Ухвала

від 11.05.2022 по справі 910/10713/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.05.2022Справа № 910/10713/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши заяву Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання рішення суду у господарській справі

за позовом Антимонопольного комітету України

до Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці"

про стягнення 104 018,48 грн.

Представники:

від позивача: Прохоров Є.І.;

від відповідача: Гора Р.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 117 535, 00 грн. та пені у сумі 117 535, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив у добровільному порядку та у встановлені законом строки оплату штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України № 567-р від 05.10.2017 у справі № 20-26.13/8-15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 позовні вимоги Антимонопольного комітету України - задоволено. Стягнуто з Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у Солом`янському районі міста Києва, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100 пеню у сумі 104 018 (сто чотири тисячі вісімнадцять) грн. 48 коп. Стягнуто з Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/10713/21 залишено без змін.

22.02.2022 до суду надійшла заява Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання судового рішення (надіслана на електронну пошту суду), в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/10713/21 до 01.06.2022 року.

23.02.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 видано накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 заяву Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21 призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2022.

11.05.2022 до суду надійшла заява Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про приєднання доказів (подана через «Електронний суд»), в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/10713/21 до 30.09.2022 року.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про відстрочення виконання рішення.

Представник позивача заперечив проти задоволення цієї заяви.

Отже, дослідивши матеріали заяви Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання рішення суду та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на скрутну фінансову ситуацію, а також зазначає, що перед ДУ "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" існує дебіторська заборгованість.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що Державною установою "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі.

При цьому, твердження заявника про наявність дебіторської заборгованості перед ДУ "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що долучені відповідачем до заяви виписка по рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 06.04.2022 по 05.05.2022, не є належним та достатнім доказом на підтвердження відсутності грошових коштів для виконання рішення суду, враховуючи, що юридична особа не обмежена правом мати декілька рахунків відкритих у різних банківських установах.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження часткового погашення заборгованості перед позивачем, враховуючи що рішення суду набрало законної сили 01.02.2022, як підставу для відстрочення виконання рішення суду до 30.09.2022.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що заява Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/10713/21 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/10713/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 12.05.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О.Щербаков