Рішення

від 19.07.2006 по справі 3/129(4/197)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/129(4/197)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.06                                                                                 Справа № 3/129(4/197).

Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Василенко Т.А., Калашник Т.Л., розглянувши матеріали  справи за позовом

Приватного підприємства «Люкс», м. Київ

до

1-го відповідача –Приватного підприємства «Торгівельно-комерційної фірми «Оптлугаторг»,                              м. Луганськ

2-го відповідача –Приватного підприємця «Каракай Андрія Андрійовича», м. Сніжне Донецької області

Третя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору-

Кооперативне підприємство "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації", м. Первомайськ Миколаївської області

про стягнення  22195 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув (явка обов'язкова),

від 1-го відповідача: Суворова Л.В. (дов. від 05.05.06. №1), Кулик А.В. (дов. від 28.04.05),       

від 2-го відповідача: не прибув,

від 3-ої особи : не прибув;

в с т а н о в и в :

Суть спору: позивачем - Приватним підприємством фірмою "Люкс" заявлено вимоги про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Торговельно-комерційна фірма "ОПТЛУГАТОРГ" суми основного боргу - 19299 грн. 72 коп., штрафних санкцій у сумі 1895 грн. 98 коп., збитків у розмірі 1000 грн. 00 коп., всього у розмірі 22195 грн. 70 коп.

          Заявою про уточнення позовних вимог, наданою до суду 13.05.05 (а.с.24 том І), позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог на суму 5000 грн. та просить стягнути з першого відповідача - Приватного підприємства "Торговельно-комерційна фірми "ОПТЛУГАТОРГ" суму основного боргу - 14299 грн. 72 коп., штрафні санкцій у сумі 1895 грн. 98 коп. та збитки у сумі 1000 грн. 00 коп..

          Поясненням по справі, зданим до суду 26.05.05 (а.с.38 том І) 1-й відповідач у справі проти позову заперечує, посилаючись на те, що після отримання товару за договором Покупець (позивач) не визивав Продавця (1-го відповідача), у позивача відсутні належні докази невідповідності купленої продукції вимогам щодо якості, передбаченої договором; продукція була поставлена своєчасно у повному обсязі.

          У відповіді на позовну заяву від 25.04.05 № 113 (а.с.45 том І) 1-й відповідач проти позову заперечує з наступного:

- згідно з договором від 20.07.04 № 2/7 та заявкою від 09.08.04  № 1 20.07.04 на адресу позивача був відправлений вагон № 66196833  з вугіллям марки АМ у кількості 69 тон на суму 23444 грн. 12 коп. , що підтверджується посвідченням якості від 18.08.04 № 11;

- у залізничній накладній помилково зазначено марка вугілля АС, що підтверджується телеграмою зі станції відвантаження Сніжне Донецької залізниці;

- 25.08.04 вагон вугілля № 66196833  отриманий "Покупцем" та прийнятий на відповідальне зберігання, що підтверджено Актом прийняття товару за якістю від 25.08.04;

- за згодою сторін складений Акт від 20.09.04 № 9  про зниження вартості вугілля до 177 грн. 47 коп. за 1 тону (тобто поставлено на суму 14299 грн. 83 коп.), позивачеві повернуто 9400 грн. 00 коп.; тому розрахунки з позивачем здійснені.

          Заявою про зміну позовних вимог - зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, наданою до суду 02.06.05 (а.с.66 том І), позивач продублював свої вимоги, що викладені у вищевказаній заяві (а.с.24 том І), про зменшення розміру позовних вимог на суму 5000 грн., та просить стягнути з першого відповідача - Приватного підприємства "Торговельно-комерційна фірми "ОПТЛУГАТОРГ" суму основного боргу - 14299 грн. 72 коп., штрафні санкцій у сумі 1895 грн. 98 коп. та збитки у сумі 1000 грн. 00 коп..

           Ухвалою від 02.06.05 по даній справі господарським судом залучено  до участі у справі в якості третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кооперативне підприємство "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації" (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 110), також у якості другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Каракай А.А (Донецька область, м. Сніжне, вул. Брюсова, буд. 7, кв. 58) і у якості третього відповідача - Торезьке об'єднання "Торезантрацит", Вуглехімічна лабораторія №7 (Донецька область, м. Торез).

          Відзивом на позовну заяву, зданим до суду 28.07.05 (а.с.97 том І) третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кооперативне підприємство "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації" повідомила, що згідно з договором від 09.08.04 № 13/01  між нею та позивачем у справі на її адресу повинен був поступити вагон вугілля марки АМ 13-25, однак такий вагон вугілля поставлений не був. Вагон № 66196833 з вугіллям марки АС, як зазначено в накладній, поставлений 25.08.04 на адресу Кооперативного підприємства "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації" від ПП Каракай, був розвантажений, тому що направлявся на адресу Кооперативного підприємства "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації",  вугілля прийняте на відповідальне зберігання та складений Акт прийняття товару за якістю від 25.08.05, із зазначенням, що вугілля у вагоні № 66196833 не відповідає марці АС.

          Листом, зданим до суду 11.08.05 (а.с.107 том І)  2-й відповідач –Приватний підприємець Каракай Андрій Андрійович повідомив суд, що 20.08.05 направив вагон вугілля марки А сорт АМ фракції 10-35 вагою 69 тон за реквізитами Кооперативного підприємства "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації" за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 110. Якість вугілля підтверджена посвідченням якості № 11, яке було відправлене з вагоном № 66196833.

          Заявою від 18.08.05 (а.с.117 том І)  позивач в порядку ст.22 ГПК України заявив про зменшення позовних вимог  частині стягнення неустойки (штрафних санкцій) у сумі 1895 грн. 98 коп., зазначивши, що у решті позовні вимоги підтримує.

          Уточненням позовних вимог від 18.08.05 (а.с.118-120 том І) позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив предмет позову в частині стягнення боргу у сумі 14299 грн. 72 коп., і за остаточними вимогами просить стягнути  з відповідача збитки у сумі 14299 грн. 72 коп. відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу  України та збитки у сумі 1000 грн. 00 коп. з оплати юридичних послуг.

           Рішенням господарського суду Луганської області від 12.09.05 (суддею Батюк Г.М.) по справі № 4/197 позов задоволено частково, з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційної фірми «Оптлугаторг»на користь Приватного підприємства «Люкс», стягнуто збитки у розмірі 14299 грн. 72 коп. та 1000 грн. 00 коп. –збитків по оплаті юридичних послуг, 153 грн. 03 коп. –витрат по держмиту та 81 грн. 34 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у відношенні третьої особи з боку позивача, 2-го відповідача та 3-го відповідача у задоволенні позовних вимог відмовлено; в решті вимог провадження у справі припинено.

         Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.11.05 по справі 4/197 апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного підприємства «Торгівельно-комерційної фірми «Оптлугаторг»задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 12.09.05 по справі 4/197 скасовано та прийнято нове рішення, за яким:

-          у частині стягнення збитків у сумі 15299 грн. 72 коп. у задоволенні позовних вимог у відношенні першого та другого відповідачів відмовлено;

-          в решті позовних вимог у відношенні першого та другого відповідачів провадження у справі припинено;

-          витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладені на позивача по справі № 4/197 –Приватне підприємство фірму «Люкс»;

-          витрати по сплаті державного мита у розмірі 76 грн. 51 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладено на позивача по справі № 4/197 –Приватне підприємство фірму «Люкс»;

-          з Приватного підприємства фірми «Люкс»на користь Приватного підприємства «Торговельно-комерційної фірми «ОПТЛУГАТОРГ»стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі 76 грн. 51 коп..

                  Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.06 по справі № 4/197 касаційну скаргу Приватного підприємства «Люкс»задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 12.09.05 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.11.05 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.06 справу № 3/129(4/197) призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 22.05.06 для розгляду даної справи призначена судово ва колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Седляр О.О., Калашнік Т.Л..

             3-й відповідач у справі виключений з участі у справі за ухвалою господарського суду від 07.06.06 по даній справі.

          У поясненні по справі, що надійшло до суду 10.05.06, позивач у справі, продублював уточнення позовних вимог від 18.08.05 (а.с.118-120 том І) та, керуючись ст.22 ГПК України, частково змінив предмет позову та просить стягнути з 1-го відповідача у справі на свою користь прямі збитки у сумі 14299 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612  Цивільного кодексу  України, збитки по оплаті правової допомоги в розмірі 1000 грн., а всього 15299 грн. 72 коп..

          1-й відповідач у доповненні до відзиву, зданому до суду 22.05.06, змінені позовні вимоги відхиляє з наступних підстав:

          -  посилання позивача на ст.525 ЦК України є необґрунтованим, оскільки з боку 1-го відповідача відсутня одностороння відмова від зобов'язання щодо поставки відповідного товару;

          - загальна вартість товару за умовами договору складає 310000 грн., п.3.1 договору передбачена 100% передоплата залізничного тарифу, вартості товару, усіх залізничних зборів, та відвантаження вугілля здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок "Продавця" партіями по 1 вагону, тобто після повної оплати вказаних сум  у  "Продавця" (1-го відповідача) виникає обов'язок з відвантаження вугілля на адресу "Покупця" (позивача) протягом 7-ми  календарних днів  з моменту надходження на поточний рахунок "Продавця" 310000 грн. 00 коп.; позивачем було сплачено лише 23699 грн. 72 коп., тобто посилання позивача на односторонню відмову відповідача від зобов'язання є необґрунтованими;

          - жодних доказів того, що відповідачем зобов'язання було виконане неналежним чином позивач не надав, тому посилання позивача на ст. 526 ЦК України є необґрунтованим;

          -  ст.611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання;  порушення зобов'язання з боку відповідача при виконанні договору від 20.07.04 № 2/7 відсутні;

          - з урахуванням умов договору немає підстав для твердження, що відповідач є боржником, який прострочив та, відповідно, для посилання на ст.612 ЦК України.

Представником 1-го відповідача у справі надане клопотання про відмову від здійсненні технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та задоволено.

Дослідивши обставини справи, додатково надані  матеріали, вислухавши представників 1-го відповідача,  суд прийшов до наступного.

Вищезазначеними заявою про уточнення позовних вимог, наданою до суду 13.05.05, та заявою про зміну позовних вимог - зменшення позовних вимог, наданою до суду 02.06.05,    заявою від 18.08.05 про зменшення позовних вимог  , уточненням позовних вимог від 18.08.05 та поясненням по справі, що надійшло до суду 10.05.06, позивач у справі в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог,  змінив предмету позову в частині позовних вимог у сумі 14299 грн. 72 коп.  та просить стягнути з 1-го відповідача у справі на свою користь прямі збитки у сумі 14299 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612  Цивільного кодексу  України, збитки по оплаті правової допомоги в розмірі 1000 грн., а всього 15299 грн. 72 коп.. Вказані заяви розглянуті судом. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з 1-го відповідача у справі на користь позивача у справі прямих збитків у сумі 14299 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612  Цивільного кодексу  України, збитків по оплаті правової допомоги в розмірі 1000 грн., а всього 15299 грн. 72 коп..

          Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Приватним підприємством фірмою "Люкс" та 1-м відповідачем - Приватним підприємством "Торговельно-комерційна фірма "ОПТЛУГАТОРГ" був укладений договір купівлі-продажу від 20.07.04 №2/7 (далі-Договір) (а.с.7-8) та додаткова угода №1 до цього Договору (а.с.9), за умовами яких сторони  передбачили, що "Продавець" (1-й відповідач у справі) продає, а "Покупець" (позивач у справі) купує на умовах даного Договору товар: вугілля марки АМ у кількості 1000, 00 тон, за ціною 310 грн. 00 коп. за 1 тону, ПДВ у тому числі, на суму 310000 грн. 00 коп. та загальна вартість товару по даному договору складає 310000 грн. 00 коп. (п. 1.1, 1.2 Договору у редакції додаткової угоди №1).

Пунктом 2.3 Договору сторони передбачили, що виклик представника вантажовідправника вугілля, у випадку недостачі або неякісної поставки, обов'язковий.

За умовами п. 3.1 договору сторони по ньому домовились, що форма оплати-у грошовому вираженні у вигляді: 100% передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля, всіх залізничних зборів. Після чого, відвантаження вугілля здійснюється протягом 7-ми календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок "Продавця" партіями по одному вагону.

          Сторони по договору не надали доказів щодо внесення будь-яких змін до умов п. 3.1 договору.

          Відповідно до п. 4.1 Договору відвантаження вугілля здійснюється за реквізитами, згідно листів "Покупця".

Позивач  уклав з третьою особою у справі договір постачання від 09.08.04 №13/01, за умовами якого позивач зобов'язався поставити третій особі вугілля марки АМ фракції 13-25 у кількості 69 тон на суму 24150 грн. 28 коп..

          За умовами договору постачання від 09.08.04 №13/01 (п. 2.5) сторони передбачили, що у відвантажувальних документах проставляється найменування збагачувальної фабрики "Постачальника" (позивача у справі), яка є вантажовідправником.

          Позивач звернувся до 1-го відповідача з листом від 09.08.05 №1 про відвантаження третій особі одного вагону вугілля марки АМ фракції 13-25 за ціною 310 грн. 00 коп. за тону.

          Згідно з виставленим 1-м відповідачем рахунком-фактурою від 09.08.04 №СФ-64 позивач платіжним дорученням від 09.08.04 №106 перерахував 1-му відповідачеві суму коштів у розмірі 23699 грн. 72 коп.

          Листом від 10.08.04 №128 1-й відповідач звернувся до 2-го відповідача з проханням відвантажити третій особі у справі один вагон вугілля марки АМ фракції 13-25 мм.

          20.08.04 2-й відповідач, як вантажовідправник, на адресу третьої особи у справі за залізничною накладною № 49657782 у вагоні № 66196833 відвантажив 69 тон вугілля, зазначивши у накладній марку АС.

          Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.04 вагон вугілля № 66196833 був отриманий та прийнятий на відповідальне зберігання третьою особою у справі, про що складений акт прийомки товару за якістю від 25.08.04, в якому зазначено, що вугілля , отримане у вагоні № 66196833 у кількості 69 тон, не відповідає якісним показникам марки АС.

          Позивач зазначає, що 1-й відповідач не виконав свої зобов'язання за договором від 20.07.04 № 2/7, тому позивач, сплативши гроші за товар і не отримавши його, фактично зазнав прямих збитків у розмірі оплати за товар, а також інші непрямі збитки, у тому числі у вигляді оплати за юридичну допомогу, у зв'язку з чим позивач           просить стягнути з 1-го відповідача у справі на свою користь прямі збитки у сумі 14299 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612  Цивільного кодексу  України, збитки по оплаті правової допомоги в розмірі 1000 грн., а всього 15299 грн. 72 коп..

          1-й відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, доповненні до відзиву.

Оцінивши доводи сторін, обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, у тому числі відшкодування збитків.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведений факт виконання взятих на себе зобов'язань з 100%  передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля у сумі  310000  грн.   00  коп., всіх залізничних зборів  для  подальшого  отримання  від 1-го відповідача ("Продавця" за Договором) вугілля марки АМ у кількості 1000, 00 тон.

          За таких обставин, у позивача відсутні підстави вимагати від 1-го відповідача відправки йому вугілля, за умовами Договору у відповідача не виникло зобов'язання поставити відповідне вугілля.

          Як зазначалось вище, 1-й відповідач листом від 10.08.04 №128 звернувся до 2-го відповідача з проханням відвантажити третій особі у справі один вагон вугілля марки АМ фракції 13-25 мм.           20.08.04   2-й відповідач, як вантажовідправник, на адресу третьої особи у справі за залізничною накладною № 49657782 у вагоні № 66196833 відвантажив 69 тон вугілля, зазначивши у накладній марку АС.

          Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується третоью особою у справі (а.с.97 том І), 25.08.04 вагон вугілля № 66196833 був отриманий та прийнятий на відповідальне зберігання третьою особою у справі, про що складений акт прийоми товару за якістю від 25.08.04 (а.с.54-55 том І), в якому зазначено, що вугілля, отримане у вагоні № 66196833 у кількості 69 тон, не відповідає якісним показникам марки АС.

          За Договором від 20.07.04 № 2/7 сторони домовились, що прийняття вугілля від вантажовідправника здійснюється згідно з Інструкціями П-6, П-7 та ДОСТом № 10742-71, виклик представника вантажовідправника вугілля, у разі недостачи чи неякісної поставки, є обов'язковим.

          Позивач приймання вугілля, відправленого 2-м відповідачем у відповідності з умовами Договору від 20.07.04 № 2/7 та Інструкції № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., яка діє на території України, не здійснив. Доказів виклику представника вантажовідправника вугілля для складання акту прийоми товару за якістю не надав.

          Листом, зданим до суду 11.08.05 (а.с.107 том І),  2-й відповідач –Приватний підприємець Каракай Андрій Андрійович - повідомив суд, що 20.08.05 направив вагон вугілля марки А сорт АМ фракції 10-35 вагою 69 тон за реквізитами Кооперативного підприємства "Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації" за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 110. Якість вугілля підтверджена посвідченням якості № 11, яке було відправлене з вагоном № 66196833.

          У вищевказаній залізничній накладній № 49657782 вантажовідправник (2-й відповідач) зазначив найменування вантажу - вугілля марки АС, але у посвідченні від 18.08.04 №11 про якість вугілля (а.с.51 том І), яке   супроводжувало вугілля у вагоні № 66196833 на всьому шляху слідування, вказано, що за залізничною накладною № 49657782 у вагоні № 66196833 відвантажено вугілля марки АМ у кількості 69 тон, купівля-продаж якого є предметом Договору від 20.07.04 № 2/7.

З листів Державного підприємства "Сніжневуглезбуд" від 01.06.06 № 216 та від 16.06.06 № 237, наданих на вимогу суду за відповідними ухвалами по даній справі, вбачається, що посвідчення якості від 18.08.04 № 11 виписане та надане на дослідження до Вуглехімічної лабораторії (яка входить до складу ДП „Сніжневуглезбуд”) 2-м відповідачем у справі, який є контрагентом ДП „Сніжневуглезбуд” на умовах договору від 25.05.04 № 65/УХЛ; при цьому ДП „Сніжневуглезбуд” повідомило суд, що проби палива для визначення його якості відбирає відправник (постачальник) згідно з ДОСТом 1137-64 та надає їх до Вуглехімічної лабораторії із супроводжуючими документами (посвідчення якості), які заповнюються відправником на бланках відправника; Вуглехімічна лабораторія після проведення аналізу якості вугільної продукції реєструє показники  в журналі обліку лабораторних проб та заповнює 3-ю сторінку посвідчення якості, наданого вантажовідправником, в яке вносить номер проби, результати лабораторної проби, що засвідчує підписом та печаткою Вуглехімічної лабораторії (ДОСТ 1137-64).

          Вказаним вище актом прийомки товару за якістю від 25.08.04, у якому зазначено про те, що згідно із залізничною накладною отримане вугілля не відповідає якісним показникам    марки АС, не підтверджуються доводи позивача і не спростовує доводи 1-го відповідача.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав 1-му відповідачу лист від 26.08.04 № 35 (а.с.13 том І) з вимогою повернути перераховані грошові кошти у сумі 23699 грн. 72 коп. з посиланням на невиконання 1-м відповідачем умов п. 3.1 договору.

За умовами п. 3.1 Договору сторони домовились, що форма оплати - у грошовому вираженні у вигляді: 100% передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля, всіх залізничних зборів. Після чого, відвантаження вугілля здійснюється протягом 7-ми календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок "Продавця" партіями по одному вагону. Вартість вугілля за даним договором складає 310000 грн. 00 коп. (п.  1.2 Договору у редакції додаткової угоди №1).

Передоплата  у розмірі згідно з виставленими рахунками не передбачена умовами вказаного Договору.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, і покупцем ці умови договору не виконані належним чином, застосовуються положення ст.538 ЦК України, за якою в такому випадку другою стороною зупиняється виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що останній діє до 31.12.04, тобто на час пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів у сумі 23699 грн. 72 коп. (лист від 26.08.04 № 35) сторони мали можливість виконати зобов'язання за вказаним Договором відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 3.1 цього Договору.

Враховуючи вищевикладене, ці вимоги за листом від 26.08.04 № 35 позивачем заявлені під час виконання   сторонами договору і є безпідставними.

Таким чином, позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

          З урахуванням зменшення розміру позовних вимог та часткової зміни предмету позову, збитки у сумі 14299 грн. 72 коп. до стягнення з першого та другого відповідачів не підлягають.                                                                                             

          Позовні вимоги у частині стягнення збитків у сумі 1000 грн. 00 коп., понесених з оплати позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Конфліктології і Права" за платіжним дорученням від 16.03.05 № 248 за надання юридичних послуг з урахуванням вищевикладеного, безпідставні, тому, до задоволення у відношенні першого та другого відповідачів не підлягають.

В решті позовних вимог провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.                    

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито” державне мито у сумі 222 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням  від   30.03.05   № 259, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 00 грн. 04 коп., у зв'язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          На підставі викладеного,    керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення збитків у сумі 15299 грн. 72 коп. у

відношенні 1-го та 2-го відповідачів у справі.

2. Провадження у справі припинити в решті позовних вимог у відношенні 1-го та 2-го відповідачів.

3.Судові витрати за позовом покладаються на позивача .

4. Повернути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Люкс», Луганська область, м.Антрацит, вул.Комунарська, 7 а, (фактична адреса: м. Київ, вул.Лятошинського, 4а, к.218),   ідентифікаційний код 21837305, зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 04 коп. за платіжним дорученням від 30.03.05   № 259.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказане платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи.

          Рішення  господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення :  20.07.06.

Суддя                                                                                     М.Л. Доманська

Суддя                                                                                     Т.Л.Калашник

Суддя                                                                                      Т.А.Василенко