Рішення

від 08.02.2022 по справі 279/6558/21

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/386/22

Справа № 279/6558/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Трохимчук І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/6558/21 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленням вивчення іноземних мов Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що працює вчителем початкових класів Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов. У жовтні 2021 року відповідач висунув вимога подання інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2. Згодом позивача було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19, а також 05.11.2021 року їй було вручено наказ про відсторонення від роботи за №150-к з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби. Однак, ні в її трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції, чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. У зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю, тому такий наказ є незаконним. Просила визнала протиправним та скасувати наказ про її відсторонення та поновити її на роботі за займаною посадою, стягнути невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи та стягнути 10000 грн. моральної шкоди.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача надала суду відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги позивача не визнає, вважає, що право на працю позивача не порушено, оскільки остання з роботи звільнена не була та має право повернутись до праці за умови проходження повного курсу вакцинації проти СОVID-19. Індивідуальне право відмовитися від щеплення позивачем, яка є працівником закладу освіти, протиставляється загальному праву суспільства, інших вчителів, які провели у встановленому державою порядку щеплення, батьків, а також дітей, які перебувають у школі. Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, зареєстрованим в Мін`юсті 07.10.2021 за №1306/36928, в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2, підлягають працівники закладів загальної середньої освіти. У зв`язку з вищевикладеним, було рекомендовано працівникам школи, які не мають абсолютних медичних протипоказань, пройти повний курс вакцинації та до 08 листопада 2021 року надати відповідальній особі підтверджуючий документ; у разі наявності постійних або тимчасових абсолютних медичних протипоказань, які відповідають Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070), оформити в закладі охорони здоров`я та надати відповідальній особі до 08 листопада 2021 року підтверджуючий документ. Також, Наказом № 146-к від 19.10.2021 р. було попереджено працівників Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Житомирської області про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України з дати набуття чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, зареєстрованим в Мін`юсті 07.10.2021 за № 1306/36928 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України працівників школи, які не нададуть у зазначений термін підтверджуючих документів про повний курс вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 або документів, які підтверджують наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Позивач особисто під підпис була ознайомлена з даними рекомендаціями та попередженням. У зв`язку з набранням чинності з 08 листопада 2021 року наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2135, зареєстрованого в Мін`юсті 07.10.2021 за № 1306/36928 та пункту 19 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст.14, № 17, ст.664, № 27, ст.1442, № 31, ст. 1786, № 53, ст.3275, № 62, ст.3926) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. №981 і від 11 жовтня 2021 р. № 1066, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 р. № 1096 та на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.11.2021 року, яка була написана власноруч про відмову від щеплення проти COVID-19, директор Коростенської загальноосвітньої шіколи І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Житомирської області ОСОБА_2 видала наказ №150-к Про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року, з яким позивач була ознайомлена під підпис 08.11.2021 р. (знаходиться в матеріалах справи). Позивач була відсторонена на підставі Наказу № 150-к від 05.11.2021 р. з 08 листопада 2021 р., про що була письмово ознайомлена 08.11.2021 р.. Інформація про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. А відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею. На момент видачі наказу жодних підтверджуючих документів про стан здоров`я позивача надано не було. Оплату праці на час відсторонення невакцинованого проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівника здійснювати з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці , а не без збереження заробітної плати, як сказано у позовній заяві. У наказі відповідач застосовує частину другу статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , а не статтю 14, про що вказує позивач. Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, це є центральний орган влади. Позивач була не звільнена, щоб її поновлювати на роботі за займаною посадою, а відсторонена згідно законодавства на строк до усунення причин, що його зумовили. Просив відмовити позивачу позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

Позивач ОСОБА_1 відповідь на відзив не подала.

Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працює в Коростенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов Житомирської області вчителем початкових класів.

Згідно наказу відповідача №150-к від 05.11.2021 позивача на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб відсторонено від роботи з 08.11.2021 на строк до усунення причин, що його зумовили. З таким наказом позивач була ознайомлена 08.11.2021 року, по що свідчить відповідний її запис (а.с.9).

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника закладу загальної середньої освіти й правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 05.11.2021 №150-к про відсторонення її від роботи, суд виходить з наступного:

Як визначено в ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" є обов`язковими і включаються до календаря щеплень профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням ( в подальшому Переліком)

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

Відповідно ч.1 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним.

Вказаний висновок ґрунтується та тому, що згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.1, 2 ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 46 КЗпП України допускає відсторонення працівників працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Положення п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 05.11.2021 №150-к про відсторонення її від роботи є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування:

Як визначено в ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 08.11.2021 - дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, позивач не виконувала покладені на неї обов`язки з ініціативи роботодавця, який не допускав її до виконання таких, тобто фактично мав місце простой не з вини працівника, то за позивачем мав зберігатись середній заробіток за аналогією з положденнями ст.113 ч.2 КЗпП України, який підлягає виплаті. При цьому не викоання позивачем своїх трудових обов`язків не може розцінюватись як вимушений прогул, оскільки позивач звільнена не була.

При цьому, розмір середнього заробітку визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання Наказу від 05.11.2021 №150-к про відсторонення від роботи, тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заробітної плати за весь час незаконного відсторонення від роботи, підлягає до задоволення вимога про допуск рішення в цій частині до негайного виконання в порядку ч.1,2 ст.430 ЦПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку оцінено в 10000 грн. суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Завдану моральну шкоду позивач пов`язує з відстороненням від роботи.

Підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди в трудових правовідносинах врегульовано ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої роботодавцем, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За змістом частини 4 статті 23 ЦК при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань (правова позиція ВС по справі №580/1617/19 в поставнові від 23 січня 2020 року) .

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на обставини заподіяння її моральної шкоди внаслідок залишення без роботи та джерела існування, що призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків, хвилювань, порушення її усталеного ритму життя, спокою, погіршення відносин в сім`ї, стану психічного здоров`я.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди та підстави такого відшкодування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог стягується з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги про визання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ директора Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов від 05.11.2021 №150-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Коростенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час відсторонення від роботи з 08.11.2021 року по час допуску до роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ID карта НОМЕР_3 .

Відповідач: Коростенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням іноземних мов Житомирської області , місце знаходження: 11501 , Житомирська область, м.Коростень, вул.Г.Сковороди, 24-А, ЄДРПОУ 22061290.

Суддя Волкова Н.Я.