Постанова

від 25.01.2023 по справі 233/4768/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1392/23 Справа № 233/4768/20 Суддя у 1-й інстанції - Мартишева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №233/4768/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради», про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» на рішення Костянтинівського міськрайонного судуДонецької області від 07 лютого 2022 року (суддя Мартишева Т.О., повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року),

в с т а н о в и в :

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного судуДонецької області з позовом до КНП Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», третя особа КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради», про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона працювала медичним реєстратором в Міській стоматологічній поліклініці № 1 з 21 липня 1999 року, а з 21 липня 2003 року прийнята з переведення медичним реєстратором у Міську стоматологічну поліклініку № 1, яка 16 червня 2011 року змінила назву на «Комунальна установа охорони здоров`я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради». 29 грудня 2017 року наказом № 1/011 позивачку звільнено з посади реєстратора медичного за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату при реорганізації закладу шляхом приєднання до КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, поновлено на попередньому місці роботи до КУ Центральна районна лікарня», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнуто моральну шкоду. 09 січня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 25 жовтня 2018 року № 6/88-1677 КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка перейменовано у КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради». 01 липня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 року № 6/91-1771 створене КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» позивачку переведено на посаду реєстратора медичного на повний робочий день 01 липня 2019 року. 22 вересня 2020 року позивачку звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату. Вважає, що відповідачем порушено вимоги законодавства про працю при її звільненні. Так, у наказі про звільнення з роботи за скороченням чисельності штату адміністрація відповідача зазначила причину «оптимізація підприємства». Дійсною причиною звільнення вважає свою відмову написати заяву про переведення на роботу із суттєвим зміненням умов праці з відмовою від 0,5 бюджетної ставки та наданням 0,5 госпрозрахункової ставки. Її було попереджено, що у разі відмови її буде звільнено за скороченням штату, при цьому їй не було надано відповіді на запитання щодо умов праці у випадку переходу на часткову госпрозрахункову ставку: щодо робочого місця, графіку роботи, порядку нарахування заробітної плати, страхового стажу, збереження соціальних гарантій, тощо. Вважає, що відповідачем було порушено статті 49-2 КЗпП України щодо обов`язку працевлаштування працівника з дня його попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, оскільки їй не було запропоновано вільної вакансії медичної сестри, а також посади медичної сестри, яка працює без медичної освіти. Також вважає, що вона має переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Вона має також вищу освіту ніж працівники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яких не було звільнено, і більший стаж роботи на займаній посаді. При її поновленні на роботі рішенням суду від 09 липня 2018 року встановлено, що вона має переважне право на залишення її на роботі за пунктом 3 частини 2 статті 42 КЗпП України щодо вказаних працівників, і ці обставини не підлягають доказуванню в силу частини 4 статті 82 ЦПК України. Звільнення її з посади призвели конфліктні ситуації та безпідставні претензії до неї з боку керівництва установи, чим спричинило їй моральну шкоду. Незаконне її звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач зазначає, що після десятиліть трудової діяльності її незаконно позбавили можливості вести активний спосіб життя та матеріально забезпечувати себе. Спричинену моральну шкоду вона оцінює в 3000,00 грн. Просила суд скасувати наказ № 06-02/221 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі в КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» на попередній посаді реєстратора медичного; допустити негайне виконання рішення суду; стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради», про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано наказ №06-02/221 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 реєстратора медичного КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» у зв`язку зі скороченням чисельності штату пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді реєстратора медичного Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка».

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2020 року по 07 лютого 2022 року у розмірі 75346,81 грн, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач КНМ Костянтинівськоїміської ради«Стоматологічна поліклініка» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм ЦПК України, рішення побудоване на припущеннях. Вважає доводи позивачки щодо наявності в неї 20-річного стажу роботи на одному і тому ж підприємстві не відповідають дійсності, оскільки її трудова книжка містить відомості про поновлення на роботі, перейменування та створення нових підприємств. Переважного права на залишення на роботі при звільненні у ОСОБА_1 не було порівняно з іншими працівниками. У зв`язку з тим, що кваліфікаційні вимоги до тих працівників, які обіймають посаду «реєстратор медичний» та вимоги в частині рівня освіти законодавцем не пред`являються, для аналізу порівняння бралася продуктивність праці працівниць ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де продуктивність праці ОСОБА_1 була (на переконання роботодавця) самою низькою, що обумовлено невиконанням наказів керівництва підприємства, суперечками, безпідставними обвинуваченнями колег, відсутністю на робочому місці, скаргами від громадян та колег, виявленням корупційної схеми щодо отримання неправомірної вигоди від пацієнтів, тощо. Зазначає, що доводи позивачки про наявність в неї «переважного права» на залишення на роботі, з посиланням на судове рішення у цивільній справі № 233/207/18 є нікчемними, оскільки КНП Міська стоматологічна лікарня Костянтинівської міської ради» не було стороною при вирішенні спору у вказаній цивільній справі № 233/207/18, тому висновки суду в рамках того спору не можна вважати встановленими. Суд не навів правову норму в частині спору щодо «переважного права» на залишення позивачки на роботі. Незважаючи на те, рішенням суду в частині позовних вимог про оголошення догани відмовлено, отже оголошена позивачці догана не скасована і це єдина суттєва обставина, яка повинна братися судом до уваги. Суд проігнорував, що в КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» відбулося скорочення чисельності працівників стоматологічного відділення, штату цього відділення, зміни в структурі через фактичну ліквідацію цього структурного підрозділу.

Від позивачки та третьої особи відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача КНМ Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена шляхом розміщення інформації на офіційному сайті апеляційного суду, представник позивачкм ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить довідка про доставку SMS.-повідомлення.

Представник третьої особи КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» (а.с. 8-9 том 1).

01 липня 2019 року на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 21 березня 2019 року №6/92-1772 створене Комунальне некомерційне підприємство «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» шляхом виділу з комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» (а.с. 80 том 1).

Згідно із пунктом 1.2 статуту КНП Костянтинівської міськоїради «Стоматологічнаполіклініка» підприємство є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» в галузі стоматологічної допомоги (а.с. 81-94 том 1).

01 липня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 01-06/13 переведено з КМП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» в КПН «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» на посаду реєстратора медичного на повний робочий день.

11 червня 2020 року адміністрацією КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» видано наказ № 01-06/41 «Про підготовку до оптимізації підприємства», яким визначено провести оптимізацію підприємства шляхом скорочення кількості працюючих працівників згідно із чинним законодавством (а.с. 112 том 1).

17 червня 2020 року адміністрацією КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» видано наказ № 01-06/44 «Про оптимізацію підприємства», яким визначено провести оптимізацію штатів згідно з чинним законодавством. Провести скорочення штатних посад з 22 вересня 2020 року у зв`язку з оптимізацією підприємства» (а.с. 113 том 1).

Наказом по КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» № 01-06/45 від 19 червня 2020 року з штатного розпису виключено посади, у тому числі посаду реєстратора медичного 1.0 ст. (а.с. 114-115 том 1).

Наказом директора КНП «МСП КМР» від 31 серпня 2020 року затверджено та введено в дію з 01 вересня 2020 року штатний розпис у складі медичного персоналу КНП «МСП КМР», відповідно до якого передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 2-х штатних посад, та у штаті медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів посаду реєстратора медичного у кількості штатної 1-ї посади (а.с. 45, 47, 154 том 1).

Наказом директора КНП «МСП «КМР» № 01-06/92 від 30 вересня 2020 року затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2020 року штатний розпис у складі медичного персоналу КНП «МСП КМР» передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 1-ї штатної посади, та у штаті медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів посаду реєстратора медичного у кількості штатної 1-ї посади (а.с. 1, 2 том 2).

07 липня 2020 року наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» №01-06/51 ОСОБА_1 винесено догану за систематичне невиконання працівником професійних обов`язків, за фінансове втручання в роботу підприємства, та у зв`язку з запобіганням корупційних дій з боку робітників (а.с. 142 том 1).

Актом від 07 липня 202 року засвідчено про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та підписання наказу №01-06/51 від 07 липня 2020 року (а.с. 143 том 1).

09 липня 2020 року адміністрацією КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» видано наказ № 01-06/55 про попередження працівників, у тому числі ОСОБА_1 , персонально під розпис про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року (а.с. 116-117 том 1).

13 липня 2020 року представниками підприємства складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з вищевказаним наказом (а.с. 118 том 1).

З попередження №01-11/288 від 13 липня 2020 року вбачається, що 13 липня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про наступне можливе вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження. ОСОБА_1 зазначила, що із звільненням не згодна (а.с. 10 том 1).

На підставі наказу № 06-22/221 від 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 22 вересня 2020 року звільнено з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату (а.с. 11 том 1).

Представниками КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» 22 вересня 2020 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису наказу про її звільнення (а.с. 121 том 1).

Наказом №01-06/118 від 07 грудня 2020 року було скасовано наказ № 01-06/13 від 01 липня 2019 року про прийняття ОСОБА_1 по переводу з КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» до КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» у зв`язку з відсутністю заяви ОСОБА_1 на згоду та відсутності погодження КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» щодо її переводу (а.с. 111 том 1).

14 серпня та 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 серед інших працівників повідомлено про наявність на підприємстві вільної ставки посади «Інженер з комп`ютерних систем», 0,5 ставки посади бухгалтера адміністративно-господарської частини та 0,75 ставки бухгалтера госпрозрахункового кабінету, відповідно, запропонувати які не можливо у зв`язку з невідповідністю даним посадам освіти, кваліфікації, досвіду роботи позивачки (а.с. 128-129 том 1).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Проте, таке рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із законодавством про працю працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку зперепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно із частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Проте, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, у тому числі і посади позивачки.

13 липня 2020 року, тобто більше ніж за два місяці до звільнення, як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, позивачку було повідомлено відповідачем про звільнення із займаної посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з 22 вересня 2020 року та доведено до її відома.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Наказом директора КНП «МСП КМР» від 31 серпня 2020 року затверджено та введено в дію з 01 вересня 2020 року штатний розпис у складі медичного персоналу КНП «МСП КМР», відповідно до якого передбачено посаду реєстратора медичного у кількості 2-х штатних посад, та у штаті медичного персоналу госпрозрахункових кабінетів посаду реєстратора медичного у кількості штатної 1-ї посади.

Крім того, судом було установлено, що позивачка на час звільнення мала дисциплінарне стягнення від 07 липня 2020 року у вигляді догани, видане наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» №01-06/51 ОСОБА_1 за систематичне невиконання працівником професійних обов`язків, за фінансове втручання в роботу підприємства, та у зв`язку з запобіганням корупційних дій з боку робітників (а.с. 142 том 1).

Вказаний наказ №01-06/51 від 07 липня 2020 року не оскаржувався позивачкою.

Для визначення аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників, надавалась оцінка працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Висновок про звільнення ОСОБА_1 було зроблено з урахуванням низької продуктивності праці позивачки, неякісного виконання покладених на неї обов`язків і наявності дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення

Правовим висновком викладеним Верховним Судом постанові від 12 лютого 2020 року у справі №754/619/18 визначено, що спочатку підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці всіх працівників, які займають таку ж посаду, як і скорочувана, і виконують таку ж роботу на підприємстві, в установі, організації. При умові рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці таких працівників вирішується питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі.

Процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначенні (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач здійснив звільнення ОСОБА_1 з дотримання вимог трудового законодавства.

Та обставина, що ОСОБА_1 має більший безперервний стаж роботи, набуває правове значення лише у випадку, якщо працівники мають рівні умови продуктивності праці та кваліфікацію. Однак, станом на час звільнення ОСОБА_1 не мала таких ознак з огляду на наявність в неї дисциплінарного стягнення

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до КНП Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Від сплати судового збору за подання позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачку звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Тому, КНП Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» має бути компенсовано за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2522,40 грн.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги КНП Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», з ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1261,20 грн за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка» задовольнити.

Рішення Костянтинівськогоміськрайонного судуДонецькоїобласті від07лютого 2022року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради», про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Компенсувати Комунальному некомерційному підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», ЄДРПОУ 43082872, за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 2522,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Комунального некомерційпного підприємства Костянтинівської міської ради «Стоматологічна поліклініка», ЄДРПОУ 43082872, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1261,20 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено25січня 2023 року.

Судді