Постанова

від 01.02.2022 по справі 41/90

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р. Справа№ 41/90

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Грека Б.М.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 01.02.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 17.11.2021

у справі № 41/90 (суддя О.М. Спичак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Дельта"

про стягнення 5516,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково.

Стягнуто з Голосіївського Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2000,00грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №41/90 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Голосіївського Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" 7 970,00 грн.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, скаржник також вказує, що право суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката виникає лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 41/90 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів: Чорногуза М.Г., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 41/90. Призначено справу до розгляду на 01.02.2022.

Учасники апеляційного провадження в судове засідання 01.02.2022 не зявилися. Про поважність неявки не повідомили.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки учасники апеляційного провадження про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні 01.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 у справі №41/90 позов Акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дельта 4951 грн. 01 коп. орендної плати, 197 грн. 87 коп. пені, 31 грн. 95 коп. 3% річних, 101 грн. 50 коп. державного мита та 234 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.06.2010 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90; видано дублікат вказаного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 замінено сторону (позивача) у справі № 41/90 - Акціонерне товариство К.Енерго на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс ; замінено сторону (стягувана) по справі № 41/90 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 41/90 від 21.05.2010, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва по справі № 41/90 від 29.06.2010 - Акціонерне товариство К.Енерго на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс .

18.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник (стягувач) просив суд:

1) визнати дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010, які виразились у винесенні постанови від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження протиправними, передчасними та незаконними;

2) скасувати постанову Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

18.10.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс надійшла заява про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90 до виконання та видачу дубліката наказу у справі №41/90.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №41/90 скаргу задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010, які виразились у винесенні постанови від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ; скасовано постанову Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) ВП№54945574 від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ; в іншій частині скарги відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №41/90 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90 до виконання та видачу дубліката наказу у справі №41/90; поновлено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.09.2010 у справі №41/90; видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 26.09.2010 у справі №41/90.

08.11.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс надійшла заява про покладення на відділ ДВС витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7970,00 грн, які були понесені скаржником (заявником) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс покладення на відділ ДВС витрат на правову допомогу адвоката, суд першої інстанції дійшов керувався тим, що враховуючи предмет та підстави поданої скаржником скарги, беручи до уваги про часткове її задоволення судом, заявлений скаржником до стягнення з ДВС розмір витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованим та не є пропорційним до предмета спору, їх розмір не є необхідним, неминучим та розумним.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено Договір №11-10-2021/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ Фірма Дельта та Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), що виникли у виконавчому провадженні ВП№54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010, наданні консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів ВДВС, направлених на примусове виконання наказу та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства з врахуванням останніх змін та доповнень, що стосується зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до ВДВС різного роду клопотань та заяв, підготовки та подання до Господарського суду міста Києва скарги на дії/бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП№54945574.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У п. 3. Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 700 грн по підготовці матеріалів. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу адвокатських послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема та не обмежуючись становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими в суді - 900,00 грн;

- судове засідання - 1500,00 грн;

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги - з розрахунку 700,00 грн/година.

Згідно з п. 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачується протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника визначається на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

05.11.2021 між сторонами складено Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), в якому зазначено, що відповідно до Договору №11-10-2021/4 за період з 11.10.2021 по 03.11.2021 виконавцем були надані замовнику наступні послуги:

1) зустріч із Замовником з метою з`ясування обставин справи №41/90 в призмі існування та допущення Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) порушення прав та інтересів Замовника у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року (1 година);

2) організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №18-4/10 від 18 жовтня 2021 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на дії державного виконавця Голосіївського В ДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №18-4/10 від 18 жовтня 2021 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року (5 годин), із врахуванням наступного:

- господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ ФІРМА ДЕЛЬТА (ідентифікаційний код 16280562) та Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, та зумовлені здійснення відповідного оскарження дій та/або бездіяльності органу ДВС у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.16р. за №2432/5, тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

- здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України Про виконавче провадження , та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, їх розміщення в АСВП;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, та знайшли своє відображення у поданій замовником відповідній скарзі;

- з врахуванням приписів та норм ГПКУ організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників скарги;

3) за участь у судовому засіданні, котре відбулось 03.11.2021, у справі №41/90 за скаргою вих. №18-4/10 від 18.10.2021 ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29.06.2010, надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо, із врахуванням часу на прибуття до суду та очікування початку судового засідання - 1500,00 грн;

4) гонорар адвоката на підставі пункту 3.8. Договору №11-10-2021/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11 жовтня 2021 року у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №41/90 за скаргою вих. №18-4/10 від 18.10.2021 ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №54945574 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29.06.2010 - 2270,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість вказаних послуг склала 7970,00 грн.

Відповідно до ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Тобто, як вбачається із вищевикладеного, заявник згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України довів надання йому зазначених послуг у суді першої інстанції у відповідних сумах.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо розміру заявлених заявником до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та/або заяв щодо неспівмірності таких витрат станом на час розгляду справи органом ДВС суду першої інстанції не надано.

Отже, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою, а тому ухвала суду першої інстанції в частині зменшення витрат на правову допомогу має бути скасована.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, щодо того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, проте, на переконання колегії суддів, дану правову позицію слід враховувавти в сукупності з наявним в матеріалах справи клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, проте, як встановлено колегією суддів вище, дане клопотання відсутнє в матеріалах справи №41/90.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали невірно застосував норми матеріального права з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з прийняттям нового рішення у скасованій частині про стягнення з органу ДВС на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №41/90 скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити.

Стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) 7970 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят грн.) 00 коп. витрат на правову допомогу .

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 11.02.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Г. Чорногуз

Б.М. Грек