Постанова

від 15.02.2022 по справі 570/2296/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року

м. Рівне

Справа № 570/2296/21

Провадження № 22-ц/4815/389/22

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Остапчук Л.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено:

25 листопада 2021 року в м. Рівне

(дати складення повного тексту не зазначено)

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою.

Позивач просила:

1.) скасувати рішення Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області №565 від 10 липня 2013 року про зміну цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_2

2.) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Матвійчуком О.С. за реєстровим номером 1457.

3.) скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 56:246:833:00:07:033:0101 серії ЯД №988803 розміром 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд від 30.09.2008р. для ОСОБА_5

4.) усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві користування та розпорядження земельними ділянками за кадастровими номерами 562468300:07:033:0002 та 5624683300:07:033:0102, які розташовані у АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області привести у відповідність дані Публічної кадастрової карти до фактичного розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та документації із землеустрою (кадастрового плану) згідно вимог ст. 11 Закону України "Про землеустрій".

Згодом, у жовтні 2021 року, представник ОСОБА_3 - адвокат Кисельова М.І. подала до суду першої інстанції клопотання, де просила провадження в цивільній справі зупинити до набрання законної сили рішенням Рівненського районного суду Рівненської області в справі № 570/4853/20 за позовом Служби автомобільних доріг у Рівненській області до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення сільської ради, Державного акта про право власності на земельну ділянку.

На обґрунтування необхідності зупинення провадження зазначалось, що у цивільній справі № 570/4853/20 районним судом було постановлено ухвалу про призначення судової експертизи з питань землеустрою, висновки якої, а також остаточне судове рішення в справі матимуть виключне доказове значення в цій справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року заяву представника відповідача - адвоката Кисельової М.І. задоволено.

Провадження в справі зупинено до вирішення Рівненським районним судом Рівненської області цивільної справи № 570/4853/20 за позовом Служби автомобільних доріг у Рівненській області до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська районна державна адміністрація; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення сільської ради, Державного акта про право власності на земельну ділянку.

На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на незаконність та необґрунтованість судового рішення, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи її, зазначала, що подані сторонами в цій справі докази, зокрема висновок експерта за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи, дозволяють встановити та оцінити усі необхідні обставини (факти), що дає можливість розглянути справу. Вважала, що розгляд справи № 570/4853/20 не перешкоджає розгляду цієї справи, адже позовна заява Служби автомобільних доріг у Рівненській області мотивована незаконністю отримання земельної ділянки у власність, тоді як її позовні вимоги про право власності на земельну ділянку мотивовані саме неправильним координуванням поворотних точок і законність набуття права власності не оскаржується.

З наведених підстав просила скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року.

У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Дяденчук А.І. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Представник ОСОБА_2 стверджував, що у випадку задоволення позову Служби автомобільних доріг у Рівненській області у справі №570/4853/20 буде визнано недійсними рішення Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 26 березня 2004 року №315, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №042647 від 29 серпня 2006 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №988802 від 02 вересня 2008 року. Тобто буде скасовано право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, а відтак, відпадуть правові підстави позову у цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заявника та подані заперечення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд попередньої інстанції керувався тим, що зупинення провадження у справі за наведених представником відповідача обставин є обов`язком суду, а зважаючи на те, що позовними вимогами у обох справах є вимога про скасування Державного акту серії ЯД № 988803 від 30.09.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, котра належить на праві власності ОСОБА_3 , суд зробив висновок про необхідність зупинення провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 570/4853/20.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.33 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, вбачається, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України (аналогічна норма міститься в ст. 251 ЦПК України в редакції 2017 року), за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Верховний Суд України у справі № 6-1957цс16 (постанова від 01 лютого 2017 року) вказував, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 914/2312/20.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки на даний час відсутнє судове рішення, яким спростовується право власності позивача на земельні ділянки, тому порушення її суб`єктивних прав та інтересів щодо цього нерухомого майна підлягає відповідному судовому захисту в розумні строки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим втрата позивачем відповідних правових підстав володіння земельними ділянками може спонукати до перегляду судових рішень в цій справі за нововиявленими обставинами, однак наявність спору щодо цих прав не є безумовною підставою для зупинення провадження.

На переконання колегії суддів, одне лише припущення, що право власності позивача на належні їй земельні ділянки може бути скасовано не може виправдовувати вжитий судом попередньої інстанції захід і це суперечить засадам практичності та ефективності судового розгляду.

Очевидно, якщо право власності позивача на нерухоме майно не оспорюватиметься, то це призведе до порушення розумних строків розгляду цієї справи. Хоча межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції").

Між тим, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі, на зазначені обставини також уваги не звернув.

Поготів, процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для зупинення провадження в справі, як виконання експертизи в іншій.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, є обґрунтованими, адже зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, може призвести до зволікань під час розгляду справи й перешкоджатиме подальшому процесуальному перебігу.

Мотивом для скасування ухвали суду першої інстанції як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду попередньої інстанції в порядку ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків