Постанова

від 24.01.2022 по справі 640/13008/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13008/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Пелюк С.С.

пр-к третьої особи Крупельницький В.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Расмус про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.06.2017 № 1051/17012/009-17 для будівництва житлово-офісного комплексу з торговельними приміщеннями та паркінгом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема зазначала, що суд першої інстанції, фактично не досліджуючи обставин справи, дійшов хибного висновку про наявність між сторонами цивільно-правового спору, та відмовив у задоволенні позовних вимог з тих самих підстав, з яких первісно ухвалою від 26 червня 2020 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі. Зазначала, що надання відповідачем містобудівних умов Третій особі для будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з порушенням вимог містобудівного законодавства створює загрозу її суспільним інтересам, оскільки це може завдати шкоди життю і здоров`ю та призвести до погіршення екологічного стану мешканців суміжних житлових забудов.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в письмовому провадженні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення, вказуючи на його незаконність та необґрунтованість.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання явку свого представника не забезпечив, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вказував на правомірність виданих відповідачем містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що позивач зареєстрована та проживає разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 .

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видані Товариство з обмеженою відповідальністю Расмус містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 09.06.2017 № 1051/17012/009-17.

Позивач, як особа, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто у будинку, що знаходиться на суміжній земельній ділянці до земельної ділянки, на якій дозволено забудову, вважаючи, що будівництво житлово-офісного комплексу з торговельними приміщеннями та паркінгом, можуть безпосередньо впливати на її права та права її малолітньої дитини, як мешканців суміжного із земельною ділянкою, на якій здійснюється (здійснено) будівництво, багатоквартирного житлового будинку, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України, звернулася з даним позовом в суд.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зверталась до ДАБІ із заявами(скаргами)пропозиціями щодо перевірки правомірності видачі містобудівних умов та обмежень. Позивач у будь-яких публічно-правових відносинах з відповідачем в рамках даного юридичного спору не перебувала. Фактично просить у позові суд перейняти на себе виключну компетенцію ДАБІ та провести захід державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що не є належним способом захисту порушеного цивільного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушень оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями прав та інтересів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як підтверджено наявними у матеріалами справи доказами, позивач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить позивачці на праві власності. Будинок, в якому проживає позивачка , знаходиться поруч із об`єктом будівництва, щодо якого видані оскаржувані містобудівні умови. Позивач зазначає про порушення її права на безпечне для життя і здоров`я довкілля ,безперешкодним користування нерухомого майна, гарантовані, зокрема, статтею 50 Конституції України, оскільки видача оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, на його думку, створює умови, за яких відповідне право позивача буде порушено, в тому числі і внаслідок погіршення умов проживання через недотримання щільності забудови, розміщення об`єктів інфраструктури, погіршення інсоляції тощо.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що, в цьому випадку має місце захист особою свого законного інтересу, а саме - права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, яке у разі його реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні. Спір є публічно-правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 822/450/16, від 29.11.2019 у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016), від 30.07.2020 у справі № 524/2422/17, від 09.09.2021 у справі №826/11084/18.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність містобудівних умов Генеральному плану м. Києва, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Ключовим правовим питанням у справі є законність Містобудівних умов та обмежень у контексті відповідності намірів забудови земельної ділянки по вул.Московській,7 ум. Києві.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 № 2780-XII( далі - Закон № 2780-XII), містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема:

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону№ 2780-XII проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок на підставі отриманих замовником або проектувальником вихідних даних.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону № основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 3038 планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст.24 Закону №3038 , зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до ст. 25 Закону № 3038 режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 справа №810/726/18, на підставі аналізу норм Закону №3038-VI, сформований правовий висновок, згідно із яким містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 320/5710/20, від 04.02.2020 у справі 826/9713/18, від 29.04.2020 у справі 712/6577/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч. 3,4,8 ст. 29 цього Закону містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а, від 03.04.2020 року у справі № 640/18866/18.

Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації, постає питання про відповідність таких відхилень громадським та приватним інтересам. При цьому законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду серед основних завдань нагляду визначено скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Відповідно до повноважень, встановлених у підпункті 6 пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Також, за приписами абзаців першого - третього пункту 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень. Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення. Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження видаються за заявою суб`єкта містобудування та доданих до неї документів, перелік яких встановлений пунктом 2.2 Порядку №109. При цьому, підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є невідповідність намірів забудови, тобто, якщо запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15, а також від 15.09.2019 у справі №822/450/16.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем видано третій особі ТОВ Расмус Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вулиці Московській,7 у м.Києві за №1051/17012/009-17 від 09.06.2017р.

В п.9 розділу Загальні дані Містобудівних умов функціональне призначення земельної ділянки визначено як територія середньо- та малоповерхової житлової забудови - відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

В пункті 10 цього розділу наведено в табличній частині основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, зокрема : кількість житлових секцій -3шт.; кількість поверхів - 7-16поверхів; умовна висота - 50,70 метрів.

В п.1 Граничнодопустима висота будівель розділу містобудівні умови та обмеження визначено граничнодопустиму поверховість об`єкта згідно ДБН 360-92, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд та за висновками історико-містобудівного обґрунтування погодженого та затвердженого згідно з чинним законодавством.

Разом з тим, ДБН 360-92, затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, не визначали а ні обмеження поверховості будівель, а ні граничної висоти будівель в метрах.

Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 малоповерхова житлова забудова має складатися з 1-3 поверхів, середньоповерхова житлова забудова - 4-8 поверхів.

Відповідно доп.5.16 ДБН Б.1.1-16:2013 Склад та зміст містобудівного кадастру , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.02.2013 № 73 (чинні з 01.09.2013 р.) визначає наступні види житлової забудови: загальна площа житлової багатоквартирної забудови малоповерхова (1-3 поверхи); загальна площа житлової багатоквартирної забудови середньоповерхова (4-5 поверхів); загальна площа житлової багатоквартирної забудови багатоповерхова (всього, у тому числі 6-9 поверхів, 10 і вище поверхів).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вбачається невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто запланований для будівництва об`єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій міста Києва.

В силу зазначених вище законодавчих приписів, викладені обставини є підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень. Наразі, відповідачем, як органом владних повноважень, що відповідно до вимог ст.5 Закону №2780, мав би забезпечити розміщення та будівництво нових об`єктів відповідно до містобудівної документації, з урахуванням державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, - видано оскаржувані Містобудівні умова та обмеження з основними техніко-економічними показниками об`єкта будівництва, що суперечать Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на звернення позивачки та колективні скарги мешканців суміжних житлових будинків, відповідачем ніяких дій не вживалося для скасування містобудівних умов та відновлення порушених прав заявниці.

Отже відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не дотримано принцип належного врядування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд, ухвалюючи рішення, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта та наявними у справі доказами.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.06.2017 № 1051/17012/009-17 для будівництва житлово-офісного комплексу з торговельними приміщеннями та паркінгом.

Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)(01001,м. Київ, вул. Хрещатик, буд.32 код ЄДРПОУ 26345558) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 01.02.2022р.)