Рішення

від 03.02.2022 по справі 200/3266/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Справа№200/3266/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

Андріївської сільської ради Краматорського району Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 9 листопада 2020 року № 669-УБД;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в вересні 2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області. До клопотання були надані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування, викопіювання; копія паспорту, РНОКПП та копія посвідчення учасника бойових дій.

У листопаді 2020 року відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відповідним наказом № 669-УБД, підставою для відмови стала невідповідність доданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач таку відмову неправомірною, так як ним виконані вимоги ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а наказ № 669-УБД не містить підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, перелік яких визначений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, - у наказі наведені абсолютно формальні підстави без будь-якої деталізації - чому саме не відповідають подані позивачем документи (а.с. 1-5).

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 26-27).

13 квітня 2021 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позов від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Головним управлінням в межах повноважень було розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відповідно до ст.ст. 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України було видано наказ від 9 листопада 2020 року № 669-УДБ про відмову у наданні такого дозволу у зв`язку із тим, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.

Зазначено, що до клопотання про отримання земельної ділянки мають додаватись графічні матеріали, що ґрунтуються на даних Державного земельного кадастру, на яких зазначене бажане місце її розташування.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, які згідно п. 46 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 виготовляють для фізичних та юридичних осіб за їх заявами актуальну картографічну інформацію про об`єкти Державного земельного кадастру відповідно до п.п. 162-199 цього Порядку шляхом викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану).

Враховуючи наведене, спірний в межах цієї справи наказ є правомірним та обґрунтованим.

Також зазначено, що 27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання функцій) передані до комунальної власності міських рад) розділу X Перехідні Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад […]. Земельні ділянки, що вважаються комунальною територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з дня набрання чинності Законом України № 1423-ІХ Головне управління, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратило право щодо розпорядження такими землями, а тому не може бути належним відповідачем в частині позовних вимог позивача щодо зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 39-42).

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 22 червня 2021 року (а.с. 48).

Ухвалою від 22 червня 2021 року підготовче засідання відкладено на 14 липня 2021 року (а.с. 57-58).

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі; відкладено підготовче засідання у справі на 11 серпня 2021 року; зобов`язано відповідача надати суду додаткові пояснення та докази (а.с. 63-64).

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Андріївську сільську раду Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ:04342045); призначено підготовче засідання у справі на 9 вересня 2021 року; зобов`язано Андріївську сільську раду надати суду відзив на позов ОСОБА_1 та докази на підтвердження пояснень у відзиві; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу (а.с. 97-98).

Ухвалою суду від 9 вересня 2021 року розгляд підготовчого засідання у справі відкладено на 6 жовтня 2021 року; повторно зобов`язано Андріївську сільську раду надати суду відзив на позов ОСОБА_1 та докази на підтвердження пояснень у відзиві; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу (а.с. 104).

4 жовтня 2021 року на адресу суду від Андріївськовї сільської ради надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

Позивач не подавав жодного документа (клопотання, звернення, проекту землеустрою) Андріївської сільської ради Краматорського району Донецької області щодо передачі йому земельної ділянки із земель комунальної власності Андріївської сільської ради (а.с. 111-113).

У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим підготовче судове засідання по справі, призначене на 6 жовтня 2021 року, не відбулось.

Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року вирішено продовжити строк підготовчого засідання у справі та призначено підготовче засідання на 16 листопада 2021 року (а.с. 117).

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 8 грудня 2021 року (а.с. 120).

Ухвалою суду від 8 грудня 2021 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 125).

У період з 13 по 31 грудня 2021 року суддя перебувала у відпустці.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій (а.с. 8-12).

Перший відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16, є органом державної влади, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 62).

Другий відповідач, Андріївська сільська рада Краматорського району Донецької області, код ЄДРПОУ 04342045, місцезнаходження: 83436, Донецька область, Краматорський район, с. Андріївка, вул. Миру, буд. 7Б, є органом місцевого самоврядування, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 96).

Як встановлено судом, позивач 22 вересня 2020 року звернувся до першого відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населеного пункту, до якої додав копію паспорта, копію довідки РНОКПП, графічні матеріали із викопіюванням бажаної земельної ділянки, копію посвідчення ветерана війни та учасника бойових дій в Афганістані (а.с. 13-15, 17-21, 89-94).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 669-УБД від 9 листопада 2020 року за результатом розгляду клопотання позивача від 22 вересня 2020 року відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою з підстав невідповідності поданих матеріалів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України (а.с. 16, 88).

20 січня 2021 року позивач звернувся до першого відповідача із заявою щодо відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 22).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 2 лютого 2021 року № Є-25/0-106/6-21, позивачу повідомлено прийняття наказу № 669-УБД та роз`яснена процедура надання земельної ділянки у власність (а.с. 22-23).

Будучи не згодним із відмовою першого відповідача у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою позивач звернуся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 Земельного кодексу передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, щодо розробки проекту відведення якої відмовлено позивачу, відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с. 22-23, 39-42, 83-87).

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 22 Земельного кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування Громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3).

Згідно ч. 4 цієї ж статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи.

Отже, саме перший відповідач у спірний період був наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Донецької області в межах, визначених Земельним кодексом - в тому числі спірною земельної ділянкою.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 Земельного кодексу ;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому абзацем 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельний кодекс визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу .

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 520/8576/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на Закон України Про Державний земельний кадастр № 3613-VI від 7 липня 2011 року (далі - Закон № 3613-VI), за приписами ст. 1 якого кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною 5 ст. 35 Закону № 3613-VI передбачено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного і кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з п.п. 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

З урахуванням наведених норм, суд зауважує, що приписи Закону № 3613-VI жодним чином не суперечать визначеному ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу вичерпному переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, відсутність викопіювання з кадастрової карти (плану), виготовленого за формою згідно додатку № 7 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, не може обмежувати право громадянина на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказані відповідачем обставини не містяться у переліку підстав для відмови у такому дозволі, передбаченому у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу .

Судом встановлено, що позивач зазначив розташування бажаної земельної ділянки на наданої ним роздруківці з публічної кадастрової карти України.

Суд зазначає, що Головне управління, користуючись своїми повноваженнями держателя Державного земельного кадастру, на якого покладено обов`язки надання викопіювання з кадастрової карти (плану) фізичним та юридичним особам, мало можливість визначити розташування бажаної земельної ділянки відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Разом із цим перший відповідач, дослідивши копію графічного матеріалу, доданого позивачем до клопотання, безпідставно встановив невідповідність поданих матеріалів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних населених пунктів.

Отже, прийнятий відповідачем наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить нормативним актам, які регулюють спірні відносини.

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити, що позивач просить суд визнати неправомірними дії першого відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, при цьому таких вимог (щодо визнання неправомірним) до спірного наказу позивач не висуває.

На переконання суду дії посадових осіб першого відповідача з прийняття спірного наказу не створюють будь-яких порушень прав позивача на відміну від спірного наказу, прийняття якого і мало своїм наслідком неможливість продовжити позивачем процедури отримання у власність бажаної земельної ділянки.

У зв`язку із наведеним вище, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати спірний наказ протиправним та скасувати його.

При цьому позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій -задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання першого відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом із цим 27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання функцій) передані до комунальної власності міських рад) розділу X Перехідні Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад […]. Земельні ділянки, що вважаються комунальною територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з п. 24 розділу Х Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ Головне управління, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратило право щодо розпорядження такими землями, а суд не може зобов`язати даний державний орган надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної ним земельної ділянки або зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про надання такого дозволу.

При цьому ані Законом № 1423-ІХ ані іншим законом не передбачено передання Головними управліннями Держгеокадастру областей заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, які з певних причин не розглянуті Головними управліннями, для розгляду територіальним громадам, яким передані у власність землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання другого відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської сільської ради Слов`янського району або для зобов`язання розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно зазначеної земельної ділянки у власність, поданої ним до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір позивач є звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 132, 134, 139, 205, 244-246, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16), Андріївської сільської ради Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04342045, місцезнаходження: 83436, Донецька область, Краматорський район, с. Андріївка, вул. Миру, буд. 7Б) про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 669-УБД від 9 листопада 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна