Рішення

від 01.02.2022 по справі 694/56/21

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/56/21

провадження № 2/694/36/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.02.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

секретаря судового засідання Матвієнко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . тел. НОМЕР_4 ), представник позивачів Спіжавка Тарас Георгійович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ) до Звенигородської міської ради (код ЄДРПОУ 26490674, пр-т Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20200, тел. НОМЕР_8), Фермерського господарства Мудрого Анатолія Артемовича (код ЄДРПОУ 21358349, вул Комсомольська, с. Вільховець, Звенигородський район, Черкаська область, 20260, тел. НОМЕР_7 ) про визнання договорів недійсними та стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивачі просять визнати незаконними дії Вільховецької сільської ради Черкаської області та Фермерського господарства Мудрого Анатолія Артемовича щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 71212885200:02:007:0052, яка розташована на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; застосувати наслідки недійсності до договорів оренди №1 від 03.01.2019 року та №2 від 03.01.2018 року та до договору, укладеного на 2020 рік (№3), укладених між Вільховецькою сільською радою Черкаської області та Фермерським господарством Мудрого А.А. з 2018 по 2020 рік щодо передачі в оренду земельних ділянок, які розташовані на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області; зобов`язати Звенигородську міську раду Черкаської області повернути Фермерському господарству ОСОБА_4 всі кошти, оплачені по договорах оренди №1 від 03.01.2019 року, №2 від 03.01.2018 року та договору, укладеному на 2020 рік (№3), укладених між Вільховецькою сільською радою Черкаської області з 2018 по 2020 рік щодо передачі в оренду земельних ділянок, які розташовані на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області; стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втрачену вигоду в розмірі 57205 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 71212885200:02:007:0052, що розташована на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що їм на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 71212885200:02:007:0052, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробницта, розташована на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області. В 2020 році позивачі дізнались, що належною їм земельною ділянкою вже понад три роки користується Фермерське господарство ОСОБА_4 . Орендодавцем виступила Вільховецька сільська рада. Позивачі звернулись до відповідачів з вимогою припинити незаконне користування землею та відшкодувати збитки, однак звернення залишились без задоволення. З відповіді сілької ради стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 71212885200:02:007:0052 у сільській раді рахується як незатребуваний пай, про що складені попередні договори оренди землі №2 від 03.01.2018 року та №1 від 03.01.2019 року . При цьому в актах прийому-передачі земельних ділянок НОМЕР_9 і НОМЕР_10 та списках громадян-власників земельних паїв значиться прізвище діда позивачів ОСОБА_5 .

На думку позивачів, незаконні дії відповідачів призвели до порушення їхніх прав та інтересів, як законних власників земельної ділянки. Ще за життя між батьком позивачів ОСОБА_6 та ФГ Мудрого А.А. діяв договір оренди від 25 лютого 2001 року. Після смерті ОСОБА_6 другий відповідач замість того, щоб через півроку продовжити на новий строк (переукласти) договір із спадкоємцями ОСОБА_6 або припинити користування земельною ділянкою, уклав договір оренди з першим відповідачем. Вільховецька сільська рада абсолютно необгрунтовано віднесла земельну ділянку позивачів з визначеним кадастровим номером до невитребуваних паїв і передала її в оренду фермерському господарству, внаслідок чого позивачі втратили можливість отримати прибуток у формі орендної плати на загальну суму 57205 грн.

В судове засідання позивачі та їхній представник не зявилися. Адвокат Спіжавка Т.Г. подав заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.

Представники відповідачів Звенигородської міської ради та ФГ Мудрого А.А. в судове засідання не зявилися. Подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 року справу передано для розгляду судді Сакун Д.І.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.01.2021 року позовну заяву залишено без руху.

16.02.2021 року представником позивачів Спіжавкою Т.Г. подано нову редакцію позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 22.02.2021 року відкрито загальне позовну провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 28.04.2021 року замінено відповідача Вільховецька сільська рада Звенигородського району Черкаької області на Звенигородську міську раду Черкаської області.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 02.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів.

В враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини справи.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2014 року позивач ОСОБА_2 є власником Ѕ частини земельної ділянки площею 4,0335 га, кадастровий номер 7121285200:02:007:0052, що розташована на території Вільховецької сільської ради Звенигородського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 86).

Позивач ОСОБА_1 є власницею Ѕ частини цієї ж земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.03.2015 року (а.с. 85).

Інформація щодо права власності внесена нотаріусами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після видачі свідоцтв про право на спадщину (а.с. 15-16).

З свідоцтв про право на спадщину за законом вбачається, що земельна ділянка площею 4,0335 га, кадастровий номер 7121285200:02:007:0052, належала померлому батьку позивачів ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 257672, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-251 від 16.03.2012 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди за № 712128521003413 18.12.2012 року (а.с. 85,86).

Реєстрація земельної ділянки як об`єкта нерухомого майна була здійснена відділом Держкомзему у Звенигородському районі 18.12.2012 року (реєстраційний номер 465516571212).

З повідомлення Вільховецької сільської ради від 06.11.2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 4,0335 га, кадастровий номер 7121285200:02:007:0052 у сільській раді рахується як незатребуваний пай після смерті ОСОБА_5 . Земельна ділянка разом з іншими незатребуваними паями перебуває в оренді у ФГ Мудрого Анатолія Артемовича, про що складені попередні договора оренди землі від 03.01.2018 року та 03.01.2019 року терміном на один рік. Орендна плата за користування земельними ділянками надходила щомісячно на розрахунковий рахунок Вільховецької сільської ради (а.с.17).

Згідно попереднього договору оренди землі № 2 від 03.01.2018 року між Вільховецькою сільською радою та ФГ Мудрого А.А. в оренду передаються 5 земельних ділянок (паї громадян, що не оформили правовстановлюючі документи в установленому законом порядку) загальною площею 12,76 га) (а.с. 24-29).

Згідно попереднього договору оренди землі №1 від 03.01.2019 року між Вільховецькою сільською радою та ФГ Мудрого А.А. в оренду передаються 4 земельних ділянки (паї громадян, що не оформили правовстановлюючі документи в установленому законом порядку), загальною площею 10,19 га та №2 від 03.01.2018 року (а.с. 18-23).

Згідно попереднього договору оренди землі № 1 від 03.01.2020 року між Вільховецькою сільською радою та ФГ Мудрого А.А. в оренду передаються 2 земельні ділянки (паї громадян, що не оформили правовстановлюючі документи в установленому законом порядку) загальною площею 5,99 га) (а.с. 162-168).

В списках громадян-власників земельних паїв, які померли, земельні ділянки яких орендуються ФГ Мудрого А.А. значиться прізвище діда позивачів - ОСОБА_5 (а.с. 23,29,168).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.12.2020 вбачається, що середня орендна плата за оренду земельних часток (паїв) по Вільховецькій сільській раді Звенигородського району складала: у 2018 році -4284 грн./га, 2019 році - 4347 грн./га, 2020 році - 5552 грн./га) (а.с.57).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно з ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

В постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 року у справі № 6-849 цс 15 зазначено, що з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленного вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання її вимог. Оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна ізсторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Відповідно до роз`яснень, що містять п. п. 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом ст. 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Згідно з ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведенного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 4,0335 га, з кадастровим номером 7121285200:02:007:0052, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак після набуття права власності на земельну ділянку не повідомили про це її користувачів, зокрема ФГ Мудрого А.А., з яким зі слів позивачів уклдав договрі оренди їхній батько ОСОБА_6 . На даний час позивачі мають намір укласти з ФГ Мудрого А.А. договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Такий договір на даний час, як зазначено представником позивачів, перебуває на реєстрації.

Сторонами надані суду спірні договори оренди землі, а саме № 2 від 03.01.2018 року, № 1 від від 03.01.2019 року та № 1 від 03.01.2020 року. Відповідні акти прийому-передачі земельної ділянки також наявні в матеріалах справи. Однак докази державної реєстрації вказаних договорів оренди та відповідно зареєстрованих речових прав на земельну ділянку відсутні.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими (постанова Великої Палати Веховного Суду України від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), зроблено висновок про те, що …права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин … Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору .

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19).

Враховуючи те, що державна реєстрація договорів оренди землі від 03.01.2018 року, 03.01.2019 року та 03.01.2020 року проведена не була, тобто вони є неукладеними, то відповідно права оренди відповідач ФГ Мудрого А.А. не набув. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відтак суд вважає позовні вимоги недоведеними, оскільки позивачем не доведено факту укладення вищевказаних договорів оренди, відповідно і права сторін за договором не виникли.

Що стосується позовної вимоги про повернення Фермерському господарству Мудрого А.А. коштів, оплачених по договорах оренди укладених між Вільховецькою сільською радою Черкаської області та Фермерським господарством Мудрого А.А. суд зазначає наступне.

За змістом статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення позивачів до суду в інтересах ОСОБА_4 з приводу зобов`язання Вільховецької сільської ради (Звенигородської міської ради) щодо повернення коштів, оплачених по договорах оренди є неналежним, оскільки вимога про повернення коштів ОСОБА_4 останнім не заявлялась та він не уповноважував позивачів звертатись до суду в його інтересах. Окрім цього, правочином, який не вчинено права позивачів не було порушено.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ФГ Мудрого А.А. на користь позивачів втраченої вигоди за користування вищевказаною земельною ділянкою у сумі 57 205 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 12, частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, іфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки, найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання находження нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, набувши право власності на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_6 , яка за життя була передана останнім в оренду відповідачу ФГ Мудрого А.А., у позивачів виник обов`язок протягом одного місяця з дня набуття права власності повідомити про це відповідача.

В ході розгляду справи позивачами не доведено, що їхнє право на отримання коштів за користування земельною ділянкою порушувалось ФГ Мудрого А.А. , оскільки вони не виконали свій обов`язок щодо повідомлення у встановлений законом строк відповідача про набуття права власності на орендовану земельну ділянку.

За вказаних обставин, суд вважає, що за відсутності повідомлення позивачів про набуття ними права власності на вищевказану земельну ділянку, відповідач не мав можливості виконати свій обов`язок щодо сплати їм орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою. З урахуванням зазначеного, заявлена позивачами вимога про відшкодування втраченої вигоди задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами

Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 17 Закону України Про оренду землі , ст. 148-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 22, 202, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11-13, 81, 89, 141, 209, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Звенигородської міської ради Черкаської області, Фермерського господарства Мудрого Анатолія Артемовича про визнання договорів недійсними та стягнення збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 01.02.2021.

Суддя Д.І. Сакун