Форма подання про присвоєння спеціальних звань особами, зазначеними в цьому абзаці, визначається ДПС.

На відміну від цього, частинами 1, 2 статті 39 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначено, що рангидержавних службовцівє видомспеціальних звань. Встановлюєтьсядев`ять рангівдержавних службовців. Порядокприсвоєння рангівдержавних службовцівта співвідношенняміж рангамидержавних службовціві рангамипосадових осібмісцевого самоврядування,військовими званнями,дипломатичними рангамита іншимиспеціальними званнямивизначаються КабінетомМіністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Тобто видана відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про державну службу» згадана вище постанова КМУ від 20.04.2016 №306 не визначає порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів (що регулюється іншою згаданою постановою КМУ від 09.10.2020 №945), визначаючи лише співвідношення між рангами державних службовців та іншими спеціальними званнями, тобто є хибним ототожнення наявності у певної особи рангу державного службовця із наявністю в неї спеціального звання.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які відомості про присвоєння заступнику Голови ДПСУ з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ОСОБА_6 відповідним наказом Голови ДПСУ будь-яких спеціальних звань, зокрема державного радника податкової служби III рангу і вище.

З огляду на таке, слідчий суддя вважає відсутньою в даному випадку умову, передбачену абзацом 7 пункту 1 частини 5 статті 216 КПК, а також відсутніми будь-які докази належності осіб, щодо яких скаржником подано повідомлення про кримінальне правопорушення, до інших суб`єктів, перелік яких наведено в пункті 1 частини 5 статті 216 КПК, або вчинення кримінального правопорушення за наявності умов, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 216 КПК.

Також частиною 5 статті 216КПК обумовлена можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 191 КК, залежно від конкретного розміру предмета такого кримінального правопорушення або розміру завданої ним шкоди, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування такого розміру.

За змістом наведених в скарзі відомостях та самостійно роздрукованих та долучених до матеріалів справи суддею доповідачем АП ВАКС під час розгляду апеляційної скарги копій документів, виконання договору від 15.09.2020 №60 відбулось у період з вересня 2020 року до квітня 2021 року на загальну суму 720 тисяч гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX установлено у 2020 році такий прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX установлено у 2021 році такий прожитковий мінімум для працездатних осіб:: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.

Відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, або розмір завданої ним шкоди, для можливості кваліфікації діяння як кримінального правопорушення, а в подальшому здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС в будь-якому повинен становити у 2020 році не менше 4 204 000 грн. (2102 грн. х 2000), та у 2021 році не менше 4 540 000 грн. (2270 грн. х 2000).

З огляду на наведене, слідчий суддя також вважає відсутньою в даному випадку умову, передбачену пункту 2 частини 5 статті 216 КПК.

3.6. Перевіривши й оцінивши відомості, наведені у скарзі та повідомленні про кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що в них відсутній виклад достатніх і об`єктивних обставин вчинення кримінальних правопорушень, тобто скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, а тому в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 33-1, 214, 216, 303-309, 372, 392, 532 КПК суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги від 13.12.2021 голови громадської організації «Рада ветеранів АТО» ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами НАБУ відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 14.02.2022.

Слідчий суддя ОСОБА_1