Ухвала

від 15.02.2022 по справі 803/518/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 803/518/15-а

адміністративне провадження № К/990/3666/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 803/518/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Волинської митниці Держмитслужби про скасування наказів про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати накази Міністерства доходів і зборів України № 139-о від 12 березня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1 та Ягодинської митниці Міндоходів № 32-о від 16 березня 2015 року Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 139-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 з 13 березня 2015 року на посаді заступника начальника або на рівнозначній посаді у Волинській митниці Держмитслужби, як правонаступника Ягодинської митниці Міндоходів;

- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2015 року по 19 серпня 2021 року в розмірі 270 317, 98 грн.

23 вересня 2021 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 139-о від 12 березня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

Визнано протиправним і скасовано наказ Ягодинської митниці Міндоходів № 32-о від 16 березня 2015 року Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 139-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці Держмитслужби з 13 березня 2015 року.

Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 469 422, 18 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці Держмитслужби та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 5 749, 20 грн допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21 грудня 2021 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду змінено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, виклавши резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства доходів і зборів Україна № 139-о від 12 березня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати наказ Ягодинської митниці Міндоходів № 32-0 від 16 березня 2015 року Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів Україні від 12 березня 2015 року № 139-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ягодинської митниці Міндоходів (правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби), починаючи з 13 березня 2015 року.

Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2015 року по 23 вересня 2021 року в загальному розмірі 469 422 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 18 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ягодинської митниці Міндоходів (правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби) та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 5749, 20 грн допустити до негайного виконання .

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Волинською митницею Держмитслужби подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 24 січня 2022 року.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

У касаційній скарзі, поданій Волинською митницею Держмитслужби зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини третьої статті 1, частини другої статті 3 Закону України Про очищення влади ( Закон № 1682) від 16 вересня 2014 року в наслідок того, що позивач перебував на посаді, яка відноситься до переліку посад щодо яких застосовуються заборони, які визначені статтями 1, 3 Закону № 1682, проте суди попередніх інстанцій не застосували зазначені норми Закону до спірних правовідносин.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22 грудня 2005 року, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що станом на дату подання касаційної скарги вже існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 1 та 3 Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII Про очищення влади у подібних правовідносинах. Зокрема, правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №826/5849/15, від 25 червня 2020 року у справі №825/1262/15-а, від 09 липня 2020 року у справі №805/1241/15-а, від 27 січня 2021 року у справі №826/6555/15, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, які стосуються подібних правовідносин.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, на яку посилається суд апеляційної інстанції, викладено висновок, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є помилковими.

Ураховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 31 січня 2022 року, розгляд цієї скарги відбувся після її виходу на роботу.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 803/518/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Волинської митниці Держмитслужби про скасування наказів про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова