Постанова

від 07.02.2022 по справі 299/4116/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/4116/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 лютого 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря БОЧКО Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/4116/19 за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, до Фермерського господарства Колос про визнання протоколів зборів уповноважених недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів, за апеляційною скаргою Фермерського господарства Колос на рішення Виноградівського районного суду від 1 грудня 2020 року, повний текст якого складено 10 грудня 2020 року, головуючий суддя Трагнюк В.Р., -

встановив:

ОСОБА_1 21.12.2019 звернувся до суду із зазначеним позовом до ФГ Колос мотивуючи таким.

У провадженні Хустського районного суду перебуває цивільна справа № 299/1382/16-ц за позовом ФГ Колос до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської районної ради Закарпатської області, Виноградівської райдержадміністрації Закарпатської області, де ФГ Колос просило визнати незаконними та скасувати:

розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації в частині видачі державних актів про право приватної власності на землю, згідно земельних часток /паїв/ відповідачу ОСОБА_1 із земель КСГП 8-го Березня :

від 21.12.1999 № 704;

від 13.09.2000 № 493;

Державні акти про право приватної власності на землю, видані Виноградівською райдержадміністрацією відповідачу ОСОБА_1 :

серії ЗК № 031597 від 29.12.1999;

серії ЗК № 004755 від 27.09.2000.

На підтвердження своїх позовних вимог і наявності права, за захистом якого звернувся до суду, ФГ Колос окрім правонаступництва за КСГП 8-го Березня посилалося на копії:

протоколу № 5 Зборів уповноважених від 10.03.1998, яким, як стверджує ФГ Колос , було вирішено питання про зміну організаційно-правової форми КСГП 8-го Березня на ФГ Колос ;

протоколу № 7 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня від 30.12.1998, яким, як стверджує ФГ Колос , було вирішено передати ФГ Колос земельні ділянки від КСГП 8-го Березня ;

розподільчого балансу КСГП 8-го Березня від 30.12.1998, згідно з яким, як стверджує ФГ Колос , йому було передано, земельні ділянки від КСГП 8-го Березня , у тому числі, й земельні ділянки, площею 1,39 та площею 2,01 га, власником яких є відповідач ОСОБА_1 .

Тому, за твердженням ФГ Колос , прийняті розпорядження та видані на їх основі ОСОБА_1 державні акти на право приватної власності на землю, що є предметом цивільної справи № 299/1382/16-ц, порушують права господарства на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що їх ФГ Колос вважає своєю власністю, оскільки такі отримані ним в порядку правонаступництва за КСГП 8-го Березня .

Позивач такі вимоги заперечує, позаяк ФГ Колос не надало доказів належності йому на праві будь-якого користування чи власності земельних ділянок, що належали КСГП 8-го Березня .

На момент отримання позивачем земельних ділянок у власність ФГ Колос не було ані власником цих земельних ділянок, ані землекористувачем, тому передача ділянок у власність позивача не може порушувати прав ФГ Колос .

Ті обставини, що ФГ Колос не оформляло у свою власність чи користування земельні ділянки площами 1,39 га і 2,01 га, були встановлені у справах № 299/3113/16-ц і № 299/3439/16-ц.

У зв`язку з цим, із метою захисту свого права, позивач заявляє цей позов до ФГ Колос про визнання протоколу від 10.03.1998 № 5 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня , протоколу від 30.12.1998 № 7 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня та передаточного (розподільчого) балансу КСГП 8-го Березня від 30.12.1998 недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів.

Протокол від 10.03.1998 № 5 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня , яким нібито вирішено питання про зміну організаційно-правової форми КСГП 8-го Березня у ФГ Колос , є незаконним у зв`язку з неправомочністю даного органу самоуправління, оскільки збори не наділені повноваженнями вирішувати питання пов`язані зі зміною організаційно-правової форми КСГП 8-го Березня . Крім того, жодним нормативно-правовим актом станом на 1998-2000 рр. не було передбачено, що КСГП може здійснити зміну організаційно-правової форми у фермерське господарство. Таке господарство засновується виключно фізичними особами та виключно після отримання земельної ділянки.

Зі змісту протоколу від 10.03.1998 № 5 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня взагалі не вбачається, що КСГП 8-го Березня змінило організаційно-правову форму на ФГ Колос , керівником якого є ОСОБА_2 ФГ Колос не може надати належних і допустимих доказів того, що ФГ Колос , про яке йдеться в протоколі від 10.03.1998 № 5, є саме тим фермерським господарством, головою якого є ОСОБА_2 . Протокол від 10.03.1998 № 5 відсутній в реєстраційній справі ФГ Колос .

Протокол від 30.12.1998 № 7 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня є незаконним у зв`язку з неправомочністю органу самоуправління, оскільки згідно Статуту КСГП 8-го Березня Збори уповноважених не могли вирішувати питання, пов`язані з розпорядженням майном та земельними ресурсами КСГП.

Згідно зі ст. 21 Закону України Про власність , чинного на час складення протоколу від 30.12.1998 № 7, право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління, яким є Загальні збори, що здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об`єктами власності у повному обсязі (п. 11.2, арк. 15 Статуту КСГП 8-го Березня ).

Ст.ст. 7, 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , п. 11.2 Статуту КСГП 8-го Березня передбачено, що право колективної власності здійснюють Загальні збори членів підприємства, яким передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне підприємству майно може бути передане державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам виключно за рішенням Загальних зборів членів підприємства.

До компетенції Загальних зборів членів КСГП належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях (ст. 23 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство ).

Ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та п. 11.2 Статуту КСГП 8-го Березня , передбачалось, що рішення про зміни в Статуті, рішення про припинення діяльності підприємства приймаються Загальними зборами за підтримки 3/4 голосів членів КСГП 8-го Березня . Згідно з п. 13.1 Статуту КСГП 8-го Березня , ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, виділення , перетворення) підприємства проводиться виключно за рішенням Загальних зборів КСГП 8-го Березня чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Статутом КСГП 8-го Березня не передбачено, що вищим органом самоуправління підприємства, крім Загальних зборів КСГП 8-го Березня, є також Збори уповноважених.

У протоколі від 30.12.1998 № 7 року йдеться, що на вирішення Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня були винесені питання: прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ Колос ; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП 8-го Березня . Разом із цим, матеріали справи не містять інформації про те, що рішення про передачу правонаступнику залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, було прийняте.

Як убачається з протоколу від 30.12.1998 № 7 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня , рішення про зняття з реєстрації підприємства, встановлення правонаступником фермерського господарства Колос та передачу йому земельних ділянок було прийняте саме Зборами уповноважених КСГП 8-го Березня .

Ці обставини встановленні рішенням Виноградівського районного суду у справі № 299/3113/16-ц, яке набрало законної сили 16.05.2019 згідно з постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019. Ці рішення мають преюдиційне значення для справи, судами було встановлено, зокрема, наступне:

З оглянутого в судовому засіданні тексту Статуту КСГП 8-го Березня , затвердженого Загальними зборами КСГП 8-го Березня від 06.11.1993 року, встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 7.2 Статуту КСГП 8-го Березня , затвердженого Загальними зборами КСГП 8-го Березня від 06.11.1993 року, Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням Загальних зборів (а.с. 74-97 т. 3).

Згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП 8-го Березня , Вищим органом управління підприємством є Загальні збори. Статутом КСГП 8 березня не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками Зборами уповноважених КСГП.

З копії Статуту вбачається рукописний допис до пункту 11.2 Статуту КСГП 8-го Березня , та збори уповноважених (а.с. 89 т. 3). Проте відсутні жодні відмітки, що допис збори уповноважених , затверджено в редакції Статуту та відсутні підписи секретаря та голови зборів поряд, які б засвідчували правомірність такого допису .

Таким чином, положення Статуту КСГП 8-го Березня передбачають, що рішення про реорганізацію та правонаступництво, а також про передачу земельних ділянок і нерухомого майна мало прийматися не Зборами уповноважених КСГП 8-го Березня , а виключно Загальними зборами КСГП 8-го Березня .

ФГ Колос було зареєстроване 26.06.2000, а Збори уповноважених КСГП 8-го Березня , оформлені протоколом № 5, згідно з яким було вирішено змінити організаційно-правову форму на ФГ Колос , були проведені 10.03.1998, тобто на час їх проведення ФГ Колос не існувало. Збори уповноважених КСГП 8-го Березня , оформлені протоколом № 7, були проведені 30.12.1998, на цей час ФГ Колос теж не існувало.

Внаслідок цього ФГ Колос не могло в законний спосіб стати правонаступником КСГП 8-го Березня та взагалі не могло отримати будь-яке майно від КСГП.

Розподільчий (передаточний) баланс КСГП 8-го Березня від 30.12.1998 теж є незаконним. З його змісту вбачається, що нерухоме майно та земельні ділянки були передані комісією з боку КСГП 8-го Березня у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а прийняв керівник ФГ Колос ОСОБА_2 згідно протоколу від 30.12.1998 № 7 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня , яким нібито було вирішено передати нерухоме майно та земельні ділянки ФГ Колос . Оспорюваний розподільчий (передаточний) баланс від 30.12.1998 є незаконним, оскільки був прийнятий на основі рішення неправомочного органу самоуправління - Зборів уповноважених від 30.12.1998.

Окрім цього, з довідки від 07.06.2001 за № 01-7/134, наданої Арбітражному суду Закарпатської області Управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА, завіреної підписом керівника ФГ Колос Терека Т.І., вбачається, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8-березня в 1998 році 30 грудня при організації фермерського господарства Колос в червні 2000 року передаточний баланс не складався.

Відсутність розподільчого балансу підтверджується і поясненнями представників ФГ Колос Терека Т.І. і ОСОБА_5 під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи № 907/29/19 за позовом ФГ Колос до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ГТУЮ в Закарпатській області про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за ГУ Держземагенства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Розподільчий (передаточний) баланс КСГП 8-го Березня від 30.12.1998 відсутній і в матеріалах реєстраційної справи ФГ Колос .

Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_1 просив визнати протоколи Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня від 10.03.1998 № 5 і від 30.12.1998 № 7 та передаточний (розподільчий) баланс КСГП 8-го Березня від 30.12.1998 недійсними і такими, що не підтверджують відображених в них фактів.

Рішенням Виноградівського районного суду від 01.12.2020 у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю наведених позивачем підстав позову, які стосуються обставин правонаступництва та надання земельних ділянок. Поряд із цим, щодо вимоги про визнання недійсним передаточного (розподільчого) балансу суд дійшов висновку, що цей документ є лише технічним, не створює правових наслідків, характерних для угоди, тому не може бути визнаний недійсним, а стосовно вимог про визнання недійсними протоколів зборів указав, що прийняття від імені юридичної особи рішень неправомочним органом не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване, крім того, протоколи та розподільчий баланс не мають ознак правочинів та не є правовстановлюючими документами.

Відповідач ФГ Колос оскаржив рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване. Наводить у скарзі фактичні обставини справи, а також доводи, які зводяться до таких.

Суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права. Так, позивач не сплатив із заяви судовий збір і не усунув цей недолік, оскільки поставивши на вирішення суду три вимоги немайнового характеру сплатив судовий збір лише з однієї вимоги.

Суду належало закрити провадження в справі з підстави, передбаченої ст. 255 ч. 1 п. 2 ЦПК України - за відсутністю предмета спору, позаяк позивач заявив вимоги про визнання недійсними і такими, що не підтверджують відображених в них фактів протоколу № 5 Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня від 10.03.1998 і передаточного (розподільчого) балансу КСГП 8-го Березня від 30.12.1998, тоді як таких документів не існує взагалі, натомість фактично в справі наявні документи з назвами: протокол № 5 загальних зборів (зборів уповноважених) колективного с/г підприємства 8 Березня від 10.03.1998 року і розподільчий баланс (передаточний) КСГП 8 Березня від 30.12.1998 року . Тобто, вимоги були заявлені щодо предмета, якого не існує. У відповідному клопотанні суд відмовив необґрунтовано.

Суд дійшов неправильних висновків по суті обставин щодо правонаступництва СФГ Колос за КСГП 8 Березня . Відповідач не погоджується ані з висновками суду першої інстанції, ані з постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 і вважає за необхідне відступити від них.

Відповідно до правової позиції відповідача в спорі, реформування колективних сільськогосподарських підприємств шляхом створення на їхній базі, серед іншого, і фермерських господарств, відповідало вимогам закону, зокрема, Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, випливало з положень Законів України Про колективне сільськогосподарське підприємство , Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств .

ФГ Колос є належним правонаступником прав і обов`язків КСГП 8 Березня з 26.06.2000, прийняло на себе боргові зобов`язання та відповідні активи КСГП, у тому числі, землі, рішення щодо правонаступництва шляхом реорганізації одного підприємства в інше були прийняті згідно із законом і Статутом КСГП, за наявності необхідного кворуму, та були зафіксовані в протоколах загальних зборів (зборів уповноважених) КСГП від 10.03.1998 № 5, зборів уповноважених КСГП від 17.08.1998 № 6, зборів уповноважених КСГП від 30.12.1998 № 7. На виконання вищезгаданого Закону з ФГ Колос саме як із правонаступника КСГП 8 Березня була списана податкова та інша заборгованість за обов`язковими платежами, що виникла за час діяльності КСГП.

Вищим органом управління КСГП були відповідно до Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та Статуту загальні збори членів підприємства та збори уповноважених, при цьому, щодо уповноважених ідеться у зв`язку з тим, що був установлений порядок представництва членів підприємства, відповідно до якого уповноважений представляв на зборах певну визначену Статутом КСГП за відповідною квотою кількість членів підприємства. Тому прийняття встановленим порядком рішень як загальними зборами членів КСГП, такі і зборами уповноважених членів КСГП відповідало вимогам закону.

Доводи позову та висновки суду, якими ці факти заперечуються, не відповідають дійсності та реальним обставинам.

Не звернув уваги суд і на відсутність факту порушення прав позивача і, відповідно, на відсутність у нього права на позов. У своїй позовній заяві позивач не навів ніяких фактів і обставин, що свідчили б про порушення його прав, на захист яких він звернувся саме з цим позовом. Підставою позову слугувала виключно наявність іншої цивільної справи, на захист своїх інтересів у якій ОСОБА_1 фактично пред`явив цей позов.

Крім того, в сенсі корпоративних правовідносин правом оспорювати рішення загальних зборів КСГП має член (учасник) цього колективного підприємства, яким ОСОБА_1 не є. До того ж, оспорене може бути саме рішення відповідних зборів, а не протокол цих зборів. Відповідачем за таким позовом має бути юридична особа, яка прийняла рішення, ставлячи ж під сумнів правонаступництво ФГ Колос за КСГП 8 Березня позивач ОСОБА_1 не мав підстав пред`являти цей позов до ФГ Колос , відповідачем мало бути КСГП 8 Березня .

Позов не був доведений і по суті. ОСОБА_1 оспорив документи, які були складені і прийняті ще до того, як він набув прав на земельні ділянки, тому відповідними документами і рішеннями не могли бути порушені його права. Навпаки, саме ОСОБА_1 заволодів земельними ділянками без достатніх для того правових підстав. Документи, на підставі яких ОСОБА_1 були видані державні акти на землю, відсутні.

Сторона просить змінити рішення суду відповідно до мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляцію позивач ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. На обґрунтування відзиву наводить загалом обставини і доводи, якими мотивувався позов, більш широко викладає зміст судових рішень, які, відповідно до його правової позиції в справі, встановлюють певні преюдиційні обставини, зокрема, щодо спірного землеволодіння, можливості перетворення КСГП в процесі реорганізації на селянське фермерське господарство і т.ін.

Окрім цього, в контексті тривалого спору щодо правонаступництва ФГ Колос за КСГП 8 Березня та щодо землеволодіння посилається на окремі обставини, які не зазначалися серед підстав власне позову, що розглядається (обставини затвердження Статуту ФГ Колос , певні обставини щодо набуття прав на землю позивачем тощо).

Позивач наголошує також на відсутності підстав для відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого в справі № 907/29/19, оскільки такий не є одиничним і узгоджується з іншими висновками суду касаційної інстанції в подібних правовідносинах.

ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не подало відзив на апеляційну скаргу ФГ Колос , водночас надіслало до апеляційного суду письмове пояснення, в якому по суті погоджується з правовою позицією позивача ОСОБА_1 та з рішенням суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17.05.2021 залучено Берегівську районну державну адміністрацію Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ФГ Колос адвоката Терека Я.Т., який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, з яких, зокрема, посилання на докази поважності причин неявки до суду позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Суязової Г.В. у справі відсутні, така неявка до апеляційного суду є повторною, позиція сторони позивача в спорі неодноразово викладена письмово та доведена до суду і учасників процесу, явка учасників процесу до апеляційного суду не визнавалася обов`язковою і їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

З урахуванням принципів пропорційності та диспозитивності цивільного процесу, суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі враховуючи, зокрема: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, тощо; суд першої інстанції розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позивачем вимог; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не приймає та не розглядає позовні вимоги і підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 2 ч. 2 п.п. 5, 6, ст. 11, ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 12, 13, 43, 49 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред`явлені.

Особа розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін ; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред`явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад позивачів, відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 365 ч. 1 п. 1, ст. 368 ч. 1 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.1998, як зазначено в протоколі № 5 (з урахуванням викладу тексту документа), загальні збори (збори уповноважених) Колективного сільськогосподарського підприємства 8 Березня проводилися за таких обставин:

загальна кількість уповноважених членів КСГП - 779 чол., присутні на зборах - 471 чол.;

порядок денний зборів:

1.розгляд заяв про вихід з членів КСГП;

2.звіт розподільчої комісії та затвердження актів розподілу майна та земельних паїв;

3.вирішення подальшої організаційно-правової форми підприємства після проведення розпаювання в зв`язку з наявними борговими зобов`язаннями;

по першому питанню вирішили: задовольнити заяви про вихід з членів КСГП, за - одноголосно;

по другому питанню вирішили: затвердити акти розподілу майна і землі членам, які вибули, майнові та земельні паї, що надійшли на даний час і представлені комісією, за одноголосно;

по третьому питанню вирішили: 1. з метою погашення боргових зобов`язань КСГП 8 Березня створити резервний фонд майна з подальшою передачею його правонаступнику; 2. по завершенню розпаювання КСГП 8 Березня змінити його організаційно-правову форму та перетворити його у фермерське господарство Колос з переходом всіх прав (майнових, земельних) та обов`язків КСГП 8 Березня , за - одноголосно (а.с. 17-18, 192 т. 1).

30.12.1998, як зазначено в протоколі № 7 (з урахуванням викладу тексту документа), збори уповноважених Колективного сільськогосподарського підприємства 8 Березня проводилися за таких обставин:

загальна кількість уповноважених членів КСГП - 109 чол., присутні - 72 чол.;

порядок денний зборів:

1.про затвердження актів передачі земельних і майнових паїв;

2.про надання додаткових повноважень розподільчій комісії;

3.про зняття з державної реєстрації КСГП 8 Березня ;

4.розгляд заяв на виділення земельних і майнових паїв;

по першому питанню вирішили: затвердити акти розподілу майна колективам і членам КСГП, які вийшли з колективу одноосібно, за - 72 чол.;

по другому і третьому питаннях вирішили:

об`єднати питання порядку денного 2 і 3 в одне і обговорити їх як одне ціле, за - 72 чол.;

1.прийняти рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступнику ФГ Колос ;

2.затвердити розподільчий баланс КСГП 8 Березня ;

3.опреділити дебіторсько-кредиторську заборгованість поточного і минулих років;

4.прийняти рішення щодо списання збитків поточного і минулих років;

5.зняти з реєстрації КСГП _ Березня у всіх регіструючих органах і з метою ліквідації заборгованості КСГП _ Березня передати правонаступнику ФГ Колос залишки майна (адмінбудинок Станційна 37, жилий будинок АДРЕСА_1 , кімнати в гуртожитку № 4, 5, АДРЕСА_2 , 24, 26 та кімната коменданта на прохідній, хлів для телят, хлів корівник та приміщення червоного кутка та кімнатами спеціалістів, зерносклад, навіс для сушки зерна, електролінію та два ЭТП, навіс для сушки деревини, будинок сторожа, склад комбікормів, силосні споруди, котельню огородної бригади, погреб гуртожитку, автозаправочну станцію, склад ГСМ, навіс для сушки сіна) та земельні ресурси, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані (господарський двір АДРЕСА_3 , землі у міждамбовому просторі річки Тиса, господарський двір огородної бригади та земельний пай, земельна ділянка адмінбудинку АДРЕСА_4 , землі в районі піщаного кар`єру Гутманка, землі двора гуртожитку АДРЕСА_5 );

затвердити акти прийому передач матеріальних та земельних цінностей та ділянок, за - 72 чол.;

по четвертому питанню вирішили: надати громадянам: ОСОБА_6 , м. Виноградів, ОСОБА_7 , с. Дротинці, ОСОБА_8 , с. Дротинці, ОСОБА_9 , м. Виноградів, ОСОБА_10 , м. Виноградів, ОСОБА_11 , с. букове, ОСОБА_12 , с. Букове, ОСОБА_13 , с. букове, ОСОБА_14 , м. Виноградів, ОСОБА_15 , с. Букове, ОСОБА_16 , с. Дротинці, ОСОБА_17 , с. Дротинці, ОСОБА_18 , с. Дротинці земельну частку із земель запасу, за - 72 чол. (а.с. 19-21, 193-194 т. 1).

Розподільчий баланс (передаточний) КСГП 8 Березня , затверджений загальними зборами (зборами уповноважених) КСГП 8 Березня , протокол № 7 від 30.12.1998 (з урахуванням викладу тексту документа), містить дані про передачу активів і пасивів КСГП 8 Березня правонаступнику ФГ Колос , зокрема, з такими параметрами:

сума активів до розподілу (разом, грн) 227267 грн, передано ФГ Колос 222215 грн, залишилося в КСГП 8 Березня 5052 грн;

сума пасивів до розподілу (разом, грн) 522619,72 грн, передано ФГ Колос 522619,72 грн, залишилося в КСГП 8 Березня 0 грн;

баланс підписаний головою розподільчої комісії - гол. бухгалтером і в.о. голови КСГП 8 Березня з одного боку та 26.06.2000 керівником ФГ Колос з іншого боку, документ містить відбитки печаток підприємств (а.с. 22 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 просив визнати протоколи Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня від 10.03.1998 № 5 і від 30.12.1998 № 7 та передаточний (розподільчий) баланс КСГП 8-го Березня від 30.12.1998 недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів, чим розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд обрав спосіб, у який визначив предмет позову та відповідні йому межі судового розгляду.

Визначені позивачем предмет позову та межі судового розгляду не відповідають вимогам щодо ясності, конкретності, чіткості, належності предмета позову, обґрунтованості меж вимог і судового розгляду та загалом вимогам щодо правової визначеності, а відтак позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, якщо вважав таке порушеним, який в усякому разі не є ефективним.

Як випливає з формулювання предмета позову, ОСОБА_1 просив визнати недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів, протоколи зборів уповноважених КСГП 8-го Березня та передаточний (розподільчий) баланс, тобто, просив визнати ці документи недійсними в цілому та визнати їх такими, що не підтверджують усіх відображених у них фактів.

Тим часом, за обставин, наведених у позовній заяві, судовим порядком оскаржене, оспорене, визнане недійсним, незаконним тощо може бути саме рішення, прийняте, ухвалене певним уповноваженим органом, службовою, посадовою особою, а не документ, у якому таке рішення зафіксоване, відображене, зокрема, протоколи Зборів уповноважених КСГП 8-го Березня , як це має місце в даному випадку відповідно до формулювання предмета позову. Протоколи загальних зборів членів КСГП 8-го Березня чи зборів уповноважених членів цього колективного сільськогосподарського підприємства можуть за необхідних умов слугувати доказами в спорі, що вирішується відповідним процесуальним порядком, і саме в такій якості ці письмові докази оцінювалися в справах, на рішення за результатами розгляду яких у різних юрисдикціях та інстанціях посилалися обидві сторони (позивач ОСОБА_1 і відповідач ФГ Колос ). Те саме стосується й вищезгаданого розподільчого (передаточного) балансу, який як письмовий доказ оцінюється з точки зору його змісту, зафіксованих у ньому фактів, інформації, а не як документ, який у контексті даного спору може бути визнаний недійсним як такий.

Позивач не формулював і не заявляв вимог про визнання недійсними чи незаконними конкретних рішень, прийнятих відповідними зборами членів КСГП 8 Березня , тоді як 10.03.1998 були прийняті рішення з трьох питань порядку денного, а 30.12.1998 були прийняті рішення з п`яти питань порядку денного, які стосувалися як значної кількості конкретних членів КСГП 8 Березня , так і невизначеного кола осіб (зокрема, стосувалися майнових прав осіб) і такі особи, крім іншого, не залучалися до участі в справі. Позивач не наводив підстав, обґрунтування і мотивів для визнання недійсними саме конкретних рішень, зафіксованих указаними протоколами.

За змістом формулювання предмета позову ОСОБА_1 поставив питання про визнання протоколів зборів та розподільчого (передаточного) балансу такими, що не підтверджують усіх без винятку відображених у них фактів, як, до прикладу, не підтверджують дати та факту проведення зборів, дати складення балансу, кількості уповноважених КСГП і кількості присутніх на зборах, затвердження порядку денного, прийняття рішення про задоволення заяв про вихід з членів КСГП, про затвердження результатів розподілу майна і землі членам КСГП, які вибули, про вартість активів і пасивів КСГП і т.д. Тобто, вимагається визнання такими, що не підтверджуються, всіх і будь-яких фактів і даних, відображених в указаних документах.

Такі вимоги вочевидь не відповідають правилам визначення предмета позову, обґрунтування такого предмета та не могли бути задоволені. Суд не вправі на свій розсуд обирати з неналежно чи неконкретно сформульованих вимог ті, які позивач імовірно мав на увазі вирішити, пред`являючи позов. Суд не вправі виходити з припущень щодо предмета позову і, відповідно, предмета доказування в справі, а повинен вирішити чітко та конкретно сформульовані позивачем вимоги, який, своєю чергою, діючи в процесі на власний ризик і розсуд повинен виконати свій процесуальний обов`язок щодо пред`явлення належного позову.

Питання про право на позов вирішується в контексті наявності чи відсутності у позивача конкретних цивільних прав, факту їх порушення, необхідності захисту прав виходячи із взаємозв`язку предмета позову та підстав, із яких позов щодо відповідного предмета був пред`явлений. Якщо предмет позову визначений неналежно, як це має місце в справі, що розглядається, то немає належних матеріально- та процесуально-правових підстав для висновку про наявність у позивача права саме на такий позов. До прикладу, немає підстав для висновку, що оспорені протоколи та баланс, увесь зміст цих документів порушують конкретні цивільні (земельні) права ОСОБА_1 , які існували на момент складення цих документів.

Зі змісту позовної заяви також убачається, що ОСОБА_1 пред`явив даний позов у зв`язку з тим, що в провадженні Хустського районного суду перебуває цивільна справа № 299/1382/16-ц за позовом ФГ Колос до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської районної ради Закарпатської області, Виноградівської райдержадміністрації Закарпатської області про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право приватної власності на землю. За своїм характером позов, що розглядається (справа № 299/4116/19), є фактично зустрічним щодо вимог, які на час його пред`явлення вирішувалися в справі № 299/1382/16-ц, спрямованим на додаткове спростування позиції позивача в тій іншій справі, на доказування в ній правової позиції ОСОБА_1 . У такому разі ОСОБА_1 управі був за наявності відповідних підстав і процесуальних можливостей діяти залежно від необхідності в порядку, передбаченому ст. 49 ч. 2 п. 3, ст. 118 ч.ч. 3, 7, 8, ст. 193, ст. 251 ч. 1 п. 6 ЦПК України, проте, доказів про такі дії немає.

Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 20, 21, 316-319, 321, 328, Глави 29, ст. 396 ЦК України, ст.ст. 78-81, 90, 95, 152, 155 ЗК України, інших норм законодавства, право власності на землю та/або право землекористування, набуваються в порядку, передбаченому законом, правомірність набуття цих прав презюмується; власник земельної ділянки і землекористувач вправі вимагати захисту свого права, усунення будь-яких порушень у його здійсненні і захищаючи свої законні права та інтереси не може бути позбавлений права на належний у процесуальному розумінні як позов, так і захист від відповідного позову.

Тож право власника земельної ділянки або землекористувача на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, правильно визначити і сформулювати предмет позову, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком, у тому числі, довести й своє право на конкретний позов. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог.

У зв`язку з припиненням діяльності КСГП 8 Березня та відповідним рухом майнових прав виникла значна кількість різного роду судових спорів, учасниками яких були (є) в тому числі й ФГ Колос і ОСОБА_1 . На час апеляційного розгляду справи її матеріали, а також дані Єдиного державного реєстру судових рішень за відповідними посиланнями в мережі Internet містять відомості, зокрема, про такі судові рішення:

рішення Виноградівського районного суду від 06.03.2017 у справі № 299/3439/16-ц за позовом ФГ Колос до Виноградівської міської ради та ОСОБА_19 про визнання частково недійсним та скасування рішення та визнання права власності на земельну ділянку, яким у позові відмовлено ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/65277041 );

рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 у справі № 299/3439/16-ц, яким рішення Виноградівського районного суду від 06.03.2017 було скасовано; позов ФГ Колос було задоволено, визнано недійсним пп. 1 п. 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області № 33 від 24.12.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093), контур НОМЕР_1 , у м. Виноградові, та надано її у власність громадянину ОСОБА_19 , було визнано за ФГ Колос право власності на вказану земельну ділянку відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 000054 від 29.11.1996 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/67727496 );

постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 299/3439/16-ц, якою рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 у частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області залишено без змін; рішення Виноградівського районного суду від 06.03.2017 і рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 у частині позовних вимог ФГ Колос про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасовано, у задоволенні позову ФГ Колос до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_19 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено (а.с. 30-43 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493387 );

рішення Виноградівського районного суду від 14.09.2018 у справі № 299/3113/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ФГ Колос і Виноградівської районної державної адміністрації про визнання актів прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю, яким у позові відмовлено ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/76627646 );

постанова Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 у справі № 299/3113/16-ц , якою рішення Виноградівського районного суду від 14.09.2018 залишено без змін (а.с. 78-83 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/82148826 );

рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 у справі № 907/29/19 за позовом ФГ Колос до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ГТУЮ в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності, яким у позові було відмовлено (а.с. 171-176 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/82603673 );

постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 907/29/19, якою рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 було скасовано, позов ФГ Колос до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ГТУЮ в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності було задоволено, було визнано незаконним та скасоввано рішення про державну реєстрацію права власності та записи про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держгеокадастру (Держземагенства) у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер - 2121210100:06:001:0003, площею - 19,4942 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 573791821212, дата реєстрації - 10.02.2015 року, індексний номер - 19322281 від 13.02.2015;

на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради контур № 123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0014, площею - 14,6939 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733422, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 574731221212, дата реєстрації - 13.02.2015 року, індексний номер - 19348867 від 14.02.2015;

на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради контур № 123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0010, площею - 4,8951 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 574715321212, дата реєстрації - 13.02.2015 року, індексний номер - 19348430 від 14.02.2015 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/86277751 );

постанова Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 скасовано, мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 змінено відповідно до редакції постанови суду касаційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 залишено в силі (а.с. 115-129 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91555342 );

рішення Виноградівського районного суду від 04.10.2019 у справі № 299/1719/19 за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області та Виноградівської районної ради Закарпатської області про визнання Державного акту на право колективної власності на землю КСГП 8-го Березня , серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 року таким, що втратив чинність, та скасування його державної реєстрації, яким позов задоволено частково, визнано Державний акт про право колективної власності на землю, серії ІІ-ЗК № 000054 від 29.11.1996, виданий згідно розпорядження голови Виноградівської РДА від 27.11.1996 за № 703 Про видачу КСГП 8-го Березня Державного акту на право колективної власності на землю , у частині земельної ділянки, посвідченої Державним актом про право приватної власності на землю, серії ЗК № 031597 від 29.12.1999, виданим згідно розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації за № 704 від 21.12.1999 Про видачу акта про право приватної власності на землю, згідно земельних часток (паїв) громадянину ОСОБА_1 із земель КСГП 8 Березня , площею 1,39 га , таким, що втратив чинність з 29.12.1999 та в частині земельної ділянки, посвідченої Державним актом про право приватної власності на землю, серії ЗК № 04755 від 27.09.2000, виданим згідно розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації за № 493 від 13.09.2000 Про видачу акта про право приватної власності на землю згідно земельних часток (паїв) громадянину ОСОБА_1 із земель КСГП 8 Березня , площею 2,01 га , таким, що втратив чинність з 13.09.2000;

в решті позову відмовлено (а.с. 122-128 т. 3, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84928561 );

постанова Закарпатського апеляційного суду від 19.11.2020 у справі № 299/1719/19 , якою рішення Виноградівського районного суду від 04.10.2019 залишено без змін (а.с. 129-139 т. 3, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93202065 );

постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 299/1719/19 , якою рішення Виноградівського районного суду від 04.10.2019 і постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.11.2020 залишено без змін (а.с. 162-174 т. 3, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96208048 );

рішення Хустського районного суду від 26.08.2020 у справі № 299/1382/16-ц за позовом ФГ Колос до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської районної ради, Виноградівської райдержадміністрації та ОСОБА_1 про визнання недійсним розпоряджень районної державної адміністрації та актів про право приватної власності на землю, яким позов було задоволено, було визнано незаконними та скасовано:

розпорядження Виноградівської РДА № 704 від 21.12.1999 у частині видачі акта про право приватної власності на землю згідно земельних часток (паїв) ОСОБА_1 із земель КСГП 8 Березня ;

розпорядження Виноградівської РДА № 493 від 13.09.2000 у частині видачі акта про право приватної власності на землю згідно земельних часток (паїв) ОСОБА_1 із земель КСГП 8 Березня ;

державний акт про право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №031597 від 29.12.1999, виданий Виноградівською РДА ОСОБА_1 ;

державний акт про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004755 від 27.09.2000, виданий Виноградівською РДА ОСОБА_1 (а.с. 91-97 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91352332 );

постанова Закарпатського апеляційного суду від 30.06.2021 у справі № 299/1382/16-ц , якою рішення Хустського районного суду від 26.08.2020 скасовано, у позові ФГ Колос відмовлено ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/98185034 ).

З наданого відповідачем апеляційному суду повідомлення Секретаріату Європейського суду з прав людини, адресованого представнику ФГ Колос Кравцю Р.Ю. за вих. ECHR-LUkr1.1R TPA/vby від 04.06.2021, випливає, що Секретаріат отримав звернення ФГ Колос , заяві Fermerske gospodarstvo Kolos v. Ukraine присвоєно номер 12762/21, Суд розгляне справу за першої можливості, про рішення, винесене Судом у справі, заявника буде повідомлено. Як видно з доданого до повідомлення формуляру, заповненого представником ФГ Колос при зверненні до ЄСПЛ, підставою для нього слугувало неправомірне, відповідно до позиції заявника, втручання держави в право власності фермерського господарства на землю, отриману в законний спосіб у результаті перетворення КСГП 8 Березня на ФГ Колос , заявник поставив питання про порушення його прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року: ст. 6 - право на справедливий суд; ст. 13 - право на ефективний засіб юридичного захисту; ст. 18 - порушення дозволених меж застосування обмежень прав; ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції - право на мирне володіння майном.

За наведених вище обставин колегія суддів погоджується лише з правильними по суті висновками суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для визнання недійсними протоколів і балансу, позаяк такі не є тими документами, актами чи правочинами, що можуть бути визнані недійсними в спосіб, обраний позивачем. Цим суд фактично визнав неналежність обраного позивачем способу судового захисту як такого.

Стосовно ж висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позову по суті, стосовно оцінки фактичних обставин, які пов`язувалися з рухом прав унаслідок припинення КСГП 8 Березня та прийняттям відповідних рішень щодо взаємовідносин із ФГ Колос і майнових прав останнього, висновків щодо майнових прав ФГ Колос і ОСОБА_1 , оцінки доказів, обставин, які не підлягають доказуванню, тощо апеляційний суд констатує, що враховуючи цілковиту правову невизначеність щодо предмета позову такі висновки і оцінки не можуть бути визнані належними та обґрунтованими саме в цій справі. Встановлення фактичних обставин справи та оцінка доказів здійснюються в контексті виконання сторонами обов`язку доказування обставин, які мають значення в справі виходячи з предмета позову, що в даному випадку не було можливим відповідно до закону через неналежне визначення предмета позову, а відтак і підстав та меж судового розгляду.

У позовній заяві позивачу належить вказати, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (ст. 175 ч. 3 п. 4 ЦПК України). Такого способу захисту позивач ОСОБА_1 у заяві не зазначив, оскільки обраний ним спосіб не передбачений законом чи договором, а також не може бути визнаний таким, що не суперечить закону у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту права. Зважаючи на обставини, немає підстав вважати, що ОСОБА_1 не є належно обізнаним із порядком пред`явлення позову та щодо дій у цивільному процесі.

Суд першої інстанції у зв`язку з цим не діяв у порядку, передбаченому ст. 185 ч. 1 ЦПК України, ухвалою від 28.12.2019 відкрив провадження в справі (а.с. 59-60 т. 1), а в подальшому не діяв і відповідно до положень ст. 12 ч. 5 п.п. 3, 4, 5, ст. 197 ч. 2 п.п. 3, 5, 18, ст. 214 ч. 2 ЦПК України, наявні недоліки позову залишив поза увагою, питання їх усунення не обговорив.

Доводи апеляції знайшли своє підтвердження в частині, яка пов`язується з неналежним способом захисту права, обраним позивачем, а саме, з тим, що за наявності для того підстав може ставитися питання про визнання незаконним чи недійсним рішення, зафіксованого протоколом зборів, а не власне самого протоколу як документа. Саме в контексті обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту права не може бути визнане підтвердженим і доведеним також і право на позов, що розглядається.

Інші доводи обох сторін у спорі по суті та щодо фактичних обставин, які мають місце внаслідок руху майнових прав після припинення КСГП Колос , зважаючи на встановлене під час апеляційного розгляду справи не можуть братися до уваги при її вирішенні.

Міркування в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції інших норм процесуального права під час розгляду справи не можуть тягти задоволення скарги саме з таких підстав. Якщо йдеться про відсутність, відповідно до позиції відповідача, предмета спору, то певні неточності щодо назв чи окремих реквізитів документів, що їх просив визнати недійсними позивач, не вказують на відсутність предмета спору. Зі змісту позовної заяви, доданих до неї документів та відомих із матеріалів справи предмета й історії стосунків сторін однозначно випливає позиція позивача про визнання недійсними і такими, що не підтверджують відображених у них фактів конкретних документів, сумнівів щодо яких немає. Такі документи наявні в справі. Тому суд першої інстанції, оскільки позовні вимоги не були змінені, вирішив спір щодо сформульованого позивачем предмета, проте, з недоліками, встановленими під час апеляційного розгляду справи, і не мав підстав для застосування положень ст. 255 ч. 1 п. 2 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України задовольнити частково, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінити відповідно до редакції постанови апеляційного суду виходячи з того, що позов не підлягав задоволенню з процесуальних підстав через неналежне визначення предмета позову, підстав та меж судового розгляду, що виключало можливість вирішення спору по суті. Резолютивну частину рішення суду слід на підставі ст. 375 ЦПК України залишити без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Колос задовольнити частково, мотивувальну частину рішення Виноградівського районного суду від 1 грудня 2020 року змінити відповідно до редакції постанови апеляційного суду, резолютивну частину рішення Виноградівського районного суду від 1 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 10 лютого 2022 року.

Судді