Постанова

від 09.02.2022 по справі 913/30/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Харків Справа № 913/30/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області,

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 (суддя Косенко Т.В.), постановлену в приміщенні Господарського суду Луганської області у місті Харкові о 09:39год,

у справі №913/30/21

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Лиман Донецької області,

до відповідача: Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області,

про стягнення 771722грн 50коп,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, стягнуто з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця збитки за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року у розмірі 771722грн 50коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 11 575грн 84коп (т.2,а.с.47-52,141-154).

17.11.2021 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі №913/30/21 до 26.05.2021 (т.2,а.с.171-185).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 у цій справі відмовлено у задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про відстрочення виконання судового рішення у справі №913/30/21 (т.2, а.с.206-208).

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статтю 124 Конституції України, статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , статті 18, 74, 86, 331 ГПК України мотивована недоведеністю боржником наявності виключних обставин, які б могли слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду на один рік, до 26.05.2022. Крім того, суд звернув увагу на те, що рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21 набрало законної сили, що надає особі, на користь якої воно ухвалене, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому виплачена, і така заборгованість є майном стягувача в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та 07.12.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 у справі №913/30/21 та відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21 до 26.05.2022.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відшкодування витрат на пільгові перевезення здійснюється за кошти районного (місцевого) бюджету, а обов`язок за судовим рішенням покладений на місцевий державний орган виконавчої влади, який виконує функції фінансового органу для перерахування цих коштів позивачу. Крім того, вказує на те, що об`єктивність обставин для відстрочки виконання рішення слідує з належності доказів, доданих до заяви про відстрочку виконання рішення. Також вказує, що про непереборність обставин для відстрочки виконання рішення свідчить відсутність у відповідача власних доходів; відповідач не може на виконання рішення у цій справі використовувати виділені йому бюджетні асигнування з Державного бюджету України на заробітну плату та виплату соціальної грошових допомог населенню не за цільовим призначенням.

У відзиві на апеляційну скаргу від 26.01.2022 позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому зазначає, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішення таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправдених затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач вважає, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись господарським судом з дотриманням балансу інтересів сторін. Також вказує на те, що відповідач вже більше як три роки не закладає до бюджету витрати на відшкодування за надані пільги з перевезення; боржник не надав жодного належного доказу щодо неможливості проведення розрахунків.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, проте належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про перенесення розгляду справи від 26.01.2022 у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді та ухвала суду апеляційної інстанції від 08.02.2022, на яких містяться відтиски штампів, якими підтверджено надсилання копій ухвал на електронні адреси сторін, які містяться на офіційних документах сторін, що надані до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, враховуючи встановлений ст.273 ГПК України строк для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується зі статтею 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1,3,4 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Також суд може враховувати інші обставини справи, такі як матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Виходячи зі змісту статей 326, 331 ГПК України ухвала господарського суду про відстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Питання про надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

При цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом перед наданням відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинна бути підтверджена відповідними засобами доказування.

При зверненні з заявою про відстрочення виконання рішення на боржника покладений обов`язок боржник довести той факт, що обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, будуть тривати протягом періоду, до закінчення якого заявник просить відстрочити виконання рішення суду.

Відповідач у заяві про відстрочення виконання рішення зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій утримуються у межах бюджетних асигнувань з Державного бюджету України; при цьому кошторисом Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на 2021 рік не передбачено видатків на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у цій справі. Примусове виконання цього рішення господарського суду суттєво утруднить роботу управління по забезпеченню (фінансуванню) конституційного права на соціальний захист великої кількості мешканців Сватівського району.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань на відшкодування витрат на пільгові перевезення не є тою виключною обставиною, яка надає відповідачеві право на відстрочення виконання рішення суду.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004 державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Посилання скаржника на те, що примусове виконання цього рішення господарського суду суттєво утруднить роботу Управління по забезпеченню (фінансуванню) конституційного права на соціальний захист великої кількості мешканців Сватівського району, не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скаржник ані в заяві про відстрочення виконання рішення, ані в апеляційній скарзі не обґрунтував які саме обставини вплинуть на виконання рішення саме у травні 2022 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено той факт, що відповідач не надав доказів наявності виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що відсутність відстрочки виконання рішення призведе до порушення соціальних прав великої кількості населення, мають характер припущень, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заборгованість у відповідача перед позивачем за пільгові перевезення пасажирів виникла за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року у сумі 771722,84грн, тоді як стягнута за рішенням Господарського суду Луганської області лише у травні 2021 року, отже задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення порушить баланс інтересів сторін, оскільки боржник не буде виконувати свої зобов`язання ще один рік, чим порушить права позивача. При цьому, скаржник не визначає, які саме обставини вплинуть на виконання скаржником судового рішення через визначений ним строк.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали Господарський суд Луганської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області не підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 у справі №913/30/21 слід залишити без змін.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 у справі №913/30/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 14.02.2022.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов