Постанова

від 01.02.2022 по справі 910/10713/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р. Справа№ 910/10713/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Грищенко К.В. (витяг, посвідчення від 22.09.2021 №1268)

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021

у справі №910/10713/21 (суддя Щербакова С.О.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці

про стягнення 104 018,48 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 року Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці в якому просив стягнути з відповідача штраф в сумі 117 535,00 грн., накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 05.10.2017 № 567-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 20-26.13/8-15, та пеню в сумі 117 535,00 грн., нараховану відповідно до приписів ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , за несвоєчасну сплату вказаного штрафу.

Стягувані суми позивач просив зарахувати в дохід загального фонду Державного бюджету України за вказаними у позовній заяві реквізитами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, з огляду на сплату відповідачем суми спірного штрафу до дати звернення позивача до суду з цим позовом, останній звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (надійшла до суду першої інстанції 06.08.2021), в якій просив стягнути з відповідача пеню в сумі 104 018,48 грн. Вказана заява прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Зі змісту поданої позивачем заяви слідує, що він нараховує пеню за період з 08.09.2018 по 05.11.2018 визначаючи саме такий період нарахування виходячи з того, що:

- строк оплати штрафу накладеного спірним рішенням закінчився 25.12.2017, а штраф відповідачем позивачу сплачено 30.01.2019;

- при цьому, вказане рішення позивача було оскаржено відповідачем до суду (справа № 910/22856/17 рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, у якій у задоволенні позову відмовлено), а за змістом ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду;

- за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 08.09.2018 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/22856/17) по 05.11.2018 (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/22856/17).

Відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що позивачем пеню нараховано за період у якій відповідач оскаржував до суду рішення Антимонопольного комітету України від 05.10.2017 № 567-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 20-26.13/8-15, що суперечить положенням ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2021, повний текст якого складено 05.10.2021, у справі № 910/10713/21 позовні вимоги задоволено, до стягнення з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у Солом`янському районі міста Києва, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету : 21081100 присуджено пеню у сумі 104 018,48 грн., до стягнення з відповідача на корить позивача присуджено судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено прострочення відповідачем сплати штрафу в сумі 117 535,00 грн., накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 05.10.2017 № 567-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 20-26.13/8-15, у заявлений до стягнення період, з огляду на що відповідач, в силу положень ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , має сплатити пеню за період прострочення.

Щодо заперечень відповідача проти позову, судом першої інстанції зазначено про те, що у п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства роз`яснено, що абзацами 3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна установа Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначивши про те, що:

- наведена судом першої інстанції правова позиція щодо тлумачення абзаців 3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції (п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства ) є застарілою та порушує основоположні права, серед яких право на судовий захист та доступ до правосуддя, а вищевказане тлумачення норми ставить під сумнів право на ефективний судовий захист, оскільки право на перегляд судового рішення реалізується через умову, або оскаржити рішення суду першої інстанції, або не наражати себе на нарахування пені. При цьому зволікання судів з відкриттям апеляційного провадження через завантаженість зумовлює нарахування максимального розміру пені, без винної поведінки особи права якої порушуються;

- навіть враховуючи, що повний текст рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі № 910/22856/17 складено 18.09.2018, а строк подачі апеляційної скарги на рішення суду становить до двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто до 08.10.2018 року, є всі підстави вважати, що строк апеляційного оскарження не має охоплюватись періодом прострочення сплати штрафу, а відтак, період нарахування пені має становити з 09.10.2018 (наступний день після закінчення строку оскарження рішення суду першої інстанції) по 05.11.2018 (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/22856/17), що становить 28 днів, а сума пені, відповідно, складає 49 364,70 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

26.11.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21, справу призначено до розгляду на 01.02.2022 об 11 год. 00 хв.

17.12.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що періоди нарахування пені ним визначено у повній відповідності з нормами чинного законодавства про захист економічної конкуренції, а відтак, оскаржуване рішення є обґрунтованим та винесеним судом першої інстанції без порушення норм матеріального та процесуального права, з посиланням на норми чинного законодавства, за результатом всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підстави для його скасування відсутні, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні, 01.02.2022 представник позивача заперечив проти вимог апеляційних скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 125), але направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з наявністю у представника ознак Covid-19 та підтвердженням такого діагнозу у членів його сім`ї.

Колегія суддів заслухавши думку представника позивача стосовно клопотання, порадившись на місці ухвалила, клопотання залишити без задоволення, оскільки явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні Таким чином, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 05.10.2017 № 567-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (а.с. 6-16) у справі № 20-26.13/8-15 (далі Рішення) (а.с.6) визнано що приватне підприємство Кривбасакадемінвест та відповідач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (Розробка автоматизованої системи розрахунку концентрації газів в шахтних відпрацюваннях в залежності від вентиляційних режимів роботи обладнання для подальшого прогнозування можливості виникнення професійних захворювань і проведення профілактичних заходів для їх зменшення) [оголошення про проведення процедури закупівлі № 118960, опубліковане в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель від 06.05.2013 № 36 (779)], проведених Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за яке не відповідача накладено штраф у розмірі 117 535, 00 грн.

Частина 1 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлює, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи слідує, що Рішення направлено позивачем відповідачу з супровідним листом № 143-26.13/05-11250 від 19.10.2017 та отримано останнім 23.10.2017, що підтверджується відміткою останнього про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0303507897625. (а.с.18,19)

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

З огляду на обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи дату отримання відповідачем Рішення, а також те, що 23.12.2017 та 24.12.2017 є вихідними днями, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 25.12.2017 (23.10.2017 (дата отримання Рішення) + 2 місяці).

З матеріалів справи слідує, що Рішення було оскаржено відповідачем до господарського суду міста Києва.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22856/17 (а.с.20) за позовом Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі № 910/22856/17 (а.с.21-25) у задоволенні позову Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі № 910/22856/17. (а.с.26)

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/22856/17 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/22856/17 залишено без змін. (а.с.27-30)

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечує, що 30.01.2019 відповідач сплатив суму штрафу у розмірі 117 535,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 30.01.2019. (а.с.50)

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 104 018,48 грн. нараховану за період з 08.09.2018 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/22856/17) по 05.11.2018 (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/22856/17).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України встановлює, що АМК України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України Про захист економічної конкуренції державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції ).

Отже, у з огляду на прийняття позивачем Рішення, у відповідача виник обов`язок сплатити накладений на нього вказаним рішенням штраф в сумі 117 535,00 грн. у визначений ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції строк, тобто двомісячний строк з дня одержання Рішення (25.12.2017), проте, як встановлено вище, вказаний обов`язок відповідачем виконаний 30.01.2019.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За змістом положень 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Водночас, ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлює і те, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено вище відповідачем Рішення було оскаржено до господарського суду міста Києва (справа № 910/22856/17).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач нараховує пеню за період з 08.09.2018 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/22856/17) по 05.11.2018 (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/22856/17).

В свою чергу відповідач проти нарахування пені за вказані періоди заперечує посилаючись на те, що за змістом положень ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та враховуючи те, що дане питання (щодо зупинення нарахування пені - примітка суду) прямо не передбачене окремими законодавчими актами, то, керуючись розділом IV ГПК України Перегляд судових рішень , з якого слідує, що перегляд судових рішень розпочинається не з ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження, а з судів 1 інстанції, апеляційної інстанції, строків на оскарження рішень у суді апеляційної інстанції, вимог до апеляційної скарги та її подання і т. д., нарахування пені було зупинено з 04.12.2017 (день звернення відповідача до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним Рішення) до 30.01.2019 (день наступний після винесення судом апеляційної інстанції рішення по справі). При цьому, так як відповідний штраф відповідачем сплачено 30.01.2019, підстави для нарахування пені відсутні.

Суд першої інстанції з вказаною позицією відповідача не погодився, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

У застосуванні приписів ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Аналіз зазначених норм спеціального закону щодо відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, свідчить, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом, протягом якого судом фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи. Наприклад, у суді першої інстанції - з дня порушення провадження у справі до дня прийняття в ній рішення; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - з дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня ухвалення відповідного судового рішення). В цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались.

Вказана правова позиція є сталою та викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.

Отже, беручи до уваги те, що згаданими положеннями ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; з`ясувавши те, що Рішення у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов`язковим до виконання, врахувавши перебіг судового розгляду позовних вимог Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці у справі № 910/22856/17, факт виконання відповідачем Рішення щодо сплати штрафу 30.01.2019, здійснивши перевірку правильності нарахування пені (тривалість, розмір), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та стягнення з відповідача пені в сумі 104 018,48 грн. за період з 08.09.2018 року по 05.11.2018 року.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10713/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.02.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Барсук