Постанова

від 29.08.2006 по справі 3/129(4/197)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.2006  року                                                                     

Справа № 3/129(4/197)

Луганський

апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Іноземцевої

Л.В.

                                        Лазненко

Л.Л.

Склад

судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського

апеляційного господарського суду від 10.08.2006.

при

секретарі                    Черніковій

Я.В.

за

участю представників сторін:

від

позивача                             

Кобилецький В.В., дов. б/н від 20.01.05

від

1-го відповідача          Печенкін О.Ф.,

паспорт ЕК №191030 від 07.06.96;

                                        Суворова Л.П., дов. б/н

комерційний директор;

                                        Кулик

А.В., дов. б/н від 08.06.05

від

2-го відповідача          не прибув

від

3-ї особи                              не

прибув

Розглянувши

апеляційну

скаргу                    Приватного

підприємства „Люкс” , м. Київ

на

рішення

господарського

суду           Луганської області

від                                         19.07.06

у

справі                               №

3-129(4/197) (головуючий -Доманська М.Л.,

                                        судді

-Василенко Т.А., Калашник Т.Л.)

за

позовом                              

Приватного підприємства „Люкс”, м. Луганськ

до

1-го відповідача           Приватного

підприємства „Торговельно-

                                        комерційна фірма

„Оптлугаторг”, м.Луганськ

     2-го відповідача          Приватного підприємця ОСОБА_1,                                                                       м.

Сніжне Донецької області

третя

особа , що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача         

                    Кооперативне підприємство

„Первомайське підприємство

                    автотранспорту, торгівлі і

механізації”,

                    м. Первомайськ

Миколаївської області

про                                        стягнення

22195 грн. 70 коп.

Рішенням

господарського суду Луганської області від 19.07.06 у справі №3/129(4/197)

(судді: Доманська М.Л. -головуючий, Василенко Т.А. та Калашник Т.Л.) відмовлено

у задоволенні позову, з урахуванням  заяв

про зміну позовних вимог, Приватного підприємства „Люкс” (далі ПП „Люкс”) до

1-го відповідача Приватного підприємства „Торговельно-комерційна компанія фірма

„Оптлугаторг” (далі ПП „ТККФ „Оптлугаторг”), м. Луганськ , 2-го відповідача

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Сніжне Донецької області (далі ПП ОСОБА_1),

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - кооперативне

підприємство „Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації”

(далі КП „ППАТіМ”) м, Первомайськ Миколаївської області про стягнення збитків в

сумі 15299 грн. 72 коп.

Рішення

суду з посиланням на норми статей 526, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України

та статті 33, 43 Господарського процесуального кодексу України мотивоване

недоведеністю позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Постановляючи

рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на час пред'явлення

позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів в сумі 23699 грн.

72 коп. (лист від 26.08.04 № 35) сторони мали можливість виконати зобов'язання

за договором № 217 від 20.07.04, оскільки строк дії договору встановлений до

31.12.04.

Приватне

підприємство фірма „Люкс”, позивач у справі, не погодилось з прийнятим

господарським судом рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить

скасувати його, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та

постановити нове рішення про задоволення позову.

На

обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що висновки господарського

суду не відповідають дійсним обставинам, суд не застосував положення п. 3.1

договору № 2/7 від 20.07.04, відповідно до якого поставки повинні проводитись

після 100% передоплати окремої партії товару.

Виставивши

позивачу рахунок № СФ-64 від 09.08.04 1-й відповідач фактично вчинив правочин

на виконання договору №2/7 і повинен був виконати його належним чином як це

зробив позивач, у якого після оплати рахунку виникло право на отримання товару.

Позивач

вважає, що посвідчення № 11 від 18.08.04, яке було видане  вуглехімічною лабораторією № 7 Торезького

об'єднання „Торезантрацит” є простою підробкою.

Судом

були порушені норми ст. 43 ГПК України, а саме проігноровані доводи та докази

позивача, а підроблені докази 1-го відповідача взяті за основу для винесення

незаконного рішення. Також суд неправильно застосував ст. 526 Цивільного

кодексу України, повністю перекрутивши зміст договору № 2/7 та не застосував

положення ст.ст. 205, 206 ЦК України щодо правочину сторін на виконання

договору.

Приватне

підприємство „Торговельно-комерційна фірма „Оптлугаторг”, 1-й відповідач у

справі, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи скаржника

безпідставними, вказує, що позовні вимоги не підтверджуються матеріалами

справи, а тому просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити

без задоволення, а рішення господарського суду від 19.07.06 у справі №

3/129(4/197) -без змін.

Заслухавши

доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали

справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

20.07.04

між приватним підприємством фірма „Люкс” та приватним підприємством

„Торговельно-комерційна фірма „Оптлугаторг” укладено договір купівлі-продажу

№2/7 і з додатковою угодою № 1 від 20.07.04, за умовами яких продавець (ПП „ТКФ

„Оптлугаторг”) прийняв на себе зобов'язання передати покупцю (ПП „Люкс”)

вугілля марки АМ у кількості 1000,00 тон, а покупець зобов'язався купити товар

на умовах цього договору по ціні 310,00 грн. за 1 тону на суму 310000 грн.

(а.с. 7-9, т.1).

09.08.04

ПП „Люкс” уклало з третьою особою у справі, Кооперативним підприємством

„Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації” договір

постачання № 13/1, згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити третій

особі вугілля марки АМ фракції 13-25 у кількості 69 тон на суму 24150,28 грн.

(а.с. 88, т.1)

за

умовами договору сторони передбачили, що у відвантажувальних документах

проставляється найменування збагачувальної фабрики „Постачальника”, яка є

вантажовідправником.

09.08.04

позивач звернувся до 1-го відповідача з листом про направлення третій особі

одного вагону вугілля марки АМ фракції 13-25 по ціні 3100,00 грн. за тону (а.с.

12, т.1).

Згідно

з виставленим 1-м відповідачем рахунком-фактурою №СФ-64 від 09.08.04, платіжним

дорученням № 106 від 09.08.04 позивач провів попередню оплату на суму 23699,72

грн. (а.с. 10, т.1).

Листом

від 10.08.04 № НОМЕР_1 ПП „ТКІ „Оптлугаторг” звернулося до ПП ОСОБА_1 про

відвантаження третій особі - Кооперативному підприємству „Первомайське

підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації” одного вагону вугілля

марки АМ фракції 13-25 (а.с. 44, т.1).

ПП

ОСОБА_1, як вантажовідправник, 20.08.04 відвантажив на адресу Кооперативного

підприємства „Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації”

по залізничній накладній № НОМЕР_2 у вагоні №НОМЕР_3  69 тон вугілля, вказавши його марку АС (а.с.

52, т.1).

25.08.04

вагон вугілля № НОМЕР_3 був отриманий КП „ППАТіМ” та прийнятий на відповідальне

зберігання по акту прийомки товару за якістю від 28.05.04 (а.с. 26, т.1) в

якому зазначено про невідповідність вугілля марці АС та про те, що отримане

вугілля не замовлене (а.с. 54, т.1), про що повідомив вантажовідправника

телеграмою від 25.08.04 (а.с. 53, т.1).

26.08.04

позивач направив 1-му відповідачу лист № 35 з вимогою повернути перераховані

грошові кошти в сумі 23699 грн. 72 коп., оскільки не виконані умови п. 3.1

договору № 2/7 від 20.07.04 (а.с. 13, т.1).

1-й

відповідач частково повернув грошові кошти залишок неповернутої суми склав

19299 грн. 72 коп., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом

до господарського суду.

Заявою

про зміну позовних вимог - зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України, наданою до суду 02.06.05 (а.с.66 том І),

позивач продублював свої вимоги, що викладені у вищевказаній заяві (а.с.24 том

І), про зменшення розміру позовних вимог на суму 5000 грн., та просить стягнути

з першого відповідача - Приватного підприємства "Торговельно-комерційна

фірми "ОПТЛУГАТОРГ" суму основного боргу - 14299 грн. 72 коп.,

штрафні санкцій у сумі 1895 грн. 98 коп. та збитки у сумі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою

від 02.06.05 по даній справі господарським судом залучено  до участі у справі в якості третьої особи на

боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кооперативне

підприємство "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і

механізації" (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 110),

також у якості другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичну особу ОСОБА_1(Донецька область, м. Сніжне, АДРЕСА_1) і у якості третього

відповідача - Торезьке об'єднання "Торезантрацит", Вуглехімічна

лабораторія №7 (Донецька область, м. Торез).

 Заявою

від 18.08.05 (а.с.117 том І)  позивач в

порядку ст.22 ГПК України заявив про зменшення позовних вимог  частині стягнення неустойки (штрафних

санкцій) у сумі 1895 грн. 98 коп., зазначивши, що у решті позовні вимоги

підтримує.

Уточненням

позовних вимог від 18.08.05 (а.с.118-120 том І) позивач в порядку ст. 22 ГПК

України змінив предмет позову в частині стягнення боргу в сумі 14299 грн. 72

коп., і за остаточними вимогами просить стягнути  з відповідача збитки у сумі 14299 грн. 72

коп. відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу 

України та збитки у сумі 1000 грн. 00 коп. з оплати юридичних послуг.

Вказані

заяви розглянуті судом. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення

з 1-го відповідача у справі на користь позивача у справі прямих збитків у сумі

14299 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612  Цивільного кодексу  України, збитків по оплаті правової допомоги

в розмірі 1000 грн., а всього 15299 грн. 72 коп.

Справа

судами розглядалась неодноразово.

Рішенням

господарського суду Луганської області від 12.09.05 (суддею Батюк Г.М.) по

справі № 4/197 позов задоволено частково, з Приватного підприємства

“Торговельно-комерційної фірми “Оптлугаторг” на користь Приватного підприємства

“Люкс”, стягнуто збитки у розмірі 14299 грн. 72 коп. та 1000 грн. 00 коп.

-збитків по оплаті юридичних послуг, 153 грн. 03 коп. -витрат по держмиту та 81

грн. 34 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у

відношенні третьої особи з боку позивача, 2-го відповідача та 3-го відповідача

у задоволенні позовних вимог відмовлено; в решті вимог провадження у справі

припинено.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 22.11.05 по справі 4/197

апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного підприємства

“Торгівельно-комерційної фірми “Оптлугаторг” задоволено частково, рішення

господарського суду Луганської області від 12.09.05 по справі 4/197 скасовано

та прийнято нове рішення, за яким:

-          у частині стягнення збитків у сумі

15299 грн. 72 коп. у задоволенні позовних вимог у відношенні першого та другого

відповідачів відмовлено;

- в

решті позовних вимог у відношенні першого та другого відповідачів провадження у

справі припинено;

-          витрати по сплаті державного мита за

подання позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу покладені на позивача по справі № 4/197 -Приватне підприємство

фірму “Люкс”;

-          витрати по сплаті державного мита у

розмірі 76 грн. 51 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського

апеляційного господарського суду покладено на позивача по справі № 4/197

-Приватне підприємство фірму “Люкс”;

-          з Приватного підприємства фірми

“Люкс»на користь Приватного підприємства “Торговельно-комерційної фірми

“Оптлугаторг” стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі 76 грн. 51 коп.

Постановою

Вищого господарського суду України від 15.02.06 по справі № 4/197 касаційну

скаргу Приватного підприємства “Люкс»задоволено частково, рішення

господарського суду Луганської області від 12.09.05 та постанову Луганського

апеляційного господарського суду від 22.11.05 скасовано, справу передано на

новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Ухвалою

господарського суду Луганської області від 21.03.06 справу № 3/129(4/197)

призначено до розгляду.

Під

час нового розгляду справи місцевим господарським судом враховані вказівки

Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 15.02.06 у справі

№ 4/197, перевірено доводи позивача щодо посвідчення №11 від 18.08.04 виданого

Вуглехімічною лабораторією №7 Терезського 

об”єднання „Терезантрацит”.

Ухвалою

від 07.06.06 виключено із складу відповідачів у справі Терезьке об'єднання

„Торезантрацит” Вуглехімічної лабораторії № 7, як таке, що не зареєстроване як

юридична особа.

Рішенням

господарського суду Луганської області від 19.07.06 у справі №3/129(4/197) у

задоволенні  вимог в частині стягнення

збитків в сумі 15299 грн. 72 коп. відмовлено, в решті вимог провадження у

справі припинено.

Перевіривши

матеріали справи, правильність юридичної оцінки обставин та застосування

місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що

апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зазначена стаття

Цивільного кодексу України визначає можливі наслідки порушення зобов'язання,

метою, яких є захист інтересів 

постраждалої сторони, до них, зокрема, належить відшкодування збитків та

моральної шкоди.

Частиною

3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення

боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може

відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Матеріали

справи свідчать, що спір між сторонами за позовом виник в результаті порушення

умов договору купівлі-продажу № 2/7, укладеного між позивачем та 1-м

відповідачем у справі 20.07.04 та додаткової угоди № 1 від 20.07.04.

За

умовами п. 1.1 зазначеного договору та додаткової угоди до нього продавець, 1-й

відповідач у справі, зобов'язався передати покупцю, позивачу у справі вугілля

марки АМ у кількості  1000 тон,  по ціні 310 грн. за 1 тону на суму 310000

грн.

Пунктом

3.1 договору сторони визначили форму оплати - у грошовому вигляді: 100%

передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля, всіх залізничних зборів.

Після чого, відвантаження вугілля здійснюється протягом 7-ми календарних днів

з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок "Продавця"

партіями по одному вагону.

При

цьому вартість зазначеного тарифу та всіх залізничних зборів сторони у договорі

не обумовили.

Судова

колегія вважає, що зазначена обставина позбавляє можливості позивача виконати

зобов'язання по передоплаті на умовах визначених п. 3.1 всього обсягу вугілля

по договору.

Розділом

4 зазначеного договору сторони визначили умови поставки.

Відповідно

до п. 4.1 зазначеного договору відвантаження вугілля здійснюється за

реквізитами, згідно листів покупця позивач у справі.

при

зміні реквізитів покупець зобов'язаний повідомити продавця, але не пізніше 10

днів до початку відвантаження.

Мінімальною

нормою відвантаження є вагон (п. 4.2). По кожній відправці продавець, І-й

відповідач у справі, надає протягом 10 днів від дати поставки наступні

документи:

1.  рахунок-фактуру в 2-х екземплярах;

          2. 

копію квитанції перевізника про прийомку вантажу до перевезення;

          3. 

сертифікат (посвідчення) якості;

          4. 

податкову накладну.

Як

свідчать матеріали справи, позивач звернувся до продавця, 1-го відповідача у

справі, з листом  № 1 від 09.08.04 про

відвантаження йому 1 вагону вугілля марки АМ-13-25мм по ціні 310 грн. та

зазначив реквізити отримувача, з яким укладено договір постачання від 09.08.04

№ 13/01.

Продавець,

1-й відповідач у справі, виписав покупцю, позивачу у справі, рахунок-фактуру №

СФ-64 від 09.08.04 на суму 23699 грн. 72 коп. з ПДВ, в якому зазначив

залізничний тариф 1666 грн. 67 коп. без ПДВ та вартість  70 тон вугілля 18083 грн. 10 коп. без ПДВ,

разом з ПДВ - 23699 грн. 72 коп.

Позивач

платіжним дорученням від 09.08.04 № 106 перерахував 1-му відповідачеві згідно

рахунку-фактурі № СФ-64 від 09.08.04 23699 грн. 72 коп.

Судова

колегія дійшла висновку, що зазначені дії позивача та 1-го відповідача

відповідають  умовам поставки вугілля,

визначеним п. 4 договору від 20.07.04, а тому висновки суду першої інстанції,

що у відповідача  не виникло зобов'язання

поставити позивачу відповідне вугілля не відповідають фактичним обставинам.

Як

вбачається з матеріалів справи 1-й відповідач листом від 10.08.04 № НОМЕР_1

звернувся до 2-го відповідача з проханням відвантажити третій особі у справі

один вагон вугілля марки АМ фракції 13-25 мм. 20.08.04 2-й відповідач, як

вантажовідправник, на адресу третьої особи у справі за залізничною накладною №

НОМЕР_2 у вагоні № НОМЕР_3 відвантажив 69 тон вугілля, зазначивши у накладній

марку АС.

Третьою

особою у справі (а.с.97 том І) 25.08.04 вагон вугілля № НОМЕР_3 був отриманий

та прийнятий на відповідальне зберігання, про що складений акт прийому товару

за якістю від 25.08.04 (а.с.54-55 том І), в якому зазначено, що вугілля, отримане

у вагоні № НОМЕР_3 у кількості 69 тон, не заказане та не відповідає якісним

показникам марки АС.

Суд

першої інстанції оцінюючи обставини, щодо приймання вугілля від

вантажовідправника, дійшов висновку, що позивач у порушення умов п. 2.3

договору від 20.07.04 та Інструкції № П-7 „Про порядок приймання продукції

виробничо-технічного  призначення та

товарів народного споживання за якістю” затвердженої постановою Держарбітражу

при  раді Міністрів СРСР від

25.04.1966р., яка діє на території України, не викликав  представника від вантажовідправника вугілля

для складання акту прийомки товару за якістю, посилаючись  на відсутність відповідних доказів, проте не

надав оцінки копії телеграми від 25.08.06 (а.с. 53, т. І) направленої 3-ю

особою 2-му відповідачу, вантажовідправнику за залізничною накладною №НОМЕР_4,

якою 3-я особа повідомила про те, що вугілля марки АС, вагон №НОМЕР_3 не

заказаний, від оплати відмовляється та приймає його на відповідальне

зберігання.

Місцевим

господарським судом під час розгляду справи встановлено, що у посвідченні від

18.08.04 №11 про якість вугілля (а.с.51 том І), яке   супроводжувало вугілля у вагоні № НОМЕР_3 на

всьому шляху слідування, вказано, що за залізничною накладною № НОМЕР_2 у

вагоні № НОМЕР_3 відвантажено вугілля марки АМ у кількості 69 тон,

купівля-продаж якого є предметом Договору від 20.07.04 № 2/7.

Суд

першої інстанції відповідно до ст. 11112 ГПК України на виконання

вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від

15.02.05 у справі № 4/197, перевірив доводи позивача щодо посвідчення № 11 від

18.08.04.

З

листів Державного підприємства "Сніжневуглезбуд" від 01.06.06 № 216

та від 16.06.06 № 237, наданих на вимогу суду за відповідними ухвалами по даній

справі, вбачається, що посвідчення якості від 18.08.04 № 11 виписане та надане

на дослідження до Вуглехімічної лабораторії (яка входить до складу ДП

„Сніжневуглезбуд”) 2-м відповідачем у справі, який є контрагентом ДП

„Сніжневуглезбуд” на умовах договору від 25.05.04 № НОМЕР_5 при цьому ДП

„Сніжневуглезбуд” повідомило суд, що проби палива для визначення його якості

відбирає відправник (постачальник) згідно з ДОСТом 1137-64 та надає їх

до Вуглехімічної лабораторії із супроводжуючими документами (посвідчення

якості), які заповнюються відправником на бланках відправника; Вуглехімічна

лабораторія після проведення аналізу якості вугільної продукції реєструє

показники  в журналі обліку лабораторних

проб та заповнює 3-ю сторінку посвідчення якості, наданого вантажовідправником,

в яке вносить номер проби, результати лабораторної проби, що засвідчує підписом

та печаткою Вуглехімічної лабораторії (ДОСТ 1137-64).

Дослідивши

посвідчення №11 від 18.08.04 (а.с. 51, т. І) судова колегія апеляційної

інстанції встановила, що проба відібрана 2-м відповідачем від партії палива

вагою 69 тон 1- вагону , відвантаженого за час з 18.08. по 18.08. споживачам

переліченим на звороті. На звороті посвідчення зазначено вагон № НОМЕР_6,

накладна № НОМЕР_2 споживач „Первомайськ на Бузі”

Проте,

згідно залізничної накладної № НОМЕР_7 (а.с. 52) вугілля марки АС у вагоні №

НОМЕР_3 відправлено 3-й особі 20.08.04, а не 18.08.

Зазначені

розбіжності посвідчення та відомості залізничної накладної спростовують доводи

1-го відповідача, що отримане 3-ю особою вугілля є вугілля марки АМ-13-25 і не

є доказом того, що 2-м відповідачем помилково в залізничній накладній №

НОМЕР_2, яка є доказом відправки товару, вказано найменування вантажу -вугілля

марки АС.

Крім

того, матеріали справи свідчать, що 1-й відповідач у справі, ПП „ТКФ

„Оптлугаторг” під час розгляду справи судом 

першої інстанції повідомив, що ним складено акт уцінки вугілля (а.с.

126) за яким знижена вартість вугілля з 310 грн. до 177 грн. 47 коп. за 1 тону.

Отже,

1-й відповідач у справі, не надав належних доказів, які б підтверджували отримання

3-ю особою вугілля, марки АМ, як передбачено умовами договору № 2/7 від

20.07.04.

Враховуючи

викладене, судова колегія вважає, що 1-й відповідач порушив свої зобов'язання

передбачені п. 3.1 договору № 2/7 від 20.07.04 і не відвантажив позивачеві вугілля

марки АМ протягом 7 календарних днів з моменту надходження коштів сплачених

позивачем згідно рахунку-фактурі № СФ-64 від 09.08.04 в сумі 23699 грн. 72 коп.

разом з ПДВ.

Частина

3 статті 612 Цивільного кодексу України надає право позивачу відмовитися від

прийняття виконання зобов'язання 1-м відповідачем, якщо внаслідок

прострочення  виникнення зобов'язання

витратило інтерес для позивача.

Матеріали

справи свідчать, що позивач листом № 35 від 26.08.04 відмовився від виконання

зобов'язань 1-м відповідачем за договором № 2/7 від 20.07.04 і  попросив повернути йому перераховані грошові

кошти в сумі 23699 грн. 72 коп.

І-й

відповідач частково повернув грошові кошти позивачеві платіжними дорученнями

від 20.09.04 -3000 грн. № 142 від 05.10.04 - 1400 грн. та 01.04.05 -5000 грн.

Неповернуті

1-м відповідачем грошові кошти в сумі 14299 грн. 72 коп. і є прямими збитками

позивача, заявленими позивачем з урахуванням заяви, якою він змінив предмет

позову.

Суд

першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки

заявлені ним під час виконання договору, строк дії якого визначено до 31.12.04.

Проте,

з таким  висновком погодитися не можна,

оскільки строк виконання зобов'язання 1-м відповідачем визначений п. 3.1

договору і, як свідчать матеріали справи, порушений 1-м відповідачем.

Збитки

в сумі 1000 грн., понесених позивачем з оплати юридичних послуг, підтверджені

матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 248 від 16.03.05 (а.с.

16,т.1) та дорученням від 14.03.05 (а.с. 69, т. І).

Враховуючи

викладене судова колегія дійшла висновку, що відмовляючи у позові суд першої

інстанції не надав належної оцінки доказам та дійшов неправомірного висновку

щодо недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже,

апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду

Луганської області віл 19.07.06 у справі № 3/129(4/197) скасуванню з прийняттям

нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з 1-го відповідача

збитків, що складаються з 14299 грн. 72 коп. неповернутих  грошових коштів та 1000 грн. по оплаті

юридичних послуг. В частині стягнення збитків в сумі 5000 грн., сплачених 2-м

відповідачем після подання позову провадження у справі слід припинити за відсутністю

предмету спору з віднесенням судових витрат в цій частині на 1-го відповідача.

Відносно

2-го відповідача у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно

ст. 49 ГПК України судові витрати за позовом пропорційно задоволеним вимогам в

сумі 310 грн., де 203 витрати по державному миту та 107 витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та з апеляційною скаргою в

сумі 101 грн. 50 коп. покладаються на 1-го відповідача.

Згідно

Статуту позивача його юридична адреса: м. Антрацит Луганська область, вул.

Комунарська, 7.

Керуючись

ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.п. 3, 4 ст. 104, ст.105 Господарського

процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Люкс” на рішення господарського суду

Луганської області від 19.07.06 у справі №3/129(4/197) задовольнити.

2.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.07.06 у справі

№3/129(4/197) скасувати.

3.

Позов задовольнити частково.

4.

Стягнути з Приватного підприємства „Торговельно-комерційна фірма „Оптлугаторг”,

м. Луганськ, вул. Совєтская, 75, офіс 228, ід. код 21829240 на користь

Приватного підприємства фірма „Люкс”, м. Антрацит Луганська область, вул.

Комунарська, 7, ід. код 21837305 збитки в сумі 15299 грн. 72 коп., витрати по

державному миту в сумі 203 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 107 грн., витрати за 

апеляційною скаргою в сумі 101 грн. 50 коп.

5.

Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний

наказ.

6. В

решті вимог провадження у справі припинити.

7. У

задоволенні позову у відношенні 2-го відповідача відмовити.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову

може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого

господарського суду України через апеляційний господарський суд.

          Головуючий суддя                                                  

Р.Є.Якушенко

Суддя                                                                     

Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                      

Л.Л. Лазненко