Ухвала

від 05.05.2021 по справі 490/2986/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2986/21

1 - кс/490/1847/2021

У Х В А Л А

05 травня 2021 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

22.04.2021р. старший слідчий СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва суду з клопотанням погодженим із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22021150000000021 від 19.04.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.

Ознайомившись з клопотанням слідчого та доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч. 10ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання вбачається, що майно вилучене під час обшуку 21.04.2021р.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Визнання зазначеного вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні матеріалами клопотання не підтверджено, відповідна постанова слідчого, дізнавача про визнання його речовим доказом суду не надана.

Крім того, матеріали провадження не містять даних про те, що комусь повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22021150000000021.

Відповідно до положень ст. 64 2 КПК України, третьоюособою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, положеннямист. 64 - 2 КПК України,визначено, що з клопотанням про арешт майна, яке належить третій особі, має право звернутися виключно прокурор.

Разом з тим, клопотання про арешт вилученого майна подано старшим слідчим СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_3 .

Таким чином клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України та підлягає поверненню для усунення недоліків.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 64, 172, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна повернути особі, яка його подала для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині протягом строку, встановленого ч. 3 ст. 172 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1