Рішення

від 28.02.2019 по справі 303/5149/18

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

Справа 303/5149/18

Провадження 2/303/74/19

19 лютого 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Курах Л.В., за участю секретарі Багин Р. С., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Товарситва з обмеженою відповідальністю Глобал -Авто , ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство КредіАгріколь Банк про визнання договорів недійсними, витребування майна та розподіл спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товарситва з обмеженою відповідальністю Глобал -Авто , ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство КредіАгріколь Банк про визнання договорів недійсними, витребування майна та розподіл спільного майна подружжя.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. 29.07.2014 року ОСОБА_2 за їхні спільні кошти придбано автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 вартістю 166500 гривень, д.н.з. НОМЕР_1 . 04.08.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ КредіАгріколь Банк укладено кредитний договір згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 139 606,92 грн. для оплати вартості вищевказаного автомобіля, в забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави даного автомобіля та договір поруки з позивачем. 17.06.2015 року внаслідок важкого матеріального становище ОСОБА_8 передала автомобіль в користування за дорученням нотаріально посвідченим ОСОБА_9, який взамін погодився сплачувати кредит, однак свої зобов'язання не виконував а в свою чергу перепродав автомобіль ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку від 18.06.2015 року не маючи на це згоди позивача, виданої ТОВ Глобал Авто , яке уклало даний договір як комісіонер відповідно до договору комісії від 18.06.2015 року укладеного між ОСОБА_2 (комітентом) та ТОВ Глобал Авто . Пізніше даний автомобіль був перереєстрований на громадянку ОСОБА_6 згідно довідки-рахунку № ААЕ 292876 від 29.07.2015 року.

У зв'язку з вищенаведеним просив, в частині вимог до ОСОБА_2 та ТОВ Глобал Авто визнати недійсним договір комісії від 18.06.2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Глобал Авто щодо продажу автомобіля. В частині вимог до ТОВ Глобал Авто та ОСОБА_5 визнати недійсним Договір купівлі-продажу автомобіля укладеного 18.06.2015 року укладеного між комісіонером та ОСОБА_5 та оформленого довідкою-рахунком ААЕ 233256

від 18.06.2015 року . В частині вимог до ОСОБА_6 витребувати автомобіль від ОСОБА_6 та визнати в порядку розподілу спільного майна подружжя за позивачем право власності на Ѕ частку та за ОСОБА_2 на Ѕ частку автомобіля.

ОСОБА_2 на позовну заяву подано відзив згідно якого позовні вимоги визнала в повному обсязі просила їх задоволити. В заяві зазначала що внаслідок складного матеріального становища їй довелося передати автомобіль в користуванні ОСОБА_9, який в подальшому даний автомобіль відчужив. Даний автомобіль купувався нею в кредит, які вони з позивачем сплачують по сьогоднішній день. Про укладення договорів купівлі -продажу автомобіля їй нічого не було відомо. Дане майно вибуло з її володіння шахрайським шляхом.

На позовну заяву ПАТ Креді агріколь банк подано письмові пояснення, згідно яких представник зазначав, що 24.07.2014 року був укладений договір купівлі продажу вище наведеного автомобіля, з яких 33300 гривень було сплачено ОСОБА_2 власними коштами а решту коштів сплачено за рахунок кредиту. В подальшому даний автомобіль було оформлено в заставу за кредитним договором та з позивачем оформлено договір поруки. 05.02.2016 року до ПАТ Креді Агріколь Банк надійшла заява від ОСОБА_2 в якій позичальник повідомив про те,що вона передала автомобіль під керування ОСОБА_9 під умовою сплати кредиту, хоча таке у відповідності до договорів вона не мала права робити..17.11.2016 року ПАТ КредіАгріколь Банк на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення вимогу відповідно до якої банк вимагав достроковго виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 97322,20 гривень. Проте зазначена вимога залишилась без виконання. 24.02.2017 року ПАТ Креді Агріколь Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави і 17.07.2018 року заочним рішенням позов задоволено, однак дане рішення ще не набуло законної сили та не виконано.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у позові. Послався на обставини викладені в позові. Вказав, що даний автомобіль вибув з користування шахрайським шляхом та на підставі доручення, яке не надавало право на розпорядження майном. Окрім того зазначав розглядати справу на наявних в матеріалах справи доказах, оскільки на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду витребувані документи відповідачами не було надіслано.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі просила їх задоволити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 просив врахувати при винесенні рішення письмові пояснення а також те, що на даний час ОСОБА_2 не погасила кредит. Окрім того зазначав що рішення від 17.07.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки оскаржено ОСОБА_2 до апеляційного суду.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст..2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст..20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В контексті хронології існування спірних правовідносин пов'язаних із автомобілем суд наводить наступні обставини справи.

З 02.06.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.8).

Під час шлюбу 01.08.2014 року ними був придбаний спірний автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 166500 грн. (а.с.9,88-93)

Як убачається зі змісту кредитного договору №1/2262063 та договору застави №Z1/2262063 транспортного засобу від 04 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ Креді Агріколь Банк , автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску купувався у тому числі за кредитні кошти; при цьому відповідачка отримала кредит в сумі 139606,92 грн. (а.с. 10-38).

Згідно договору поруки №Р1/2262149 від 04.08.2014 року укладеного між ПАТ Креді Агріколь Банк та ОСОБА_4, останній поручився перед банком відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_2.(а.с.39-42).

У відповідності до довідки виданої ПАТ Креді Агріколь Банк від 19.06.2018 року залишок заборгованості за договором складає 64814,50 гривень (а.с.43).

За нормою ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, вказаний автомобіль є спільним майном сторін по справі..

В свою чергу, 17 червня 2015 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_9 бути її представником в органах ДАІ та всіх інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань, пов'язаних з вчиненням правочинів щодо користування та експлуатації належного їй на підстав технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) спірного автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с.46). Даний факт визнано представником позивача та відповідачем ОСОБА_2, а тому доказуванню не підлягає в судовому засіданні.

У період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_9 діючи за дорученням від імені власника автомобіля ОСОБА_2 18 червня 2015 року відчужив автомобіль марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5, що підтверджується витягом реєстраційної картки транспортного засобу , відповідно довідки-рахунку ААЕ № 2233256 від 18.06.2015 року виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал авто (а.с.59-60)

02.09.2015 року ОСОБА_2 подано заяву щодо здійснення відносно неї шахрайських дій з боку ОСОБА_9 який шахрайським способом зняв з обліку та реалізував належний їй автомобіль не маючи на те права розпоряджатися майном (а.с.52). Даних щодо порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_9 стороною не подано. За таких обставин суд критично відноситься до посилань позивача щодо здійснення шахрайських дій відносно позивача так як така не передбачала укладення даних договорів.

В подальшому, ОСОБА_5, відчужив вищевказаний автомобіль ОСОБА_6 на підставі довідки рахунку №ААЕ292876 від 29.07.2015 року ТОВ Автосейл , що підтверджується витягом з реєстраційної картки транспортного засобу (а.с. 55).

Зі змісту п.1 ч.1 ст.346, 658 ЦК України, право на відчуження майна, в тому числі його продаж має лише власник майна.

Відповідно до ст..1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що сама по собі відсутність згоди одного з подружжя ОСОБА_4 на відчуження майна другим з подружжя ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання недійсним правочинів (договору комісії від 18.06.2015 року щодо продажу автомобіля марки Nissan та договору купівлі-продажу автомобіля марки Nissan від 18.06.2015 року). Оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, то в задоволенні даних вимог слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 127/7356/16-ц від 03 жовтня 2018 року.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому чотири позовні вимоги, а саме: визнання недійсними договрів (договору комісії від 18.06.2015 року щодо продажу автомобіля марки Nissan та договору купівлі-продажу автомобіля марки Nissan від 18.06.2015 року) та витребовування автомобіля марки Nissan та визнання в порядку розподілу спільного майна подружжя за ОСОБА_4 та за ОСОБА_2право власності на Ѕ частку автомобіля марки Nissan .

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 63 СК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

При цьому, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (ст. 63 СК України).

Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

Вказане узгоджується із роз'ясненнями, викладеними в пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Оскільки вимоги позовної заяви про витребування автомобіля та визнання на нього Ѕ частки права власності за позивачем мають похідний характер від позовної вимоги про визнання недійсним договорів купівлі-продажу автомобіля від 18.06.2015 року укладених між ОСОБА_2 та ТзОВ Глобал-Авто та між ТзОВ Глобал Авто та ОСОБА_5 про продаж автомобіля марки Nissan , модель Micra , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 , то в їх задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до ст..141 ЦПК України з урахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2 , 4 , 12 , 13 , 19 , 81 , 141, 259 , 263-265 , 268 , 354 ЦПК України , суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Товарситва з обмеженою відповідальністю Глобал -Авто , ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство КредіАгріколь Банк про визнання договорів недійсними, витребування майна та розподіл спільного майна подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення,з урахуванням п.15.5.Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_4, мешканець АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_2, мешканка АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал-Авто , місцезнаходження м.Харьків, вул..Пушкінська, буд.38, офіс 26, код ЄДРПОУ 37689258.

Відповідач ОСОБА_5, мешканець АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_6, мешканка АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_5.

Третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь Банк , місцезнаходження м.Київ, вул..Пушкінська, буд.42/4.

Повний текст складено 28 лютого 2019 року.

Головуюча Курах Л.В.