Постанова

від 26.01.2022 по справі 303/5149/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 303/5149/18

провадження № 61-11774св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал-Авто , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство КредіАгрікольБанк ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року у складі судді Курах Л. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Авто (далі - ТОВ Глобал-Авто ), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - Публічне акціонерне товариство КредіАгрікольБанк (далі - ПАТ КредіАгрікольБанк ), про визнання договорів недійсними, витребування майна, поділ спільного майна подружжя і визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 02 червня 2007 року він і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 29 липня 2014 року за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, вартістю 166 500,00 грн.

04 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ КредіАгріколь Банк укладено кредитний договір, відповідно до умов якого його дружині надано кредит у розмірі 139 606,92 грн строком до 03 серпня 2021 року для оплати вартості вказаного автомобіля.

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 і банк уклали договір застави автомобіля на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Того ж дня, 04 серпня 2014 року, між ним і банком було укладено договір поруки на забезпечення виконання дружиною зобов`язань за кредитним договором.

17 червня 2015 року ОСОБА_2 складена довіреність на ім`я ОСОБА_5 про надання останньому права користування автомобілем. ОСОБА_5 погодився сплачувати періодичні платежі за кредитним договором. Однак своїх зобов`язань ОСОБА_5 не виконував, автомобіль власнику не повертав, а 25 серпня 2018 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2 , що автомобіль він передав третій особі, а кредит сплачувати не буде.

У подальшому стало відомо, що 18 червня 2015 року власником автомобіля на підставі довідки-рахунку, виданої ТОВ Глобал-Авто , став ОСОБА_3 . При цьому, товариство уклало договір купівлі-продажу як комісіонер за договором комісії від 18 червня 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 і товариством.

29 липня 2015 року право власності на автомобіль перереєстровано на ОСОБА_4 .

Вважав, що договір комісії від 18 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 і товариством, повинен бути визнаний недійсним із тих підстав, що він не надавав згоди на укладення такого договору.

Договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 18 червня 2015 року між товариством і ОСОБА_3 , оформлений довідкою-рахунком, має бути визнаний судом недійсним із підстав порушення вимог закону під час його укладення. Цей договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Товариство не мало відповідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину від свого імені.

Спірний автомобіль вибув із володіння власника не з його волі, а на підставі недійсних договорів комісії від 18 червня 2015 року та договору купівлі-продажу від 18 червня 2015 року, тому транспортний засіб має бути витребуваний від добросовісного набувача майна - ОСОБА_4 .

Цей автомобіль розділити в натурі неможливо, він не має можливості внести на депозитний рахунок суду необхідну суму коштів у рахунок відшкодування вартості частки дружини в спірному майні, а дружина на отримання такої компенсації не погоджується.

У зв`язку з наведеним просив:

- визнати недійсним договір комісії від 18 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 (комітентом) і ТОВ Глобал-Авто (комісіонером), щодо продажу автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , укладений 18 червня 2015 року між ТОВ Глобал-Авто та ОСОБА_3 , оформлений довідкою-рахунком від 18 червня 2015 року ААЕ 233256;

- витребувати автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 від ОСОБА_4 ;

- визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ним право власності на Ѕ частку та за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- сама по собі відсутність згоди одного з подружжя - ОСОБА_1 на відчуження майна другим з подружжя - ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання недійсними правочинів (договору комісії від 18 чеврня 2015 року щодо продажу автомобіля марки Nissan та договору купівлі-продажу автомобіля марки Nissan від 18 червня 2015 року);

- позивач не довів наявності правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, тому в задоволенні даних вимог належить відмовити;

- якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (стаття 63 СК України). Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби;

- оскільки вимоги позовної заяви про витребування автомобіля та визнання на нього Ѕ частки права власності за позивачем мають похідний характер від позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля від 18 червня 2015 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ Глобал-Авто і між ТОВ Глобал Авто та ОСОБА_3 про продаж автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , то в їх задоволенні також необхідно відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, вказавши, що суд правильно застосував норми матеріального права, належним чином оцінив наявні у справі докази та встановив усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому встановлено, що при укладенні договору про розпорядження спірним спільним майном подружжя третя особа - контрагент діяв добросовісно.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам позивача про те, що оспорюваний договір комісії від 18 червня 2015 року укладений від імені ОСОБА_2 із ОСОБА_5 з явним перевищенням наданих йому за довіреністю повноважень, є безпідставним і спростовується, зокрема, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору доручення (довіреності від імені ОСОБА_2 ) недійсним, яким у позові відмовлено. Указане рішення надане самим ОСОБА_1 та ним не оскаржено;

- твердження позивача про те, що спірний автомобіль на момент укладення оспорюваного договору комісії від 18 червня 2015 року перебував у заставі банку та не міг бути відчужений без згоди заставодержателя, апеляційним судом не приймається і не розглядається, оскільки така підстава не була предметом розгляду в суді першої інстанції;

- аргумент апеляційної скарги про те, що 02 вересня 2015 року за заявою ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з положеннями статті 82 ЦПК України саме вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення статті 65 СК Україн, статей 203, 215, 369 ЦК України, а також правові висновки Верховного Суду про те, що відсутність згоди одного з подружжя на відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, є підставою для визнання такого правочину недійсним;

- матеріали справи не містять доказів оплатності правочину, за яким ОСОБА_4 набула право власності на спірний автомобіль;

- більше того, на момент відчуження автомобіля на нього було накладено обтяження, оскільки він перебував у заставі банку;

- він і його представник були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, оскільки судове засідання було призначене на 09 липня 2020 року, а відповідно до розпорядження Закарпатського апеляційного суду у період із 06 липня 2020 року до 13 липня 2020 року заборонено проводити відкриті судові засідання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 454/2786/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 20 травня 2020 року у справі 613/76/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 607/16852/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 753/8249/17, від 26 березня 2020 року у справі № 710/1731/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 205/1255/17-ц та судове рішення ухвалене з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 02 червня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 8).

Під час шлюбу 01 серпня 2014 року подружжя набуло у власність автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 166 500,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору № 1/2262063 та договору застави № Z1/2262063 транспортного засобу від 04 серпня 2014 року, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ Креді Агріколь Банк , автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску купувався у тому числі за кредитні кошти; при цьому відповідачка отримала кредит у розмірі 139 606,92 грн.

Згідно з умовами договору поруки від 04 серпня 2014 року № Р1/2262149, укладеного між ПАТ Креді Агріколь Банк та ОСОБА_1 , останній поручився перед банком відповідати за виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 .

У довідці від 19 червня 2018 року, виданій ПАТ Креді Агріколь Банк , зазначено, що залишок заборгованості за кредитним договором становить 64 814,50 грн.

17 червня 2015 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_5 бути її представником в органах ДАІ та всіх інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань, пов`язаних з вчиненням правочинів щодо користування та експлуатації належного їй на підставі технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) спірного автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 .

18 червня 2015 року ОСОБА_5 , діючи за дорученням від імені власника автомобіля ОСОБА_2 відчужив автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , що підтверджується витягом реєстраційної картки транспортного засобу, відповідно до довідки-рахунку ААЕ № 2233256 від 18 червня 2015 року, виданої ТОВ Глобал-авто .

02 вересня 2015 року ОСОБА_2 подала до поліції заяву про здійснення відносно неї шахрайських дій з боку ОСОБА_5 , який шахрайським способом зняв з обліку та реалізував належний їй автомобіль, не маючи права розпоряджатися майном. Дані щодо порушення відповідного кримінального провадження відсутні.

У подальшому ОСОБА_3 відчужив вказаний автомобіль ОСОБА_4 на підставі довідки рахунку від 29 липня 2015 року № ААЕ292876 ТОВ Автосейл .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частини перша, друга статті 65 СК України).

У частинах першій, другій, четвертій статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 241/469/19 (провадження № 61-6947св20) зазначено, що сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже, законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента .

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір комісії від 18 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 (комітентом) і ТОВ Глобал-Авто (комісіонером), щодо продажу автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , посилаючись на те, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і позивач не надав згоди на укладення такого договору. У зв`язку із цим позивач також просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений 18 червня 2015 року між ТОВ Глобал-Авто та ОСОБА_3 і оформлений довідкою-рахунком ААЕ 233256 від 18 червня 2015 року; витребувати спірний автомобіль від ОСОБА_4 ; визнати в порядку розподілу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку та за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку спірного автомобіля;

як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_2 визнала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі;

відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вказали на те, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. При вирішенні спорів цієї категорії суд має з`ясувати, чи діяли недобросовісно сторони договору при його укладенні та контрагент за таким договором, чи знав останній власник, чи за обставинами справи не міг знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і чи при укладенні договору щодо розпорядження спільним майном один із подружжя діяв за згодою другого з подружжя. Оскільки обставин, які б могли стати підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, не встановлено, то у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити;

суди не врахували, що оскільки договір комісії не є договором про розпорядження майном, то укладення такого договору одним із подружжя не потребує згоди іншого з подружжя відповідно до статті 65 СК України.

Тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійним недійсним договору комісії від 18 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 (комітентом) і ТОВ Глобал-Авто (комісіонером), щодо продажу спірного автомобіля необхідно відмовити саме із зазначеної підстави. Оскільки інші позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та поділ майна подружжя є похідними, то у їх задоволенні також необхідно відмовити.

За таких обставин, оскільки суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів, то оскаржені рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд не забезпечив позивачу та його представнику право безпосередньої участі у відкритому судовому засіданні, призначеному на 09 липня 2020 року, у зв`язку з прийняттям розпорядження про заборону проведення відкритих судових засідань у період із 06 липня 2020 року до 13 липня 2020 року (через виявлення у працівника суду COVID -19) з таких підстав. Відповідно до протоколу судового засідання від 09 липня 2020 року справа була розглянута у відсутності учасників справи (т. 2, а. с. 140). Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 був повідомлений завчасно про дату, час та місце судового розгляду (т. 2, а. с. 126). Позивач не посилається та в справі відсутні докази на підтвердження того, що він прибув на судове засідання на вказаний час і його не було допущено в судове засідання, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що йому не забезпечено право безпосередньої участі в розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 241/469/19 (провадження № 61-6947св20), касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 липня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук