Ухвала

від 04.02.2022 по справі 308/3191/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3191/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Тимко М.В., позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Овсепян К.А., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Холмогорової Лариси Василівни, розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову подану після подання позовної заяви адвоката Овсепян Кристини Адіківни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору- відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Овсепян Кристини Адіківни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору- відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, зокрема просить суд забезпечити позов, заборонивши будь-кому вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (оформлення права власності, зміна власника, відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяження, інший спосіб) із виготовленням документів, необхідних для таких дій, правового статусу нерухомого майна: квартири, загальною площею 43,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001.0105, площа 0,0524 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001:0007, площа 0,0662 га; квартири, загальною площею 87,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_3 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_4 .

Обґрунтовуючи заяву відповідач вказує, що 03.09.2021 року він дізнався, що їх з позивачем спільне майно, яке є предметом розгляду у даній справі однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , титульним власником якої є позивач ОСОБА_1 , виставлена на продаж у мережі інтернет, оскільки відповідачем надавалися нотаріально посвідчені заяви-згоди на розпорядження майном, то позивач має можливість в будь-який момент здійснити відчуження спільного майна. Відтак, відповідач вважає, що є загроза відчуження спільного майна позивачкою ОСОБА_1 третім особам, а тому виникли підстави для забезпечення позову.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Холмогорова Л.В. підтримала заяву про забезпечення позову, просила таку задовольнити з підстав викладених у ній, оскільки будь яке відчуження майна третім особам, у майбутньому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Овсепян К.А. у судовому засіданні не заперечили проти заяви про забезпечення позову, однак позивач просила в частині заборони передачі майна в оренду відмовити, оскільки в цій частині заява є необґрунтованою.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали, зокрема щодо вирішення питання про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 липня 1993 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом загсу Ужгородської міської управи, про що зроблено запис №445.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 записані батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , видане Будапешт XI, відділ ЗАГСу від 20.07.1995р.) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 27.06.2007 року).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна судом встановлено наступне:

квартира загальною площею 43,4 кв.м, житлова площа 16,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , дата реєстрації 24.07.2020 року, підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, майнових прав (базового активу), серія та номер: Б21-8 кв, виданий 29.05.2020 року;

земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:46:001:0105, площею 0.0524 га, належить на праві власності ОСОБА_1 , дата реєстрації 31.07.2019 року;

земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:46:001:0007, площею 0.0662 га, належить на праві власності ОСОБА_1 , дата реєстрації 18.06.2019 року;

квартира загальною площею 87,5 кв.м, житлова площа 45,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 16.12.2019 року, власник ОСОБА_1 ;

житловий будинок загальною площею 239,9 кв.м, житлова площа 84 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації 10.11.2016 року, власник ОСОБА_1 ;

житловий будинок загальною площею 338,1 кв.м, житлова площа 133,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації 22.08.2013 року, власник ОСОБА_1 .

У матеріалах позовної заяви міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 11.11.2014 року, згідно якої вона повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, яке відповідає її внутрішній волі надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на передачу у позику грошей їхніх із чоловіком спільних грошових коштів у сумі, на строк та на умовах на його власний розсуд та на укладення та підписання ним договору позики на умовах на його власний розсуд (в тому числі договорів про внесення змін до договору позики); на укладення договорів застави будь-якого рухомого майна (договорів про внесення змін до договору застави), розташованого на території України, за яким її чоловік, ОСОБА_2 , виступить в якості Заставодержателя для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики на умовах, які будуть визначатися ним самостійно.

Окрім цього, до заяви відповідача про забезпечення позову було долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 10.10.2014 року, згідно з якою він повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, яке відповідає його внутрішній волі надав згоду своїй дружині ОСОБА_1 на купівлю будь-якого нерухомого та рухомого майна, за ціною та на умовах за її розсудом та укладення і підписання всіх необхідних документів, в т.ч. договорів купівлі-продажу, попередніх договорів, угод, того, на умовах, які будуть визначатися нею самою. Придбане нерухоме майно буде належати їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а за правовстановлювальними документами буде значитися за ОСОБА_1 .

Також до заяви долучено фотокопії з мережі інтернет, з яких вбачається, що на одному з інтернет-сайтів міститься оголошення, розміщене 03.09.2021 року про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За вимогами частини 4 статті 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1, п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Згідно з положеннями ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норми статті 60 СК України свідчить про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Таким чином, предмет позову з яким позивач ОСОБА_1 звернулася до суду, взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав відповідача ОСОБА_2 .

Суд дослідивши заяву подану ОСОБА_2 про забезпечення позову та додані до неї документи, приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів як відповідача, так і позивача , уникнення будь яких дій з боку позивача, спрямованих на відчуження належного йому майна, беручи до уваги предмет позову, суд вважає за доцільне задовольнити частково подану заявником заяву та заборонити будь-кому вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (оформлення права власності, зміна власника, відчуження, передача в заставу, встановлення обтяження, інший спосіб) із виготовленням документів, необхідних для таких дій, правового статусу нерухомого майна: квартири, загальною площею 43,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001.0105, площа 0,0524 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001:0007, площа 0,0662 га; квартири, загальною площею 87,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_3 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_4 . Вказане майно було придбане відповідачем за період перебування у шлюбі та на нього поширюється презумпцією статті 60 СК України, щодо режиму спільної сумісної власності подружжя.

Такий захід забезпечення позову на час розгляду справи відповідає предмету позову, є розумним, адекватним, співмірним та таким, що відповідає предмету позову.

Щодо заборони заборони будь-кому вчиняти та реєструвати дії, спрямовані передачу вказаного нерухомого майна в оренду, суд приходить до переконання, що такі вимоги є необгрунтованим, оскільки заявником не наведено достатніх підстав вважати, що передача майна в оренду може значно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у даній справі .

Згідно з положенням ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем не було подано клопотання про зустрічне забезпечення, відсутні підстави, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення та враховуючи, що застосовані судом заходи забезпечення позову не спричинять в подальшому збитків відповідачу, суд вважає застосування зустрічного забезпечення не доцільним.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що подана заява ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153, 154, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову подану після подання позовної заяви адвоката Овсепян Кристини Адіківни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору- відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

заборонити будь-кому вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (оформлення права власності, зміна власника, відчуження, передача в заставу, встановлення обтяження, інший спосіб) із виготовленням документів, необхідних для таких дій, правового статусу нерухомого майна: квартири, загальною площею 43,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001.0105, площа 0,0524 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:46:001:0007, площа 0,0662 га; квартири, загальною площею 87,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_3 ; житлового будинку, адреса: АДРЕСА_4 .

У решті вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та проголошено 07.02.2022 року о 16 год. 35 хв..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул