Постанова

від 08.02.2022 по справі 120/6899/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6899/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

08 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Управління Держпраці у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут про застосування заходів реагування державного нагляду,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2021 року Управління Держпраці у Кіровоградській області звернулося до суду з позовом про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут заходів реагування у сфері державного нагляду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено.

Суд ухвалив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут та повністю зупинити виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: злив, очистку, нейтралізацію резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших небезпечних речовин, в тому числі радіоактивних, на виробничому об`єкті: автозаправна станція (АЗС) № 45 з автогазозаправним пунктом (АГЗП), яка знаходиться за адресою: вул. Шмідта, 56, смт. Знам`янка Друга, Олександрійський (Знам`янський) р-н, Кіровоградська область, до усунення зазначених в позовній заяві порушень.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування дійсних обставин справи та відповідно прийняття помилкового рішення у даній справі.

Так, на переконання апелянта, надані під час перевірки АЗС матеріали в повному обсязі засвідчують той факт, що відповідач не здійснює зазначених позивачем робіт підвищеної небезпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Перелічені позивачем роботи виконуються залученою профільною організацією, яка має всі необхідні повноваження та дозвільні документи.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, відзначає наступне.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 13.04.2021 № 364 та направлення на проведення перевірки від 13.04.2021 №153, посадовими особами позивача у період з 19.04.2021 по 30.04.2021 року проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут , а саме виробничий об`єкт: автозаправна станція (АЗС) №45 з автогазозаправним пунктом (АГЗП), яка знаходиться за адресою: вул. Шмідта, 56, смт. Знам`янка Друга, Олександрійський (Знам`янський) р-н, Кіровоградська обл., на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці, промислової безпеки, якою встановлено ряд порушень законодавства.

За результатами перевірки складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) №022.0406.19 від 08.05.2019 щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини.

Під час перевірки виявлено ряд допущених відповідачем порушень нормативно-правових актів з охорони праці, з яких порушення, визначені у рядках №№1, 5, 12, 14, 15 таблиці Опису виявлених порушень вимог законодавства, можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- відсутній дозвіл на: злив, очистку, нейтралізацію резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших небезпечних речовин, в тому числі радіоактивних (пункт 17 Групи А Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за №1107 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року за №77), що є порушення вимог статті 21 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 року №2694-ХІІ;

- на АЗС № 45 з порушеннями ведеться журнал проведення інструктажів з охорони праці на робочому місці: відсутні номера інструкцій (колонка 5), відсутні відмітки про проведення стажування (колонки 10, 11), відсутні дати та підписи перевірки знань та допуски до роботи (колонка 12), що є порушенням вимог статті 18 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 року №2694-ХІІ, пунктів 6.8, 6.9, 6.10 глави 6 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15;

- не проводиться гідравлічне випробування тиском, що становить 1,25 номінального, гумовотканинних рукавів заправної колонки АГЗП один раз на 3 місяці. Рукави не мають маркування із зазначенням номінального тиску, строків проведеного і з чергового гідравлічних випробувань, що є порушенням вимог статті 13 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-ХІІ, пункту 2.47 глави 2 розділу V НПАОП 0.00-1.71-13 Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.12.2013 №966 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.2014 за №327/25104;

- відсутній договір на технічне обслуговування газового обладнання з суб`єктами господарювання, що мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Відсутні графіки технічного огляду, технічного обслуговування і ремонту об`єктів систем газопостачання, що є порушенням вимог статті 13 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-ХІІ, пункту 3.2 глава 3 розділ V НПАОП 0.00-1.76-15 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за №674/27119;

- не проведено щорічну повірку засобів вимірювальної техніки (манометрів на лінії зрідженого вуглеводного газу), що перебувають в експлуатації, що є порушенням вимог статті 13 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-ХІІ, статті 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 05.06.2014 №1314-VІІ.

Наявність зазначених вище порушень зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт зазначених порушень на АЗС відповідача підтверджується належним і допустимим доказом, натомість факт усунення відповідачем виявлених порушень, на які посилається позивач в адміністративному позові, залишається не доведеним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до приписів п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, у даному випадку - через ГУ Держпраці у Кіровоградській області.

Згідно з нормами ст. 38 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до п. п. 16 п. 4 Положення № 96, Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Згідно з п. п. 5 п. 6 Положення № 96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону № 2694, передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Приписами ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відповідно до норм ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Отже, судова колегія відзначає, що підставою для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування, що полягає у зупиненні виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, є виявлення органом нагляду (контролю) порушення вимог законодавства, про що зазначається в акті перевірки.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було встановлено, що за результатами проведеної перевірки, контролюючим органом було виявлено порушення нормативно-правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників позивача, зокрема, порушення вимог п.6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011р. №1107; порушення вимог п.21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011р. №1107.

У свою чергу, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Зазначене вказує на те, що за наявності відповідних підстав, суду надано право зупиняти повністю або частково виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, в той час, як право забороняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, надано посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, шляхом винесення приписів.

Тобто, як слідує з наведеного, суд за наявності відповідних підстав, саме зупиняє повністю або частково виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт. Тоді як право забороняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, в силу частини першої статті 39 Закону № 2694-XII, надано посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, шляхом винесення приписів.

Суд зазначає, що під "експлуатацією" розуміється використання чогось з метою отримання певного результату. Окрім того, "зупинення", як дія означає припинення руху кого-, чого-небудь, примушування когось або щось стати, спинитися, а "заборона" тлумачиться як не допускати, не дозволяти користуватися чим-небудь, уживати щось, відбуватися, існувати чому-небудь.

Таким чином, на думку суду, саме до компетенції відповідного управління Держпраці належить прийняття відповідних рішень щодо зупинення виконання певних робіт, а не компетенції суду, як про це просить позивач.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, судова колегія, в розрізі встановлених обставин справи, вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги позивача та прийняти рішення у даній справі з мотивів, наведених вище.

Колегія суддів враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно з`ясував обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.

Статтею 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, окрім іншого, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення у відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Управління Держпраці у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтозбут про застосування заходів реагування державного нагляду скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.