Постанова
від 07.02.2022 по справі 916/514/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 916/514/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання - І.М. Станкова,

за участю представників сторін :

від позивача: К.В. Свида

від відповідачів:

1)Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. : С.І. Приймачук

2)Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області: не з`явився

3)Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е.

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повний текст складено 30.07.2021)

у справі №916/514/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз

до відповідачів:

1)Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. ;

2)Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області;

3)Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області

про визнання незаконними та скасування розпорядження райадміністрації, рішення виконкому і свідоцтв про право власності, припинення права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Блаз (далі - також ТОВ Блаз ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. (далі також - ПП - Фірма В.Е.Е. ), Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.05.2021, просило:

1.Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983 Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів в Овідіопольському районі в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону Бутербродна на ринку Супер-маркет Таїровський площею 57,22 кв.м.

2.Визнати незаконним та скасувати свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон Бутербродна , видане Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. Виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12 січня 1999 року на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року №983.

3.Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Таїровської селищної ради №408 від 30.10.2006 Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ В.Е.Е. .

4.Визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 року Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару ПП фірми В.Е.Е. на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області .

5.Визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому Таїровської селищної ради №417 від 30.11.2006 Про видачу свідоцтва про право власності на кафе-бар в заміну старого , на підставі якого Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, сщ/рада Таїровська, (вул.Вільямса академіка), 83 к ;

6.Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к , видане Виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. ;

7.Визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12 червня 2018 року Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ), що є у власності Приватного підприємства Фірма В.Е.Е. ;

8.Припинити право власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив 28, (вул. Вільямса академіка), будинок 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1599794651237, номер об`єкта в РПВН 17009940, номер запису про право власності 27065271;

9.Зобов`язати Приватне підприємство - Фірму В.Е.Е. звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних Товариству з обмеженою відповідальністю Блаз будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський , за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. майна та речей.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Товариству з обмеженою відповідальністю Блаз на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3,84 га, на якій розташований ринок Супермаркет Таїровський за адресою: вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область. Починаючи з 1992 року на виділеній земельній ділянці позивачем здійснено будівництво об`єктів ринку Супермаркет Таїровський та у встановленому законом порядку оформлено на них право власності. Водночас, як зазначає позивач, йому стало відомо, що право власності на належний йому об`єкт нерухомого майна - кафе, літ. К/, загальною площею 72,0 кв.м., одночасно зареєстровано також за Приватним підприємством-Фірмою В.Е.Е. (кафе-бар (торговельний павільйон Бутербродна )), що, на думку позивача, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, на захист яких заявлено даний позов.

При цьому позивач наголосив на тому, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише 14.01.2020 після отримання копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за Приватним підприємством -Фірмою В.Е.Е. , а також ідентифікувати, що це один і той самий об`єкт, хоча останньому за клопотанням Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. присвоєно іншу адресу. Тобто, за твердженням позивача, на сьогоднішній день право власності на кафе, розташоване на земельній ділянці площею 3,84 га, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ Блаз для розміщення об`єктів ринку, зареєстровано одночасно і за позивачем, і за відповідачем, однак Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. ніколи не виділялась земельна ділянка під будівництво кафе, будівництво кафе здійснювалося позивачем відповідно до затвердженого проекту разом з іншими будівлями ринку на виділеній позивачу під розміщення об`єктів ринку земельній ділянці. З огляду на зазначене позивач вважає, що всі акти органів державної влади та місцевого самоврядування про введення в експлуатацію та реєстрацію за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на приміщення кафе-бару (торгового павільйону Бутербродна ) є незаконними та мають бути скасовані, а право власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. має бути припинено.

Заперечуючи проти позову Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. вказало про те, що 04.04.1997 між АТ Блаз , як орендодавцем, та Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , як орендарем, було укладено договір № 32 оренди місця № 2 в ряду 15 для організації торгової точки або складу площею 40 кв.м на ринку Супермаркет Таїровський . На підставі вказаного договору оренди, який неодноразово продовжувався, та розробленого ескізного проекту Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. звернулося до Інспекції ДАБК Овідіопольського району та отримало дозвіл на проведення будівельних робіт № 22 від 16.12.2017. Відповідні роботи були проведені та у 1998 році державною технічною комісією складено акт про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації. В подальшому, розпорядженням № 983 Овідіопольської РДА від 30.12.1998 Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджено акт введення в експлуатацію закінченого будівництвом торгівельного павільйону Бутербродна на ринку Супер-маркет Таїровський площею 57,22 кв.м. та 12.01.1999 Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради видано свідоцтво № 2 про право власності, яке засвідчує, що торгівельний павільйон Бутербродна , розташований за адресою: смт. Таїрово, ринок Супер-маркет Таїровський , вул. Вільямса, належить на праві приватної власності Приватному підприємству Фірма В.Е.Е. .

Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. звернуло увагу на те, що між ним та Універсальним ринком Таїровський укладались договори оренди торгової площі на ринку Супермаркет Таїровський №47 від 20.02.2002 та №102 від 14.06.2008. При цьому відповідач вказав про те, що у пункті 2.3 договору №47 від 20.02.2002 встановлено, що орендар має право на свій власний розсуд розпоряджатись павільйоном (продавати, переуступати, здавати в суборенду), що належить йому на праві власності, встановленим орендарем на наданій в оренду торговій площі. Відтак, за твердженнями відповідача, з даного пункту договору очевидно вбачається, що орендодавець обізнаний про наявність права власності орендаря, тобто ПП Фірма В.Е.Е. , та визнає за орендарем право розпоряджатись власним майном на свій розсуд, при цьому встановлюючи умову про попередження орендодавця за 10 днів у випадку зміни власника. Така сама умова, за твердженнями відповідача, міститься й у договорі № 102, укладеного 14.06.2008 між Універсальним ринком Таїровський та ПП Фірма В.Е.Е. (п. 2.4 договору) та для укладання договору ПП Фірма В.Е.Е. надавала директору ринка Дмитрієву Г.І. копії документів, що підтверджують право власності на кафе-бутербродну. Також, як зазначив відповідач, 01.11.2018 між ФОП Желенко В.Н., яка діяла на підставі договору оренди рухомого та нерухомого майна, укладеного з ТОВ Блаз , та Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. було укладено договір № 81 про надання торгового місця і послуг на ринку супермаркет Таїровський , відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець надає підприємцю в платне користування в ряду № 16 місце № 3, обладнане торговою точкою в павільйоні, що належить підприємцю на праві власності (смт. Таїрове, масив 28, будова №10). Таким чином, на думку відповідача, все вищенаведене свідчить, що позивач, принаймні з 2002 року (є документальне підтвердження), а фактично з моменту набуття ПП - Фірмою В.Е.Е. у 1999 році, був обізнаний про наявність у ПП - Фірми В.Е.Е. права власності на спірне нерухоме майно, при цьому з моменту укладення договору оренди у 1997 році та до грудня 2018 року ПП - Фірма В.Е.Е. сплачувало позивачу орендну плату за торгове місце, на якому розташоване кафе-бутербродна, послуги водопостачання та водовідведення згідно показань лічильника, послуги з постачання електричної енергії, охорону території ринку, вивіз сміття, тощо.

Відтак, за твердженням відповідача, з моменту виникнення у Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. права власності у 1999 році та до грудня 2018 року позивач, будучи обізнаним про право власності відповідача на спірне нерухоме майно, не пред`являв до відповідача жодних претензій та не оскаржував право власності.

Крім того, відповідач звернув увагу суду, що 13.05.2004 (лист № 1/23/01-1180) Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області надано дозвіл на розробку проекту відведення Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради. Після цього, як зазначив відповідач, директор Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. Вітюховська О.Г. звернулась до директора універсального ринку Таїровський Дмитрієва Г.І. із заявою про надання згоди на проведення робіт по відведенню земельної ділянки, на якій розташоване кафе, але дана заява подавалася особисто директору ринку Дмитрієву Г.І., та у відповідача залишилась тільки копія даної заяви без реєстрації такої заяви в адміністрації ринку.

Також відповідачем зауважено, що у 2006 році ним здійснено реконструкцію нерухомого майна, в результаті чого площа кафе збільшилася з 57,22 кв.м. до 64,7 кв.м. Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару загальною площею - 64,70 кв.м, який розташований на території Таїровської селищної ради по вул. Академіка Вільямса, ринок Супермаркет Таїровський Овідіопольського району Одеської області та належить Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. . Згодом, кафе-бару (торговому павільйону Бутербродна ) присвоєно адресу (вул.Ак. Вільямса, 83 к на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області), у зв`язку з чим видано свідоцтво про право власності на кафе-бар в заміну старого. Потім вказаному об`єкту присвоєно іншу адресу та 17.07.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Федорченко Т.М. зареєстровано за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. право власності на кафе - бар (торговий павільйон Бутербродна ), загальною площею 64,7 кв.м., адреса: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1599794651237.

Таким чином, на переконання відповідача, позивач знав, що ПП - Фірма В.Е.Е. власними силами здійснювало будівництво павільйону на наданій позивачем торговій площі у 1998 році та з того часу й по теперішній час відповідач відкрито володіє, користується та розпоряджається своїм майном, а також отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності у об`єкті нерухомого майна.

З огляду на наведене вище, відповідач вважає доводи позивача про протиправність набуття Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на кафе безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, на думку відповідача, об`єкти права власності позивача і відповідача є абсолютно відмінними між собою, мають різну адресу місцезнаходження, відрізняються за площею, конфігурацією та роком побудови. В свою чергу відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних об`єктивних доказів ідентичності вказаних об`єктів, а тому висновок про нібито співпадіння об`єктів, на переконання відповідача, є абсолютно хибними. При цьому відповідач вважає, що твердження позивача про те, що кафе, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, розташоване на земельній ділянці площею 3,84 га, є припущенням позивача, яке не підтверджується належними та допустимими доказами.

Також, на переконання відповідача, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами факту будівництва саме ТОВ Блаз кафе Бутербродна , з огляду на що виникають питання щодо правомірності отримання позивачем права власності на нерухоме майно.

Стосовно строків звернення позивача до суду за захистом порушеного права відповідач із посиланнями на статтю 257, частину першу статті 261, статтю 267 Цивільного кодексу України вказує, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, на думку відповідача, недостатньо. При цьому відповідач зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області підтримала позицію Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. щодо пропуску строків позовної давності позивачем на звернення до Господарського суду Одеської області із зазначеною позовною заявою, оскільки позивач знав, що Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. власними силами здійснювало будівництво павільйону на наданій позивачем торговій площі у 1998 році та з того часу й до тепер відкрито володіє, користується та розпоряджається своїм майном, а також отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності в об`єкті нерухомого майна. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги №№ 2, 6, 8, 9 свідчать про наявність господарського спору безпосередньо між позивачем та Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. щодо захисту права власності, з огляду на що, на думку відповідача, Таїровська селищна рада є неналежним відповідачем у справі і жодним чином не порушує, не оспорює та не заперечує право власності на об`єкт нерухомого майна, який належить позивачу. Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішень Виконавчого комітету Таїровської селищної ради не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 позов задоволено частково, а саме:

-визнано незаконним та скасовано рішення Виконкому Таїровської селищної ради №417 від 30.11.2006, на підставі якого Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к .

-визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к , видане Виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. .

-зобов`язано Приватне підприємство - Фірму В.Е.Е. (65496, Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10; код ЄДРПОУ 22510279) звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних Товариству з обмеженою відповідальністю Блаз будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський , за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. майна та речей.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суд встановив, що відповідно до вимог діючого законодавства позивачу - ТОВ Блаз були виділені три земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП Нива , а саме: 1,5 га, 0,3 га та 2,0 га, які в подальшому були забудовані, зокрема, зведено об`єкт нерухомого майна - кафе Бутербродна та оформлено за позивачем право власності на нього. Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів виділення у встановленому законом порядку відповідачу - Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельної ділянки у власність чи у користування для будівництва об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торгового павільйону Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к , на який останнім зареєстровано право власності; належним чином затвердженого проекту будівництва відповідач не отримував.

Під час огляду 07.07.2021 приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська (вул. Академіка Вільямса), 83 к - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) та приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова - кафе 24К/, судом встановлено, що за вказаними адресами знаходиться одне й те саме приміщення, що було визнано сторонами, про що зазначено в протоколі огляду речових доказів за їх місцезнаходженням в порядку статті 82 Господарського процесуального кодексу України від 07.07.2021. Інших приміщень, ніж належне позивачу кафе 24К/, судом при огляді не було виявлено.

З огляду на те, що Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к , у користування чи у власність не виділялася, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для оформлення права власності за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. на об`єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к .

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983 Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів в Овідіопольському районі в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону Бутербродна на ринку Супер-Маркет Таїровський площею 57,22 кв.м; про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ В.Е.Е. ; про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару ПП фірми В.Е.Е. на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ; про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12 червня 2018 року Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ), що є у власності ПП Фірма В.Е.Е. , суд першої інстанції відмовив, оскільки вказані рішення виконавчого комітету про присвоєння адреси спірному об`єкту та розпорядження державної адміністрації про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об`єкту вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, тому подальше їх скасування судом не породжують жодних правових наслідків для власника майна - ТОВ Блаз , відтак, скасування цих рішень і розпоряджень не забезпечить реального захисту порушеного права власника майна - ТОВ Блаз та не призведе до їх поновлення.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон Бутербродна , виданого Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. Виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12 січня 1999 року на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983, господарський суд вказав про те, що вказане свідоцтво на даний час є нечинним, оскільки 05.12.2006 Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. було видано нове свідоцтво на спірний об`єкт нерухомого майна взамін старого свідоцтва.

Встановивши відсутність законних підстав для набуття Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на спірне приміщення, яке належить позивачу, та врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. .

Місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним рішення Виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006, на підставі якого Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, (вул.Вільямса академіка), 83 к , з підстав того, що вказаним рішенням порушуються права позивача - ТОВ Блаз , що відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України є підставою для захисту таких прав у вказаний спосіб.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності відповідача на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив 28, (вул. Вільямса академіка), будинок 10, господарський суд попередньої інстанції виходив з того, що положення статті 16 Цивільного кодексу України та глави 29 цього Кодексу про захист прав власності, положення статті 20 Господарського кодексу України не передбачають такого способу захисту цивільних прав як припинення права власності на об`єкт нерухомого майна. Натомість, виходячи з положень пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в діючій в редакції (чинній з 16.01.2020), в даних спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права виступатиме судове рішення про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем. При цьому суд зауважив, що позивачем не заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на спірне майно з метою припинення права власності відповідача. Наразі скасування рішення виконкому та свідоцтва про право власності призводить до припинення права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на вказане кафе.

Проаналізувавши положення статей 387, 391 Цивільного кодексу України, врахувавши відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним нерухомим майном, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про зобов`язання Приватного підприємства - Фірму В.Е.Е. звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0кв.м, що є складовою належних ТОВ Блаз будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський , за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, оскільки в даному випадку позивач є володіючим власником майна, право власності позивача не припинялось, тому підстави для застосування віндикації відсутні, натомість відповідач, зареєструвавши право власності фактично на те ж саме приміщення тільки із зазначенням іншої адреси, займає безпідставно вказане приміщення.

Щодо заявлення відповідачами під час розгляду справи про сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом суд, врахувавши доводи позивача про те, що він про порушення своїх прав дізнався 14.01.2020 після отримання від Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , а також ідентифікувати, що це є один і той самий об`єкт, то, відповідно, трирічний строк позовної давності за вимогами позивача спливає 14.01.2023. Доводи відповідачів у відзиві на позов та письмових поясненнях про обізнаність позивача з 1999 року щодо користування відповідачем кафе Бутербродна на умовах договорів оренди, суд до уваги не прийняв, оскільки користування вказаним об`єктом, який, як встановлено судом, є об`єктом, що належить на праві власності позивачу, хоча й зареєстрований за іншою адресою та з іншою площею, не свідчить про обізнаність позивача щодо оформлення відповідачем саме права власності на цей об`єкт. Здійснення Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. торгівлі в кафе не свідчить про обізнаність позивача щодо наявності у відповідача права власності на це кафе.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Блаз і Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. звернулися із апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ТОВ Блаз , посилаючись на невідповідність рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 нормам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, просило оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ Блаз зазначило про те, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність у Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. будь-якого речового права на земельну ділянку, відсутність затвердженого проекту будівництва об`єкту нерухомого майна, а, відтак, відсутність законних підстав для оформлення за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ). Натомість підставу для оформлення за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на кафе-бар, а саме: розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року №983 Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів в Овідіопольському районі та свідоцтво №2 про право власності на торгівельний павільйон Бутербродна , видане Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. Виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12.01.1999, суд першої інстанції не визнав незаконним та не скасував. Вказані розпорядження №983 від 30.12.1998 та видане на його підставі 12.01.1999 свідоцтво №2 про право власності стали тими документами, на підставі яких здійснювались подальші дії з прийняття в експлуатацію після реконструкції кафе-бару, зміни адреси об`єкта нерухомого майна та видача правовстановлюючих документів і реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна. З оскаржуваних у позовній заяві рішень Таїровської селищної ради та розпоряджень голови Овідіопольської районної державної адміністрації вбачається, що з прийняттям нових не скасовувались акти з того самого питання, видані раніше. Проте саме визнання незаконними та скасування всіх актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування та виданих Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. на їх підставі правовстановлюючих документів на кафе-бар забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, дозволить виконати рішення суду повністю та убезпечить позивача від подальших судових процесів, тим більше, що вказаний спосіб захисту прямо передбачений законом. Саме такий спосіб захисту унеможливить реєстрацію Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. права власності на належний позивачу об`єкт нерухомого майна на підставі тих правовстановлюючих документів, які не визнавались судом незаконними та не були скасовані, а також унеможливить звернення Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. до органів державної влади та органів місцевого самоврядування за видачою будь-яких нових правовстановлюючих документів і дозволів.

Таким чином, ТОВ Блаз зазначило про те, що суд першої інстанції в порушення норм статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , без урахування висновків Верховного Суду з приводу застосування способів захисту цивільних прав, необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 №983 та №1514 від 20.11.2006, рішень Виконкому Таїровської селищної ради №408 від 30.10.2006 та №141 від 12.06.2018, а також свідоцтва №2 про право власності від 12.01.1998.

Стосовно відмови місцевим господарським судом у задоволенні вимог ТОВ Блаз про припинення права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) апелянт вказав про те, що враховуючи, що суд встановив відсутність у Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. законних підстав для набуття та реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, а також відсутність правової підстави для видачі правовстановлюючих документів та реєстрації права власності, то суд зобов`язаний був вирішити питання про припинення права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), як то прямо вказано у частині третій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В апеляційній скарзі Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 в частині задоволення позовних вимог скасувати, в цій частині в позові відмовити; в іншій частині оскаржуване рішення суду залишити без змін.

На переконання Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. , судом першої інстанції не було встановлено, на захист яких саме прав позивача було пред`явлено позовні вимоги, та які саме права позивача порушуються, оспорюються або не визнаються відповідачем (Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. ), та чи доведено позивачем обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Апелянт зазначив, що позивачем не доведено, а судом - не встановлено факту порушення прав позивача, як користувача земельної ділянки, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначених доводів Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. вказало про те, що єдиним належним та допустимим доказом, на підставі якого можна встановити факт знаходження спірної будівлі на земельній ділянці позивача, є виключно висновок судової земельно-технічної експертизи. Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. двічі зверталось до суду з клопотанням про проведення відповідної експертизи, проте судом було відмовлено у задоволенні цих клопотань. Ототожнення позивачем меж території ринку та меж самої земельної ділянки є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що територія ринку на місцевості не визначена та не огороджена, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлені, що свідчить про безпідставність тверджень позивача.

Також скаржник звернув увагу на те, що твердження позивача стосовно того, що саме ним здійснено будівництво спірної будівлі кафе Бутербродна , не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Дозвіл на проведення будівельних робіт не свідчить про фактичне здійснення будівництва на підставі даного дозволу; матеріали справи не містять жодних доказів завершення будівництва на підставі зазначеного дозволу та документів, на підставі яких можливо було б встановити, які саме об`єкти побудовані позивачем; доказів, які б свідчили про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів також немає.

Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. в апеляційній скарзі наполягало на тому, що позивачем не доведено тієї обставини, що з місця розташування, конфігурації, площі, інших характеристик будівлі, право власності на яку зареєстровано за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , та будівлі кафе К1 (К/), свідоцтво про право власності на яке видано ТОВ Блаз , є одним і тим самим об`єктом. Також скаржник не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що інших приміщень, ніж належне позивачу кафе К/, судом під час огляду не встановлено, оскільки доступ до будівлі, яку оглядав суд 07.07.2021, було забезпечено саме Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. та судом було оглянуто саме кафе, яке належить Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. , при цьому суд не здійснював обстеження всієї земельної ділянки позивача, у зв`язку з чим не міг встановити відсутність інших будівель.

Крім того, скаржник зазначив про те, що суд першої інстанції, встановивши факт здійснення Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. будівництва кафе-бару Бутербродна за умови, що земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва цього об`єкту нерухомого майна не виділялась, тобто встановивши факт здійснення самочинного будівництва, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, статті 376 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також апелянт переконаний, що місцевим господарським судом відповідно до встановлених обставин справи були невірно застосовані норми матеріального права, а саме статті 387 та 391 Цивільного кодексу України. Враховуючи встановлені обставини справи про те, що: спірна будівля кафе Бутербродна починаючи з 1999 року як на день звернення позивача до суду, так і на день прийняття судом рішення, перебуває у фактичному володінні Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. ; позивач ТОВ Блаз з моменту отримання свідоцтва про право власності у 2006 році не вступав у фактичне володіння майном, що не заперечувалося самим позивачем; між позивачем та відповідачем з приводу спірного нерухомого майна відсутні договірні відносини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов) та задоволення позовної вимоги, хоча за наведених обставин очевидно вбачається, що належним способом захисту є виключно віндикація, яка передбачена статтею 387 Цивільного кодексу України.

Скаржник не погодився з висновком місцевого господарського суду, що обставини, які наведені Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. на обґрунтування своїх доводів про обізнаність позивача про право власності відповідача, можуть свідчити лише про обізнаність позивача про користування відповідачем торговим місцем, а не про наявність у останнього титулу власника спірного майна. Крім того, саме з позиції вірогідності доказів суд повинен був надати оцінку доводам сторін щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки докази, надані відповідачем на підтвердження того, що позивач знав або міг знати про порушення свого права, очевидно переважають над доводами позивача про те, що останній дізнався про порушення своїх прав у січні 2020 року.

04.10.2021 на електронну пошту суду апеляційної інстанції від ТОВ Блаз надійшов відзив на апеляційну скаргу за вх.№3491/21/Д1, в якому товариство просило у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. відмовити, посилаючись на її безпідставність.

У відзиві ТОВ Блаз зазначило про те, що наявні в матеріалах справи документи свідчать, що виділена позивачу земельна ділянка фасадною частиною впритул прилягає до вул.Академіка Вільямса, будь-яких інших земельних ділянок між вул.Академіка Вільямса та наданою позивачу земельною ділянкою немає. Надані до суду акти встановлення в натурі меж земельної ділянки від 20.11.1998 та від 17.12.1998 свідчать про те, що межі виділеної позивачу земельної ділянки площею 3,84 га встановлювались в натурі. Твердження представника Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. стосовно того, що межі території ринку не співпадають з межами виділеної у користування позивача земельної ділянки, а також того, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались, є припущенням представника відповідача та спростовуються наданими позивачем до суду актами встановлення в натурі меж земельної ділянки від 20.11.1998 та від 17.12.1998. З наданих Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. до суду документів вбачається, що спірне приміщення кафе розташоване на ринку Супермаркет Таїровський , земельна ділянка під розміщення якого була виділена позивачу, при цьому Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. орендувало на ринку лише торгове місце. Відповідач всупереч наданим ним самим до суду документам, в яких вказується місцезнаходження кафе - на території ринку Супермаркет Таїровський , в апеляційній скарзі стверджує про те, що спірна будівля знаходиться в іншому місці, ніж на території ринку.

Також позивач, з посиланням на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, вказав про те, що кількість та якість доказів на підтвердження того, що надані ТОВ Блаз письмові докази, які підтверджують, що приміщення кафе-бару (торгового павільйону Бутербродна ) розташоване саме на території ринку Супермаркет Таїровський на земельній ділянці площею 3,84 га, яка виділялася позивачу і є одним приміщенням, право власності на яке одночасно зареєстровано за позивачем і за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , переважають над непідтвердженими доводами відповідача про знаходження будівлі кафе в якомусь іншому місці.

Крім того, позивач зауважив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав для оформлення права власності за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. на об`єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ).

Щодо твердження Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. про необхідність застосування до правовідносин положень статей 376 та 387 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що приміщення кафе не містить ознак самочинного, оскільки будувалось ТОВ Блаз відповідно до вимог законодавства, однак на підставі незаконних актів органів державної влади та місцевого самоврядування було здійснено подвійну реєстрацію права власності на це майно також за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. . Тому такий спосіб захисту, як визнання права власності на самочинно збудований об`єкт, передбачений частиною п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, не може бути застосований до правовідносин, які виникли між сторонами, та не забезпечить відновлення порушеного права позивача як єдиного законного власника кафе. Заперечуючи проти доводів Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. про необхідність обрання способу захисту, передбаченого статтею 387 Цивільного кодексу України, позивач зазначив про відсутність підстав для застосування віндикації, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Стосовно строку звернення з даним позовом до суду ТОВ Блаз зазначило, що враховуючи виділення земельної ділянки загальною площею 3,84 га під розміщення об`єктів ринку та здійснення державної реєстрації права власності на всі без виключення будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) за ТОВ Блаз , а також проведення одночасно реєстрації права власності на одне й те ж саме приміщення кафе-бару за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , проте з присвоєнням іншої адреси, не давало позивачу будь-яких підстав підозрювати, що його право власності на нерухоме майно могло бути порушено. Користування Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. об`єктом, який належить на праві власності позивачу, хоча й зареєстрований за іншою адресою, не свідчить ні про обізнаність, ні про можливість ТОВ Блаз бути обізнаним щодо оформлення відповідачем права власності на цей об`єкт. ТОВ Блаз дізналося про порушення своїх прав лише 14.01.2020 - після отримання копій відповідних документів. Будь-яких доказів того, що позивач раніше, ніж 14.01.2020, отримав чи міг отримати інформацію про порушення свого права та реєстрацію права власності на приміщення кафе (за іншою адресою) одночасно за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , останнім суду надано не було.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 залишено без руху, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. повернуто з доданими до неї документами.

31.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання (за вх.№3408/21) про повернення в порядку частини третьої статті 267 Господарського процесуального кодексу України матеріалів справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

01.09.2021 Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. вдруге звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 (вх.№3491/21 від 01.09.2021). Одночасно Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз про повернення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення (вх.№3408/21 від 31.08.2021) задоволено; Господарському суду Одеської області встановлено строк для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №916/514/21 протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання матеріалів справи №916/514/21; матеріали справи №916/514/21 направлено до Господарського суду Одеської області для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

02.09.2021 матеріали справи №916/514/21 скеровано до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 до повернення Господарським судом Одеської області матеріалів справи №916/514/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

10.09.2021 на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.3408/21/Д2 від 10.09.2021) з доданням копії платіжного доручення №317 від 02.09.2021 про сплату 20430,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 до повернення Господарським судом Одеської області матеріалів справи №916/514/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

17.09.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/514/21.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21; встановлено учасникам справи строк до 06.10.2021 для подання відзивів на апеляційні скарги; роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2021 об`єднано апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. в одне провадження, з призначенням до сумісного розгляду на 02.11.2021 об 11:30 год.

З огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді Л.В. Поліщук з 18.10.2021, а також тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії С.В. Таран з 04.10.2021, судове засідання у призначений день та час не відбулось.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук була тимчасово непрацездатною по 12.11.2021.

У зв`язку з перебуванням суддів Л.О. Будішевської та С.В. Таран з 08.11.2021 по 26.11.2021 у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №356 від 16.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/514/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/514/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, О.Ю. Аленіна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства- Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: І.Г. Філінюк, О.Ю. Аленін; розгляд апеляційних скарг призначено на 17.01.2022 об 11:00 год.

З огляду на заплановані відпустки суддів зі складу колегії суддів (головуючого судді - з 04.01.2022 по 06.01.2022 та з 17.01.2022 по 21.01.2022; судді зі складу колегії суддів І.Г. Філінюка - з 04.01.2022 по 06.01.2022; судді зі складу колегії суддів О.Ю. Аленіна - з 04.01.2022 по 21.01.2022), що виключають можливість розгляду апеляційної скарги у строки, визначені частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України , з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 постановлено розглянути апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України , у розумний строк; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 призначено на 26.01.2022 о 14:00 год.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні, яке відбулось 26.01.2022, протокольною ухвалою оголошено перерву до 07.02.2022 о 15:30 год., про що присутні в судовому засіданні представники учасників справи повідомлені під розписку. Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області та Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області про те, що судове засідання за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 відбудеться 07.02.2022 о 15:30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №1, повідомлені шляхом направлення на їх адресу відповідної ухвали суду від 26.01.2022.

Оцінюючи можливість розгляду апеляційних скарг у судовому засіданні 07.02.2022, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, така правова позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за наявними матеріалами.

Заслухавши представників Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Виконавчого комітету Іллічівської міської Ради народних депутатів № 88 від 06.02.1990 Про створення малого підприємства Блаз було зареєстровано Мале підприємство Блаз та його статут.

10.01.1992 МП Блаз звернулося до Виконкому Овідіопольської районної Ради народних депутатів із заявою про виділення земельної ділянки в приміській зоні на землях колгоспу ім. К.Лібкнехта для організації технічного обслуговування та продажу легкових автомобілів.

Відповідно до виписки з протоколу № 4 зборів уповноважених членів колгоспу ім.К.Лібкнехта Овідіопольського району Одеської області від 15.02.1992 вирішено дозволити вилучення ділянки ріллі площею 1,5 га, фактично порушеної будівництвом, та передати її в постійне користування МП Блаз під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів та магазину з їх продажу.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 25.02.1992 № 42г надано дозвіл на розроблення ескізного проекту станції техобслуговування легкових автомобілів іномарок, ВАЗ і магазину з їх продажу в м. Одесі СП ІталБлаз та запропоновано для цих цілей земельну ділянку площею до 1,5 га в Київському районі м.Одеси, який знаходився в користуванні колгоспу ім. К.Лібкнехта Овідіопольського району.

Рішенням Овідіопольської районної Ради народних депутатів від 29.05.1992 № 167 Про припинення права користування колгоспу ім. К.Лібкнехта на земельну ділянку у Південній промзоні та передачі її в користування МП Блаз під розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу із земель запасу припинено право користування колгоспу ім. К.Лібкнехта на земельну ділянку площею 1,5 га - рілля, розташованої в Південній промзоні (вул. Вільямса, Ільфа і Петрова); переведено в землі запасу ділянку колгоспу ім. К.Лібкнехта, площею 1,5 га - рілля; надано із земель запасу ділянку площею 1,5 га - рілля в постійне користування МП Блаз для розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу.

Відповідно до акту відведення земельної ділянки від 03.06.1991, виданого на виконання рішення районної Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області № 167 від 29.05.1992, МП Блаз передано 1,5 га земель запасу під розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу.

Виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів у 1992 році видано МП Блаз державний акт на право користування землею серії Б № 031756, а саме на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1.5 га, з призначенням: для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів і магазину з їх продажу. Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № Р-11-92 Овідіопольського району Одеської області.

В подальшому, МП Блаз було реорганізовано в Акціонерне товариство закритого типу, про що свідчать протокол № 1 загальних зборів колективу МП Блаз від 19.01.1993, протокол № 2 конференції учасників Закритого акціонерного товариства - членів трудового колективу МП Блаз від 02.03.1993, яким погоджено установчий договір про створення Закритого акціонерного товариства Блаз та його статут, а також рішення виконавчого комітету Іллічівської Ради народних депутатів № 446/1 від 04.05.1993, яким зареєстровані засновницький договір та статут Закритого акціонерного товариства Блаз . При цьому статутом ЗАТ (АТ) Блаз було передбачено, що воно засноване на підставі перетворення суб`єкта підприємницької діяльності МП Блаз .

Рішенням № 12 21-ї сесії Таїровської селищної ради XXI скликання від 17.06.1993 Про закріплення земельної ділянки за підприємством Блаз площею 1,77 га під розміщення станції технічного обслуговування за підприємством Блаз закріплено земельну ділянку, площею 1,77 га із земель КСП Нива під розміщення станції технічного обслуговування.

Відповідно до акту вибору земельної ділянки для АТ Блаз під розташування ринку широкого профілю від 24.10.1993 було обрано та погоджено земельну ділянку площею 0,3 га з порушених земель КСП Нива , яка прилягає до земельної ділянки АТ Блаз , площею 1,5га.

01.11.1993 АТ Лесі-Блаз-Сервіс звернулось до представника Президента України в Овідіопольському районі із заявою вих. № 161, в якій просило у зв`язку із рішенням про створення та організації ринку широкого профілю виділити додатково 3 га землі та розпорядженням представника Президента України в Овідіопольському районі від 15.11.1993 № 1145 Про затвердження актів вибору земельних ділянок під будівництво об`єкті в районі пунктом в затверджено акт вибору земельної ділянки під ринок широкого профілю для АТ Блаз на земельній ділянці, площею 1,8 га (з них 1,5 га - АТ Блаз , КСП Нива - 0,3 га).

18.02.1994 АТ Лесі-Блаз-Сервіс звернулося до КСП Нива із заявою вих. № 24, в якій зазначило, що з огляду на рішення Овідіопольського виконкому про створення та організацію МП Блаз , яке в даний час реорганізовано в АТ Лесі-Блаз-Сервіс , ринку широкого профілю, просило виділити додатково 3 га землі.

Розпорядженням представника Президента України в Овідіопольському районі № 328 від 07.04.1994 Про державну реєстрацію Дочірнього підприємства Таїрово-2 Акціонерного товариства закритого типу Лесі-Блаз-Сервіс зареєстровано Дочірнє підприємство Таїрово-2 Акціонерного товариства закритого типу Лесі-Блаз-Сервіс .

Листом від 26.05.1994 ДП Таїрово-2 АТ Лесі-Блаз-Сервіс звернулось до представника Президента України в Овідіопольському районі про виділення додатково земельної ділянки, площею 2 га в районі вул. Ільфа і Петрова для розширення ринку широкого профілю і організації стоянки автотранспорту.

Як вбачається із виписки з протоколу № 3 зборів уповноважених членів КСП Нива Овідіопольського району Одеської області від 31.08.1994, погоджено вилучення земельної ділянки площею 2 га та передачу її у постійне користування МП Блаз під розширення ринку і розміщення автомобільної стоянки.

Наказом АТ Блаз від 14.08.1996 Про ліквідацію ДП Таїрово-2 з 20.08.1996 ліквідовано ДП Таїрово-2 , на його базі створено дільницю Таїрово-2 , наявне майно передано АТ Блаз .

Рішенням Таїровської селищної ради народних депутатів № 19 від 17.04.1997 Про відкриття торгового універсального ринку Таїрове-2 для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами дозволено відкриття торгового універсального ринку Таїрове-2 з 15 травня 1997 року з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.

Згідно із висновком відділу архітектури і містобудування Овідіопольської райдержадміністрації № 51 від 29.05.1997 погоджено вибір земельної ділянки, площею 1,8га, на землях Таїровської селищної ради для АТ Блаз під розміщення універсального ринку Супер-маркет Таїровський .

Рішенням 12-ї сесії Таїровської селищної ради XXII скликання № 16 від 19.09.1997 Про віднесення до земель запасу земельної ділянки КСП Нива припинено право користування КСП Нива на земельну ділянку площею 2 га рілля, порушених при будівництві об`єктів по вул. Вільямса і Ільфа і Петрова та віднесено їх до земель запасу.

Актом вибору земельної ділянки для Акціонерного товариства Блаз під розширення універсального ринку Супер-маркет Таїровський і організації автомобільної стоянки від 23.09.1997 (із затвердженим планом-схемою) вибрано ділянку, площею 2 га земель, порушених при будівництві об`єктів, які прилягають до даної ділянки, ділянка прилягає до діючого ринку АТ Блаз по вул. Вільямса, автогаражів, автосалону Нісан , ділянка обмежена під`їзною дорогою до підприємства Люстдорф , Титан .

Відповідно до висновку відділу архітектури та містобудування Овідіопольської РДА від 20.11.1997 вих. № ІІІ, за результатами розгляду матеріалів вибору під розширення універсального ринку Супермаркет Таїровський та організації автомобільної стоянки, погоджено вибір земельної ділянки площею 2,0 га на землях запасу Таїровської селищної ради.

Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації № 97 від 09.02.1998 затверджено акт вибору земельної ділянки під розширення існуючого універсального ринку Супермаркет Таїровський АТ Блаз і організації автомобільної стоянки, площею 2,0 га із земель запасу Таїровської селищної ради (землі порушені внаслідок будівництва об`єктів по вул. Вільямса, Ільфа і Петрова) та дозволено виконувати проектні роботи, до будівництва дозволялося приступити після затвердження проекту забудови та отримання дозволу на право виконання робіт.

Відповідно до комплексного експертного висновку Укрінвестекспертизи № 102 від 24.12.1998 по проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку АТ Блаз по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова у м. Одесі (на землях Овідіопольського району), виділена під забудову ділянка, площею 3,8 га, вільна від забудови і розташована в комунальній зоні Київського району, що проектується, насадження та інженерні мережі відсутні. До початку земляних робіт, пов`язаних з благоустроєм ділянки, проектом передбачено зняття рослинного шару та передання його зелентресту. Так, із вказаного комплексного експертного висновку № 102 вбачається, що для обслуговування відвідувачів і працівників ринку проектом передбачене будівництво трьох кафе: павільон-бар Бістро , кафе Бутербродная , кафе Гріль , кількість місць для відвідувачів кафе-барів - 30 місць.

Висновком управління містобудування та архітектури Одеської ОДА від 17.06.1999 №02/6-287 по проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку АТ Блаз , розташованого по вул. Вільямса кут вул. Ільфа і Петрова в м. Одесі (на землях Овідіопольського району Одеської області) було погоджено проект контейнерного продовольчо-промислового ринку.

17.02.2000 Таїровською селищною Радою Овідіопольського району Одеської області відповідно до рішення 4-ї сесії XXIII скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 03.11.1998 № 43 видано АТЗТ Блаз державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 001670 на земельну ділянку - 3,84 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів ринку. Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № Р-10-18.

29.03.2002 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області видано АТЗТ Блаз дозвіл на виконання будівельних робіт № 9 на ринку широкого профілю Супермаркет Таїровський по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова в м. Одеса.

Рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 345 від 19.11.2003 видано Акціонерному товариству Блаз свідоцтво про право власності на будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області згідно технічного паспорту.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 396 від 30.11.2005 видано ТОВ Блаз свідоцтво про право власності на будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський на території Таїровської селищної ради за межами населених пунктів (вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова), зокрема літ. К/ - кафе - 72,0кв.м.

14.11.2006 Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на продовольчі та непродовольчі будови будівлі ринку, що знаходиться по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, власником якої є ТОВ Блаз , де в плані ринку широкого профілю міститься під літерою К1 кафе, площею 62,6 кв.м. та загальною площею 72,0 кв.м., а саме: 1 - кафе площею 36,2 кв.м; 2 - підсобне площею 0,6 кв.м; 3 - кухня площею 5,5 кв.м; 4 - кухня площею 6,6 кв.м; 5 - мийка площею 4,6 кв.м; 6 - кімната відпочинку площею 7,0 кв.м; 7 - душова площею 1,0 кв.м; 8 - туалет площею 1,4 кв.м.

Відтак, 15.11.2006 на підставі вказаних вище рішень Виконкому Таїровської селищної ради № 345 від 19.11.2003 та № 396 від 30.11.2005 ТОВ Блаз отримало свідоцтво серії САВ № 470576 про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого ТОВ Блаз належать на праві приватної власності будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, а саме:

пункт охорони, Ю, 18,6 кв.м; службова будівля, 2П, 14,8 кв.м; торговий павільйон, 3С, 30,0 кв.м; торговий павільйон, 4Т, 30,6 кв.м; торговий павільйон, 5У, 14,1 кв.м; торговий павільйон, 6Ф, 25,0 кв.м; навіс, 7Х, 102,6 кв.м; пункт охорони, 8Ц, 9,8 кв.м; торговий павільйон, 94, 36,7 кв.м; торговий павільйон, 10Ш, 39,6 кв.м; торговий павільйон, 11Щ, 73,8 кв.м; торговий павільйон, 12Е, 29,4 кв.м; торговий павільйон, 13Ь, 33,9 кв.м; торговий павільйон, 14Ь, 30,5 кв.м; торговий павільйон, 15Ю, 20,4 кв.м; торговий павільйон, 16Я, 15,0 кв.м; торговий павільйон, 17А/, 47,0 кв.м; торговий павільйон, 18 Б/, 33,3 кв.м; торговий павільйон, 19В/, 29,8 кв.м; торговий павільйон, 20Г/, 31,1 кв.м; торговий павільйон, 2ІД/, 14,9 кв.м; торговий павільйон, 223/, 29,8 кв.м; офіс, 23И/, 15,9 кв.м; кафе, 24КД 72,0 кв.м; торговий павільйон, 25Л/, 15,9 кв.м; торговий павільйон, 26М/, 22,5 кв.м; торговий павільйон, 27Н/, 33,0 кв.м; торговий павільйон, 290/, 15,8 кв.м; торговий павільйон, 29П/, 29,9 кв.м; торговий павільйон, 30Р/, 32,4 кв.м; торговий павільйон, 31С/, 34,2 кв.м; торговий павільйон, 32Т/, 31,1 кв.м; торговий павільйон, ЗЗУ/, 32,5 кв.м; торговий павільйон, 34Ф/, 31,8 кв.м; торговий павільйон, З5Х/, 84,0 кв.м; торговий павільйон, 36Ц/, 55,9 кв.м; торговий павільйон, 374/, 27,8 кв.м; торговий павільйон, 38Ш/, 28,1 кв.м; торговий павільйон, 39ІЦ/, 15,1 кв.м; торговий павільйон, 40Ь/, 43,8 кв.м; -торговий павільйон, 41Ь/, 15,6 м 2 ; магазин, 42Ю/, 45,7 кв.м; ворота-2шт., 43 №1, №2; ворота шт., 44 №3, №4; огорожа, ворота 1 шт., 45 №5, №6, 39,7 кв.м; огорожа, 46 №7, 1151,0 кв.м; огорожа, 47 №8, 239,1 кв.м; водопровід, 48 №9, 144 кв.м; каналізація, 49 №10, 151 кв.м; площадка під торгові точки, 501, 18618,0 кв.м; контейнери 448шт., 51 II; площадка під автостоянку, 52 III, 14880,0 кв.м; адміністративна будівля, 53 А, 24,4 кв.м; адміністративна будівля, 54 Б, 16,4 кв.м; магазин, 55В, 28,9 кв.м; магазин, 56Г, 18,3 кв.м; вбиральня, 57Д, 19,4 кв.м; магазин, 58Е, 41,4 кв.м; магазин, 59Ж, 41,3 кв.м; магазин, 603, 43,2 кв.м; магазин, 61И, 44,7 кв.м; магазин, 62К, 45,2 кв.м; трансформаторна, 63Л, 3,4 кв.м; навіс, 64М, 40,0 кв.м; навіс, 65Н, 340,3 кв.м.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12511406 від 15.11.2006, Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності за ТОВ Блаз на об`єкт - будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова (реєстраційний номер об`єкту - 5178135). Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності від 15.11.2006, видане на підставі рішень виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 345 від 19.11.2003 та № 396 від 30.11.2005.

При цьому з акту інвентаризації матеріальних цінностей ринку Супермаркет Таїровський вбачається, що серед капітальних будівель ринку знаходиться приміщення кафе площею 62,9 кв.м.

Таким чином, починаючи із 1992 року позивачу, який є правонаступником МП Блаз , АТЗТ Лесі-Блаз-Сервіс , АТ ЗТ Блаз , Овідіопольською районною Радою народних депутатів та Таїровською селищною радою поступово було виділено три земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП Нива , а саме: 1,5 га, 0,3 га та 2,0 га, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними рішеннями та державними актами на право користування землею, зазначеними вище. При цьому спочатку земельні ділянки виділялися під будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та магазину з їх продажу, а подалі призначення змінено на розташування ринку широкого профілю продовольчих та промислових товарів під назвою ринок Супермаркет Таїровський . Згодом вказані земельні ділянки були забудовані, зокрема й збудовано об`єкт нерухомого майна - кафе Бутербродна та оформлено за позивачем право власності на нього.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що 16.12.1997 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Овідіопольського району видано ПП Фірма В.Е.Е дозвіл на виконання будівельних робіт з установки торговельного павільйону Бутербродна по вул. Вільямса на землях селищної ради.

Із акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації без дати його прийняття вбачається, що державною технічною комісією встановлено, що торговий павільйон-бутербродна побудований на підставі дозволу на здійснення будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією ДАБІ Овідіопольського району № 22 від 16.12.1997, об`єкт загальною площею 57,22 кв., та комісією прийнято рішення, що вказаний торговий павільйон-бутербродна на ринку Супер-маркет Таїровський готовий до введення в експлуатацію. Також у вказаному акті зазначено, що він може бути підставою для реєстрації у відповідних органах як колективної, так і приватної власності юридичних та фізичних осіб, а також в державних органах статистики. Замовником визначено ПП Фірма В.Е.Е .

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 №983 затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту - торгівельного павільйону Бутербродна на ринку Супер-маркет Таїровський , площею 57,22 кв.м., та визначено вважати прийнятими до експлуатації закінчені будівництвом вищезазначені об`єкти.

12.01.1999 на підставі зазначеного розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 № 983 Приватному підприємству Фірма В.Е.Е видано свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон Бутербродна , який розташований в смт. Таїрово, ринок Супер-маркет Таїровський . Вказане свідоцтво зареєстровано у Овідіопольському бюро технічної інвентаризації на праві власності за ПП Фірма В.Е.Е і записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 2 від 12.01.1999.

29.03.2004 ПП Фірма В.Е.Е звернулось до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області із заявою, в якій просило розглянути питання можливості відведення земельної ділянки, на якій розташований торговий павільйон Бутербродна , розташований за адресою: ринок Супер-маркет Таїровський по вул. Вільямса на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

13.05.2004 листом за вих. № 1/23/01-1180 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області надано відповідь ПП Фірма В.Е.Е , в якій зазначено, що, за результатами розгляду листа від 29.03.2004 (вх. № 1/23/01-672), керуючись ст.ст. 17, 123, 124 Земельного кодексу України, Овідіопольська районна державна адміністрація надає дозвіл на розробку проекту відведення ПП Фірма ВЕЕ земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів).

В матеріалах справи також наявний лист ПП Фірма ВЕЕ до директора універсального ринку Таїровський з проханням надати згоду на проведення робіт з відведення земельної ділянки площею 120 кв.м, на якій розташований належний фірмі павільйон.

Рішенням Виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 Про присвоєння адреси кафе-бару ПП Фірма В.Е.Е. присвоєно кафе-бару, яке належить Приватному підприємству Фірмі В.Е.Е. , адресу: (вул. Ак. Вільямса), 83 к на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару загальною площею 64,70 кв.м, який розташований на території Таїровської селищної ради по вул. Академіка Вільямса, ринок Супермаркет Таїровський Овідіопольського району Одеської області та належить Приватному підприємству Фірмі В.Е.Е. ; вважати прийнятим до експлуатації вищевказаний об`єкт.

Рішенням Виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 Про видачу свідоцтва про право власності на кафе-бар в заміну старого вирішено видати ПП Фірма В.Е.Е. свідоцтво про право власності на кафе-бар торговий павільйон Бутербродна за адресою: вул. Ак. Вільямса, 83 к на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в заміну старого.

Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради 05.12.2006 на підставі рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 видано Приватному підприємству Фірма В.Е.Е свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к .

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12770919 від 05.12.2006 вбачається, що Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності за ПП Фірма В.Е.Е на об`єкт - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к (реєстраційний номер об`єкту - 17009940); підставою виникнення права власності визначено свідоцтво про право власності від 05.12.2006, видане на підставі рішення Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 417 від 30.11.2006.

20.11.2006 ТОВ Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на кафе-бар по вул. Вільямса, 83 к , власником якого є ПП Фірма В.Е.Е , де в характеристиці будівель та споруд вказано кафе-бар, який складається з 8 приміщень, а саме: 1-залу площею 36,6 кв.м; 2 - комори площею 0,7 кв.м; 3 - буфету площею 5,5 кв.м; 4 - кухні площею 6,9 кв.м; 5 - шашличної площею 4,7 кв.м; 6 - кабінету площею 7,9 кв.м; 7- душової площею 1,0 кв.м; 8 - туалету площею 1,4 кв.м; всього - 64,7кв.м. В описанні характеристик будівель та споруд зазначено, що рік побудови кафе-бару - 2005, загальна площа - 78,7 кв.м.

В подальшому, 12.06.2018, виконавчий комітет Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, розглянувши клопотання директора Приватного підприємства Фірма В.Е.Е. , власника об`єкта нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ), яке розташоване за раніше визначеною йому адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Таїровська селищна рада (вул. Вільямса академіка), 83 к , а також додані до клопотання документи, а саме: копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2006 та копію технічного паспорту на нерухоме майно від 20.11.2006, врахувавши, що об`єкт нерухомого майна знаходиться у межах земельної ділянки площею 3,84 га для розміщення об`єктів ринку, що є у постійному користуванні іншої юридичної особи - ЗАТ Блаз , прийняв рішення № 141 Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ), що є у власності Приватного підприємства Фірма В.Е.Е , яким присвоєно об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ) нову адресу: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10.

12.07.2018 право власності на кафе-бар (торговий павільйон ІНФОРМАЦІЯ_1 ), загальною площею 64,7 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив 28 (вул. Вільямса академіка), будинок 10, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП - Фірма В.Е.Е. , номер запису про право власності 27065271, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131061339 від 17.07.2018.

За встановлених обставин справи судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. вказало про те, що підставою для оформлення права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на кафе Бутербродна були акт про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації та розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 № 983 Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

Відповідно до статті 22 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 N 2780-XII (в редакції, яка діяла з 16.11.1992 по 08.02.2001) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 20 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 N 2780-XII (в редакції, яка діяла з 16.11.1992 по 08.02.2001) було передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 22 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 13.03.1992 №2196-XII передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

При цьому згідно із вимогами статей 23, 24 зазначеного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялося договором.

Наразі чинним земельним законодавством України також передбачено право особи здійснювати будівництво об`єктів нерухомості лише після отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Так, право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб (стаття 102-1 Земельного кодексу України) тощо.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Частиною 2 вказаної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, такі речові права як право власності на нерухоме майно, право постійного користування, право оренди земельної ділянки, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У статті 5 цього Закону серед об`єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація речових прав та їх обтяжень, визначено земельні ділянки.

За змістом статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази виділення у встановленому законом порядку відповідачу - Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельної ділянки у власність чи у користування для будівництва об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к , на який останнім зареєстровано право власності, тоді як не є такими доказами в розумінні вищенаведених норм земельного законодавства наявні в матеріалах справи акт про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації та розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 № 983 Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

При цьому матеріалами справи підтверджується звернення відповідача 29.03.2004 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області із проханням відведення земельної ділянки, на якій розташований торговий павільйон Бутербродна , однак доказів виділення земельної ділянки відповідачем до матеріалів справи не надано. Посилання відповідача на звернення до директора Універсального ринку Таїровський Дмитрієва Г.І. із заявою про надання дозволу на здійснення робіт з відведення земельної ділянки господарським судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки, по-перше, директор ринку не уповноваженим суб`єктом щодо вирішення питання виділення земельних ділянок у користування, а по-друге, доказів отримання такого листа вказаною особою матеріали справи не містять.

Не є доказами виділення у встановленому законом порядку відповідачу - Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельної ділянки у власність чи у користування для будівництва об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ) і надані відповідачем договори оренди торгової площі на ринку Супермаркет Таїровський №47 від 20.02.2002, №102 від 14.06.2008, №81 від 01.11.2018, оскільки предметом вказаних договорів є надання відповідачу в оренду площі під розміщення торгової точки (павільйону) на ринку Супермаркет Таїровський .

Наявний в матеріалах справи ескізний проект торгового павільйону - бутербродна, розташованого на ринку Супермаркет Таїровський , розроблений 08.10.1997 для ПП - Фірми В.Е.Е. Бурлаченко С.А., свідчить про те, що торговий павільйон на території ринку є тимчасовим об`єктом. В пояснювальній записці до ескізного проекту зазначено, що будівля торгового павільйону є тимчасовою спорудою та проектується з металевих конструкцій з утепленням стін та перекриття; торговий павільйон встановлюється на металеві п`ятки по периметру зовнішніх стін, що попередньо замонолічені в покриття; покриття облаштовується з бетонних плит товщиною 15 см та встановлюється на піщану подушку товщиною 8-10 см; ззовні будівля обробляється пластиковими панелями білого кольору; вікна та двері - металопластик з тонованим склом виконуються за індивідуальним замовленням; загальна площа - 57,2 кв.м.

З огляду на викладене вбачається, що на орендованому Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. на ринку місці проектом передбачалося встановлення тимчасової споруди - павільйону з металевих конструкцій. Матеріали справи не містять доказів надання позивачем - ТОВ Блаз або підприємствами, правонаступником яких є позивач, дозволу на будівництво павільйонів або інших споруд на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ Блаз . При цьому із технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі ринку, виданого ТОВ Блаз 14.11.2006, приміщення кафе під літ. К1 площею 72,0 кв.м. було побудовано у 1994 році.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції враховує, що з наданих Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. до суду документів вбачається, що спірне приміщення кафе розташоване на ринку Супермаркет Таїровський , земельна ділянка під розміщення якого була виділена позивачу, при цьому Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. , як вже зазначалося вище, орендувало на ринку лише торгове місце.

Наявні в матеріалах справи акти встановлення в натурі меж земельної ділянки від 20.11.1998 та від 17.12.1998 свідчать про те, що межі виділеної позивачу земельної ділянки площею 3,84 га встановлювались в натурі. Твердження представника Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. стосовно того, що межі території ринку не співпадають з межами виділеної у користування позивача земельної ділянки, а також того, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались, спростовується наданими позивачем до суду актами встановлення в натурі меж земельної ділянки від 20.11.1998 та від 17.12.1998.

Під час огляду 07.07.2021 приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська (вул. Академіка Вільямса), 83 к - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), та приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова - кафе 24К/, судом першої інстанції встановлено, що за вказаними адресами знаходиться одне й те саме приміщення, що було визнано сторонами , про що зазначено в протоколі огляду речових доказів за їх місцезнаходженням в порядку статті 82 Господарського процесуального кодексу України від 07.07.2021. Інших приміщень, ніж належне позивачу кафе 24К/, судом при огляді не було виявлено.

У зв`язку з наведеним спростовуються доводи Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. про те, що позивачем не доведено тієї обставини, що з місця розташування, конфігурації, площі, інших характеристик будівлі, право власності на яку зареєстровано за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , та будівлі кафе К1 (К/), свідоцтво про право власності на яке видано ТОВ Блаз , є одним і тим самим об`єктом.

Твердження Приватного підприємства - Фірма В.Е.Е. про те, що єдиним належним та допустимим доказом, на підставі якого можна встановити факт знаходження спірної будівлі на земельній ділянці позивача, є виключно висновок судової земельно-технічної експертизи, яка не була призначена судом за відповідними клопотаннями відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тоді як наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дозволяють дійти висновку щодо знаходження спірної будівлі кафе на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача.

З огляду на викладене вище та прийнявши до уваги те, що Приватному підприємству - Фірмі В.Е.Е. земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к , у користування чи у власність не виділялася, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для оформлення права власності за вказаним відповідачем на об`єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к .

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Господарський суд першої інстанції, врахувавши наведені вище положення статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 № 983 Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів в Овідіопольському районі в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону Бутербродна на ринку Супер-маркет Таїровський площею 57,22 кв.м., розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару ПП фірми В.Е.Е. на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області , рішення виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ В.Е.Е. , рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12.06.2018 Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон Бутербродна ), що є у власності ПП Фірма В.Е.Е. вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, тому подальше їх скасування судом не породжують жодних правових наслідків для власника майна - ТОВ Блаз , оскільки у даному випадку позивач обґрунтовує порушення вказаними рішеннями та розпорядженнями права власності його майна. Так, скасування цих рішень і розпоряджень не забезпечить реального захисту порушеного права власника майна - ТОВ Блаз та не призведе до їх поновлення.

Також є правильним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон Бутербродна , виданого ПП - Фірмі В.Е.Е. Виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12.01.1999 на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 № 983, адже вказане свідоцтво на даний час є нечинним, оскільки 05.12.2006 ПП - Фірмі В.Е.Е. було видано нове свідоцтво на спірний об`єкт нерухомого майна взамін старого свідоцтва.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к , виданого Виконкомом Таїровської селищної ради 05.12.2006 ПП - Фірмі В.Е.Е. , суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.

Згідно із статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

Положеннями частини четвертої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 915/1844/18 вказано, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких, згідно зі статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , провадиться державна реєстрація права власності, яке вони посвідчують, а визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на майно має на меті захист прав позивача на земельну ділянку, на якій це майно розміщене з порушенням положень закону.

Таким чином, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, (вул. Вільямса академіка), 83 к , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05.12.2006 ПП - Фірмі В.Е.Е , адже існує нерозривний зв`язок між виникненням права власності на нерухоме майно та обов`язковим одержанням його власником відповідного свідоцтва про право власності, яке посвідчує це право, тоді як судом встановлено відсутність законних підстав для набуття відповідачем ПП - Фірмою В.Е.Е. права власності на спірне приміщення, яке належить позивачу.

Також суд першої інстанції, прийнявши до уваги положення статті 393 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акта незаконним та про його скасування, а також врахувавши відсутність у ПП - Фірми В.Е.Е. підстав для набуття права власності на спірне приміщення, порушення прав позивача - ТОВ Блаз , яке є єдиною особою, яка на законних підставах мала право здійснювати забудову наданої в користування земельної ділянки під розміщення об`єктів ринку, правомірно та обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про визнання недійсним рішення Виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006, на підставі якого ПП - Фірмі В.Е.Е. було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, (вул.Вільямса академіка), 83 к .

За змістом частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в діючій в редакції, чинній з 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні зазначених положень вказаного Закону способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням зазначених вище положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також положень статті 16 Цивільного кодексу України та глави 29 цього Кодексу про захист прав власності, положень статті 20 Господарського кодексу України, які не передбачають такого способу захисту цивільних прав як припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даних спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права виступатиме судове рішення про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем, а сам по собі окремо такий спосіб захисту порушеного права як припинення права власності на об`єкт нерухомого майна чинне законодавство не передбачає, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про припинення права власності відповідача на кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ), загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив 28, (вул. Вільямса академіка), будинок 10. При цьому позивачем не заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо права власності Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. на спірний об`єкт (кафе-бар).

Зі змісту положень статті 41 Конституції України , статті 321 Цивільного кодексу України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України ).

Приписами частини другої статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України ), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України ), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Приватного підприємства - Фірмою В.Е.Е. , стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов) та задоволення позовної вимоги, хоча за наведених обставин очевидно вбачається, що належним способом захисту є виключно віндикація, яка передбачена статтею 387 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляються, оскільки враховуючи встановлені у даній справі обставини щодо неправомірності оформлення права власності за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. на об`єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон Бутербродна ) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Академіка Вільямса, 83 к , загальною площею 64,7 кв.м, який фактично є приміщенням кафе, 24К/ загальною площею 72,0 кв.м у складі належних ТОВ Блаз будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський , за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, в даному випадку позивач є володіючим власником майна, право власності позивача не припинялось, тому підстави для застосування віндикації відсутні, натомість відповідач, зареєструвавши право власності фактично на те ж саме приміщення тільки із значенням іншої адреси, займає безпідставно вказане приміщення.

Відтак, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 391 Цивільного кодексу України, та врахувавши відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним нерухомим майном, правомірно та обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про зобов`язання ПП - Фірму В.Е.Е. звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних ТОВ Блаз будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету Таїровський , за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова.

Колегія суддів відхиляє доводи Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. про те, що суд першої інстанції, встановивши факт здійснення Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. будівництва кафе-бару Бутербродна за умови, що земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва цього об`єкту нерухомого майна не виділялась, тобто встановивши факт здійснення самочинного будівництва, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, статті 376 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами третьою - шостою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Приватне підприємство - Фірма В.Е.Е. , вказуючи про незастосування місцевим господарським судом передбачених у статті 376 Цивільного кодексу України наслідків самочинного будівництва, не врахував, що приміщення кафе вже зареєстровано на праві власності за позивачем і не містить ознак самочинного будівництва, тоді як відповідач, зареєструвавши право власності фактично на те ж саме приміщення тільки із значенням іншої адреси, порушив права позивача на здійснення ним правомочностей власника стосовно цього майна.

Щодо заявлення відповідачами про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, за змістом частини першої вказаної статті позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Позивач, звертаючись з даним позовом до господарського суду, зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав 14.01.2020 після отримання від ПП - Фірми В.Е.Е. копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП - Фірмою В.Е.Е. . При цьому позивач зазначав, що враховуючи виділення земельної ділянки загальною площею 3,84 га під розміщення об`єктів ринку та здійснення державної реєстрації права власності на всі без виключення будівлі ринку за ТОВ Блаз , а також проведення одночасної реєстрації права власності на той самий об`єкт (кафе-бар) за Приватним підприємством - Фірмою В.Е.Е. , проте з присвоєнням іншої адреси, не давало позивачу будь-яких підстав підозрювати, що його право власності на нерухоме майно могло бути порушено.

Як свідчать наявні у справі документи, 25.02.2021 адвокатом К.В. Свида з метою надання правничої допомоги ТОВ Блаз було подано до Таїровського селищного голови та Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області адвокатські запити про надання документів, а саме рішення виконкому № 417 від 30.06.2006 та матеріали, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також копії документів, які стали підставою для прийняття розпорядження № 983 від 30.12.1998.

Натомість будь-яких доказів того, що позивач раніше, ніж 14.01.2020 дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права та реєстрацію права власності на приміщення кафе (хоча й за іншою адресою) одночасно за ПП - Фірмою В.Е.Е. , відповідачі до суду не надали.

Враховуючи зазначення позивачем про те, що він про порушення своїх прав дізнався 14.01.2020 після отримання копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП - Фірмою В.Е.Е. , а також ідентифікувати, що це є один і той самий об`єкт, відповідно, трирічний строк позовної давності за вимогами позивача спливає 14.01.2023.

Користування відповідачем спірним об`єктом, який є об`єктом, що належить на праві власності позивачу, хоча й зареєстрований за іншою адресою та з іншою площею, не свідчить про обізнаність позивача щодо оформлення відповідачем саме права власності на цей об`єкт, у зв`язку з чим спростовуються доводи відповідачів про обізнаність позивача з 1999 року щодо користування відповідачем кафе Бутербродна на умовах договорів оренди.

Твердження відповідача - ПП - Фірми В.Е.Е. про те, що кожного року при продовженні договору оренди торгової площі останнім надавалися директору ринку документи про право власності на приміщення кафе-бутербродної, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі твердження не підтверджуються жодними доказами у справі.

Здійснення відповідачем ПП - Фірмою В.Е.Е. торгівлі в кафе не свідчить про обізнаність позивача щодо наявності у відповідача права власності на це кафе, а тому є безпідставними доводи відповідачів про здійснення ПП - Фірмою В.Е.Е. у період з 1999 року по 2007 рік господарської діяльності, про що свідчать ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та дозволи на торгівлю, які щорічно видавались виконкомом Таїровської селищної ради.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності при вирішенні спору у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за їх подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блаз та Приватного підприємства - Фірми В.Е.Е. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/514/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.02.2022.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення07.02.2022
Оприлюднено16.02.2022
Номер документу103241030
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/514/21

Ухвала від 21.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 21.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 06.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 05.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 10.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 20.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 18.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 10.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 03.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 12.06.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні