Ухвала

від 15.02.2022 по справі 910/843/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/843/13

За заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання

у справі № 910/843/13

за позовом Приватної фірми "Ярослава"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 769 268, 51 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватної фірми "Ярослава"

про стягнення 180 000,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

Представники учасників справи:

від заявника: Богач О.Є. за довіреністю від 30.12.2021 року № 2295;

від боржника: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/843/13 за позовом Приватної фірми "Ярослава" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 769 268,51 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Приватної фірми "Ярослава" про стягнення 180 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року в цій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року, в задоволенні первісного позову Приватної фірми "Ярослава" відмовлено. Разом із тим, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено; стягнуто з Приватної фірми "Ярослава" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 180 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та 3 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

04.06.2013 року на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

27.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22, в якій останнє просило суд визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 до виконання та поновити строк пред`явлення означеного наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2022 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 призначено на 15.02.2022 року.

Представник заявника у судовому засіданні 15.02.2022 року підтримав вимоги, викладені у заяві від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22, та наполягав на їх задоволенні.

Приватна фірма "Ярослава" про дату, час і місце розгляду заяви стягувача від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 15.02.2022 року не забезпечила.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад здійснення виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів наявності відповідних обставин.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 про поновлення строку для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 до виконання, заявник посилався на те, що означений наказ неодноразово пред`являвся ним до виконання. Востаннє такий наказ був пред`явлений Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" для його примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. Однак, цей виконавчий документ відповідно до постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.11.2018 року ВП № 55989487 був направлений на адресу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 25.01.2019 року та отриманий останнім 28.01.2019 року. Оскільки фактичне повернення стягувачу наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13, на думку заявника, відбулося 28.01.2019 року, тобто в день надходження цього виконавчого документа на адресу стягувача, а в самому наказі зазначена інша дата його повернення - 07.11.2018 року, заявник зазначав, що наведені обставини можуть бути підставою для відмови у повторному відкритті виконавчого провадження з підстав пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зважаючи на викладене, заявник наголошував, що така технічна помилка позбавляє Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" використання права на отримання коштів на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а стягувач звертається до суду з даною заявою до закінчення трирічного строку з дня фактичного повернення виконавчого документа стягувачу.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Зі змісту наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 вбачається, що строк пред`явлення його до виконання був встановлений до 28.05.2014 року.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року було встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу суду, виданого на виконання судового рішення, в один рік з дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили (частини 1, 2 статті 22 цього Закону).

05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини 1, 2 статті 12 цього Закону).

Приписами пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом .

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 року Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 року.

Так, частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 року в справі № 916/922/16, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 року в справі № 303/2642/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2021 року в справі № 240/10258/19.

Зі змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.11.2018 року ВП № 55989487 вбачається, що востаннє наказ господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 був повернутий стягувачу - Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатність вчинених приватним виконавцем дій щодо розшуку такого майна. У наведеній постанові також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 07.11.2021 року (тобто протягом трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).

З матеріалів справи вбачається та стягувачем визнається, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.11.2018 року ВП № 55989487 та наказ господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 були повернуті на адресу заявника засобами поштового зв`язку та надійшли стягувачу 28.01.2019 року.

Проте, незважаючи на наявність у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" права та дійсної можливості повторно пред`явити до виконання наказ від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13, заявником не було вчинено таких дій протягом майже трьох років поспіль. Поважних причин об`єктивної неможливості вчинення заявником означених дій (у тому числі з 28.01.2019 року до 07.11.2021 року) Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" у заяві від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 не наведено, як і не надано жодних доказів на підтвердження існування таких причин і обставин.

Посилання заявника на те, що фактичне повернення стягувачу наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 відбулося 28.01.2019 року, тобто в день надходження виконавчого документа на адресу стягувача, а також твердження про наявність технічної помилки і зазначення у такому наказі іншої дати його повернення - 07.11.2018 року, не беруться судом до уваги, оскільки за змістом нормативних законодавчих приписів, зокрема, статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову, а відтак відповідний виконавчий документ вважається повернутим з дня винесення виконавцем такої постанови.

Суд також звертає увагу заявника на те, що виконавець взагалі позбавлений можливості зазначити у виконавчому документі строк його повторного пред`явлення до виконання, який обраховується (на думку заявника) з дати отримання стягувачем постанови та оригіналу наказу суду, оскільки точна дата отримання стягувачем поштового відправлення виконавця з вкладенням відповідних документів не є передбачуваною та перебуває поза межами контролю та компетенції виконавця.

Слід також вказати, що посилання заявника на його звернення до суду з даною заявою до закінчення трирічного строку з дня фактичного повернення виконавчого документа стягувачу прямо суперечить прохальній частині заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 та її суті, в якій останнє просило суд визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 до виконання та поновити строк пред`явлення означеного наказу до виконання.

Отже, суд дійшов висновку про те, що заявник міг своїми правомірними діями вплинути на недопущення пропуску строку для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 до виконання, однак допустив вчинення бездіяльності, у результаті якої і відбулося пропущення строку для пред`явлення цього наказу до виконання.

Жодних доказів на підтвердження того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" до заяви від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 не додало.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання поважними причин пропуску Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13.

З огляду на те, що причини пропуску Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в справі № 910/843/13 не визнані судом поважними, такий пропущений строк поновленню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22.

Керуючись статтями 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25.01.2022 року № 220/12/12/02-22 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (15.02.2022 року) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2022 року.

Суддя В.С. Ломака