Постанова

від 09.02.2022 по справі 917/1395/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 917/1395/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року (головуючий - Фоміна В.О., судді: Мартюхіна Н.О., Шевель О.В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2021 року (суддя Погрібна С.В.) у справі

за позовом першого заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації

до: (1) Оржицької районної державної адміністрації, (2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", (3) Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, додаткових угод та повернення земельних ділянок.

(у судовому засіданні взяв участь прокурор ОГП - Семенчук М.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

1. 01.11.2010 Оржицькою районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження за № 444, яким було погоджено "Технічну документацію із землеустрою та поновлення договору оренди земельних ділянок із СТОВ "Агрофірма "Дружба" на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" щодо земельних ділянок загальною площею 670,23 га, в тому числі: ріллі - 344,50 га, пасовищ - 18,93 га, сіножатей - 289,54 га (в контурах № 126, № 268, № 127, № 128, № 125), багаторічних насаджень (садів) - 17,26 га.

2. На підставі вказаного розпорядження між Оржицькою районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (далі СТОВ "Агрофірма "Дружба") були укладені договори оренди земельних ділянок, зокрема:

- Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 за умовами якого СТОВ "Агрофірма "Дружба" надано в оренду земельну ділянку площею 60,3974 га сіножатей, які розташовані в контурах № 127, № 128 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та користувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року;

- Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 за умовами якого СТОВ "Агрофірма "Дружба" надано в оренду земельну ділянку площею 37,3158 га сіножатей, які розташовані в контурах № 126, № 268 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та користувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року;

- Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 за умовами якого СТОВ "Агрофірма "Дружба" надано в оренду земельну ділянку площею 4,8272 га сіножатей, які розташовані в контурах № 125 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та користувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року.

2.1. Вказані договори оренди зареєстровані в Оржицькому відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

3. В подальшому, по закінченню терміну вищевказаних договорів, між СТОВ "Агрофірма "Дружба" та Оржицькою районною державною адміністрацією були укладені додаткові угоди до них, а саме:

- Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки площею 60,3974 га від 05.10.2012, якою доповнено Договір пунктом 1а, виклавши його в наступній редакції "1а. Кадастровий номер земельної ділянки: 5323682200:00:002:0002" та продовжено термін дії договору до 31.12.2017;

- Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки площею 37,3158 га від 05.10.2012, якою доповнено Договір пунктом 1а, виклавши його в наступній редакції "1а. Кадастровий номер земельної ділянки: 5323682200:00:002:0006" та продовжено термін дії договору до 31.12.2017;

- Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки площею 4,8272 га від 05.10.2012, якою доповнено Договір пунктом 1а, виклавши його в наступній редакції "1а. Кадастровий номер земельної ділянки: 5323682200:00:002:0003" та продовжено термін дії договору до 31.12.2017.

3.1. Вказані додаткові угоди 18.12.2012 зареєстровані у Відділі Держкомзему у Оржицькому районі.

4. В подальшому наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як новим розпорядником земель) від 15.08.2018 № 5674-сг, № 5669-сг, № 5669-сг було поновлено договори оренди зазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 28.10.2010 терміном на 7 років.

5. На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та СТОВ "Агрофірма "Дружба" були укладені наступні Додаткові угоди:

- Додаткова угода про поновлення Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 та внесення змін до нього від 15.08.2018, за умовами якої орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області) згідно наказу від 15.08.2018 № 5669-СГ надає, а орендар (СТОВ "Агрофірма "Дружба") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером - 5323682200:00:002:0006, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 7 років (пункти 1, 8 Додаткової угоди);

- Додаткова угода про поновлення Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 та внесення змін до нього від 15.08.2018, за умовами якої орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області) згідно наказу від 15.08.2018 № 5674-СГ надає, а орендар (СТОВ "Агрофірма "Дружба") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером - 5323682200:00:002:0002, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 7 років (пункти 1, 8 Додаткової угоди);

- Додаткова угода про поновлення Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010 та внесення змін до нього від 15.08.2018, за умовами якої орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області) згідно наказу від 15.08.2018 № 5671-СГ надає, а орендар (СТОВ "Агрофірма "Дружба") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером - 5323682200:00:002:0003, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 7 років (пункти 1, 8 Додаткової угоди).

6. Згідно витягів з Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами: 5323682200:00:002:0002, 5323682200:00:002:0006, 5323682200:00:002:0003 належать до державної форми власності з цільовим призначенням - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

7. У серпні 2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (далі "Позивач", Полтавська ОДА) до Оржицької районної державної адміністрації (далі Оржицька РДА, "Відповідач-1"), СТОВ "Агрофірма "Дружба" (далі також "Відповідач-2") та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, "Відповідач-3"), в якій Прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Оржицької РДА від 01.11.2010 № 444 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та поновлення договору оренди земельних ділянок із СТОВ "Агрофірма "Дружба" на території Круподеринської сільської ради" в частині поновлення договору оренди із СТОВ "Агрофірма "Дружба" щодо земельних ділянок сіножатей в контурах № 126, № 268, № 127, № 128, № 125;

- визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладений між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 60,3974 га сіножатей, яка розташована в контурах № 127, № 128 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.08.2018 № 5674-сг про поновлення договору оренди земельної ділянки;

- визнати недійсною та припинити на майбутнє додаткову угоду від 15.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладеного між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 60,3974 га сіножатей, кадастровий номер 5323682200:00:002:0002, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

- визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладений між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 37,3158 га сіножатей, яка розташована в контурах № 126, № 268 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.08.2018 № 5669-сг про поновлення договору оренди земельної ділянки;

- визнати недійсною та припинити на майбутнє додаткову угоду від 15.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладеного між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 37,3158 га сіножатей, кадастровий номер 5323682200:00:002:0006, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

- визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладений між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 4,8272 га сіножатей, яка розташована в контурах № 125 згідно "Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1992 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.08.2018 № 5671-сг про поновлення договору оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним та припинити на майбутнє додаткову угоду від 15.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.12.2010, укладеного між Оржицькою РДА та СТОВ "Агрофірма "Дружба", якому передано в оренду земельну ділянку площею 4,8272 га сіножатей, кадастровий номер 5323682200:00:002:0003, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

- зобов`язати СТОВ "Агрофірма "Дружба" повернути ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, земельну ділянку площею 60,3974 га кадастровий номер 5323682200:00:002:0002, земельну ділянку площею 37,3158 га кадастровий номер 5323682200:00:002:0006, земельну ділянку площею 4,8272 га кадастровий номер 5323682200:00:002:0003, які розташовані на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області згідно акту приймання-передачі.

7.1. Заявляючи наведені вимоги Прокурор стверджував, що розпорядження від 01.11.2010 № 444 прийнято Оржицькою РДА в порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 58 - 59 Земельного кодексу України, статей 4, 51 Водного кодексу України, оскільки при його прийнятті не було враховано того, що спірні земельні ділянки передано в оренду за рахунок земель водного фонду, а саме річки Чумгак та її прибережної захисної смуги. Прокурор вказував, що як наслідок і укладення спірних договорів оренди від 28.12.2010 відбулось без врахування визначних законом умов передачі в оренду земель водного фонду і така передача істотно зачіпає інтереси держави, позаяк суперечить вимогам законодавства та призводить до неправомірного використання річки юридичною особою.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення місцевого господарського суду узагальнено мотивовано таким:

- фактично єдиним доказом наданим Прокурором в обґрунтування своїх вимог є лист - Інформація № 01-19/384 від 20.02.2019 Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з картографічною схемою та схемою перерозподілу, в якому зазначено, що спірні земельні ділянки накладаються на частину водного об`єкту, а саме річку Чумгак;

- в матеріалах справи наявний також лист Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 1493/01-02 від 21.11.2018 в якому вказано, що річка Чумгак розташована поряд із спірними земельними ділянками; в цьому ж листі зазначено, що річка Чумгак є магістральним каналом "Осушувально-зволожувальної системи річки Чумгак", а спірні земельні ділянки розташовані на осушених землях осушувально-зволожувальної системи із гончарним дренажем;

- разом з тим, згідно витягів з Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки належать до державної форми власності з цільовим призначенням - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- відповідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип змагальності сторін, сутність якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- згідно ж вимог статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- здійснивши оцінку наявних у справі доказів, господарський суд першої інстанції вважає, що лист Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 01-19/384 від 20.02.2019 сам по собі не підтверджує того, що спірні земельні ділянки частково сформовані за рахунок водного фонду;

- інших належних та допустимих доказів для підтвердження власної позиції Прокурором не надано, а тому за недоведеністю заявлених вимог у позові належить відмовити.

11. Здійснивши апеляційний перегляд справи, господарський суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду і додатково також зазначив, що

- відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 25.04.2018 у справі № 904/5974/16, від 24.04.2019 у справі № 915/370/16 та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги;

- разом з тим, в матеріалах цієї справи відсутня передбачена вищевказаними законодавчими приписами землевпорядна документація зі встановлення прибережних захисних смуг водних об`єктів поблизу наданих Відповідачу-2 в оренду земельних ділянок; відповідно ж до наявних у матеріалах справи Витягів з Державного земельного кадастру, відомості про обмеження у використанні спірних земельних ділянок також не зареєстровані; будь-які інші докази щодо обмеження у використанні спірних земельних ділянок відсутні;

- надаючи оцінку поданим Прокурором листам суд відмічає, що вони не можуть бути належними доказами того, що спірні земельні ділянки частково сформовані за рахунок водного фонду, оскільки вказані документи не містять інформації, в якій саме частині відбувається співпадіння спірної земельної ділянки з прибережною смугою водного об`єкту; інших документів про віднесення зазначених земельних ділянок до категорії земель водного фонду, паспорту водного об`єкту Прокурором надано не було;

- суд апеляційної інстанції дослідив долучені Прокурором до листа від 20.02.2019 № 01-19/384 схеми накладення земельних ділянок і встановив, що вони не містять інформації про те, яка сама віддаленість земельних ділянок від урізу річки; також, дані картографічні схеми не містять інформації щодо їх виконавця та часу виготовлення; вказане свідчить про неналежність та недостатність такого доказу як лист від 20.02.2019 № 01-19/384 Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" для підтвердження розташування спірних земельних ділянок у прибережній захисній зоні річки.

Касаційна скарга

12. Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій ряд норм матеріального права було застосовано без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, а саме:

- застосовано статті 19, 20, 21, 58, 60, 61 Земельного кодексу України, статті 1, 3, 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування, який було викладено у постановах від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17 та від 11.08.2021 у справі № 922/443/20;

- застосовано статті 19, 20, 21, 58, 59 Земельного кодексу України, статтю 4 Водного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування, який було викладено у постанові від 20.05.2020 у справі № 359/278/18-ц;

- застосовано статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування, який було викладено у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17;

- застосовано частину 1 статті 117 Земельного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду України щодо її правильного застосування, який було викладено у постановах від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 05.0.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15;

- застосовано статті 13, 78, 86 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування, який було викладено у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

13.1. Обґрунтовуючи наведене скаржник стверджує, що з наявного у матеріалах справи листа Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 1493/01-02 від 21.11.2018 вбачається, що на території Круподеринської сільської ради Оржицького району протікає річка Чумгак, а тому (за змістом статей 19, 20, 21, 59 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України) земля під нею та її прибережною захисною смугою є землею водного фонду. Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої смуги, адже її розміри встановлено законом. Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про те, що відсутність документації із встановлення прибережної захисної смуги є підставою вважати, що спірні земельні ділянки повністю належать до земель сільськогосподарського призначення (з огляду на визначення такого призначення у технічній документації із землеустрою цих ділянок) є неправомірним. Так само безпідставним у цій частині є і використання судом витягів з Державного земельного кадастру, адже в таких витягах зафіксовано лише відомості щодо земельної ділянки відповідно до технічної документації на неї, але такі відомості самі по собі не утворюють правових підстав для віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

13.2. Підсумовуючи скаржник зазначає, що фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що спірні земельні ділянки передано в оренду саме за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водного об`єкта, але суди (в порушення принципу "вірогідності") докази Прокурора, зокрема, лист № 01-19/384 від 20.02.2019 Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у цій частині неправомірно відхилили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

16. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16.1. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

17. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

17.1. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

17.2. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

16. Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду на неврахування висновків з яких посилається заступник керівника Харківської обласної прокуратури констатує таке.

17. У справах № 910/9028/19, № 915/182/17 та № 922/443/20 розглядалися спори, пов`язані з наданням земельних ділянок комунальної власності в користування приватним особам без проведення конкурсних процедур. Саме не проведення таких процедур і становило підстави заявлених у вказаних справах позовів. Водночас, у жодній із них судами не розглядалося питань виділення земельних ділянок за рахунок земель водного фонду, накладення цих ділянок чи доказування таких обставин. Норми права, на які посилається скаржник, Верховним Судом у справах № 910/9028/19, № 915/182/17 та № 922/443/20 не застосовувались, висновки щодо їх застосовування не надавались.

17.1. Таким чином, з огляду на неподібність правовідносин у зазначених справах та справі, що розглядається, посилання заступника керівника Харківської обласної прокуратури в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанови Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17 та від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, колегією суддів Касаційного господарського суду визнаються безпідставними та відхиляються.

1 8. У справах № 3-604гс16, № 6-2161цс16, № 916/2129/15, № 916/2131/15 та № 916/2130/15 судами розглядалися спори, пов`язані із витребуванням об`єктів нерухомого майна із незаконного володіння відповідачів на підставі приписів статті 388 Цивільного кодексу України. В частині справ перед судами стояло також питання щодо застосовування до таких вимог положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність. Однак, як і у випадку з вже проаналізованими, в межах цих справ судами не розглядалося питань пов`язаних із виділенням земельних ділянок за рахунок земель водного фонду, більше того, у жодній із них стаття 117 Земельного кодексу України судами взагалі не застосовувалась.

18.1. За викладеного, посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанови Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 05.0.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, колегією суддів Касаційного господарського суду також не приймаються.

19. У справі № 129/1033/13-ц судами розглядався спір про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства. У справі № 917/1307/18 спірні правовідносини виникли через різне тлумачення сторонами дати укладення договору поставки. У справі № 902/761/18 розглядалися вимоги про стягнення збитків, що завдані внаслідок незаконного обробітку землі. У справі 917/2101/17 суди розглядали спір про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності в іпотечних правовідносинах. У справі № 915/646/18 спірні правовідносини виникли навколо питань, пов`язаних із визнанням права власності на літак та обладнанням до нього. У справі ж № 910/18036/17 позов було заявлено про зобов`язання банку звільнити з під арешту та закрити рахунок, а також визнання припиненим договору.

19.1. У жодній із наведених справ судами не розглядалося спорів щодо правовідносин, які стосуються виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення чи тим більше накладення таких ділянок на землі водного фонду. За таких обставин, посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18 та від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, колегією суддів Касаційного господарського суду визнаються необґрунтованими і відхиляються.

20. Колегія суддів окремо вважає доцільним відмітити, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права чи процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а тому відповідно і не дає касаційному суду підстав для розгляду скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури у цій частині по суті.

21. Так само, не можуть бути прийняті належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження й згадані у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду із постанов від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 01.11.2018 у справі № 915/812/17, від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-184цс15, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо неврахування судами у справі № 917/1395/19 висновків, викладених саме у цих постановах. При цьому положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.

22. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що з усіх справ, посилання на які містяться у касаційній скарзі і які можуть бути прийняті належними обґрунтуваннями підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можна вважати лише справи № 469/1044/17 (ініційований прокурором спір з підстав незаконного передання органом місцевого самоврядування земельної ділянки водного фонду у приватну власність із земель сільськогосподарського призначення, з подальшою зміною цільового призначення на землі житлової та громадської забудови) та № 359/278/18-ц (ініційований прокурором спір з підстав прийняття органом місцевого самоврядування розпорядження, яким у власність фізичним особам передано земельні ділянки за рахунок земель водного фонду), оскільки спірні правовідносини, що склалися між сторонами у них дійсно є подібними тим, що виникли у справі № 917/1395/19.

23. В той же час, зі змісту постанови Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вбачається, що висновок суду касаційної інстанції у ній в частині комплексного застосування статей 18, 19, пункту "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України стосувався права та можливості держави втручатися у право мирного володіння приватних осіб щодо земельних ділянок, які були отримані останніми за рахунок земель водного фонду, а саме прибережних захисних смуг водних об`єктів.

23.1. У згаданій постанові Верховний Суд вказав, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом.

23.2. Разом з тим, спору саме у вказаному контексті між сторонами справи № 917/1395/19 немає і заступник керівника Харківської обласної прокуратури у своїй касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовує в чому ж полягає невідповідність здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування вказаному висновку Верховного Суду. Колегія суддів такої невідповідності також не вбачає.

23.3. За викладеного, доводи скаржника про неправильне застосування судами приписів статей 18, 19, пункту "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України Касаційний господарський суд відхиляє, а посилання на висновок Верховного Суду із постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вважає формальним.

24. В свою чергу, із постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 359/278/18-ц вбачається, що у ній дійсно міститься висновок щодо правильного застосування статей 19 - 21, 58 - 62, 84 Земельного кодексу України, статей 4, 84, 88 - 90 Водного кодексу України у подібних даній справі правовідносинах і який полягає у тому, що відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

24.1. Водночас, з оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 917/1395/19 вбачається, що при її прийнятті судом апеляційної інстанції подібний висновок суду касаційної інстанції було враховано і жодної невідповідності такому висновку із здійсненого судом правозастосування не слідує.

24.2. Колегія суддів Касаційного господарського суду відмічає, що заявник касаційної скарги у цій частині не враховує, що відмова у позові у даній справі була мотивована не відсутністю прибережної захисної смуги як такої, а тим, що обставин виділення спірних земельних ділянок за рахунок цієї смуги Прокурором доведено не було.

25. В обставинах цього спору, надаючи оцінку поданим Прокурором доказам (листу Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 01-19/384 від 20.02.2019 з картографічною схемою та схемою перерозподілу; листу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 1493/01-02 від 21.11.2018), зокрема, із врахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", суди попередніх інстанцій вирішили, що такі докази не підтверджують факту того, що спірні земельні ділянки частково сформовані за рахунок земель водного фонду.

25.1. Суди, зокрема, вказали, що надані Прокурором документи не містять інформації, в якій саме частині відбувається співпадіння спірних земельних ділянок з прибережною смугою водного об`єкту; не містять інформації про те, яка сама віддаленість земельних ділянок від урізу річки; картографічні схеми не містять інформації щодо їх виконавця та часу виготовлення.

25.2. Колегія суддів констатує, що зміст доводів касаційної скарги у цій частині переконливо свідчить саме про те, що скаржник бажає отримати від Верховного Суду нову оцінку вказаних документів, яка в результаті призведе до висновку про накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду та як наслідок до протилежного вирішення спору.

25.3. Проте, в силу вже згаданих вище положень статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Оцінка доказів та встановлення обставин спору належить до повноважень судів попередніх інстанцій і є саме їх прерогативою, а втручання Верховного Суду у вказані повноваження вважатиметься виходом за межі касаційного розгляду справи, що є неприпустимим, а тому касаційна скарга і у цій частині визнається судом безпідставною.

26. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

28. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана заступником керівника Харківської обласної прокуратури касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

29. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2021 року у справі № 917/1395/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.