Постанова

від 09.02.2022 по справі 910/10112/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. Справа№ 910/10112/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Радченко А.В.,

від відповідача - Трохимчук В.С.,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (повний текст рішення складено 02.12.2021)

у справі № 910/10112/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

За позовом Приватного підприємства "Мірабель Люкс"

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участі третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1

за участі третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про визнання недійсними результатів аукціону, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Приватного підприємства "Мірабель Люкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів аукціону.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач продав на аукціоні позивачу приміщення, які належать на праві власності іншій особі, а також те, що технічний стан нежитлових приміщень не відповідає технічній характеристиці, визначеній у технічному паспорті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними результати аукціону з продажу нежитлових приміщень (літ. А) загальною площею 37,8 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3, який було затверджено наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 року № 37/4-ПР. Присуджено до стягнення з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Приватного підприємства "Мірабель Люкс" судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відомості щодо технічного стану приміщення є істотними, оскільки, якщо б позивач знав про перепланування, він би не приймав участь в аукціону з продажу нежитлових приміщень. З огляду на встановлення факту невідповідності технічного стану приміщення технічній документації, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень (літ. А) загальною площею 37,8 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що усі відомості передбачені ст. 21 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна містились в інформаційному повідомленні про проведення продажу об`єкта малої приватизації. Крім того, скаржник вважає, що він надав можливість одержати усю інформацію про об`єкт приватизації, в тому числі і здійснити його фізичний огляд до укладення договору купівлі-продажу. Отже, скаржник вважає, що дії позивача не можна вважати добросовісними, оскільки проявивши обачність позивач повинен був дізнатись про проблемний характер спірних приміщень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тарасенко К.В., Мальченко А.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду справи №910/10112/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року у справі №910/10112/21 та призначено розгляд справи на 09.02.2022 року.

10.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

09.02.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшла заява про те, що ним будуть подані докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні 09.02.2022 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третьої особи 1 та третьої особи 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 27.02.2020 року № 138/8308 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації" нежитлові приміщенні (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,80 кв. м включено до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації. (а.с. 9).

Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було опубліковано інформаційне повідомлення про проведення продажу на електронному аукціоні об`єкта малої приватизації - нежитлових приміщень (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,80 кв. м. (а.с. 15-17).

16.07.2020 року Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено електронний аукціон з продажу нежитлових приміщень (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,80 кв. м., за результатами якого складено протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3, відповідно до якого переможцем стало Приватне підприємство "Мірабель Люкс". (а.с. 20-21).

В подальшому наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 року № 37/4-ПР "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3" затверджено протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3 з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлових приміщень (літ. А), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,80 кв. м, згідно з яким переможцем електронного аукціону визнано Приватне підприємство "Мірабель Люкс" із пропозицією щодо ціни продажу об`єкта в сумі 3 000 000 грн. без ПДВ. (а.с. 22).

За результатами електронного аукціону, 17.08.2020 року між Приватним підприємством "Мірабель Люкс" (покупець за договором) до Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 47/20, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив об`єкт малої приватизації - нежитлові приміщення з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. А загальною площею 37,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 23-27).

Відповідно до п. 1.2. договору від 17.08.2020 року відчужуваний об`єкт приватизації належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради на праві комунальної власності на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1588551180000. Право власності продавця на об`єкт приватизації зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2018, номер запису про право власності: 26854593.

Також в матеріалах справи наявна інформаційна довідка від 23.10.2019 року №185863636 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. "А", загальною площею 37,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1588551180000) належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розмірі 1/1 частки на підставі рішення "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096. (а.с. 18-19).

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлові приміщення вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_1 (група нежитлових приміщень № 14). (а.с. 35-38).

Відповідно до листа №2746/3 від 13.06.2019 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" зазначило, що нежитлові приміщення комунальної та приватної власності на АДРЕСА_1 мають спільний вхід та санвузол з приміщенням. (а.с. 44-45).

Також листом №1705 від 02.08.2019 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" вказало, що нежитлові приміщення комунальної та приватної власності на АДРЕСА_1 мають спільний вхід та санвузол з приміщенням. (а.с. 46).

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва в листі №073-7297 від 15.08.2019 року зазначив, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва - реконструкція приміщення № 14 в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 42-43).

В той же час, в матеріалах справи наявний акт обстеження нежитлових приміщень від 28.10.2019 року, складений та підписаний в складі представників Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (заступника директора, начальника виробничо-технічного відділу, заступника відділу по роботі з орендарями та власниками нежитлових приміщень, провідного інженера відділу, інженера обслуговуючої організації, провідного інженера КП "Київжитлоспецексплуатація", представника власника ОСОБА_1. , орендаря) яким встановлено, що з вікна приміщення №4 облаштовано вхідну групу (радіатор під вікном демонтовано ). (а.с. 39).

При цьому, листом від 10.09.2020 року №3847/3 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" позивача повідомлено, що технічну документація, яка була надана балансоутримувачем для проведення аукціону, виготовлено 29.11.2017 року і містить в собі дані, актуальні на вказану дату. Звернень про отримання погодження щодо перепланування нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 до підприємства не надходило . (а.с. 48).

Крім того в матеріалах справи наявний акт перевірки нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 від 15.02.2021 року № 14, складений та підписаний за участі представників Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківської РДА, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та орендаря, яким встановлено, що вхідна група в приміщення №14 облаштована з вікна. Також у даному акті вказано, що приміщення №3, 4, 5 є спільними з ОСОБА_1 (а.с. 40-41).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 17.01.2006 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець за договором) та ОСОБА_1 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежиле приміщення загальною площею 39,10 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язується сплатити за нього грошову суму, визначену цим договором. Відчужуються нежилі приміщення: цокольного поверху в літ. А загальною площею 39,10 кв. м згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації: в т.ч. нежилі приміщення: № 1, № 2 (групи приміщень № 14) площею 27,10 кв. м та Ѕ частина від нежилих приміщень № № 3, 4, 5, IV загальною площею 24,00 кв. м. (а.с. 131-132).

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 17.01.2006 року та зареєстровано в реєстрі за № 104.

Відомості про укладений договір купівлі-продажу від 17.01.2006 року № 104 внесено до Державного реєстру правочинів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу № 2016001.

Також актом прийому-передачі приміщення від 01.03.2006 року Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради передало, а ОСОБА_1 прийняла згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.01.2006 реєстраційний № 000340/10 нежилі приміщення загальною площею 39,10 кв. м, в т.ч. нежилі приміщення групи приміщень № 14 площею 27,10 кв. м та Ѕ частина від нежилих приміщень № № 3, 4, 5, IV загальною площею 24,00 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 133).

Відповідно до інформаційної довідки від 14.08.2020 року НЖ-2020 № 1191 Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" згідно з даними реєстрових книг бюро по нежитловому фонду, за адресою АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано: нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 39, 1 кв. м в тому числі: № № 1,2 (група приміщень № 14) площею 27,1 кв. м та Ѕ частини від нежитлових приміщень № № 3, 4, 5, IV загальною площею 24,0 кв. м за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 17.01.2006 та зареєстрованого в реєстрі за № 104, акта прийому-передачі від 01.03.2006 та зареєстрованого в бюро 11.04.2006 за реєстровим № 6060-п. (а.с. 28).

Окрім того, відповідно до інформаційної довідки від 04.10.2021 року №277964295 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення (в літ. А ), загальною площею 39,1 кв.м., в т.ч. №№1, 2(груп. прим. №14), пл.. 27, 1 кв.м. та 1/2 ч. від нежил. Прим. №№3,4,5, IV заг. пл. 24, 0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157131680000) розташованих за адресою: АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нежилого приміщення, серія та номер№104, виданий 17.01.2006, видавник: приватний нотаріус КМНО Шепелюк О.Г. (а.с. 135-136).

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що відповідач продав позивачу нежитлові приміщення з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. А, загальною площею 37,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.01.2006 року та акта прийому-передачі приміщення від 01.03.2006 року, а також позивач зазначає, що технічний стан нежитлових приміщень не відповідає технічній характеристиці, визначеній у технічному паспорті.

Порядок проведення процедури приватизації об`єктів комунальної власності регулюється Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" та постановою КМУ від 10.05.2018 №432 "Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.

Обов`язковому оприлюдненню підлягають: переліки об`єктів, що підлягають приватизації; інформація про об`єкти , щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

В інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов`язково зазначаються: спосіб проведення аукціону; найменування об`єкта приватизації, його місцезнаходження; дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (за наявності); розмір статутного капіталу товариства та кількість акцій (розмір частки), запропонованих до продажу (у разі продажу пакета акцій (часток); стартова ціна об`єкта; розмір гарантійного внеску; розмір реєстраційного внеску; найменування установи банку, її адреса та номери рахунків, відкритих для внесення гарантійного внеску, реєстраційного внеску та проведення розрахунків за придбані об`єкти; умови продажу та/або експлуатації об`єкта приватизації (за наявності); інформація про договори оренди, укладені щодо об`єкта або його частини, із зазначенням за кожним таким договором найменування орендаря, орендованої площі, розміру місячної орендної плати, строку дії договору оренди; кінцевий строк подання заяви на участь в аукціоні (кінцевий строк подання цінових аукціонних пропозицій); дата, час та місце проведення аукціону; час і місце проведення огляду об`єкта; інформація про радника (у разі його залучення); назва організатора аукціону, адреса, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону; адреса веб-сайту організатора аукціону; інші відомості (за рішенням державного органу приватизації).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, за результатами електронного аукціону, 17.08.2020 року між Приватним підприємством "Мірабель Люкс" та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 47/20, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив об`єкт малої приватизації - нежитлові приміщення з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. А загальною площею 37,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 23-27).

Також відповідно до інформаційної довідки від 23.10.2019 року № 185863636 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. "А", загальною площею 37,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1588551180000) належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розмірі 1/1 частки на підставі рішення "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096. (а.с. 18-19).

Втім, як вбачається з матеріалів справи, а саме інформаційної довідки від 14.08.2020 року НЖ-2020 № 1191 Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та інформаційної довідки від 04.10.2021 року №277964295 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення (в літ. А ), загальною площею 39,1 кв.м., в т.ч. №№1, 2(груп. прим. №14), пл.. 27, 1 кв.м. та 1/2 ч. від нежил. Прим. №№3,4,5, IV заг. пл. 24, 0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157131680000) розташованих за адресою: АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу , нежилого приміщення, серія та номер№104, виданий 17.01.2006, видавник: приватний нотаріус КМНО Шепелюк О.Г. (а.с. 28, 135-136).

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлові приміщення вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_1 (група нежитлових приміщень № 14), тобто саме на спірне майно. (а.с. 35-38).

З змісту даного технічного паспорту вбачається, що у спірному приміщені є приміщення №№3,4,5, IV, які відповідно до інформаційної довідки від 04.10.2021 року №277964295 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_1 .

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що акт обстеження нежитлових приміщень від 28.10.2019 року підписаний зокрема представником власника приміщення ОСОБА_1. (а.с. 39).

Також відповідно до акту перевірки нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 від 15.02.2021 року № 14 приміщення №3, 4, 5 є спільними з ОСОБА_1 (а.с. 40-41).

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Отже, у даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності, а також наявність в матеріалах справи доказів права власності ОСОБА_2 на приміщення №№3,4,5, IV в будинку АДРЕСА_1, надає можливість колегії суддів встановити, що Юдіна В.Б. володіє саме тими приміщеннями, які позивач придбав за результатами електронного аукціону відповідно до договору №47/20 від 17.08.2020 року.

Тому, з вказаних вище обставин вбачається, що станом на час оголошення про проведення аукціону UA-PS-2020-06-26-000093-3 від 17.08.2020 року та укладення договору купівлі-продажу, нежилі приміщення №№3,4,5, IV в будинку АДРЕСА_1 перебували у власності ОСОБА_1 .

Натомість відповідач не зазначив в інформаційній довідці та не проінформував покупця в момент укладення оспорюваного договору про існування вищевказаних обставин, які перешкоджають укладенню договору та його виконанню, а саме про те, що Департамент комунальної власності не єдиний власник спірного майна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції встановив, що у технічному паспорті, копія якого долучена до матеріалів справи, відсутня інформація про перепланування, зокрема, облаштування вхідної групи з вікна.

При цьому, таке перепланування підтверджується актом обстеження нежитлових приміщень від 28.10.2019 року (а.с. 39), листом від 10.09.2020 року №3847/3 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (а.с. 48), актом перевірки нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 від 15.02.2021 року № 14 (а.с. 40-41), а також не заперечується самим відповідачем.

Згідно з ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 659 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності ; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що замовчування відповідачем обставин, що мали істотне значення для оспорюваного правочину щодо наявності ще одного власника частини спірного приміщення, а саме №№3,4,5, IV в будинку АДРЕСА_1, а також наявності невідповідності технічного стану приміщення технічній документації, є навмисним введенням позивача в оману щодо наявності правомочностей володіння та користування нежилим приміщенням з № 3 по № 8 (група приміщень № 14), цок., літ. А загальною площею 37,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що безпосередньо впливає на можливість передачі його в майбутньому покупцеві, а тому вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними результати аукціону з продажу нежитлових приміщень (літ. А) загальною площею 37,8 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000093-3, який було затверджено наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 37/4-ПР підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо надання ним повної інформації про об`єкт приватизації спростовуються викладеним вище.

А посилання апелянта на не обачливість дій позивача, який повинен був дізнатись про проблемний характер спірних приміщень, свідчить перш за все про визнання відповідачем факту проблемності виставлених на продаж приміщень. По-друге, такі доводи є намаганням перекласти відповідальність за свої неправомірні дії, які виражені у подані недостовірної інформації щодо об`єкта приватизації, на покупця, що порушує вимоги ст.ст. 658, 659, 673 Цивільного кодексу України та ст. 21 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року у справі №910/10112/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року у справі № 910/10112/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10112/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.02.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз