Рішення

від 09.02.2022 по справі 473/2811/21

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2811/21

РІШЕННЯ

іменем України

"09" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Ротар М.М.., при секретарі - Лукіянчиній Т.І.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача Кондратьєва О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про розірвання договору оренди землі та стягнення збитків

встановив

в серпні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, в якому просив розірвати укладений від позивачем та відповідачем 30.03.2021 року договір оренди земельної ділянки з к/н 4810200000:04:005:0043, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача збитки у сумі 96161,76 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки був укладений між ним та відповідачем за результатами земельних торгів у формі аукціону. Після фактично одержання у користування земельної ділянки позивач виявив, що у її межах проходить кабельна лінія електропередач.

Отже земельна ділянка має обмеження встановленні Законом України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів .

Посилаючись на неможливість раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням позивач просив розірвати договір оренди землі з підстав, передбачених ст..32 Закону України Про оренду землі . При цьому просив стягнути з відповідача збитки у вигляді сплаченої річної орендної плати у сумі 602100,76 грн. та витрати на оплату послуг виконавця земельних торгів у сумі 36061 грн.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року відкрито провадження по справі. Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

07 вересня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що в проекті землеустрою були відсутні межі спеціальної зони, крім того до проекту був долучений письмовий перелік обмежень та обтяжень, щодо використання земельної ділянки в цій зоні та жодних відомостей про те, що вказана земельна ділянка відноситься земель спеціальних зон енергетичних об`єктів не було зазначено. Отже викликає сумнів, що вказана кабельна лінія була введена в експлуатацію в 1994 році, оскільки в 2010 році при обстежені комісією земельної ділянки охоронної зони не існувало.

07 вересня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що саме відповідач повинен нести відповідальність за затвердження технічної документації щодо встановлення в натурі меж спірної земельної ділянки, яка була виконана із порушенням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками затвердженої Держкомземом від 18.05.2010 року № 376.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року підготовче провадження було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз`яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні було встановлено, що 30 березня 2021 року між Територіальною громадою міста Вознесенська, в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області, як орендодавцем, з однієї сторони та ОСОБА_1 , як орендарем, з іншої сторони був укладений договір оренди землі. Предметом договору, є те, що орендодавець на підставі рішення Вознесенської міської ради від 23 грудня 2020 року №46 та Протоколу № 192 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 30.03.2021 року по лоту № 64092 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0040 га., кадастровий номер : 4810200000:04:005:0043.Договір укладено на 5(п`ять) років.

Відповідно до п.9 договору орендар повинен був сплатити річну орендну плату за земельну ділянку з вирахуванням гарантійного внеску, а саме 60100,76 грн. з вирахуванням гарантійного внеску в сумі 319,42 грн. в розмірі 59781,34, не пізніше трьох банківських днів з дня підписання Протоколу №192 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 30.03.2021 року по лоту № 64092.

Відповідно до п.12 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до п.20 договору земельна ділянка має обмеження у використанні згідно з кадастровим планом та проектом відведення земельної ділянки. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Рішенням Вознесенської міської ради №2 від 08.10.2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду терміном на 5 років, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до технічної документації по встановленню меж земельної ділянки під розміщення та обслуговування магазину по АДРЕСА_1 , яка була виготовлена ПП ГЕО земельна ділянка має обмеження, обтяження такого характеру: правові: зміна цільового використання; екологічні:дотримання граничнодопустимих концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у грунті; дотримання вимог екологічного зонування; агротехнологічні - відсутні; спеціальні - відсутні. Також земельна ділянка має обмеження : будь яке будівництво без дозволу, згідно ДБН 360-92.

Відповідно до ст. 23 договору орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призведе до погіршення стану самого об`єкту оренди.

Відповідно до п. 30 договору його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

В судовому засіданні було встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4810200000:04:005:0043, розташованої по АДРЕСА_1 проходить КЛ-10кВ від ТП-648 до ТП-537 типу АА БлУ 3х95 (інв..№ 10080), яка введена АТ Миколаївобленерго в експлуатацію 01.12.1994 року, що підтверджується листом Т.в.о. генерального директора АТ Миколаївобленерго від 20.05.2021 року № 01/22-4971.

Також вказане підтвердилось і відповіддю АТ Миколаївобленерго від 15.11.2021 року № 01/27-10467 на запит виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 19.10.2021 року. Крім того у вказаному листі зазначається, що жодних звернень стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 5 років не було, про що свідчить відсутність відповідного погодження АТ Миколаївобленерго .

Відповідно до п.5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ від 04.03.1997 року № 209 охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж підземних кабельних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки, обмеженою вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра.

Згідно з статтею 76 Земельного кодексу України (далі ЗК), землями енергетичної системи визнаються землі надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Стаття 112 ЗК встановлює, що охоронні зони створюються: уздовж ліній зв`язку електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

В свою чергу за змістом статті 18 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів від 9 липня 2010 року № 2480-VI (далі Закон від 9 липня 2010 року № 2480-VI) для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема охоронні зони об`єктів енергетики.

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням). У разі якщо встановлення спеціальних зон об`єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків.

Спеціальні зони об`єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

Крім цього, відповідно до статті 32 Закону від 9 липня 2010 року № 2480-VI в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється: саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Слід звернути увагу, що частиною другою пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі Правила) також передбачено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобовязані вживати належних заходів до збереження зазначених обєктів.

Таким чином, діючим законодавством передбачено особливості користування земельною ділянкою, яку було передано в строкове платне користування позивачу, зокрема уздовж електролінії, яка проходить через її земельну ділянку встановлюється охоронна зона, в межах якої власник зобовязаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони еклектичних мереж.

Підставами для розірвання договору оренди, що був укладений 30.03.2021 року позивач зазначає істотне порушення договору другою стороною.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди землі; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за ршенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договру, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істосно перешкоджає передбаченому договром викораистанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодксом України та іншими законами України.

Частиною другою статті 24 закону України Про оренду землі на орендодаця покладено, зокрема обов`язок передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договру оренди.

Відповідно до умов договору оренди від 30.03.2021 року земельна ідлянка передавалась в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (п.1 договору)

В той же час наявність обмежень, які встановлені в статті 32 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів від 9 липня 2010 року № 2480-VI забороняє користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Отже позивач позбавлений можливості того на що він розраховував при укладені договору оренди землі, а саме будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

А тому, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відбулося істотне порушення договору умов договору, що є підставою для його розірвання.

Що стосується стягнення збитків з відповідача, які складаються з річної орендної плати, що обула внесена позивачем на виконання умов договору оренди ( п.9 договору) а також витрат на оплату послуг виконавця земельних торгів в загальній сумі 96161,76 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Норми спеціального закону, яким є Земельний Кодекс України, не дають визначення збитків, але визначають підстави для їх відшкодування.

Так, статтею 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі; є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

При цьому статтею 157 ЗК України встановлено порядок відшкодування збитків, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі, внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В свою чергу вина встановлюється належними та допустимими доказами, зокрема рішенням суду. Вищевказана правова позиція є усталеною та викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №317/4334/16-ц. Відповідно до правової позиції ВГСУ викладеної у постанові від 30.07.2015 року у справі №922/5993/14 встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки (упущена вигода), що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки настання яких можливо було уникнути є опосередкованими та не підлягають до відшкодування. Спеціальним підзаконним актом є також Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р. (далі - Порядок). Пунктом 3 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають: - вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; - вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; - вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; - вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; - понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; - інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Враховуючи норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності.

Сплачена позивачем річна оренда плата в розмірі 60100,76 грн. та витрати на оплату послуг виконавця земельних торгів в сумі 36061 грн. в розумінні ст..22 ЦК України та ст.. 156 ЗК України не є збитками, які повинні бути відшкодовані відповідачем.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 908 грн., який він сплатив при зверненні до суду за вимогу немайнового характеру (розірвання договору оренди).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив

позов - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, що був укладений 30 березня 2021 року між Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області та ОСОБА_1 реєстровий №014/2021.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про стягнення збитків відмовити.

Стягнути з Вознесенської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір 908 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вознесенська міська рада Миколаївської області ЕДРПОУ 26233279 юридична адреса Миколаївська область м. Вознесенськ площа Центральна 1.

Суддя: М.М. Ротар