Постанова

від 04.02.2022 по справі 341/1987/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1987/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/219/22

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Пацаган В.В.,

з участю ОСОБА_1 , представників сторін ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про поділ майна подружжяза апеляційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 06 жовтня 2021 року під головуванням судді Гаполяка Т.В. у м. Галич,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 30 вересня 1988 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб.

У шлюбі народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є повнолітніми.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

За час спільного проживання ними набуто спірне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. Згоди про добровільний поділ майна ними не досягнуто.

Вважає, що частки її та відповідача є рівними. На даний час у неї відсутнє житло і за відсутності такого бажає постійно проживати в садовому будинку. На даний час змушена винаймати квартиру. З урахуванням її інтересів просить поділити садовий будинок в натурі за варіантом поділу № 3, визначеним експертним висновком.

Автомобіль є річчю неподільною, відповідно просить передати такий відповідачу, з компенсацією їй половини вартості автомобіля.

В замін компенсації половини вартості автомобіля, просить виділити їй та визнати за нею право власності на прибудову, яку за варіантом поділу №3 судової будівельно-технічної експертизи, належить передати відповідачу. Поділ земельних ділянок провести визначивши ідеальні частки.

Ухвалою Галицького районного суду від 13 січня 2022 року виправлено допущену описку в рішенні Галицького районного суду ухваленому 06 жовтня 2021 року. У вступній частині рішення суду слід зазначити, що воно ухвалено не 18 жовтня 2021 року, а 06 жовтня 2021 року.

Рішенням Галицького районного суду від 06 жовтня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке підлягає поділу між сторонами наступне майно:

- садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 334 897 гривень та земельну ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва на якій розташований садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою, яка належить сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 812911 від 24 січня 2007 року, кадастровий номер 2621280600:02:001:0094;

- земельну ділянку площею 0,0627 га та земельну ділянку площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича Івано-Франківської області вартістю 35 566 гривень та належать сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії РІ № 183907 від 30 жовтня 2002 року;

- автомобіль марки - RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого кольору, зареєстрований в Калуському ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області вартістю 97 604 гривні.

Виділено ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) частину садового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщень загальною площею 36,8 кв.м., а саме:

-комора (літ. І) пл. 7,3 кв.м.;

-коридор (літ. 1) пл. 4,8 кв.м.;

-санвузол (літ. 2) пл.2,2 кв.м.;

-кухню (літ. 3) пл.7,6 кв.м.;

-гараж (літ. ІІ) пл. 14,9 кв.м.,

та господарські будівлі та споруди:

- сарай (літ. Б), 1/2 (одну другу) ідеальну частину огорожі, 1/2 (одну другу) ідеальну частину водяної колонки.

Загальна вартість частини садового будинку, господарських будівель та споруд становить - 184 657 гривень.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) частину садового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщень загальною площею 38,9 кв.м., а саме:

-зимовий сад (літ. ІІІ) пл. 9,0 кв.м.;

-коридор (літ.4) пл. 9,4 кв.м.;

-літню житлову кімнату (літ.5) пл. 12,5 кв.м;

-літню житлову кімнату (літ. 6) пл. 8 кв.м.

та господарські будівлі та споруди:

- прибудову (літ. б), 1/2 (одну другу) ідеальну частину огорожі, 1/2 (одну другу) ідеальну частину водяної колонки.

Загальна вартість частини садового будинку, господарських будівель та споруд становить - 150 239 гривень.

Припинено право спільної сумісної власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та залишено його у спільній частковій власності.

Господарські споруди - огорожу та водяну колонку залишити у спільному користуванні.

Зобов`язано ОСОБА_1 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи, а саме:

-демонтувати сходову клітку у приміщенні під літ.1 та літ.4;

-закласти віконний отвір у приміщенні під літ.1;

Зобов`язано ОСОБА_2 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи, а саме:

-влаштувати сходову клітку на другий поверх у приміщення під літ.4.

-влаштувати дверний отвір на місці існуючого віконного блоку в приміщенні під літ.4,

-закласти дверний отвір між приміщенням під літ. Б та літ. б у господарських будовах.

Виділено ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2621280600:02:001:0094.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2621280600:02:001:0094.

Припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2621280600:02:001:0094 та залишити таку у спільній частковій власності.

Визначено наступний порядок користування зазначеною земельною ділянкою.

ОСОБА_1 виділено в користування частину земельної ділянки (синій колір додатку №3 до висновку № 42 таблиця №1 (т.2 а.с.91) з наступними розмірами по периметру: від А до Б - 5,29 мп; від Б до В - 36,21 мп, 1,13 мп; від В до Г - 4,24 мп; від Г до А - 37,1 мп. - загальною площею 190,75 кв.м.

ОСОБА_2 виділено в користування частину земельної ділянки (жовтий колір додатку №3 до висновку № 42 таблиця №1 ( т.2 а.с.91) з наступними розмірами по периметру: від А до Б - 4,04 мп; від Б до В - 45,65мп; від В до Г - 3,95 мп; від Г до А - 3,36 мп; 0,48 мп; 42,34мп. - загальною площею 190,75 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено частину земельної ділянки (зелений колір додатку № 3 до висновку № 42 таблиця №1 ( т.2 а.с.91) з наступними розмірами по периметру: від А до Б - 10,35 мп; від Б до В - 14,35 мп; від В до Г - 4,04мп; від Г до Д - 42,34 мп; 0.48 мп: 3,36 мп; від Д до Е - 6,4 мп; від Е до Є - 7,2 мп; від Є до Ж - 4,24 мп; від Ж до З - 1,13 мп; 36,21 мп; від З до К - 5,29 мп; від К до А - 15,68 мп., загальною площею 239,5 кв.м.

Виділено ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0627 га та земельної ділянки площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича Івано-Франківської області та належать сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії РІ № 183907 від 30 жовтня 2002 року.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 (одну другу) ідеальну частину земельну ділянку площею 0,0627 га та земельну ділянку площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича Івано-Франківської області та належать сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії РІ № 183907 від 30 жовтня 2002 року.

Припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0627 га та земельну ділянку площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича Івано-Франківської області та належать сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії РІ № 183907 від 30 жовтня 2002 року та залишити такі у спільній частковій власності.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль марки - RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого : кольору, зареєстрованого в Калуському ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області вартістю 97 604 гривні.

Припинено право спільної сумісної власності на автомобіль марки - RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого : кольору, зареєстрованого в Калуському ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36 766 гривень 20 копійок, визначених шляхом взаємозаліку грошової компенсації різниці виділеного майна та суми судових витрат, визначеної в порядку розподілу таких.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Вважає, що суд першої інстанції не здійснив поділ всього майна подружжя, а тільки його частини, незважаючи на наявність в матеріалах справи письмових доказів про наявність у подружжя, ще й іншого майна, а саме земельної ділянки площею 0,0587 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 08.05.2009 року, яка розташована в урочищі Касова гора с. Бовшів Галицький район Івано-Франківська область та зареєстрована за позивачкою ОСОБА_1 .

Про наявність вказаної земельної ділянки позивачка заявляла у своїй позовній заяві та просила включити її в склад майна, що підлягає поділу. Також, при проведенні судової експертизи у даній справі експерт ОСОБА_6 здійснив оцінку вказаної земельної ділянки площею 0,0587 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, визначивши її вартість в сумі 49 584 грн. Однак вказані фактичні обставини справи не відображено в оскаржуваному рішенні.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції здійснив неповний поділ майна подружжя та не з`ясував джерело його придбання (набуття).

Що стосується земельної ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_2 , то її вартість взагалі не врахована судом першої інстанції при поділі майна подружжя. Це свідчить про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та письмових доказів. Оцінка вказаної земельної ділянки судом першої інстанції взагалі не встановлювалася.

Що стосується садового будинку, то суд не врахував факт проведення його реконструкції протягом 2015-2016 років, що унеможливлює здійснення ремонтно-будівельних робіт передбачених рішенням від 18.10.2021року, оскільки змінилася сама конфігурація та технічні характеристики садового будинку. Так, виділений позивачці ОСОБА_1 сарай (літ Б) відсутній на вказаній земельній ділянці з 2016 року. Також не враховано наявність інженерних комунікацій у садовому будинку.

Суд не урахував, що у вересні 2021 року ОСОБА_2 витратив 15 413 грн на будівництво підвідної лінії електропередач до садового будинку, що підтверджується відповідними квитанціями.

Необґрунтованим є поділ судом першої інстанції земельної ділянки площею 70 кв.м. в м. Галичі яка знаходиться у дворі багатоповерхового будинку на дві частини, оскільки враховуючи незначний розмір цієї ділянки її слід було виділити одному із подружжя.

Що стосується автомобіля марки - RENAULT, модель - TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_2 , рік випуску - 2002, білого кольору то його вартість врахована при поділі майна є завищеною з урахуванням його експлуатації та фізичного зносу та складає 1/5 частину вартості всього майна, яке було оцінено та поділено по цінах 2017 року.

Апелянт заперечує проти поділу садового будинку у варіантах, запропонованих експертом ОСОБА_6 , оскільки жоден із запропонованих експертом варіантів не врахував порушення його особистих прав та не відповідав фактичному стану нерухомості яка підлягала поділу. Суд першої інстанції, маючи незаперечні докази зміни конструкції приміщення садового будинку та господарських споруд не здійснив його реальний поділ що унеможливить в подальшому виконання рішення суду.

Разом з тим, суд першої інстанції здійснив поділ реконструйованого садового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без врахування інтересів ОСОБА_3 та його наявних технічних характеристик.

Суд першої інстанції жодним чином не досліджував дану обставину та не надав їй жодної правової оцінки, тим самим позбавивши ОСОБА_3 збудованого ним майна, частини дачного будинку, який поділено між позивачкою та відповідачем.

У наявному в матеріалах справи експертному висновку при розробленні варіантів поділу не враховано факт зміни вартості та технічних характеристик будівлі садового будинку. За таких умов, суд першої інстанції повинен був встановити фактичний стан дачного будинку, тому вважає, що суд мав призначити додаткову експертизу.

Судом першої інстанції при розгляді справи порушено вимоги норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин у справі та прийняття незаконного рішення.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

- садовий будиноку АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0621га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 27.01.2007року на якій, розташований вказаний садовий будинок.

- земельну ділянку площею 0,0627га та земельну ділянку площею 0,0070га, які розташовані на території міста Галича, державний акт на право власності на землю від 30.10.2002року.

- земельну ділянку площею 0,0587га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 08.05.2009року, яка розташована в урочищі Касова гора с. Бовшів Галицький район Івано-Франківська область.

- автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого кольору.

2. Виділити ОСОБА_2 наступне майно:

- садовий будиноку АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 27.01.2007 на якій розташований вказаний садовий будинок.

АДРЕСА_3 . Припинити право спільної сумісної власності на садовий будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0621 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 27.01.2007року на якій розташований вказаний садовий будинок.

АДРЕСА_4 . Виділити ОСОБА_1 наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,0627 га та земельну ділянку площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича, державний акт на право власності на землю від 30.10.2002 року.

- земельну ділянку площею 0,0587 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 08.05.2009року, яка розташована в урочищі Касова гора с. Бовшів Галицький район Івано-Франківська область.

- автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого кольору.

5. Припинити право спільної сумісної власності на наступне майно

- земельну ділянку площею 0,0627га та земельну ділянку площею 0,0070га, які розташовані на території міста Галича, державний акт на право власності на землю від 30.10.2002.

- земельну ділянку площею 0,0587га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, державний акт на право власності на землю від 08.05.2009року, яка розташована в урочищі Касова гора с. Бовшів Галицький район Івано-Франківська область.

- автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуск ' 2002, білого кольору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію та пропорційну суму судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Вважає, що суд першої інстанції обмежив його в доступі до правосуддя та не дав можливості особисто надати пояснення і свої міркування по суті справі, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд першої інстанції порушив вимоги процесуальної норми, а саме ст. 251 ЦПК України, незважаючи на обґрунтоване його клопотання про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням за межами Івано-Франківської області в складі Збройних сил України. Це свідчить про передчасність ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та наданням переваги одній із сторін процесу під час розгляду справи по суті.

Апелянт зазначає, що ним надавалися суду докази зміни фізичного стану дачного будинку, що підлягає поділу та який було реконструйовано ним протягом 2015-2016 року.

Фактичне виконання будівельних робіт та введення будинку в експлуатацію здійснювалося у 2015-2016 роках після того, як між батьками припинилися шлюбні відносини. Після отримання в дар, вказаний будинок ним перебудовано, здійснено реконструкцію санвузла, монтаж системи електропостачання, тощо.

Ним долучено до матеріалів справи копію довідки від 28.12.2018року вих. №149 видану головою правління садівничого товариства Енергетик зі змісту якої вбачається, що ним в період 2016 року проведено реконструкцію садового будинку АДРЕСА_2 .

Факт проведення будівельних робіт на вказаному об`єкті нерухомості підтверджується наявними в матеріалах справи фотознімками садового будинку станом на 16.04.2016 та на даний час, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2016 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року та локальним кошторисом на будівельні роботи.

Він заперечував проти поділу садового будинку у варіантах запропонованих експертом ОСОБА_6 оскільки жоден із запропонованих експертом варіантів не врахував порушення його майнових прав, що має місце прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Судом не було враховано, що на момент набуття ним права власності на садовий будинок його вартість становила 39 444 грн що підтверджується звітом про оцінку майна. Тобто після проведених ним будівельних робіт ринкова вартість садового будинку АДРЕСА_5 збільшилася у 8,5 разів.

Апелянт зазначає, що ним було перебудовано вказаний об`єкт нерухомості. Разом з тим, суд першої інстанції здійснив поділ реконструйованого садового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без врахування його інтересів.

Суд першої інстанції жодним чином не досліджував дану обставину та не надав їй жодної правової оцінки. У наявному в матеріалах справи експертному висновку при розробленні варіантів поділу не враховано факт зміни вартості та технічних характеристик будівлі садового будинку. За таких умов, суд першої інстанції повинен був встановити фактичний стан дачного будинку.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був призначити додаткову експертизу з урахуванням того, що на земельній ділянці площею 0,0621 га розміщено чотири об`єкта нерухомості - садовий будинок, сарай, прибудова та колонка.

Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, опирався лише на ті докази які надані однією із сторін процесу, а саме ОСОБА_1 , надаючи їм наперед встановленої сили.

Отже, суд передчасно погодився із позицією позивача, не з`ясувавши всі фактичні обставини справи та не заслухавши пояснень третьої особи, які мають важливе значення для всебічного та об`єктивного вирішення спору по суті.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 подала відзиви на апеляційні скарги в яких вказує на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано дійсні обставини справи та повно досліджено всі докази.

Апеляційні скарги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не здійснено поділу всього майна подружжя, а тільки його частини, однак він міг скористатися своїм правом та подати зустрічний позов. Вважає, що відповідач подаючи апеляційну скаргу хоче здійснити поділ спільного майна подружжя за своїм варіантом поділу.

ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач спільний садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, подарував їхньому молодшому синові без її згоди.

Рішенням Галицького районного суду від 18 липня 2016 року, залишеним в силі рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року, визнано недійсними договори дарування та встановлено, що спірний садовий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя.

Звернувши увагу на копії договорів дарування, які відповідач надав суду, приховуючи факт визнання таких недійсними, вбачається, що дарувальник - ОСОБА_2 дарує їхньому молодшому синові ОСОБА_3 садовий будинок та земельну ділянку.

Син сторін ОСОБА_5 жодного відношення до спірного садового будинку не мав,оскільки був неповнолітнім на час будівництва будинку. Відповідач надав суду недостовірні довідки про нібито здійснення сином ОСОБА_5 добудов в 2015-2016 роках, що не відповідає дійсності та спростовується висновком №42 складеним 29.12.2017 року судовим експертом Самулевичем В. М., яким за ухвалою суду проведено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи у цивільній справі №341/1987/15-ц. 20 липня 2017 року експертом проведено огляд об`єктів дослідження. Відповідач жодних клопотань, доповнень, зауважень щодо здійснення в 2016 році реконструкції садового будинку не заявляв, оскільки садовий будинок був побудований в 2007 році, що підтверджується технічним паспортом від 30 листопада 2015 року наданим суду відповідачем. Крім технічного паспорта та державного акту на землю, відповідач інших документів ні суду, ні експерту не подавав,

Оскільки рішенням Галицького районного суду від 18 липня 2016 року, яке набрало чинності, беззаперечно встановлено, що спірний садовий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, жодних майнових прав у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , не може виникнути.

Суд першої інстанції не обмежував ОСОБА_3 в доступі до правосуддя. ОСОБА_7 не мав наміру з`являтися в судові засідання, давати пояснення по суті справи. Він мав можливість з`явитися в судові засідання, однак виявив бажання дати пояснення саме в період, коли вирішив підписати контракт на службу.

У судових засіданнях права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 представляв адвокат Жирун Р.

Стиславський С. І. є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно в даному випадку в суду відсутній обов`язок зупиняти розгляд справи.

Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без зміни.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Недоходюк І. В. та представник ОСОБА_3 адвокат Жирун Р. М. апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали з мотивів, наведених у них.

ОСОБА_1 вимоги апеляційних скарг заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представників сторін , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони з 30.09.1988 року перебували у шлюбі від якого народилися сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є повнолітніми.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 68).

За час перебування у шлюбі сторони надбали як подружжя спірне майно, яке є спільним сумісним майном подружжя і предметом поділу між ними у цій справі, зокрема:

- земельну ділянку площею 0,0627 га та земельну ділянку площею 0,0070 га, які розташовані на території міста Галича Івано-Франківської обл. вартістю 35 566 гривень та належать сторонам відповідно до Державного акту на право власності на землю серії РІ № 183907 від 30 жовтня 2002 року (т. 1 а.с. 10, 11, 36 т. 2 а.с 45-91);

- автомобіль марки - RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, білого кольору, зареєстрований в Калуському ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області вартістю 97 604 гривні (т.1 а.с. 37, т. 2 а.с. 98-122);

- садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 75,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами сараєм, прибудовою, колонкою огорожею, загальною вартістю 334 897 гривень, розташованому на земельній ділянці площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 2621280600:02:001:0094 вартістю 49 584 гривні (т. 1 а.с. 11, 80 т. 2 а.с 45-91).

Спірний садовий будинок збудований сторонами спільно за час спільного проживання та ведення спільного господарства. Реєстрація права власності на нього здійснена за відповідачем 02 лютого 2016 року, тобто після розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 80-82).

Між ОСОБА_2 та представником ОСОБА_3 - ОСОБА_8 17.02.2016 укладено Договори дарування спірних садового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,621 га., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дзерою Л.О.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2016 року, залишеним без змін рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року, визнано недійсним договір дарування спірного садового будинку та договір дарування спірної земельної ділянки загальною площею 0,0621 га, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський р-н, с. Бовшів, урочище Касова гора , кадастровий номер 2621280600:02:001:0094, укладені 17 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та представником ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , посвідчені приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дзерою Л.О. (т.1 а.с. 203-207).

Пунктами 23 -24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам надано роз`яснення, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми вказаної статті свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина 4 статті 65 СК).

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частино 1 статті 63, частиною 1 статті 65 СК.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 при поділі спільного майна подружжя, суд першої інстанції врахував норми права, які регулюють спірні правовідносини, вірно застосував принцип рівності часток та визначив розмір грошової компенсації різниці виділеного майна.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не здійснив поділ всього майна подружжя, а тільки його частини, є невірними.

Судом першої інстанції враховано зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини для належного і обгрунтованого здійснення поділу всього майна подружжя, яке належало їм на праві спільної сумісної власності. Обираючи третій варіант висновку експерта щодо реального поділу садового будинку з господарськими будівлями та спорудами у садівницькому товаристві Енергетик у с. Бовшів, суд першої інстанції урахував характеристики цього майна, як садового будинку і прийшов до обґрунтованого висновку, що такий варіант є найоптимальнішим та зручним для сторін при використанні та експлуатації цього майна.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд першої інстанції при поділі майна подружжя врахував, що таке майно є спільною сумісною власність подружжя, а тому підлягає поділу у рівних частках.

Також ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанціїі не був позбавлений права подати зустрічний позов, а також звернутися з окремим позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції здійснив поділ реконструйованого садового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без врахування інтересів ОСОБА_3 не можуть бути підставою для зміни рішення суду.

Судом встановлено, що спірний будинок був збудований сторонами спільно за час спільного проживання та ведення спільного господарства, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності, а його реконструкція ОСОБА_3 не може бути підставою для виділення йому частки в ньому при поділі майна подружжя. ОСОБА_3 було відомо про належність садового будинку на праві спільної сумісної власності його батькам, хоча він користувався садовим будинком, що визнається сторонами.

Доводи третьої особи про те, що ним витрачено кошти на проведення реконструкції будинку у якості покращення майна може бути предметом позовних вимог в іншій справі за його позовом відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, а не підставою для задоволення його апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Судом також встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 18 липня 2016 року, залишеним в силі рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року, встановлено, що спірний садовий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, жодних майнових прав у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме у ОСОБА_3 , не виникло.

Суд першої інстанції досліджував дану обставину та надав їй належну правову оцінку.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що при поділі майна подружжя не врахована вартість земельної ділянки площею 0,0621 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва на якій розташований садовий будинок, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сторонам виділено в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність по 1/2 ідеальної частини вказаної земельної ділянки площею.

Твердження апелянта про неможливість поділу земельної ділянки площею 70 кв.м. в м. Галичі, яку передано у приватну власність згідно рішення виконкому Галицької міської ради від 30.07.2002 № 178 для ведення особистого селянського господарства, не підтверджено будь-якими доказами та відсутні дані про неможливість її поділу між сторонами.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин