Постанова

від 03.02.2022 по справі 508/1050/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4057/22

Номер справи місцевого суду: 508/1050/20

Головуючий у першій інстанції Банташ Д. С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 508/1050/20

Провадження номер: 22-ц/813/4057/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське , Товариство з обмеженою відповідальністю Раліївка ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олексіївське , Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним та скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка на рішення Миколаївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Банташ Д.С. 04 серпня 2021 року, повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) розірвати договір оренди землі б/н укладений 30.12.2010 року між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки, площею - 6,32 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277; 2) скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; 3) визнати недійсним договір суборенди землі б/н, укладений 25.11.2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське і Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка , щодо права суборенди земельної ділянки, площею - 6,32 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277; скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки. Позивач також просить стягнути судові витрати.

ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 665680, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією 18 лютого 2009 року, належить земельна ділянка, площею - 6,32 га., з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277 (номер запису про право власності/довірчої власності 25320445 від 15.03.2018 року).

У 2010 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське було укладено договір оренди землі строком на 10 років, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Миколаївському районі Одеської області 23.01.2012 року за № 512358044000294 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25320634).

Проте, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське не використовує належну йому земельну ділянку. В порушення п. 19 договору оренди землі від 30.12.2010 року, яким забороняється передача земельної ділянки в суборенду, без згоди ОСОБА_1 , 25 листопада 2019 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка договір суборенди вказаної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що будь-яких договірних відносин у ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка немає, згоди на укладення договору суборенди на належну йому земельну ділянку він не надавав. Крім того, договором суборенди суттєво зменшено виплату орендної плати, що також порушує умови договору оренди землі і діюче законодавство (а. с. 4 - 8) .

2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське та Товариство з обмеженою відповідальністю Раліївка правом на подачу відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції не скористались. Відзив на позовну заяву не надійшов.

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено .

Розірвано договір оренди землі б/н, укладений 30.12.2010 року між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське , щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки, площею - 6,32 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277, зареєстрованого відділом Держкомзему у Миколаївському районі Одеської області 23.01.2012 року за № 512358044000294 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25320634) та скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:002:0277.

Визнано недійсним договір суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське і Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка щодо права суборенди земельної ділянки, площею - 6,32 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2020 року, номер запису про інше речове право 36629714) та скасовано державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:002:0277.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олексіївське на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 840 грн. 00 коп..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 840 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що , укладаючи Договір оренди позивач та Сільськогосподарське ТОВ Олексіївське погодили між собою, що передача земельної ділянки в суборенду забороняється без будь-яких застережень, що передбачено пунктом 19 Договору оренди.

Крім того, відповідно до п. 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі - 3% від вартості земельної ділянки, на суму - 2 210 грн., зерновими культурами не нижче 4 класу, послугами автотракторного парку. При цьому, суборендна плата на момент підписання Договору суборенди складає - 800 грн. за 1 га. землі та вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківський рахунок Орендаря.

Передача належної позивачу земельної ділянки в суборенду ТОВ Раліївка відбулась без відповідної згоди, всупереч волі власника земельної ділянки та умов Договору оренди, укладеного між позивачем і СТОВ Олексіївське .

Щодо визнання договору суборенди суд першої інстанції зазначив, що вказаний договір є недійсним на підставі ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такий, що укладений всупереч вимогам ст. 774 ЦК України (а. с. 133 - 137).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі директор ТОВ Раліївка просить рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) ТОВ Раліївка є добросовісним набувачем. Воно не знало та не могло знати про наявність у договорі оренди між позивачем та СТОВ Олексіївське положення про заборону передачі предмета оренди в суборенду. В договорі суборенди було зазначено, що СТОВ Олексіївське має всі права та повноваження на укладення такого договору; 2) хибними є висновки суду першої інстанції про те, що у договорі суборенди суттєво зменшено розмір суборендної плати, що істотно порушує договір оренди. Чиним законодавством не передбачено жодного взаємозв`язку та залежності розміру суборендної плати , отриманої орендарем від суборендаря, та орендної плати, яку орендар має сплатити орендодавцю; 3) суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку з чим , ТОВ Раліївка не змогло надати докази наявності на земельній ділянці посівів, та вказаним порушив права власника на такі посіви (а. с. 143 - 145).

2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді

ОСОБА_1 та СТОВ Олексіївське не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу від них не надійшли.

2. 7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року (а. с. 163 - 163 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.09.2021 року призначено апеляційну скаргу апеляційну скаргу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а с. 164).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, викладення правової позиції учасників справи у заявах по суті справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ Раліївка не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 665680, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією 18 лютого 2009 року, позивачеві належать на праві приватної власності земельна ділянка, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (масив 18 , ділянка № НОМЕР_2 ), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 6,32 га ., з кадастровим номером 5123580400:01:002:0277 (номер запису про право власності/довірчої власності 25320445 від 15.03.2018 року) (а. с. 9 - 11, 19 - 21).

30 грудня 2010 року між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707) (далі за текстом - СТОВ Олексіївське ) укладено договір оренди землі, кадастровий номер: 5123580400:01:002:0277, площею - 6,32 га ., ріллі строком на 10 (десять) років, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Миколаївському районі Одеської області 23.01.2012 року за № 512358044000294 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25320634).

Відповідно до п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 73 686,91 грн ..

Відповідно до п. 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі - 3% від вартості земельної ділянки, на суму - 2 210 грн. , зерновими культурами не нижче 4 класу, послугами автотракторного парку.

Згідно п. 11 Договору оренди, орендна плата вноситься у строк - з 30 серпня по 31 грудня поточного року , за який вноситься орендна плата.

Відповідно до п. 19 Договору оренди, забороняється передача земельної ділянки в суборенду.

Відповідно до п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а. с. 12 - 15).

25 листопада 2019 року між СТОВ Олексіївське та Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка (код ЄДРПОУ 30605742) (далі за текстом - ТОВ Раліївка ) укладено договір суборенди землі, кадастровий номер: 5123580400:01:002:0277, площею - 6,32 га ., ріллі (далі за текстом - Договір суборенди) і проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2020 року, номер запису про інше речове право 36629714. Суборендна плата на момент підписання договору складає - 800 грн. за 1 га . землі та вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківський рахунок Орендодателя (а. с. 16 - 18, 19 - 21) .

3.3. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого рішення суду.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 93, 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначені статтями 610-611 ЦК України.

Зокрема, стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору(статті 611 ЦК України).

В ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 3 ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України деталізує принципи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, не виконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої про те, що передача спірної земельної ділянки у суборенду ТОВ Раліївка без отримання згоди власника земельної ділянки є порушенням умов договору оренди та підставою для його розірвання з огляду на наступне.

Положеннями статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, СТОВ Олексіївське фактично передало орендовану земельну ділянку у користування іншій особі (ТОВ Раліївка ) без згоди орендодавця, що суперечить пункту 19 договору оренди землі від 30.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Олексіївське , положенням статті 8 Закону України Про оренду землі , статті 93 ЗК України, та є підставою для розірвання вказаного договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що спірним договором суборенди земельної ділянок передбачена передача земельної ділянки у суборенду, а тому договір суборенди укладено без порушення умов спірного правочину та статті 8 Закону України Про оренду землі , оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, та умовам оскаржуваного договору, відповідно до п. 19 якого передача земельної ділянки в суборенду забороняється.

Відповідно до пункту 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємного згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність обставин передачі належної позивачу земельної ділянки в суборенду ТОВ Раліївка без відповідної згоди, всупереч волі власника земельної ділянки та умов Договору оренди, укладеного між позивачем і СТОВ Олексіївське .

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні підстави для визнання недійсним Договору суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між СТОВ Олексіївське і ТОВ Раліївка щодо права суборенди земельної ділянки площею 6,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:002:0277, на підставі ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такого, що укладений всупереч вимогам ст. 774 ЦК України.

Щодо посилання апелянта на те, що оскільки судом першої інстанції було відхиллено клопотання про відкладення розгляду справи, апелянт не в змозі був подати докази.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що розгляд вказаної справи в суді першої інстанції було розпочато ще у грудні 2020 року, а рішення було винесено у серпні 2021 року. Тому, у ТОВ Раліївка було достатньо часу для подачі відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своєї позиції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт не позбавлений можливості на звернення до суду за захистом своїх прав, а саме зверненням з позовом про стягнення збитків, якщо таких було завдано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова