Ухвала

від 08.02.2022 по справі 572/3512/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2022 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020180200000833 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2021 року стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.246 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Судом стягнуто із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3922,80 грн.

Також судом задоволено цивільний позов та стягнуто із ОСОБА_5 на користь Селищенської сільської ради Сарненського району Рівненської області 36232,81 грн. матеріальних збитків.

Вироком скасовано арешт майна, накладений у даному кримінальному провадженні, а також вирішено питання стосовно речових доказів.

Цим вироком, ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 11.11.2020 близько 11 год. 50 хв., переслідуючи корисливий мотив, спрямований на власне збагачення за рахунок чужого майна, з метою вчинення незаконної порубки лісу, на міні-тракторі марки «ДТ34244НХ», номер шасі « НОМЕР_1 » з гужовою повозкою, прибув в лісовий масив у кварталі №24 виділі №3 Чабельського лісництва державного підриємства «Клесівський лісгосп», що в с.Чабель Сарненського району Рівненської області, де за допомогою бензопили, яку спеціально взяв із собою, вирішив вчинити незаконну порубку дерев породи «сосна» шляхом їх перепилювання та відділення від кореня. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , 11.11.2020 близько 12 год 00 хв., усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, спрямованих на завдання шкоди довкіллю, користуючись допомогою ОСОБА_8 , жителя с. Чабель Сарненського району Рівненської області, який внаслідок помилкового судження про належність лісодеревини ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, вимог Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI, без відповідного спеціального дозволу на використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці, тобто за відсутності лісорубного або лісового квитка, не маючи дозволу на порубку дерев, скориставшись відсутністю на місці події представників державної лісової охорони та інших сторонніх осіб, умисно, незаконно, за допомогою бензопили зрізав, тобто відділив від кореня три сироростучих дерева породи «сосна» діаметром в пні 41, 45, 57 см кожен, розкряжував їх на окремі частини (колоди), які за допомогою гужової повозки кустарного виробництва намагався вивезти до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , однак останніх було виявлено працівниками сектору реагування патрульної поліції Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області. У результаті протиправних дій ОСОБА_5 , відповідно до розрахунків за таксами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, державі заподіяно істотну шкоду в розмірі 36232,81 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вказаний вирок змінити в частині задоволення цивільного позову, відмовивши у задоволенні цивільного позову Сарненської місцевої прокуратури у повному обсязі.

На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що місцевий суд задовольнив цивільний позов учасника провадження Сарненської місцевої прокуратури, який не мав повноважень на його подання, покликавшись при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Обвинувачений покликався на те, що у даному вироку не наведено жодних даних про те, чи вживались прокурором заходи із повідомлення Селищенської сільської ради як компетентного органу про можливість відреагувати на порушення його інтересів. Також вважає, що судом не було враховано, що із цивільним позовом в інтересах держави зверталась Сарненська місцева прокуратура, а станом на день ухвалення вироку державне обвинувачення вже підтримувалось Сарненською окружною прокуратурою.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 і його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги та їх прохання залишити цей позов без розгляду у відповідності до вказаної вище правової позиції, міркування прокурора ОСОБА_4 про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 3 цієї статті передбачає, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом з тим, сторона захисту, ставлячи вимогу про відмову у задоволенні цивільного позову Сарненської місцевої прокуратури їх цивільних позовів, не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, з покликанням на підстави, передбачені ч.3 ст.404 КПК, для такого дослідження.

Відповідно до змісту кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їхнього встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального й процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.

Отже, відсутність клопотання про дослідження доказів не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та передумов для здійснення судом свого права дослідити нові докази за наявності умов, передбачених ч.3 ст.404 КПК.

Таким чином, колегія суддів, будучи позбавленою підстав, передбачених законом, для повторного дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, не може надати іншу оцінку доказам, встановленим місцевим судом, без їх безпосереднього дослідження.

Згідно приписів ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч.1 ст.129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому, за визначенням частини 5 ст.128 КПК, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Однак цих вимог закону при вирішенні цивільного позову місцевий суд належним чином не дотримався та не врахував правових позицій, викладених у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_9 звернувся з цивільним позов в інтересах держави в особі Селищенської сільської ради Сарненського району Рівненської області до ОСОБА_5 про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісових культур.

Так, частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, ч.4 цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас, ні з журналів судового засідання, ні зі змісту вироку не вбачається, що місцевий суд, задовольняючи позов Сарненської місцевої прокуратури, перевірив наявність обґрунтованих підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даному кримінальному провадженні, чи були ним підтверджені такі підстави.

Вказані порушення, на переконання колегії суддів, є істотними, а тому вирок стосовно ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову не може вважатись законним й обґрунтованим.

Однак, зважаючи на те, що колегія суддів позбавлена підстав для повторного дослідження доказів, а це зазначено вище, то відсутня можливість для усунення вказаних недоліків на стадії апеляційного розгляду.

Водночас колегія суддів зауважує, що порушення судом першої інстанції вимог ст.370 КПК та загальних засад судочинства не відноситься до переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбаченого ч.1 ст.415 КПК. Однак, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.7 КПК верховенство права, законність, та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов`язкові вимоги у ст.370 КПК. Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що, на підставі ч.1 ст.412 КПК, вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням у цій частині нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2021 року стосовно ОСОБА_5 скасувати в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3