Постанова

від 09.02.2022 по справі 140/12994/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/12994/21 пров. № А/857/22521/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Петрунів В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу позовом Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (судді Дмитрук В.В., ухвалену в м. Луцьк) у справі №140/12994/21 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного підприємства КАРТРАСТ+ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області 09.11.2021 звернулося в суд із заявою до Приватного підприємства КАРТРАСТ+ в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ПП КАРТРАСТ+ на підставі рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09.11.2021.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, актом відмови від допуску до проведення перевірки ПП КАРТРАСТ+ від 08.11.2021 №1490/07-06/43221284 зафіксовано, що прибувши за юридичною адресою підприємства 05.11.2021 встановлено, що посадові особи останнього відсутні, в зв`язку з чим станом на 05.11.2021 немає можливості вручити копію наказу Головного управління ДПС у Волинській області №3154 від 02.11.2021, ознайомити посадових осіб підприємства або їх законних представників з направленнями від 03.11.2021 та, відповідно, неможливо розпочати і провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Згідно з реєстраційним штампом вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду заява Головного управління ДПС у Волинській області до приватного підприємства КАРТРАСТ+ про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків надійшла до Волинського окружного адміністративного суду 09.11.2021 о 15 год.15 хв.

Залишаючи заяву Головного управління ДПС у Волинській області без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявник із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту звернувся до суду з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 283 КАС України, і цей строк в силу імперативних приписів частини 5 статті 270 КАС України поновленню не підлягає.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного процесуального питання та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийняте 09 листопада 2021 року з урахуванням та на підставі пункту 94.2.3 статті 94 Податкового кодексу України. Правовою та процесуальною обумовленою підставою для звернення до суду, позивач обрав для себе положення статті 94 Податкового кодексу України та статті 283 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

За змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (пункту 94.10 статті 94 ПК України).

Згідно пункту 2 розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 2 статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому відповідно до частини 1 статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина 2 статті 270 КАС України).

Днем подання позовної заяви є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина 5 статті 270 КАС України).

Судом встановлено, що згідно акту відмови від допуску до проведення перевірки ПП КАРТРАСТ+ від 08.11.2021 №1490/07-06/43221284 зафіксовано, що прибувши за юридичною адресою підприємства 05.11.2021 встановлено, що посадові особи останнього відсутні, в зв`язку з чим станом на 05.11.2021 немає можливості вручити копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №3154 від 02.11.2021, ознайомити посадових осіб підприємтсва або їх законних представників з направленнями від 03.11.2021 та, відповідно, неможливо розпочати і провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Тобто, відповідно до частини 2 статті 283 КАС України граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у даному випадку є 06.11.2021 (час не вказано) включно - 24 години з моменту встановлення 05.11.2021 вищевказаних обставин.

При цьому, судом не береться до уваги факту складення акту відмови від допуску до проведення перевірки ПП КАРТРАСТ+ №1490/07-06/43221284 саме 08.11.2021, а не 05.11.2021, оскільки визначальним є встановлення відповідних обставин, тобто - 05.11.2021.

Однак, із заявою про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків Головне управління ДПС у Волинській області звернулося лише 09.11.2021 о 15 год.15 хв., тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 283 КАС України.

У контексті наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви Головного управління ДПС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків без розгляду.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 819/2388/17, від 15 липня 2021 року по справі №200/1874/21-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору, а тому доводи скаржника про те, що строк звернення до суду слід обчислювати саме з дати прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.11.2021 о 16 год. 00 хвилин, суд не приймає до уваги та вважає їх безпідставними.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення поданої заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду, враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 328 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №140/12994/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 14.02.2022