Постанова

від 24.01.2022 по справі 361/1059/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. Справа № 361/1059/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар: Місюк О.П.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.01.2022

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 (повне рішення складено 23.06.2021)

у справі №361/1059/17 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург"

про визнання недійсними рішень зборів та правління, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" про:

- визнання недійсним рішення зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 04.02.2017;

- визнання недійсним рішення правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 07.02.2017, оформленого протокол №1;

- визнання незаконним та скасування наказу голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" №1 від 07.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 13.02.2017;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017;

- стягнення з відповідача належних при звільненні сум у розмірі 11200,00 грн;

- стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розмірі 56000,00 грн;

- стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, у розмірі 56000,00 грн;

- стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із незаконним звільненням, у розмірі 56000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 у справі №361/1059/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" на користь позивача належні суми при звільненні у розмірі 5489,64 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 24.04.2018 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 у справі №361/1059/17 скасовано в частині стягнення з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та ухвалено нове рішення, яким стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 07.02.2017 по день ухвалення судового рішення у розмірі 48015,52 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Апеляційного суду Київської області від 24.04.2018 у справі №361/1059/17 скасовано, провадження у справі закрито.

Мотивами для скасування ухвалених рішень судів стало те, що справа №361/1059/17 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2020 справу №361/1059/17 передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2020 відкрито провадження у справі №361/1059/17, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 30.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України.

16.12.2020 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява з урахуванням виявлених недоліків, у якій ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним рішення зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 04.02.2017;

- визнати недійсним рішення правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 07.02.2017, оформлене протокол №1;

- визнати незаконним та скасувати наказ голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" №1 від 07.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 13.02.2017;

- поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017;

- стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 88055,04 грн.

Позовні вимоги, викладені у редакції зазначеної заяви, обґрунтовані тим, що проведені 04.02.2017 позачергові збори уповноважених представників відповідача, на яких, зокрема, було висловлено недовіру йому як голові правління кооперативу, прийнято рішення про його звільнення з посади голови правління та обрано новий склад правління, проведено з грубим порушенням законодавства та п. п. 7.2, 7.4 і 7.5 статуту кооперативу, у зв`язку з чим рішення, прийняті на них, підлягають визнанню недійсними.

Також позивач, вказав на те, що оскільки збори проведено з порушенням закону та за відсутності кворуму, рішення, прийняте новим складом правління кооперативу, яке обране на спірних зборах уповноважених членів кооперативу 04.02.2017, про обрання на посаду голови правління ОСОБА_2 , оформлене протоколом №1 від 07.02.2017, також підлягає визнанню недійсним.

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що видаючи наказ про його звільнення від 07.02.2017, голова правління ОСОБА_2 вийшов за межі повноважень, визначених п. 9.1 статуту кооперативу, відповідно до якого голова правління обирається на засіданні правління з числа членів правління, а тому і в такий спосіб може бути звільнений колегіальним органом. Однак, правління на своєму засіданні 04.02.2017 питання щодо його звільнення не вирішувало. У зв`язку з цим, позивач також просив визнати незаконним та скасувати наказ голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" №1 від 07.02.2017 про звільнення його з займаної посади з 13.02.2017 та поновити на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017.

Насамкінець, посилаючись на те, що всупереч вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України), якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, йому при звільненні не було виплачено заробітну плату.

Як зазначив позивач, відповідач з ним повністю розрахувався лише 16.04.2019, а відтак у відповідності до ст. 117 КзПП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За розрахунком позивача, Обслуговуючий гаражний кооператив "Металург" повинен виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88055,04 грн.

Ухвалою від 17.12.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу позовної заяви у справі №361/1059/17.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 позовні вимоги, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, задоволено частково:

- визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 04.02.2017;

- визнано недійсним рішення правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 07.02.2017, оформлене протокол №1;

- визнано незаконним та скасовано наказ голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" №1 від 07.02.2017 про звільнення позивача з займаної посади з 13.02.2017;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017;

- закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині закриття провадження у справі та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального, порушено приписи процесуального права та не виконано вказівок, викладених у постанові касаційного суду у даній справі.

На переконання позивача, місцевий господарський суд, закриваючи провадження у справі в частині вимоги про стягнення середнього заробітку, створив йому перешкоди у своєчасному вирішенні позовних вимог та не виконав вказівки Верховного Суду, який передав справу на розгляд до Господарського суду Київської області по всіх позовних вимогах.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу у справі №361/1059/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 апеляційну скаргу у справі №361/1059/17 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги шляхом надання додаткових обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

До суду 02.11.2021 від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з додатковими обґрунтуваннями та доказами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №361/1059/17, призначено її до розгляду на 30.11.2021, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

15.11.2021 до суду від позивача надійшла заява, у якій міститься прохання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

30.11.2021 на електронну поштову адресу суду від Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення - скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Відзив мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку відноситься до категорії трудових взаємовідносин, а тому даний спір слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

Також відповідач вказує на порушення позивачем порядку об`єднання вимог при зверненні з даним позовом до суду, оскільки ОСОБА_1 об`єднано вимоги, що підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

У призначене засідання суду 30.11.2021 з`явився представник відповідача та надав пояснення по суті поданої апеляційної скарги, після чого судом оголошено перерву у розгляді справи до 21.12.2021.

У засіданні суду 21.12.2021 представником відповідача надано додаткові пояснення. За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 24.01.2022 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

На електронну поштову адресу суду 12.01.2022 від представника Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 подане клопотання задоволено.

У судове засідання 24.01.2022 з`явився представник відповідача (у режимі відеоконференції). Натомість, позивач або його представник у призначене засідання суду не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 повідомлений належним чином.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, позивач належним чином повідомлений про розгляд справи та подав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Отже, неявка у судове засідання позивача або його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що рішенням засідання правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург", оформленим протоколом №4 від 11.11.2011, ОСОБА_1 з 12.11.2011 призначено головою правління кооперативу.

ОСОБА_1 було подано оголошення в газеті "Нове життя" про проведення загальних зборів членів кооперативу 04.02.2017 о 13:00 на території кооперативу з наступним порядком денним: питання по гаражному електропідключенню до мережі гаражного кооперативу та інше. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи виписко з газети.

Як вбачається з протоколу зборів від 04.02.2017, у цей день були проведені позачергові загальні збори уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург".

Згідно наявної в протоколі інформації, на них були присутні 92 члени, що складає 920 голосів із 125 уповноважених чоловік, що відповідає 1254 голосам.

У протоколі зазначено, що позачергові загальні збори проведені за ініціативи членів правління кооперативу у зв`язку з закінченням терміну повноважень на посаді голови правління згідно зі статутом та зловживанням службовим становищем з боку голови правління ОСОБА_1 . Загальні збори відкрито головою правління кооперативу ОСОБА_1 , який проінформував про стан, що склався в кооперативі, та узагальнив перелік питань, які підлягають розгляду на зборах. Проте, позивач заперечує стосовно зазначеної у протоколі інформації.

До порядку денного були включені наступні питання:

1. Звіт голови правління ОСОБА_1

2. Звіт бухгалтера кооперативу ОСОБА_3 .

3. Вибори нового правління кооперативу.

4. Вибори ревізійної комісії.

В ході зборів присутні виразили недовіру голові правління та вимагали звільнення його з посади голови правління, за що проголосували 89 осіб, проти проголосувало 3 особи.

В матеріалах справи наявний список членів кооперативу, які висловили недовіру в роботі голови правління ОСОБА_1 04.02.2017.

Також на зборах 04.02.2017 було обрано новий склад правління з 11 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Крім того, бухгалтеру ОСОБА_3 та членам кооперативу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доручено продовжити збирати підписи членів кооперативу, що вислови недовіру ОСОБА_1 .

Після цього 07.02.2017 нове правління у складі 11 осіб обрало нового голову правління ОСОБА_2 , який 07.02.2017 наказом №1 звільнив позивача з займаної посади голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017 у зв`язку з закінченням повноважень на посаді голови правління згідно з діючим статутом, перевиборами на зборах уповноважених представників членів, що відбулись 04.02.2017, та обранням на посаду голови правління ОСОБА_2 .

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду з підстав, викладених вище.

Відповідач, у свою чергу вказував на те, що на зборах були присутні більше 50% уповноважених членів, а отже на зборах був наявний кворум.

Також, Обслуговуючий гаражний кооператив "Металург" зазначив, що станом на момент проведення оскаржуваних загальних зборів термін дії повноважень членів правління кооперативу та, як наслідок, термін дії повноважень позивача на посаді голови правління кооперативу закінчився. Відтак, правомірним є те, що спірні збори проводив не голова кооперативу, а один з членів кооперативу.

На переконання відповідача, оскаржуване рішення приймалось легітимним складом правління, на підставі чинного рішення зборів від 04.02.2017. Окрім цього, факт скасування рішення зборів від 04.02.2017 не створює підстав для скасування будь якого рішення правління кооперативу.

Також, оскільки станом на момент звільнення позивач штучно ухилявся від ознайомлення з наказом про звільнення та передачі документів кооперативу новому голові правління, наведене свідчить про відсутність підстав для скасування наказу №1 від 07.02.2017 про звільнення позивача з посади голови правління та поновлення його на роботі.

Насамкінець, відповідач навів аргумент стосовно того, що вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку належать до трудових спорів, а відтак, не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства. У зв`язку з цим, у суду наявні підстави для закриття провадження в частині даних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем прав позивача прийняттям оспорюваних рішень зборів та правління, а також наказу про звільнення його з посади голови правління.

Зокрема, місцевий господарський суд вказав на те, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів щодо загальної кількості членів кооперативу станом на момент проведення зборів 04.02.2017. Матеріали справи також не містять і відомостей про склад уповноважених представників членів кооперативу. Рішення про надання таким особам повноважень виконувати функції уповноважених представників членів кооперативу та/або інших доказів про надання повноважень представникам членів кооперативу на їх представництво також не надано відповідачем.

Окрім цього, матеріали справи не містять рішення правління, ухваленого на виконання вимог статуту та закону, про проведення спірних позачергових загальних зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" або вимоги більше 1/2 членів/їх представників/кооперативу про скликання позачергових зборів та повідомлення правління кооперативу про спірні позачергові загальні збори не пізніше ніж за 7 днів до зборів, яке містило б відомості про дату, час, порядок денний.

Як убачається із відомостей, зазначених у спірному протоколі від 04.02.2017, на зборах були присутні 92 особи, які володіли 920 голосами, а відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що на зборах були присутні виключно уповноважені представники членів, кожен з яких у відповідності до п. 7.4 статуту представляв по 10 членів кооперативу. Однак, знову ж таки, в матеріалах справи відсутній список уповноважених представників членів, що були присутні на спірних зборах та, відповідно, доказів наявності їх права представляти кожного з членів кооперативу.

При цьому, судом вказано про неможливість встановлення тієї обставини, що на зборах були присутні самі члени кооперативу, оскільки кожен член у відповідності до п. 7.5 статуту володіє одним голосом, а кожен уповноважений представник - десятьма. З огляду на викладене, у разі присутності на спірних зборах членів кооперативу підрахунок голосів мав би відбуватися по іншому. Наданий відповідачем список із 92 осіб, які висловили недовіру позивачу, не є належним доказом їх присутності на спірних зборах.

Також, судом враховано, що наявний у матеріалах справи список членів не містить дати його складання, а оскільки бухгалтеру і членам кооперативу було доручено продовжити збирати підписи недовіри ОСОБА_1 , неможливо дійти однозначного висновку, що такий список складено саме в день зборів 04.02.2017 уповноваженими на це особами.

Тому, у зв`язку з відсутністю списку членів та списку уповноважених представників членів станом на 04.02.2017, у суду відсутня можливість встановити, чи зазначені в списку особи є членами чи уповноваженими представниками та хто з зазначених у даному списку осіб голосував за себе як за члена, а хто як уповноважений представник за 10 членів, яких він представляє.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд зазначив про відсутність можливості встановити обставини стосовно дотримання процедури скликання позачергових зборів та наявності кворуму на таких зборах.

Щодо проведення спірних зборів ОСОБА_12 , який не був членом правління станом на момент спірних зборів, суд наголосив на тому, що відповідно до протоколу від 27.03.2010 до складу правління відповідача увійшли: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22

Статут кооперативу у редакції 2016 року не містить положень щодо строку повноважень голови правління та членів правління, відтак, відповідач правомірно застосував до даних правовідносин імперативну норму ст. 16 Закону України "Про кооперацію" та обрав новий склад правління та нового голову на зборах, які вів один із членів кооперативу, враховуючи, що строк повноважень членів правління, які повинні були проводити спірні збори, та голови правління, завершився. Однак, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Враховуючи наведені обставини щодо порушення вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, а також прийняття рішень загальними зборами, наявність кворуму на яких не доведено належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург", оформлених протоколом від 04.02.2017.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним рішення правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 07.02.2017, оформленого протокол №1, прийнятого новим складом правління, який затверджений рішенням зборів уповноважених представників членів Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" від 04.02.2017, яке визнане судом недійсним, похідна вимога про визнання недійсним вказаного рішення також підлягає задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в наведеній частині з підстав порушення порядку скликання та проведення зборів кооперативу.

В частині вирішення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" №1 від 07.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення його на посаді голови правління, Господарським судом Київської області з посилання на правові позиції Верховного Суду також вказано про їх доведеність.

У постанові від 10.09.2019 року у справі №921/36/18, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №667/1/16 зазначено, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц.

Позивач станом на момент його призначення у 2011 році головою правління був членом кооперативу, відомості щодо виключення його з членів кооперативу відсутні, відтак, ОСОБА_1 є носієм корпоративних прав кооперативу, а тому спір в частині поновлення на роботі належить до юрисдикції господарського суду.

Таким чином, враховуючи, що спір в частині даних вимог належить до юрисдикції господарського суду і такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними спірних рішень, які задоволені судом, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №1 від 07.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 13.02.2017 і поновлення його на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з 13.02.2017 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, Господарський суд Київської області вказав на те, що спір в частині виплати роботодавцем належних звільненому працівникові сум, які власник або уповноважений ним орган повинен сплатити, регулюється нормами КЗпП України і належить до трудових спорів, який повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Відтак, провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" про стягнення середнього заробітку підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач оскаржує рішення суду у даній справі лише в частині закриття провадження у справі відносно вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду в частині закриття провадження у справі щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, оскільки такі висновки суперечать постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 у цій справі, а також правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №910/17459/20 та 30.09.2021 у справі №910/8221/21.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у цій справі, закриваючи провадження, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спір виник у зв`язку з реалізацією членами кооперативу своїх корпоративних прав на обрання правління та його голови. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 оспорював рішення зборів уповноважених членів відповідача та рішення правління, у тому числі, у зв`язку з порушенням порядку підготовки та проведення зборів, і саме з ними пов`язував свої похідні вимоги про поновлення на роботі. Відповідно, спір виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №640/1029/18. Проте, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на зміст позовних вимог і, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу по суті в порядку цивільного судочинства.

При цьому, у резолютивній частині постанови повідомлено позивача, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Також згідно резолютивної частини ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2020 справу №361/1059/17 ухвалено передати для продовження розгляду до Господарського суду Київської області з урахуванням усіх заявлених позивачем вимог, зокрема і вимог про стягнення належних сум, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки проведення розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки.

Колегія вказує на те, що у постанові Верховного Суду 30.09.2021 у справі №910/8221/21 за подібних до цієї справи правовідносин сторін викладено наступні обставини і висновки щодо відсутності порушення порядку об`єднання вимог, зокрема, про визнання незаконним рішень правління товариства, припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Так, Верховним Судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2019 у справі №760/18621/19, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2020 та постановою Верховного Суду від 25.01.2021, закрито провадження у справі з огляду на те, що вимоги позивача повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд зазначив, що підставою позову є саме недотримання відповідачем процедури вирішення питання про відсторонення члена правління від здійснення його повноважень, а не питання про його звільнення. Розгляд таких вимог віднесений до компетенції господарських судів, про що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, а вимоги позивача про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України про зміну складу правління відповідача в частині виведення його зі складу правління, визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення його на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради та наказу про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В подальшому, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про:

- визнання незаконним і скасування рішення наглядової ради Акціонерного товариства Українська залізниця ;

- визнання незаконним та скасування з моменту прийняття наказу про відсторонення від здійснення повноважень члена правління;

- визнання незаконним і скасування рішення Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо припинення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України повноважень позивача як члена правління;

- визнання незаконним та скасування з моменту прийняття наказу АТ Українська залізниця про припинення трудового договору (контракту);

- поновлення на роботі на посаді члена правління АТ Українська залізниця з 04.06.2019;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/8221/21 позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки у даній справі об`єднано в одне провадження кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що частина вимог, заявлених позивачем у даній справі, а саме про поновлення на роботі на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є вимогами у трудовому спорі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що не дивлячись на те, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради та наказу про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління, вони не можуть бути об`єднанні в одне провадження з вимогами, які виникли з корпоративного спору, оскільки повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі №910/8221/21 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 01.06.2021, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Таким чином, внаслідок того, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №760/18621/19 закрито провадження по цивільній справі за позовом, зокрема, і в частині вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як похідних вимог, позивач позбавлений можливості повторно звернутися до суду цивільної юрисдикції з аналогічним позовом.

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства (зокрема, і в частині вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), з огляду на те, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

З наведеними висновками апеляційної інстанції погодився і Верховний Суд у згаданій постанові.

Таким чином, оскільки правовідносини сторін у наведеній справі є подібними до правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та Обслуговуючим гаражним кооперативом "Металург", висновки, викладені у постанові Верховного Суду 30.09.2021 у справі №910/8221/21, підлягають врахування судом.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №910/17459/20 сформульовано висновок щодо недопущення юрисдикційного конфлікту.

В межах розгляду вказаної справи позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення неодержаного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за використані відпустки та моральної шкоди.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.11.2020 у справі №910/17459/20 відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд зазначив, що з тексту позовної заяви убачається, що вказаний спір не є корпоративним та наближеним до корпоративного.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.01.2021 вказану ухвалу скасував та передав справу №910/17459/20 до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини є корпоративними та не можуть розглядатись у площині трудового права, а відтак вирішення цього спору належить до юрисдикції господарських судів. Крім того, апеляційний суд, врахувавши, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства, втім провадження у справі за цими вимогами було закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду, послався на главу 2 ГПК України і зазначив, що справа, передана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Верховний Суд, переглядаючи наведену постанову апеляційного суду, вказав на те, що відмова у відкритті провадження у цій справі поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис ч. 2 ст. 256 ЦПК України (у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається) колегія суддів вказала, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства

Отже, враховуючи правові позиції, викладені у наведених постановах касаційного суду, помилковим є висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на те, що у такому випадку виникає юрисдикційний конфлікт, який позбавить ОСОБА_1 права на судовий захист в частині звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку.

З урахуванням наведеного, вказану позовну вимогу позивача слід розглянути по суті та ухвалити відповідне рішення.

Як наслідок, вищевказані висновки апеляційного суду спростовують доводи Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" з приводу того, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, та про порушення позивачем порядку об`єднання вимог при зверненні з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок).

Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Саме така правова позиція щодо способу обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладена у численних постановах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 14.09.2016 у справі №523/18850/14-ц.

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Визначаючи середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, який підлягає стягненню, колегія суддів керується наступним.

Позивач у поданій до суду першої інстанції уточненій позовній заяві вказав на те, що за час попереднього розгляду справи йому було виплачено заборгованість по заробітній платі. Остання і остаточна виплата відбулася 16.04.2019. Отже, період розрахунку заборгованості з виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу починається з 13.02.2017 (день його звільнення) та закнічується 16.04.2019. Згідно наявної у матеріалах справи довідки про середній заробіток ОСОБА_1 у грудні 2016 року йому нараховано 3500,00 грн заробітної плати, а в січні 2017 року - 3200,00 грн.

Для визначення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати необхідно помножити середньоденну заробітну плату на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Отже середньоденна заробітна плата позивача за визначений ним період становить:

1) 3500+3200=6700;

2) 6700/42 (робочі дні)=159,52 грн.

Помноживши середньоденну заробітну плату позивача 159,52 грн на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 544 дні, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 86778,88 грн.

Отже позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню, оскільки при розрахунку суми заборгованості позивачем неправильно визначено кількість робочих дні у періоді, а саме 552 замість 544.

При цьому, у поданій апеляційній скарзі позивач просить стягнути на його користь вже 185202,72 грн заборгованості у зв`язку зі збільшенням розрахункового періоду.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До того ж, згідно з ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому, враховуючи наведені вимоги процесуального закону, апеляційний суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 виключно в межах розміру, заявленого у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню, враховуючи вищенаведені висновки апеляційного суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 в частині закриття провадження підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 86778,88 грн.

За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, згідно з ч. ч. 2 та 3 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимоги про стягнення середнього заробітку та подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 скасувати в частині закриття провадження та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про часткове задоволення позову.

3. Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Металургів, ідентифікаційний код 20586054) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86778 (вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім),88 грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 залишити без змін.

5. Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Металургів, ідентифікаційний код 20586054) в дохід Державного бюджету України 1576 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість),80 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 2365 (дві тисячі триста шістдесят п`ять),20 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.02.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко