Постанова

від 16.09.2021 по справі 913/30/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. Справа № 913/30/21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (вх. №1757 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Івановим А.В., повний текст складено та підписано 26.05.2021,

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман, Донецька область,

до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м.Сватове, Луганська область,

про стягнення 771722,50 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Стягнуто з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року у розмірі 771722,50 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 11575,84 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у даній справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021) для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. здійснено повторний розподіл судової справи №913/30/21 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

02.07.2021 засобами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про витребування доказів в господарській справі №913/30/21. Враховуючи, що надісланий документ не містить електронного цифрового підпису, колегією суддів він не розглядається, в силу вимог процесуального закону.

Водночас, 05.07.2021 до апеляційного господарського суду від відповідача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про витребування доказів в господарській справі №913/30/21 (вх. № 7667), в якому заявник просив в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду витребувати у позивача в господарській справі належним чином засвідчені копії таких письмових доказів:

1) авторських договорів про передачу АТ "Укрзалізниця" права на використання комп`ютерних програм, які видають в автоматичному режимі дані щодо кількості перевезених пільговиків Сватівського району Луганської області та вартості їх проїзду у 2017 та 2018 роках, або контрольних марок, що підтверджують легальне придбання АТ "Укрзалізниця" таких комп`ютерних програм;

2) відповідних сторінок облікових регістрів АТ "Укрзалізниця" за формою, самостійно обраною АТ "Укрзалізниця" відповідно до пункту 3.1 глави 13 "Облікові регістри" Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які підтверджують бухгалтерське документування в АТ "Укрзалізниця" набуття ним у власність (або у користування) комп`ютерних програм, які видають в автоматичному режимі дані щодо кількості перевезених пільговиків Сватівського району Луганської області та вартості їх проїзду у 2017 та 2018 роках;

3) витягу (відповідних сторінок) з Консолідованого балансу (Звіту про фінансовий стан) АТ "Укрзалізниця" станом на кінець календарного року, який передує року використання даних комп`ютерних програм, в частинах підтвердження того, що він (звіт) складений Акціонерним товариством "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) та відображення у ньому (або у примітках до фінансової звітності) вартості комп`ютерних програм, які видають в автоматичному режимі дані щодо кількості перевезених пільговиків Сватівського району Луганської області та вартості їх проїзду у 2017 та 2018 роках, за формою, яка є додатком 2 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Мін`юсті 28.02.2013 за №336/22868;

4) відповідних сторінок облікових регістрів АТ "Укрзалізниця" (облікових відомостей за грудень 2017 року, грудень 2018 року та грудень 2020 року) за формою, самостійно обраною АТ "Укрзалізниця" відповідно до пункту 3.1 глави 3 "Облікові регістри" Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де відображено дебіторську заборгованість по розрахункам з Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197018), яка відповідає ціні позову у судовій справі № 913/30/21 (771722,50 грн) за 2017 рік, за 2018 рік та на момент звернення АТ "Укрзалізниця" до Господарського суду Луганської області з позовом у справі №913/30/21;

5) витягу (відповідних сторінок) з Консолідованого балансу (Звіту про фінансовий стан) АТ "Укрзалізниця" станом на кінець 2020 року в частинах підтвердження того, що він (звіт) складений Акціонерним товариством "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) та відображення у ньому (або у примітках до фінансової звітності) дебіторської заборгованості Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197018), яка відповідає ціні позову у судовій справі № 913/30/21 (771722,50 грн), за формою, яка є додатком 2 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Мін`юсті 28.02.2013 за №336/22868.

Вказане клопотання мотивоване тим, що вказані документи з певною вірогідністю можуть підтвердити або спростувати позовні вимоги у цій судовій справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (вх. №1757 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21 та призначено її до розгляду на 16 вересня 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 ГПК України.

09.09.2021 до суду апеляційної інстанції від Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якому також зазначено про те, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи (вх. №10523).

14.09.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10673), в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Так, позивач зазначає, що частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 13.09.2021.

Враховуючи, що позивачем направлено відзив з пропуском процесуального строку, встановленого в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021, та у відзиві представник позивача не зазначає про поважність причин пропуску встановленого судом строку і не просить пропущений строк поновити, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду відзив на апеляційну скаргу представника позивача, у відповідності до приписів частини 2 статті 118 ГПК України.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.09.2021 розпочалось за участю представника позивача, який зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на неї, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Порядок витребування доказів встановлений статтею 81 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст. 81 ГПК України).

Разом з цим, клопотання про витребування доказів зазначеним вимогам не відповідає.

В матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем заходів для отримання відповідних документів та представником відповідача не надано доказів неспроможності самостійно отримати такі докази у Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Також, заявником клопотання взагалі необґрунтовано необхідність отримання таких доказів з урахуванням конкретних обставин даної справи, та з огляду на доводи сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2017 між Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець, позивач) в особі начальника регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та в особі першого заступника начальника регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є позивач, укладений договір на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні №7, зареєстрований 02.03.2017 за №ДОН/НРП-17018/НЮ (далі - договір від 22.02.2017 №7), відповідно до умов пункту 1.1 предметом цього договору є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню, що зареєстровані на території Сватівського району, згідно Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок коштів районного бюджету (т. 1 а.с. 117-120).

Згідно з умовами договору замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживання послуг згідно пункту 1.1 договору, на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків та актів звіряння розрахунків за надані пільги у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює надання цих послуг населенню, що має відповідні пільги (п. 1.2 договору від 22.02.2017 №7).

За умовами пункту 2.1 договору від 22.02.2017 №7 виконавець зобов`язується реалізувати в 2017 році послуги населенню, що має право на пільги згідно чинного законодавства та відповідно до пункту 1.1 договору.

Виконавець щомісячно до 3-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з районного бюджету, реєстри перевезених пільговиків в паперовому та електронному вигляді, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звіряння за надані пільгові послуги (пункт 3.1 договору від 22.02.2017 №7).

За змістом пунктів 3.2, 3.3 договору №7 від 22.02.2017 замовник в 5-денний термін після надходження коштів на власні рахунки проводить фінансування видатків на покриття затрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг. Розрахунки проводяться згідно з пунктів 9-11 Постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.

Вартість послуг складає 200 000 грн. Сторони досягли згоди, що вартість послуг за дійсним договором підлягає корегуванню протягом всього терміну дії договору, шляхом укладання додаткової угоди та залежить від фактично понесених витрат виконавця згідно наданих них рахунку та реєстру (п.п. 4.4., 4.2. Договору №7 від 22.02.2017).

Сторони визначили у пункті 9.1, що даний договір набирає чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2017, і діє в частині надання послуг до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання

Договір №7 від 22.02.2017 підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

Також 28.02.2018 між Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець, позивач) в особі виконуючого обов`язки начальника структурного підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та в особі заступника начальника структурного підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є позивач, укладений договір на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні №10, зареєстрований 02.03.2017 за №ДОН/НРП-18147/НЮ-П (далі - договір №10 від 28.02.2018), відповідно до умов пункту 1.1 предметом цього договору є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню, згідно Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства" (пільги дітям з багатодітних сімей), постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист" пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету (т. 1 а.с. 121-124).

Згідно з умовами договору замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживання послуг згідно пункту 1.1 договору, на підставі поданих виконавцем актів звіряння розрахунків за перевезення залізничним транспортом пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги (п. 1.2 договору №10 від 28.02.2018).

Пунктом 2.1 договору №10 від 28.02.2018 передбачено, що виконавець зобов`язується реалізувати в 2018 році послуги населенню, що має право на пільги згідно чинного законодавства та відповідно до пункту 1.1 договору.

Виконавець щомісячно до 25-го числа місяця, слідуючого за звітним, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевих бюджетів, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звірки на надання пільг (п. 3.1 договору №10 від 28.02.2018).

Положеннями пунктів 3.2, 3.3 договору №10 від 28.02.2018 унормовано, що замовник в 5-денний термін з моменту підписання актів звірки заборгованості проводить фінансування видатків на покриття затрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг. Розрахунки проводяться згідно з пунктів 7, 9-11 Постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.

Сторони визначили у пункті 8.1, що даний договір набуває чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2018, і діє в частині надання послуг до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання

Договір №10 від 28.02.2018 підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

З матеріалів справи вбачається, складання позивачем облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2017-2018 роки, а також загальних зведених відомостей по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017-2018 роки на підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами у загальному розмірі 859779,29 грн:

- відповідно до облікових форм сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень - грудень 2017 року складає 537344,66 грн, а саме: за січень 2017 в розмірі 77255,03 грн; за лютий 2017 в розмірі 51906,63 грн; за березень 2017 в розмірі 55862,72 грн; за квітень 2017 в розмірі 44474,00 грн; за травень 2017 в розмірі 50413,23 грн; за червень 2017 в розмірі 36044,86 грн; за липень 2017 в розмірі 42984,36 грн; за серпень 2017 в розмірі 38537,90 грн; за вересень 2017 в розмірі 43247,15 грн; за жовтень 2017 в розмірі 43599,39 грн; за листопад 2017 в розмірі 39664,58 грн; за грудень 2017 в розмірі 13354,81 грн;

- відповідно до облікових форм сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень - грудень 2018року складає 322434,63 грн, а саме: за січень 2018 в розмірі 22794,21 грн; за лютий 2018 в розмірі 24511,23 грн; за березень 2018 в розмірі 18886,78 грн; за квітень 2018 в розмірі 20039,51 грн; за травень 2018 в розмірі 22697,13 грн; за червень 2018 в розмірі 33932,06 грн; за липень 2018 в розмірі 31824,82 грн; за серпень 2018 в розмірі 33119,38 грн; за вересень 2018 в розмірі 31580,10 грн; за жовтень 2018 в розмірі 25792,68 грн; за листопад 2018 в розмірі 30723,68 грн; за грудень 2018 в розмірі 26533,05 грн.

Відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, провів частково розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян: за 2017 рік отримано компенсаційних виплат на суму 42146,75 грн та за 2018 рік отримано компенсаційних виплат на суму 45910,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації позивачу грошових коштів протягом 2017-2018 років (т.1, а.с. 176-190).

Листом від 18.10.2018 №2021/5078 позивач повідомив голову Сватівської районної державної адміністрації про те, що заборгованість Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації за пільгові перевезення громадян складає 706900,00 грн. (т. 1, а.с. 127-128).

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 13.12.2019 №2021/6367, в якій вказав, що сума наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2017 рік склала 537344,72 грн, з яких отримано компенсаційних виплат 42146,75 грн та просив протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість в розмірі 495197,97 грн (т1, а.с. 125-126).

У грудні 2020 року позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, в якій просить стягнути з відповідача збитки за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року у розмірі 771722,50 грн (т.1, а.с. 2-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання укладених між сторонами договорів та вимог чинного законодавства протягом 2017-2018 років здійснено перевезення пасажирів пільгових категорій залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні за пільговими тарифами, що підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями за 2017-2018 роки, тоді як відповідач зобов`язання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з перевезенням пасажирів пільгових категорій, виконав частково, а отже позивачем понесені збитки за перевезення пільговиків за період з січня 2017 року по грудень 2018 року на суму 771722,50 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, та посилаючись на норми бюджетного законодавства та на умови укладених договорів повідомив, що ним компенсовано АТ "Укрзалізниця" за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян за 2017 рік в сумі 537344,72 грн та за 2018 рік в сумі 42146,75 грн, з огляду на що просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

26.06.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених вище (т.2, а.с.47-52).

Вказане рішення з посиланням на положення Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про залізничний транспорт", Бюджетного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 та на судову практику Верховного Суду, обґрунтовано доведеністю позовних вимог з боку позивача, правомірністю заявлених позовних вимог та відсутністю підтверджуючих доказів щодо виконання відповідачем вимог законодавства в частині відшкодування позивачу витрат на перевезення пільгових категорій населення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого: АТ "Укрзалізниця" здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а збитки залізничного транспорту від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів; сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира; обслуговуючи таку категорію громадян України, АТ "Укрзалізниця" не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільгових категорій громадян.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права в частині визначення обставин, хто саме повинен відповідати за зобов`язаннями держави щодо оплати пільгових перевезень громадян за загальнодержавними пільгами. Зокрема, апелянт вказує на те, що позивач не доводить достовірності та надійності його автоматизованого обліку; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом мали бути підписані керівником структурного підрозділу, а не його заступником. Крім того, за твердженням відповідача, на 2017 і 2018 роки субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам Луганської області на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачалася і в останнє надавалася у 2015 році. Також, відповідач стверджує про відсутність заборгованості по розрахункам з позивачем за 2017-2018 роки.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на користь позивача збитків за пільгові перевезення громадян.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, "Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" від 12.03.1993, Законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, позивач не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України,

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт ґ) пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256), пунктом 2 якого встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації.

Таким чином, твердження апелянта про те, що відшкодування за перевезення пільгових категорій населення залізничним транспортом здійснюється лише з державного бюджету та відсутність безпосереднього зв`язку відповідача з вимогою позивача про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян є необґрунтованим.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад (п. 5 Порядку №256).

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 (далі - Порядок № 1359).

Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки) (п. 3 Порядку № 1359).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку № 1359).

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).

Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку № 1359).

На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (п. 9 Порядку № 1359).

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п. 10 Порядку № 1359).

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).

Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм відповідає пункту 10 "Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані до суду позивачем щомісячні облікові форми відповідають типовій формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009. Відповідно до наданих позивачем облікових форм позивачем визначені періоди, категорії пільговика, область, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів з урахуванням ПДВ. В облікових формах визначені категорії пільговиків для приміського сполучення: інваліди Великої Вітчизняної війни 1, 2, 3 групи та прирівняні до них особи (ІВВВ 1, ІВВВ2, ІВВВ3); учасники Великої Вітчизняної війни, бойових операцій (УВВВ); батьки військовослужбовців, які загинули чи померли (БЗВ); інваліди війни 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують в поїздах інваліда (ІВ1, ІВ2, ІВ3, СУПРІ); учасники бойових дій (УВУ); інваліди 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують інвалідів 1 групи (ІНВ, СІНВІ1); постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії 1 категорії, учасники ліквідації, діти віком від 6-18 років, яким встановлена інвалідність пов`язана з Чорнобильською катастрофою (ЛЧАЕС, ДЧ-18), пенсіонери за віком (ПЕНС); ветерани: органів внутрішніх справ, військової служби (ВОВС); діти віком 6 до 18 років (до 23 років) з багатодітних сімей (ДИТС); діти-сироти і діти, які залишились без піклування батьків, віком від 16-18 років (ДС6-18); діти-інваліди віком від 6-18 років (Д16-18) (т.1, а.с.93-116).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, а отже, зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільговиків з січня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 771722,50 грн.

Судом першої інстанції правильно враховано, що положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України "Про залізничний транспорт" та "Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України", затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 27.12.2006 №1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №904/9488/17, від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що оплата не була здійснена відповідачем, оскільки з державного бюджету на 2017 та 2018 роки не виділено субвенцій місцевому бюджету в спірному розмірі на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом.

Наведене також спростовує аргументи відповідача, що він перерахував кошти на виплату компенсації (відшкодування) за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення за 2017-2018 роки в межах бюджетного асигнування на загальну суму 88056,85 грн та в нього відсутня заборгованість за договорами на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні від 22.02.2017 №7 та від 28.02.2018 №10, оскільки відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а в даному випадку зобов`язання відповідача перед позивачем виникло не лише з договору, а й з вимог закону.

Отже, доводи апелянта щодо відсутності його обов`язку перед позивачем та недоведеністю розміру спричинених збитків позивачу є безпідставними.

Зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін; і в даному випадку відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства він зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки місцевим господарським судом під час постановлення відповідної ухвали встановлено, що вказане клопотання подане з порушенням вимог частини 4 статті 80 ГПК України та частини 2 статті 81 ГПК України, а тому відсутні підстави для його задоволення.

При цьому, під час апеляційного перегляду даної справи відповідач звернувся з аналогічним клопотанням та судом апеляційної інстанції відмовлено в його задоволені з підстав недотримання заявником вимог статті 81 ГПК України.

Наведене свідчить, що доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/30/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.09.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель