Ухвала

від 15.02.2022 по справі 444/181/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/181/18 Головуючий у 1 інстанції Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3085/21 Доповідач в 2-й інстанції Левик Я. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретарка: Скакун І.А.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивачки - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області в складі судді Мікули В.Є. від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини , заяву ОСОБА_3 про відмову від позову , -

в с т а н о в и л а :

рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року позов задоволено.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право забудовника (замовника будівництва) житлового будинку (літера за планом А-2 ) загальною площею 182,6 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0.2500 га, кадастровий номер 4622786400:04:005:0014 в АДРЕСА_1 , з правом завершення будівництва, здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності на будинок.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,5576 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куликівської ОТГ Львівського району Львівської області, кадастровий номер 4622786400:24:000:0032.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0.1494 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куликівської ОТГ Львівського району Львівської області, кадастровий номер 4622786400:27:000:0053.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0.2502 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куликівської ОТГ Львівського району Львівської області, право спадкодавця на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЛВ №046704 від 29.12.2002 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів №1839.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 0.9818 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куликівської ОТГ Львівського району Львівської області, кадастровий номер 4622786400:24:000:0041.

В порядку поділу спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 0,1000 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Куликівської ОТГ Львівського району Львівської області, кадастровий номер 4622786400:25:000:0034.

Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за відхилення розміру частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 41 626.00 грн. (сорок одна тисяча шістсот двадцять шість гривень 00 коп).

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вказує, що Відповідач ОСОБА_1 категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним без повного та об`єктивного дослідження доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не звернув уваги на відсутність у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування та його відповідну реєстрацію, здійснив розподіл спадкового майна. Вказує, що за оскаржуваним рішенням суду неможливо провести реєстрацію речових прав на майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а тому вважає, що суд втрутився у дискреційні повноваження нотаріуса, встановивши замість такого суб`єкта юридично значимі факти про визнання права власності. Зазначає, що в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази, які передбачені в ст. 1300 ЦК України, та які б підтверджували наступні обставини про те, що позивач ОСОБА_3 зверталась до іншого спадкоємця ОСОБА_1 за згодою про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину; про те, що позивач ОСОБА_3 зверталась до нотаріальної контори із заявою про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину у зв`язку із згодою спадкоємця ОСОБА_1 про внесення таких змін; про те, що позивач ОСОБА_3 заявила вимогу про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину. Вважаю, що між сторонами відсутній спір щодо внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, а заявлений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини є передчасним. Відповідач ОСОБА_1 , як інший спадкоємець в розумінні ст. 1300 ЦК України, неодноразово заявляв про надання згоди щодо внесення змін до всіх виданих свідоцтв про право на спадщину та подання такої згоди в нотаріальну контору, однак ОСОБА_3 відмовилась від отримання такої згоди. Вважає, що суд не вправі був розглядати даний спір, оскільки зазначене майно не визнано за відповідачем ОСОБА_1 як спадкове. Зазначає, що дійсно, між сторонами є неприязні відносини, проте неприязні відносини не є підставою для висновку суду про неможливість спільного володіння та користування спадковим майном. Більше того, відповідач ОСОБА_1 ніколи не заявляв про неможливість спільного володіння та користування спадковим майном. Так, відповідач в жодному засіданні не зазначав, що поділу майна між ними не досягнуто. Навпаки, неодноразово стверджував, що між сторонами, які є рідним братом та рідною сестрою, проходять перемовини щодо мирного врегулювання спору. Зазначає, що 16 лютого 2021 року відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на індивідуальний житловий будинок загальною площею 182,6 кв.м на АДРЕСА_2 . Про зазначену обставину було відомо позивачу ОСОБА_3 та суду, однак розглядаючи справу однобічно, суд не врахував дану обставину та визнав за позивачем право забудовника на індивідуальний житловий будинок, право власності на який вже було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 ще 16 лютого 2021 року. Відтак, суд не вправі був розглядати вимогу про визнання права забудовника на об`єкт, який вже введений в експлуатацію, та не є незавершеним будівництвом. Більше того, проводячи перемовини щодо мирного врегулювання спору сторони ніколи не згадували індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_2 , оскільки він не був предметом перемовин. Під час перемовин саме ОСОБА_3 визнавала, що будинок збудував ОСОБА_1 , а вона не має до цього будинку жодних претензій, оскільки проживає у будинку, який отримала у спадщину після смерті матері. Перемовини проходили лише щодо поділу земельної ділянки та встановлення межі. Окрім цього, на даний час вказаний будинок не належить ОСОБА_1 а відтак суд вирішив про права і обов`язки третіх осіб, які незалучені до справи . Також відповідач заперечував проти будь-якого поділу спадкового майна, оскільки всі земельні ділянки можливо поділити в натурі (виділити або поділити). Доказів про неможливість поділу або виділу (1/4 обов`язкової частки) чистини земельних ділянок позивачем не надано. Також судом порушено норму ст. 1241 ЦКУ, адже ОСОБА_1 має право на 50% спадкового майна, як спадкоємець першої черги. Вказує, що суд відмовив у зупиненні провадження у даній справі без жодних мотивів, що призвело до позбавлення відповідачем ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті його батька, та порушив право відповідача на отримання спадщини, а прийнятим рішенням створив преюдицію для справи про №444/1993/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не призначалась судова земельно-технічна експертиза щодо можливості/неможливості здійснити реальний поділ всіх земельних ділянок. Адже, лише за наявності висновку експертизи про неможливість здійснити реальний поділ земельних ділянок суд може прийняти рішення про виділення позивачу вцілому певних земельних ділянок, а відповідачу - інших.

14 січня 2022 року до Львівського апеляційного суду надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 про відмову від позову. В заяві вказує, що у зв`язку із врегулюванням спору у добровільному позасудовому порядку у відповідності до ст. 49 ЦПК України, заявляє про відмову від позову у зазначеній справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 вказала, що правовою допомогою користуватися не бажає; свою заяву про відмову від позову підтримала і після роз`яснення їй головуючим наслідків відмови від позову, а саме того, що у випадку прийняття відмови від позову рішення суду, яке ухвалене на її користь визнається не чинним і провадження у справі закривається і вона вдруге не зможе звернутися з таким самим позовом до суду.

Представник відповідача заяву про відмову від позову підтримав та повідомив, що між сторонами вирішено три спори в позасудовому порядку, зокрема, і даний спір.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає не чинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також, окрім цього, згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Підстав для відхилення заяви про відмову від позову та неприйняття такої відмови судом апеляційної інстанції, - не встановлено.

Зважаючи на вказане, а саме те, що позивачка відмовилася від позову, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії та свідомо, вільно, бажаючи настання таких, не встановлення підстав для неприйняття такої відмови від позову судом апеляційної інстанції, - колегія суддів вважає, що відмову позивачки від позову слід прийняти та відповідно оскаржуване судове рішення визнати не чинним із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 364, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

відмову ОСОБА_3 від позову - прийняти.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року - визнати не чинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст ухвали складено 16 лютого 2022 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Ю.Р. Мікуш

Р.В. Савуляк