Рішення

від 07.02.2022 по справі 233/4768/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4768/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Іваненко С.І., ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Балановської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради , про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , вказуючи з урахуванням уточнень, що працювала медичним реєстратором в Міській стоматологічній поліклініці № 1 з 21 липня 1999 року, а з 21 липня 2003 року прийнята по переводу на посаду медичного реєстратора у Міську стоматологічну поліклініку № 1.

16 червня 2011 року Міська стоматологічна поліклініка № 1 змінила назву на Комунальна установа охорони здоров`я Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради .

29 грудня 2017 року Наказом № 1/011 її було звільнено з посади реєстратора медичного відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату при реорганізації закладу шляхом приєднання до КУ Центральна районна лікарня м. Костянтинівка.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, поновлено на попередньому місці роботи до КУ Центральна районна лікарня , стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнуто моральну шкоду.

09 січня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 25 жовтня 2018 року № 6/88-1677 КУ Центральна районна лікарня м. Костянтинівка переіменовано у КНП Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради .

01 липня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 року № 6/91-1771 створене КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради , позивача переведено на посаду реєстратора медичного на повний робочий день 01 липня 2019 року.

22 вересня 2020 року позивача звільнено у зв`язку із скороченням чисельності штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з наказом про звільнення її ознайомлено 22 вересня 2020 року. Вважає, що відповідачем порушено вимоги законодавства про працю при її звільненні. Так, у наказі про звільнення з роботи за скороченням чисельності штату адміністрація відповідача зазначила причину оптимізація підприємства . Дійсною причиною звільнення вважає свою відмову написати заяву про переведення на роботу із суттєвим зміненням умов праці - з відмовою від 0,5 бюджетної ставки та наданням 0,5 госпрозрахункової ставки. Її було попереджено, що у разі відмови її буде звільнено за скороченням штату, при цьому їй не було надано відповіді на запитання щодо умов праці у випадку переходу на часткову госпрозрахункову ставку: щодо робочого місця, графіку роботи, порядку нарахування заробітної плати, страхового стажу, збереженя соціальних гарантій, тощо.

Вважає, що відповідачем було порушено ст.. 49-2 КЗпП України щодо обов`язку працевлаштування працівника з дня його попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Позивачці не було запропоновано вільної вакансії медичної сестри, а також посади медичної сестри, яка працює без медичної освіти.

Позивач має переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Вона має також вищу освіту ніж працівники ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , яких не було звільнено, і більший стаж роботи на займаній посаді. При її поновленні на роботі рішенням суду від 09 липня 2018 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 має переважне право на залишення її на роботі за п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України щодо вказаних працівників, і ці обставини не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Вважає, що до звільнення її з посади призвели конфліктні ситуації та безпідставні претензії до неї з боку керівництва установи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір і одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Протизаконне посягання на її трудові права та інтереси спричинило їй моральну шкоду.

Компенсація моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових відносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Незаконне її звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач зазначає, що після десятиліть трудової діяльності її незаконно позбавили можливості вести активний спосіб життя та матеріально забезпечувати себе. Спричинену моральну шкоду вона оцінює в 3000,00 грн.

Враховуючи викладене позивач просить:

- наказ № 06-02/221 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з Комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України - скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради на попередній посаді - реєстратора медичного;

- допустити негайне виконання рішення суду;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.;

- вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2021 року за клопотанням представника відповідача до участі у судовому розгляді справи за позовом ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Комунальне некомерційне підприємство Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2021 року у ході підготовчого провадження за клопотанням сторони позивача у справі замінено неналежного відповідача Комунальне некомерційне підприємство Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка м. Костянтинівки , код ЄДРПОУ 43082872; закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2021 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 233/1578/21.

Провадження у справі поновлено ухвалою судді від 01 липня 2021 року, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2021 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 233/1578/21.

Провадження у справі поновлено ухвалою судді від 09 грудня 2021 року, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Шамардін В.М. підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, зазначили, що при звільненні позивачки відповідачем було допущено порушення трудового законодавства, вона мала переважне право на залишення на роботі, що не врахував роботодавець. Вважають, що на час звільнення наказу про оголошення позивачці догани не існувало. У справі за позовом ОСОБА_1 судом встановлено, що догану їй оголошено безпідставно. Наказ відповідача про скасування наказу про переведення ОСОБА_1 до КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради на їх думку позивачки не стосується, бо вона вже не працювала на час його видання. При цьому, як стверджує представник відповідача, стаж інших реєстраторів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 рахується з 01 липня 2019 року. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, підтримали доводи письмового відзиву (т.1 а.с.69-79), письмових пояснень (т.1 а.с. 222-224, 233-235).

З відзиву відповідача вбачається, що рішенням Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 № 6/92-1772 створено КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради шляхом виділу з КНП Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтиніфвської міської ради . П. 4.1 вказаного рішення Костянтинівської міської ради було передбачено оптимізацію штатної чисельності працівників у зв`язку зі створенням нової юридичної особи відповідно до цього рішення. КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 липня 2019 року. З моменту реєстрації підприємство є гопсрозрахунковим.

На думку відповідача, відповідно до п. 1.2 Статуту КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради підприємство є правонаступником КНП Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради тільки в галузі надання стоматологічної допомоги.

Оскільки КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради було новоствореною юридичною особою, то прийом працівників повинен був виконуватися відповідно до діючого законодавства України та КЗпП України.

Доводи позову ОСОБА_1 щодо наявності 20-річного стажу роботи на одному і тому же підприємстві на посаді медичного реєстратора на думку відповідача не відповідають дійсності, оскільки її трудова книжка містить записи про поновлення на роботі, про перейменування та створення нових підприємств. Записи про звільнення або переведення ОСОБА_1 з КНП БЛІЛ КМР або зміну її істотних умов праці відсутні.

Запис № 11 у трудовій книжці позивача від 01 липня 2019 року щодо прийняття її на роботу про переведення з КНП Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради до КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради зроблено помилково, так як такий наказ в архіві підприємства, журналах обліку наказів про прийняття та звільнення працівників за 2019 рік та особистій справі ОСОБА_1 відсутній (т.1 а.с. 106-110). Тобто, заяву про звільнення з КНП БЛІЛ КМР ОСОБА_1 не подавала і не бажала звільнятися, як і не писала заяви про прийняття на роботу до КНП МСП КМР . Це свідчить про відсутність між позивачем та КНП МСП КМР трудової угоди, але фактично ОСОБА_1 виходила на роботу.

Наказом № 01-06/118 від 07 грудня 2020 року було скасовано наказ № 01-06/13 від 01 липня 2019 року про прийняття ОСОБА_1 по переводу з КНП БЛІЛ КМР до КНП МСП КМР у зв`язку з відсутністю заяви ОСОБА_1 на згоду та відсутності погодження КНП БЛІЛ КМР щодо її переводу.

11 червня 2020 року на підприємстві було видано наказ № 01-06/41 Про підготовку до оптимізації підприємства , а у подальшому - наказ № 01-06/44 від 17 червня 2020 року Про оптимізацію підприємства , на підставі якого було сформовано штатні одиниці, що підлягають до виключення зі штатного розпису. Такі штатні одиниці були виключені наказом від 19 червня 2020 року за № 01-06/45.

Наказом від 09 липня 2020 року за №01-06/55 ОСОБА_1 було попереджено про наступне можливе вивільнення, від ознайомлення з яким позивач відмовилася, про що складено акт від 13 липня 2020 року. Пізніше позивач за бажанням отримала попередження про звільнення від 13 липня 2020 року, але відмовилася від ознайомлення з наказом.

Наказом від 21 вересня 2020 року № 06-02/221 ОСОБА_1 було звільнено з посади з 22 вересня 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, від ознайомлення з наказом позивач відмовилася, про що складено акт від 22 вересня 2020 року, але через деякий час за бажанням позивач отримала примірник наказу.

Наказом від 15 січня 2020 року № 01-06/16 посаду сестри медичної зі стоматології, яку як вказує позивач у позові їй не було запропоновано при звільненні, було виключено зі штатного розкладу (т.1 а.с. 122-123). Крім того, наявний у позивачки диплом не дає право займати таку посаду за відсутності свідоцтв про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних працівників та атестації.

Інша посада медичної сестри, на якій за твердженнями позивачки працює особа без освіти, не була вакантною на день звільнення ОСОБА_1 , та такі твердження не відповідають дійсності, оскільки особа працює на підставі диплому медичного уличища, свідоцтв про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовку молодших медичних працівників та посвідчення про проходження атестації (т.1 а.с. 124-127).

ОСОБА_1 було повідомлено про наявність вакантних посад бухгалтера та інженера з комп`ютерних систем, але вона за освітою, кваліфікацією та досвідом роботи не відповідала цим посадам (т.1 а.с. 128-129).

Твердження позивачки про наявність вищої освіти також не відповідають дійсності.

Переважного права на залишення на роботі при вивільненні у ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками не було.

У зв`язку з тим, що кваліфікаційних вимог до медичного реєстратора та вимог до освіти немає, для аналізу порівняння бралася продуктивність праці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де продуктивність праці ОСОБА_1 була сама низька, що обумовлено невиконанням наказів підприємства, суперечками, безпідставними обвинуваченнями колег, відсутністю на робочому місці, скаргами від громадян та колег, виявленням корупційної схеми щодо отримання неправомірної вигоди від пацієнтів, тощо.

З додаткових пояснень відповідача (т.1 а.с. 222-224, 233-235, т. 2 а.с. 64-65) вбачається, що на його думку він мав всі причини (і технологічного, і фінансового характеру) та підстави для прийняття рішення про зміни в організації праці, а також про скорочення штатної одиниці реєстратор медичний на 1,0 ставку.

ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з скороченням чисельності штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року, твердження щодо її звільнення у зв`язку з відмовою підписати заяву про переведення на роботу із суттєвим зміненням умов праці не відповідають дійсності, стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження цього.

Доводи позивача про наявність в неї переважного права на залишення на роботі є нікчемними, КПН Міська стоматологічна лікарня Костянтинівської міської ради не було стороною при вирішенні спору у цивільній справі № 233/207/18, а тому висновки у рамках того спору не можна вважати встановленими в контексті приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Позивач не проходила необхідних атестацій на предмет визначення її кваліфікації за спеціальністю медична сестра , тому їй не могла бути запропонована така посада навіть у випадку наявності вакансій. Доказів більш високої продуктивності праці (ніж у ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ), а також доказів більшого (ніж у згаданих працівників) стажу роботи на займаній посаді стороною позивача також не надано - всі три працівника одночасно розпочали свою трудову діяльність у відповідача - з 01 липня 2019 року, жодна з них не навчалася, кваліфікація і продуктивність праці у позивача не були вищими аніж у інших працівниць аналогічної штатної одиниці. Працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 не мали інших членів сім`ї з самостійним заробітком, не мали стягнень. ОСОБА_4 залишалося 3 роки до пенсії, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вже перебували на пенсії. Також, на підставі наказу від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 отримала догану за систематичне невиконання професійних обов`язків та фінансове втручання в роботу підприємства. Тож, право вибору між працівниками, які мають підстави на переважне право на залишення на роботі, належить роботодавцю.

Відповідач вважає, що при звільненні позивача були дотримані норми чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 зазначив, що на переконання відповідача він не є правонаступником КНП БЛІЛ КМР . Новостворене підприємство зареєстроване у державному реєстрі юридичних осіб 01 липня 2019 року.

Позивачкою було оскаржено наказ про оголошення догани до суду. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено та скасовано наказ про догану, але рішенням суду апеляційної інстанції це рішення було скасоване та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради до суду надано письмові пояснення (т.1 а.с. 184-185), з яких вбачається, що КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради було створено рішенням Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 року № 6/92-1772 шляхом виділу з КНП БЛІЛ КМР . Рішеням Костянтинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 6/93-1806 було затверджено штатний розпис КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради з введенням його у дію з 01 липня 2019 року.

У відповідності із ст. 109 ЦК України, ст. 36 КЗпП України дія трудових договорів працівників після процедури виділення продовжилася.

Задля організації проведення процедури виділу за розподільчим балансом, частину майна КНП БЛІЛ КМР , а саме стоматологічне відділення КНП БЛІЛ КМР із штатними одиницями, було виділено до новоствореного підприємства КНП МСП КМР на підставі наказу по КНП БЛІЛ КМР від 29 березня 2019 року № 37-06/117 Про виділ зі складу КНП БЛІЛ КМР стоматологічного відділення в зв`язку зі створенням комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради , реєстрація якого відбулась 01 липня 2019 року. Актом приймання-передачі представнику ОСОБА_8 було передано трудові книжки працівників стоматологічного відділення, що продовжили свою роботу у новоствореній юридичній особі. ОСОБА_1 на час процедури виділу працювала на 1.0 ставки на посаді реєстратора медичного, після поновлення на роботі на підставі рішення суду від 09 липня 2018 року. Після поновлення на роботі на працівника заводиться нова особова картка та присвоюється новий табельний номер. Трудова книжка ОСОБА_1 разом з особовою справою була передана до комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради зазначеним вище актом.

Відповідно до порядку, встановленого пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Мністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, якщо юридична особа реорганізується, то її працівники мають бути зараховані до облікового складу працівників юридичної особи - правонаступника з одночасним внесенням до їх трудових книжок записів про зміну назви закладу у зв`язку з його реорганізацією.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, КНП КМР Стоматологічна поліклініка м. Костянтинівки є правонаступником КНП БЛІЛ КМР , код ЄДРПОУ 01990756.

Вважають, що з боку адміністрації КНП БЛІЛ КМР ніяких порушень законодавства у сфері трудових відносин під час проведення процедури виділу не відбулося.

У судовому засіданні представником третьої особи ОСОБА_9 зазначено, що на думку третьої особи дія трудового договору позивачки ОСОБА_1 продовжилася, оскільки вона не писала заяву про звільнення з роботи, наказ про звільнення не видавався.

Оригінали особових карток ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були вилучені для дослідження судом у справі № 233/207/18 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та не були передані до КНП МСП КМР , а залишилися у КПН БЛІЛ КМР (т.2 а.с. 104-106). У подальшому невстановленою особою відповідача було заведено дублікати особових карток ОСОБА_10 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , без зазначення що вони є дублікатами (т.2 а.с. 66, 76-77), відомості яких є неповними та відрізняються від відомостей оригіналів особових карток.

З`ясувавши позицію позивача, її представника, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши надані докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (т.1 а.с. 14) перебувала у трудових правовідносинах з Комунальним некомерційним підприємством Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради , що підтверджується копією її трудової книжки серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 8-9).

21 липня 2003 року її було прийнято до Міської стоматологічної поліклініки № 1 на посаду медреєстратора на 1,0 ставки (т.1 а.с. 8 зворот).

29 грудня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатів при реорганізації закладу ст.. 40 п.1 КЗпП України (т.1 а.с. 8 зворот), та поновлено на роботі на посаді реєстратора медичного в КУ Центральна районна лікарня згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у справі № 233/207/18 з 29 грудня 2017 року (т.1 а.с. 6-7), про що внесено запис у трудову книжку (т.1 а.с. 8-9).

На підставі рішення Костянтинівської міської ради від 25 жовтня 2018 року № 6/88-1677 КУ Центральна районна лікарня м. Костянтинівка перейменована у комунальне некомерційне підприємство Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради .

01 липня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 року № 6/92-1772 (т.1 а.с. 80) створене комунальне некомерційне підприємство Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської мської ради шляхом виділу з комунального некомерційного підприємства Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради .

Згідно копії статуту КНП МСП КМР (т.1 а.с. 81-94), п.1.2, підприємство є правонаступником комунального некомерційного підприємства БЛІЛ КМР в галузі стоматологічної допомоги.

01 липня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 01-06/13 переведено з КМП БЛІЛ КМР в КПН МСП КМР на посаду реєстратора медичного на повний робочий день.

11 червня 2020 року адміністрацією КНП МСП КМР видано наказ № 01-06/41 Про підготовку до оптимізації підприємства , яким визначено провести оптимізацію підприємства шляхом скорочення кількості працюючих працівників згідно з чинним законодавством (т.1 а.с. 112).

17 червня 2020 року адміністрацією КНП МСП КМР видано наказ № 01-06/44 Про оптимізацію підприємства , яким визначено провести оптимізацію штатів згідно з чинним законодавством. Провести скорочення штатних посад з 22 вересня 2020 року у зв`язку з оптимізацією підприємства (т.1 а.с. 113).

Наказом по КНП МСП КМР № 01-06/45 від 19 червня 2020 року з штатного розпису виключено посади, у тому числі, посаду реєстратора медичного - 1.0 ст. (т.1 а.с. 114-115).

09 липня 2020 року адміністрацією КНП МСП КМР видано наказ № 01-06/55 про попередження працівників, у тому числі ОСОБА_1 , персонально під розпис про наступне вивільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року (т.1 а.с. 116-117).

13 липня 2020 року представниками підприємства складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з вищевказаним наказом (т.1 а.с. 118).

Як встановлено у судовому засіданні, 13 липня 2020 року позивачка ознайомилася із попередженням про наступне можливе вивільнення, у якому зазначено про відсутність на той час вільних вакансій для її працевлаштування, зазначила, що із звільненням не згодна (т.1 а.с. 10, 119).

14 серпня та 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 серед інших працівників повідомлено про наявність на підприємстві вільної ставки посади Інженер з комп`ютерних систем , 0,5 ставки посади бухгалтера адміністративно-господарської частини та 0,75 ставки бухгалтера госпрозрахункового кабінету, відповідно, запропонувати які не можливо у зв`язку з невідповідністю даним посадам освіти, кваліфікації, досвіду роботи позивачки (т.1 а.с. 128-129).

22 вересня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 06-22/221 від 21 вересня 2020 року (т.1 а.с.8-9, 11, 120).

Представниками відповідача 22 вересня 2020 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису наказу про її звільнення, допущено помилку у даті відмови, зазначено - 22 липня 2020 року (т.1 а.с. 121).

Наказ про звільнення позивачки зареєстровано в журналі реєстрації наказів з кадрових питань (особового складу) за 2020 рік (т.1 а.с. 36 зворот).

Як встановлено у судовому засіданні, на час звільнення позивачка не була членом профспілки підприємства.

З КПН МСП КМР відповідачем змінено назву на Комунальне некомерційне підприємство Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка м. Костянтинівки , та 29 березня 2021 року відбулась реєстрація зміни назви підприємства на Комунальне некомерційне підприємство Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка (т.2 а.с. 56).

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (стаття 49-2 КЗпП України).

Стаття 42 КЗпП України встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду, про що зазначив Верховний Суд у постанові у справі № 607/18097/19 від 18 серпня 2021 року.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Так як обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права в тотожних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18).

Згідно штатного розпису станом на 11 червня 2020 року, наказів про внесення змін до штатного розпису від 12 серпня та 31 серпня 2020 року (т.1 а.с. 40-49, 152-153), у складі медичного персоналу КНП МСП КМР передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 2-х штатних посад, та у складі медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів - посаду реєстратора медичного у кількості 1-ї штатної посади.

Наказом директора КНП МСП КМР від 31 серпня 2020 року затверджено та введено в дію з 01 вересня 2020 року штатний розпис (т.1 а.с. 45-49), у який внесено зміни наказами від 21 вересня, 23 вересня, 12 жовтня 2020 року (т.1 а.с. 154 -157), у складі медичного персоналу КНП МСП КМР передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 2-х штатних посад, та у штаті медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів - посаду реєстратора медичного у кількості штатної 1-ї посади.

Наказом директора КНП МСП КМР № 01-06/92 від 30 вересня 2020 року (т.2 а.с. 1) затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2020 року штатний розпис (т.2 а.с. 2-8), у складі медичного персоналу КНП МСП КМР передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 1-ї штатної посади, та у штаті медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів - посаду реєстратора медичного у кількості штатної 1-ї посади.

Отже, скорочення посади реєстратора медичного на підприємстві мало місце, що знайшло відображення у штатному розписі.

Щодо наявності у позивачки ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі суд приходить до таких висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишилися працювати на підприємстві на посаді реєстратора медичного.

Представником третьої особи у судовому засіданні зазначено, що оригінали особових карток ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були вилучені для дослідження судом у справі за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, та не були передані до КНП МСП КМР , а залишилися у КПН БЛІЛ КМР (т.2 а.с. 104-106). У подальшому невстановленою особою відповідача було заведено дублікати особових карток ОСОБА_10 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , без зазначення що вони є дублікатами (т.2 а.с. 66, 76-77), відомості яких є неповними та відрізняються від відомостей оригіналів особових карток, як встановлено судом, зокрема щодо даних про освіту.

З вказаних підстав долучені до матеріалів справи копії особових карток працівників, які фактично є дублікатами (т.2 а.с. 66, 76-77), судом не беруться до уваги.

Судом досліджено оригінали трудових книжок ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , а також особових карток, наданих третьою особою КНП БЛІЛ КМР (т.2 а.с. 95-100, 104-106, 112-122), з яких вбачається, що ОСОБА_1 має середню спеціальну освіту (т.1 а.с. 13), працювала на посаді з 21 липня 2003 року, одружена, неповнолітніх дітей не має; ОСОБА_6 має повну загальну середню освіту (11 кл.), працювала на посаді з 27 червня 1984 року, не одружена, неповнолітніх дітей не має; ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту, працювала на посаді з 02 серпня 2004 року, вдова, неповнолітніх дітей не має. Тобто, порівняно із іншим працівником позивачка мала тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві.

Суд враховує також, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року встановлено наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишення її на роботі за п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України щодо вказаних вище працівників (т.1 а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не був учасником справи № 233/207/18, суд не уваги не приймає як необґрунтовані.

На підтвердження заперечень проти позовних вимог представником відповідача до суду надано копії скарги ОСОБА_11 , супровідні листи про направлення скарги ОСОБА_11 , скарга ОСОБА_12 , повідомлення про результати розгляду скарги ОСОБА_12 , доповідної записки ОСОБА_13 , повідомлення про вжиті заходи на підставі доповідної ОСОБА_13 , доповідної ОСОБА_4 , акту про відмову від ознайомлення з наказом (т.1 а.с. 130-133, 135-140), які судом не приймаються до уваги, оскільки такі документи не зазначені в якості підстав для звільнення позивачки, в оскаржуваному наказі тощо.

До матеріалів відзиву представником відповідача додано копії наказу № 01-06/51 від 07 липня 2020 року на підставі скарги ОСОБА_14 про винесення ОСОБА_1 догани (т.1 а.с. 134) та акту відмови давати пояснення з приводу скарги (т.1 а.с. 141-142, 239). Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з даним наказом представниками підприємства складено акт від 07 липня 2020 року (т.1 а.с. 143).

Правомірність винесення догани наказом від 07 липня 2020 року була предметом судового розгляду у справі № 233/1578/21 за позовом ОСОБА_1 до КНП Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано наказ № 01-06/51 від 07 липня 2020 року Про винесення догани медичному реєстратору ОСОБА_1 , поновивши ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про оскарження цього наказу (т.2 а.с. 30-32).

Постановою Донецького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.2 а.с. 48-52) у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

При цьому, у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 233/1578/21 суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що наказ директора КНП Міськастоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради не містить обґрунтування про вчинення позивачем у справі дисциплінарного проступку, а сам наказ прийнятий на підставі скарги ОСОБА_14 на лікаря ОСОБА_15 і не стосується позивача у справі, тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Суд враховує встановлену судовим рішенням суду, що набрало законної сили, обов`язковість фактів, які мають значення для вирішення даної цивільної справи щодо неправомірності притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності наказом відповідача № 01-06/51 від 07 липня 2020 року.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявність у позивача більш низької кваліфікації та більш низької продуктивності праці, ніж у інших працівників, що обіймають таку ж посаду, що має бути виявлено роботодавецм за наслідками відповідного порівняльного аналізу.

Як встановлено у судовому засіданні, для проведення такого аналізу відповідач не мав у наявності оригіналів особових карток працівників.

Доводи сторони відповідача про наявність у працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 однакового стажу роботи на посаді, як прийнятих на роботу з 01 липня 2019 року, суд не бере до уваги.

Згідно відомостей трудової книжки позивачки, її 01 липня 2019 року на підставі наказу № 01-06/13 було переведено з КМП БЛІЛ КМР в КПН МСП КМР на посаду реєстратора медичного на повний робочий день (т.1 а.с. 8-9).

На обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилався на наказ директора КНП КМР Стоматологічна поліклініка (з основної діяльності) № 01-06/83 від 31 травня 2021 року (т.2 а.с. 80-81, 92-94, 126-127) яким було визнано недійсним з дати ухвалення наказ від 07 грудня 2020 року № 01-06/118 Про скасування наказу № 01-06/13 від 01 липня 2019 року Про переведення співробітників до КНП МСП КМР (т.2 а.с. 78, 79, 90, 91, 124, 125; т.1 а.с. 111), та пояснив, що наказом (з основної діяльності) № 01-06/83 від 31 травня 2021 року (т.2 а.с. 80-81) внесено зміни і доповнення до наказу № 01-06/13 від 01 липня 2019 року Про переведення співробітників до КНП МСП КМР щодо прийняття працівників з 01 липня 2019 року на посади та умови праці, що визначені штатним розписом, який затверджено рішенням Костянтинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 6/93-1806.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що особова картка позивача ОСОБА_10 станом на 01 липня 2019 року була заведена вже після звільнення останньої з метою фіксації трудових правовідносин на виконання наказу відповідача від 31 травня 2021 року (з основної діяльності) № 01-06/83, що не заборонено трудовим законодавством.

При цьому, на переконання суду, вищезазначений наказ не має правових наслідків для позивачки, оскільки на час його видання, як і на час видання наказу від 07 грудня 2020 року № 01-06/118 Про скасування наказу № 01-06/13 від 01 липня 2019 року Про переведення співробітників до КНП МСП КМР , позивачка ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах із відповідачем.

З вказаних підстав особову картку ОСОБА_1 заведену відповідачем 01 липня 2019 року, та надані для дослідження й порівняння особові картки ОСОБА_4 і ОСОБА_6 станом на 01 липня 2019 року (т.2 а.с. 123, 128-130) суд не приймає до уваги.

Крім того, відповідно до ст.. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно із положеннями ст.. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, доводи сторони відповідача про відсутність правонаступництва підприємства щодо трудових відносин у зв`язку із реєстрацією юридичної особи 01 липня 2019 року (т.1 а.с. 100, 101-105) не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, суперечать вищенаведеним положенням цивільного законодавства та спростовуються дослідженими судом доказами, копіями рішень Костянтинівської міської ради № 6/92-1772 від 21 березня 2019 року про створення КНП МСП КМР шляхом виділу з КНП БЛІЛ КМР та про затвердження штатного розпису із додатком (т.1 а.с. 186, 187-190), копією наказу по КНП БЛІЛ КМР № 37-06/17 від 29 березня 2019 року про виділ стоматологічного відділення (т.1 а.с. 191-192), копією акту приймання-передавання справі (документів) від 27 червня 2019 року (т.1 а.с. 193-195), копією статуту (т.1 а.с. 81-94), інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва, тощо (т.1 а.с. 95-99).

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що у даному випадку відсутні підстави стверджувати що звільнення позивачки відбулося з дотриманням положень чинного трудового законодавства України та вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В силу ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строк звернення до суду із даним позовом позивачем дотримано.

Згідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обставини, що свідчили б про розгляд заяви про поновлення на роботі більше одного року з вини позивача, не встановлені.

Відповідно до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу сторони позивача, перевіреного судом (т.2 а.с. 131), згідно довідки КНП МСП КМР №01-11/417 від 05 жовтня 2020 року (т.1 а.с.12) сума заробітної плати за липень-серпень 2020 року ОСОБА_1 складає 9446,00 грн., розмір середньоденного заробітку становить - 219,67 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст.. 13 ЦПК України у межах заявлених позовних вимог,з врахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (з урахуванням кількості робочих днів) за період часу з 23 вересня 2020 року по 07 лютого 2022 року в розмірі 75 346 гривень 81 копійка, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Статтею 237- 1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи встановлення судом факту порушення трудових прав позивачки ОСОБА_1 з боку відповідача, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та матеріального забезпечення, виходячи з засад пропорційності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 5-а), а також з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі (840,80 грн. + 840,80 грн.) 1681 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка (адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул.. Бурденко, буд. 14; код ЄДРПОУ 43082872), третя особа - Комунальне некомерційне підприємство Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради (адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова,161; код ЄДРПОУ 01990756), про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Наказ № 06-02/221 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 реєстратора медичного КНП Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради у зв`язку зі скороченням чисельності штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року - скасувати та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді реєстратора медичного Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2020 року по 07 лютого 2022 року у розмірі 75 346 (сімдесят п`ять тисяч триста сорок шість) гривень 81 копійка, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 47 копійок.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради Стоматологічна поліклініка у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, узагальному розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 лютого 2022 року. Повний текст рішення суду виготовлений 14 лютого 2022 року.

Суддя :