Рішення

від 14.02.2022 по справі 460/10687/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2022 року м. Рівне№ 460/10687/21 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (далі іменується - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №622717000702 від 17.07.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 727733,00 грн. за основним платежем та 181933,25 грн. штрафних санкцій, всього 909666,00грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини другої статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по сплаті грошових зобов`язань. Позивач посилається на безпідставність висновків Головного управління ДПС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ Одеський нафтопереробний трест та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки", оскільки за господарськими операціями товар був поставлений, господарські операції відображені в первинних документах, бухгалтерському та податковому обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, придбаний позивачем товар використано в межах його подальшої господарської діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

У строк, встановлений судом відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" не мали реального характеру, а лише відображені формально у документах податкового обліку. Висновки податкового органу базуються на тому, що: контрагенти не мали можливості здійснювати поставку товару за договорами, оскільки дані звітів 20-ОПП про наявність основних засобів (резервуарів, мотопомп, цистерн, колон ректифікаційних, теплообмінників, насосів, приміщень, тощо) не підтверджуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; у контрагентів відсутні дозвільні документи на роботи підвищеної небезпеки; за даними реєстру податкових накладних не прослідковується придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників; власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення, є фізичні особи, взаємовідносини з якими не прослідковуються; не встановлено джерело походження від суб`єктів реального сектору економіки бітуму дорожнього та не підтверджено легальність руху товарів в ланцюгу постачання від виробника до позивача; під час перевірки не надано актів приймання-передачі ПММ за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики від 20.05.2008 №281/171/578/155. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. (т.3, а.с. 54-56)

На спростування заперечень відповідача, позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого додатково обґрунтовано безпідставність доводів відповідача. Додатково зазначено, що припущення податкового органу щодо можливості нереальності чи ризиковості господарської діяльності контрагентами позивача мають ґрунтуватись на допустимих та належних доказав, а таких до відзиву не додано і матеріалах справи немає. (т.3, а.с.79-82)

Ухвалою суду від 04.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 21.10.2021, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 02.11.2021.

Ухвалою від 18.11.2021 суд вирішив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Відповідно до наказу головного управління ДПС у Рівненській області від 19.05.2021 №966-п та направлень заступника начальника від 21.05.2021 №1367/17-00-07-02, виданого начальнику відділу позапланових перевірок ризикових платників та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області Гузику А.В., та від 21.05.2021 №1368/17-00-07-02, виданого головному державному ревізору-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області Калько Т.Л., проведено перевірку Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА", за результатами якої складено Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП Красносільське МПП "МВА" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" (код ЄДРПОУ 43732138) за жовтень 2020 року, ТОВ "Кропивницький завод нафтопереробки" (код ЄДРПОУ 43249853) за грудень 2020 року від 04.06.2021 №3540/17-00-07-02/31358915 (далі іменується - Акт перевірки). (т.1, а.с.23-37)

Позивачем було надано письмові заперечення від 24.06.2021 вих.№86 на Акт перевірки (т.1, а.с. 38-42), за результатами розгляду яких податковим органом надано відповідь на заперечення від 12.07.2021 №7764/6/17-00-07-02 про залишення без змін висновків Акту перевірки (т.1 а.с.45-51).

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №622717000702 від 17.07.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 727733 грн. за основним платежем та 181933,25 грн. штрафних санкцій, всього 909666,00грн. (далі - ППР №622717000702) (т.1 а.с.79-80)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість підстав, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - ППР №622717000702, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків пункту 185.1 ст. 185, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 ст.198, пункту 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за жовтень 2020 року в сумі 528990,00 грн., за грудень 2020 року в сумі 198742,5 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 727732,50 грн. за жовтень в сумі 528990,0 грн., за грудень 2020 року в сумі 198742,5 грн.

З урахуванням доводів та аргументів сторін, при вирішенні даного спору підлягали до перевірки фактичні обставини щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропивницький завод нафтопереробки", за результатами яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому суд враховує, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закон №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Перевіряючи правомірність формування позивачем спірного податкового кредиту та відповідність даних податкового обліку позивача даним його бухгалтерського обліку, в розрізі наведених вище норм чинного законодавства, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" (ЄДРПОУ 43732138), місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, 1, офіс 14, виробнича база за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова, 1., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2020 між ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" (Продавець) та ПП Красносільське МПП "МВА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №3135/1510 (далі іменується - Договір №3135/1510 від 15.10.2020). (т.1 а.с.61-63)

Відповідно до п. 1.1. Договору №3135/1510 від 15.10.2020 продавець зобов`язався передати у власність покупця нафтові продукти, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а продавець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар згідно порядку і на умовах цього договору. Предметом Договору №3135/1510 від 15.10.2020 за видатковими накладними є бітум нафтовий дорожній марки БНД 70/100.

Відповідно до пунктів 3.7.-3.8. Договору №3135/1510 від 15.10.2020, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками продавця і покупця. Товар вважається прийнятим за кількістю - згідно видаткової накладної, за якістю - згідно п.3.1. дійсного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару та оформлення відповідної видаткової накладної (пункт 4.2. Договору).

Між сторонами правочину оформлено видаткові накладні №205 від 16.10.2020, №206 від 16.10.2020, №207 від 19.10.2020, №208 від 19.10.2020, №209 від 20.10.2020, №210 від 20.10.2020, №211 від 21.10.2020, №212 від 21.10.2020. Видаткові накладні містять посилання на Договір №3135/1510 від 15.10.2020, підписані представниками сторін Договору №3135/1510 від 15.10.2020: від постачальника (продавця) - директор Блоха Н.О., від покупця - директор ОСОБА_1 (т.1 а.с.64-71)

Поставку вказаного вище товару оформлено товарно-транспортними накладними №205 від 16.10.2020, №206 від 16.10.2020, №207 від 19.10.2020, №208 від 19.10.2020, №209 від 20.10.2020, №210 від 20.10.2020, №211 від 21.10.2020, №212 від 21.10.2020. (т.1 а.с.72-79)

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних поставка бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 здійснювалася продавцем у с. Чудниця, Гощанського району, Рівненської області. Актом перевірки підтверджено, що за вказаною адресою згідно форми 20-ОПП та фактично знаходиться виробнича база позивача на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5621283200:02:010:1178), зокрема, експлуатується асфальтобетонний завод ДС-1583 та автотранспортні засоби (вантажні автомобілі, котки дорожні, автогрейдер, екскаватор навантажувач, укладач асфальтобетону, трактор, фреза дорожня навісна горизонтальна тощо).

Доставка бітуму від ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" на виробничу базу позивача підтверджується записами в журналі обліку вантажів, що надійшли за 2020 рік (т.1 а.с.106-110)

Наявність у позивача виробничих потужностей: асфальтобетонного заводу ДС-158, транспортних засобів, основних фондів, ємностей та металевих бочок також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 10 та 11 за жовтень та грудень 2020 року (т.1 а.с.103-106).

На кожну поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 постачальником надано паспорти продукції №01/10-20 від 16.10.2020, №01/10-20 від 19.10.2020, №01/10-20 від 20.10.2020, №01/10-20 від 21.10.2020 та сертифікат відповідності UA1.СІС.0000075-20, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський нафтопереробний трест" (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, 1, офіс 14, виробнича база за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова, 1) є виробником бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 "Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови" (т.1 а.с.80-95).

Оплата за поставлений бітум здійснювалася позивачем платіжними дорученнями: №1038 від 18.11.2020 у сумі 1100000,00 грн., №1039 від 18.12.2020 у сумі 100000,00 грн., №2797 від 02.12.2020 у сумі 300000,00 грн. (т.1 а.с.113-114).

Оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунків 631 та 281 підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за жовтень 2020 року бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 від ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" на загальну суму з ПДВ - 3 173 940 грн. 00 коп. (т.1 а.с.96-102)

Суд констатує, що ні у Акті перевірки, ні у відзиві на позов, відповідачем не заперечено факту надання позивачем усіх вищевказаних документів під час документальної позапланової перевірки.

Подальше використання позивачем придбаного у ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" бітуму у власній господарській діяльності підтверджується:

договорами підряду №49/2011 від 19.10.2020, №11 від 13.04.2020, №50/2011 від 21.10.2020, №51/2011 від 21.10.2020, №52/2011 від 21.10.2020, №46/2011 від 13.10.2020, №45/2011 від 13.10.2020, №54/2011 від 10.11.2020, №53/2011 від 10.11.2020, №384 від 25.11.2020, №55/2011 від 23.11.2020, №56/2011 від 23.11.2020, №57/2011 від 23.11.2020, б/н від 27.10.2020.

актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в: №1 від 19.10.2020 (за договором №49/2011 від 19.10.2020), №16 від 19.10.2020 (за договором №11 від 13.04.2020), №1 від 21.10.2020 (за договором №50/2011 від 21.10.2020), №1 від 21.10.2020 (за договором №51/2011 від 21.10.2020), №1 від 21.10.2020 (за договором №52/2011 від 21.10.2020), №1/46 від 21.10.2020 (за договором №46/2011 від 13.10.2020), №1/45 від 21.10.2020 (за договором №45/2011 від 13.10.2020), №17 від 16.11.2020 (за договором №11 від 13.04.2020), №54/1 від 17.11.2020 (за договором №54/2011 від 10.11.2020), №53/1 від 17.11.2020 (за договором №53/2011 від 10.11.2020), №55 від 25.11.2020 (за договором №384 від 25.11.2020), №55/1 від 25.11.2020 (за договором №55/2011 від 23.11.2020), №56/1 від 25.11.2020 (за договором №56/2011 від 23.11.2020), №57/1 від 25.11.2020 (за договором №57/2011 від 23.11.2020), б/н від 16.11.2020 (за договором б/н від 27.10.2020);

довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3: від 19.10.2020 (за договором №49/2011 від 19.10.2020), від 19.10.2020 (за договором №11 від 13.04.2020), від 21.10.2020 (за договором №50/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором №51/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором №52/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором №46/2011 від 13.10.2020), від 21.10.2020 (за договором №45/2011 від 13.10.2020), від 16.11.2020 (за договором №11 від 13.04.2020), від 17.11.2020 (за договором №54/2011 від 10.11.2020), від 17.11.2020 (за договором №53/2011 від 10.11.2020), від 25.11.2020 (за договором №384 від 25.11.2020), від 25.11.2020 (за договором №55/2011 від 23.11.2020р.), від 25.11.2020 (за договором №56/2011 від 23.11.2020), від 25.11.2020 (за договором №57/2011 від 23.11.2020), від 16.11.2020 (за договором б/н від 27.10.2020);

накладними-вимогами №0000-000056 від 19.10.2020, №0000-000057 від 20.10.2020, №0000-000058 від 21.10.2020, №0000-000059 від 27.10.2020, №0000-000060 від 29.10.2020, №0000-000061 від 02.11.2020, №0000-000062 від 04.11.2020, №0000-000063 від 09.11.2020, №0000-000064 від 12.11.2020, №0000-000065 від 16.11.2020, №0000-000066 від 17.11.2020, №0000-000067 від 23.11.2020, №0000-000068 від 24.11.2020, №0000-000069 від 25.11.2020;

накладними на передачу готової продукції №56 від 19.10.2020, №57 від 20.10.2020, №58 від 21.10.2020, №59 від 27.10.2020, №60 від 29.10.2020, №61 від 02.11.2020, №62 від 04.11.2020, №63 від 09.11.2020, №61 від 02.11.2020, №64 від 12.11.2020, №65 від 16.11.2020, №66 від 17.11.2020, №67 від 23.11.2020, №68 від 24.11.2020, №69 від 25.11.2020;

актами списання товарів №134 від 30.10.2020, №137 від 30.10.2020, №138 від 30.10.2020, №139 від 30.10.2020, №140 від 30.10.2020, №142 від 30.10.2020, №143 від 30.10.2020, №154 від 30.11.2020, №155 від 30.10.2020, №156 від 30.10.2020, №157 від 30.10.2020, №158 від 30.10.2020, №159 від 30.10.2020, №160 від 30.10.2020, №163 від 30.10.2020.

Відповідач не заперечує факт використання придбаного бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 у власній господарській діяльності Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА".

Щодо господарських операцій з ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" (ЄДРПОУ 43249853), місцезнаходження: 25000, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 5а, офіс 19, виробнича база за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Орілька, вул. Степова, 12, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2020 між ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" (Продавець) та ПП Красносільське МПП "МВА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №15/02 (далі іменується - Договір №15/02 від 01.12.2020) (т.1 а.с.118-120).

Відповідно до п. 1.1. Договору №15/02 від 01.12.2020 продавець зобов`язався передати у власність покупця бітум, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а продавець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар згідно порядку і на умовах цього договору. Предметом Договору №15/02 від 01.12.2020 за видатковими накладними є бітум нафтовий дорожній в`язкий марки БНД 70/100.

Відповідно до пунктів 3.7.-3.8. Договору №15/02 від 01.12.2020, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками продавця і покупця. Товар вважається прийнятим за кількістю - згідно видаткової накладної, за якістю - згідно п.3.1. дійсного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару та оформлення відповідної видаткової накладної (пункт 4.2. Договору).

Між сторонами правочину оформлено видаткові накладні №1179 від 16.12.2020, №1180 від 19.12.2020, №1181 від 23.12.2020. Видаткові накладні містять посилання на Договір №15/02 від 01.12.2020, підписані представниками сторін Договору №15/02 від 01.12.2020: від постачальника (продавця) - директор Мосейчук О.Ю., від покупця - директор ОСОБА_1 (т.1 а.с.122-124).

Доставку вказаного вище товару оформлено товарно-транспортними накладними №1179 від 16.12.2020, №1180 від 19.12.2020, №1181 від 23.12.2020. (т.1 а.с.125-127).

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних поставка бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100 здійснювалася продавцем у с. Чудниця, Гощанського району, Рівненської області. Як вже встановлено судом та підтверджено актом перевірки, за вказаною адресою згідно форми 20-ОПП та фактично знаходиться виробнича база позивача на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5621283200:02:010:1178), зокрема експлуатується асфальтобетонний завод ДС-1583 та автотранспортні засоби (вантажні автомобілі, котки дорожні, автогрейдер, екскаватор навантажувач, укладач асфальтобетону, трактор, фреза дорожня навісна горизонтальна тощо).

Прибуття бітуму від ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" на виробничу базу позивача підтверджується записами в журналі обліку вантажів, що надійшли за 2020 рік. (т.1 а.с.145-147).

Наявність у позивача виробничих потужностей: асфальтобетонного заводу ДС-158, транспортних засобів, основних фондів, ємностей та металевих бочок також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 10 та 11 за жовтень та грудень 2020 року.

На кожну поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 постачальником надано паспорти продукції №01/12-20 від 16.12.2020, №01/12-20 від 19.12.2020, №01/12-20 від 23.12.2020 та сертифікат відповідності UA1.СІС.0000113-20, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Кропівницький завод нафтопереробки" (місцезнаходження: 25000, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 5а, офіс 19, виробнича база за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Орілька, вул. Степова, 12) є виробником бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 "Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови". (т.1 а.с.128-133).

Оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунків 631 та 281 підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за грудень 2020 року бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 від ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" на загальну суму з ПДВ - 1 192 455 грн. 00 коп. (т.1 а.с.134-144).

Оплата за поставлений бітум здійснювалася позивачем платіжними дорученнями: №2823 від 25.01.2021 у сумі 100 000,00 грн, №2835 від 15.02.2021 у сумі 70 000,00 грн (т.1 а.с.149-150).

Суд констатує, що ні у Акті перевірки, ні у відзиві на позов, відповідачем не заперечено факту надання позивачем усіх вищевказаних документів під час документальної позапланової перевірки.

Подальше використання позивачем придбаного у ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" бітуму у власній господарській діяльності підтверджується:

договорами підряду №61/2011 від 18.12.2020, №62/2011 від 18.12.2020, №63/2011 від 18.12.2020, №64/2011 від 18.12.2020, №65/2011 від 18.12.2020, №66/2011 від 18.12.2020;

актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в: №1/61 від 18.12.2020 (за договором №61/2011 від 18.12.2020), №1/62 від 18.12.2020 (за договором №62/2011 від 18.12.2020), №1/63 від 18.12.2020 (за договором №63/2011 від 18.12.2020), №1/64 від 18.12.2020 (за договором №64/2011 від 18.12.2020), №1/65 від 18.12.2020 (за договором №65/2011 від 18.12.2020), №1/66 від 18.12.2020 (за договором №66/2011 від 18.12.2020), №1/69 від 22.12.2020 (за договором №69/2011 від 21.12.2020), №1/70 від 22.12.2020 (за договором №70/2011 від 21.12.2020), №1/71 від 28.12.2020 (за договором №71/2011 від 24.12.2020), №1/72 від 28.12.2020 (за договором №72/2011 від 24.12.2020), №1/73 від 28.12.2020 (за договором №73/2011 від 28.12.2020);

довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3: від 18.12.2020 (за договором №61/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №62/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №63/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №64/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №65/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №66/2011 від 18.12.2020), від 22.12.2020 (за договором №69/2011 від 21.12.2020), від 22.12.2020 (за договором №70/2011 від 21.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №71/2011 від 24.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №72/2011 від 24.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №73/2011 від 28.12.2020);

накладними-вимогами №0000-000073 від 17.12.2020, №0000-000074 від 18.12.2020, №0000-000075 від 21.12.2020, №0000-000076 від 22.12.2020, №0000-000077 від 24.12.2020, №0000-000078 від 28.12.2020;

накладними на передачу готової продукції №73 від 17.12.2020, №74 від 21.12.2020, №76 від 22.12.2020, №77 від 24.12.2020, №78 від 28.12.2020;

актами списання товарів №172 від 31.12.2020, №173 від 31.12.2020, №174 від 31.12.2020, №175 від 31.12.2020, №176 від 31.12.2020, №177 від 31.12.2020, №178 від 31.12.2020, №179 від 31.12.2020, №183 від 31.12.2020, №184 від 31.12.2020, №185 від 31.12.2020.

Відповідач не заперечує факт використання придбаного бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 у власній господарській діяльності Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА".

Перевіряючи обґрунтованість висновку відповідача щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" зазначених операцій з урахуванням неможливості здійснювати поставку товару за договорами, оскільки дані звітів 20-ОПП про наявність основних засобів (резервуарів, мотопомп, цистерн, колон ректифікаційних, теплообмінників, насосів, приміщень, тощо) не підтверджуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутності у контрагентів дозвільних документів на роботи підвищеної небезпеки; не прослідковування за даними реєстру податкових накладних придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників; не прослідковування взаємовідносин контрагентів з власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення; не встановлення джерела походження від суб`єктів реального сектору економіки бітуму дорожнього та не підтвердження легальності руху товарів в ланцюгу постачання від виробників до ПП Красносільське МПП "МВА", не надання під час перевірки актів приймання-передачі ПММ за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики від 20.05.2008 №281/171/578/155 суд встановив та врахував таке.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" на час укладення договору купівлі-продажу №3135/1510 від 15.10.2020 зареєстроване як юридична особа (дата реєстрації - 28.07.2020, номер запису: 15561020000074805); засновник ОСОБА_2 ; розмір внеску до статутного фонду 3000000,00 грн.; керівник ОСОБА_2 ; види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., перебувало на обліку як платник податків у Онуфріївській ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області (дата взяття на облік - 29.07.2020, номер взяття на облік: 155320168795); з 01.09.2020 зареєстроване платником податку на додану вартість, ІПН 437321315532.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" на час укладення договору купівлі-продажу №15/02 від 01.12.2020 зареєстроване як юридична особа (дата реєстрації - 26.09.2019, номер запису: 14441020000013795); засновник ОСОБА_3 ; розмір внеску до статутного фонду 5000000,00 грн.; керівник ОСОБА_3 ; види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля, перебувало на обліку як платник податків у Кропивницькій ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області (дата взяття на облік - 26.09.2019, номер взяття на облік: 112319264440); з 01.11.2019 зареєстроване платником податку на додану вартість, ІПН 432498511233.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача, про наявність обставин, які свідчать про відсутність у ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" легального джерела походження товару.

Окрім того, в ході судового розгляду справи відповідачем не було доведено факту придбання позивачем бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 в жовтні та грудні 2020 року у інших суб`єктів господарювання за відсутності заперечень відповідачем факту використання позивачем бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 в жовтні-грудні 2020 року у власній господарській діяльності. При цьому, як уже встановлено, суд враховує, що відповідно до сертифікатів відповідності UA1.СІС.0000075-20 та UA1.СІС.0000113-20 ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" є виробниками бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 "Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови".

Відповідач вказує на нереальність здійснення господарських операцій, оскільки інформація, що наведена ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" у формі 20-ОПП не збігається з інформацією наявною в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що на думку відповідача вказує на відсутність у таких юридичних осіб заявлених ними у формі 20-ОПП об`єктів.

Суд критично оцінює такі доводи з огляду на таке.

У формі 20-ОПП зазначаються не об`єкти, які на праві власності належать суб`єкту господарювання, а об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, при цьому правовий титул, на якому такими об`єктами користується платник податків можуть бути відмінними від права власності (оренда, позика, безоплатне користування тощо). В той же час у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначаються лише окремі права, як право власності або право оренди. Окрім того, на переконання суду резервуари, мотопомпи, цистерни, колони ректифікаційні, теплообмінники не об`єктами нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказане, засвідчує, що самі лише припущення податкового органу щодо можливої невідповідності відомостей, поданих у формі 20-ОПП з відомостями, наявними у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ніяк не можуть впливати на позивача, який не повинен нести відповідальність за можливі порушення його контрагента, при цьому, доказів щодо вчинення таких порушень контрагентом позивача відповідачем суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій у зв`язку з відсутністю у ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" дозвільних документів на роботи з підвищеною небезпекою, оскільки роботи з продажу бітуму не відносено до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005р. №15, зареєстрованого в Мін`юсті 15.02.2005р.за №232/10512.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача про нереальність господарських операцій у зв`язку з ненаданням позивачем під час перевірки актів приймання-передачі ПММ за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №281/171/578/155 її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до інформації, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" є: КВЕД 42.11 - Будівництво доріг і автострад (основний); КВЕД 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; КВЕД 77.12 - Надання в оренду вантажних автомобілів; КВЕД 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; КВЕД 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; КВЕД 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; КВЕД 23.99 - Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; КВЕД 23.69 - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу.

Таким чином, позивач не є суб`єктом господарювання, який займається діяльністю, що відповідає хоча б одному з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Суд приходить до висновку, що складання актів приймання-передачі ПММ за кількістю та якістю за формою, затвердженою Інструкцією №281/171/578/155 для позивача не є обов`язковим, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 05.03.2019 року у справі №820/10211/15.

Суд критично оцінює доводи відповідача про не прослідковування за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників; не прослідковування взаємовідносин контрагентів з власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення.

Як було встановлено судом, відповідно до Договору №3135/1510 від 15.10.2020 та Договору №15/02 від 01.12.2020 місцем поставки бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100 сторонами було визначено с.Чудниця Гощанського району, при цьому за умовами вказаних договорів забезпечення доставки товару було покладено на постачальників товару.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

У разі ж наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, адже платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст.61 Конституції України). На суб`єктів підприємницької діяльності не покладено обов`язок здійснювати контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, наявності у нього власних або орендованих основних засобів, тощо.

Податкове законодавство не ставить в залежність стан податкового обліку певного платника податку від інших осіб, зокрема від своєчасності реєстрації податкових накладних придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників або належності оформлення взаємовідносин перевізника з власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення.

Як вбачається з Акту перевірки у ньому відсутня будь-яка інформація про те, що в ході перевірки було використано акти податкових перевірок контрагентів позивача, а отже, всі твердження наведені перевіряючими ґрунтуються на їх припущеннях та на інформації з внутрішніх інформаційних систем податкового органу, яка відповідно до рішень Верховного Суду не є належним та достатнім доказом (постанови від 22.11.2019 у справі №817/2887/14, від 19.03.2019 у справі №813/1814/17 та ін.).

Суд критично оцінює інформацію, викладену відповідачем у Акті перевірки про те, що податковий кредит ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" сформований від суб`єктів господарювання, по яких прийнято рішення про їх відповідність критеріям ризиковості. Сам по собі факт віднесення постачальників контрагентів позивача до ризикових не свідчить про те, що господарські операції з ними не були реальними, адже самі контрагенти позивача - ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" не визнавалися податковим органом такими, що відповідають критеріям ризиковості.

Суд звертає увагу, що позивач, як учасник господарської операції, не має об`єктивної можливості та не зобов`язаний відслідковувати та перевіряти весь ланцюг постачання, виявляти хто є виробником товару та хто ввів його в обіг, тощо, оскільки визначальним є отримання ТМЦ та понесення витрат таким платником податків.

Суд зауважує, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами та їх контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача та їх контрагентами податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих суб`єктів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності лише до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд також погоджується з доводами позивача про те, що чинне законодавство не забороняє і не встановлює обмежень щодо можливості укладення і виконання правочинів з суб`єктами, які мали господарські відносини з контрагентами, які в подальшому були визнані такими, що відповідають критеріям ризиковості.

До матеріалів відзиву відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки долучено копію листа ГУ Національної поліції в Рівненській області від 31.05.2021 №3551/116/01/25-2021, наданого у відповідь на запит Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.05.2021 №4875/5/17-00-07, з якого слідує, що запитувані транспортні засоби у жовтні та грудні 2020 року на території міста Рівне за даними системи відеонагляду Безпечне місто не фіксувалися. Оцінюючи вказаний доказ суд констатує, що місто Рівне не є тим населеним пунктом, що знаходиться на шляху слідування з села Широка Балка Долинського району Кіровоградської області (ТОВ "Одеський нафтопереробний трест") та з смт.Орілька, Лозівський район, Харківської області (ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки") до села Чудниця Гощанського району Рівненської області. Вказаний документ не містить відомостей щодо того, чи фіксувалися запитувані транспортні засоби у інших населених пунктах, які знаходилися на шляху транспортування бітуму від місць його завантаження ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" до місця доставки (село Чудниця Гощанського району Рівненської області). Таким чином, лист ГУ Національної поліції в Рівненській області від 31.05.2021 №3551/116/01/25-2021 не спростовує можливості здійснення перевезення бітуму дорожнього транспортними засобами з державними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 за наведеними вище маршрутами.

Окрім того, судом враховано наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. Пунктами 5-7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідачем на надано доказів того, що на час складання податкових накладних за результатами господарських операцій Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" з ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковим органом приймалися рішення про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації.

Отже, суд приходить до висновку, що правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за жовтень та грудень 2020 року ПП Красносільське МПП "МВА" ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки податковий кредит сформований на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Допитаний в судовому засіданні свідок Хнкоян Манвел - виконавчий директор ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" пояснив, що ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" були єдиними постачальниками, які у жовтні - грудні 2020 року могли поставити позивачу бітум нафтовий дорожній в`язкий марки БНД 70/100 у короткі строки, у необхідній для позивача кількості та з відстрочкою платежів. Зазначив, що з огляду на вказане позивач уклав з наведеними товариствами договори, на виконання яких ними було здійснено поставку (відвантаження) бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100 у відповідних кількостях та якості. Прийняття позивачем бітуму здійснювалося після перевірки усіх товаросупровідних документів та якості товару у власній лабораторії. Зауважень до кількості та якості товару, а також затримок з поставками не було. Постачальників бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100 у м.Рівному та Рівненській області не було.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_4 - головний інженер ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" пояснив, що у жовтні - грудні 2020 року здійснював розрахунок потреби бітуму, необхідність придбання якого у значній кількості та у короткі строки у вказаний період була зумовлена укладенням понад двадцяти договорів підряду на виконання ремонтних робіт автомобільних доріг, замовниками яких були суб`єкти, що фінансуються за рахунок коштів бюджету і роботи необхідно було виконати до завершення 2020 року.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції з постачання ТОВ "Одеський нафтопереробний трест" та ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100 позивачу у жовтні, грудні 2020 року підтверджена документами, які в повній мірі відповідають вимогам до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Записи в бухгалтерському обліку та податковій звітності Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" відповідають первинним документам, які були пред`явлені під час документальної перевірки. Транспортування товару від продавців до покупця підтверджене належно оформленими товарно-транспортними накладними.

Таким чином, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо нереальності господарської операції позивача з його контрагентами і доводами про те, що наявність договору, видаткових накладних, документів на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Позивачем надано суду переконливі докази придбання та використання придбаного бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100 у власній господарській діяльності. Таким чином, факти здійснення господарських операцій позивача повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними, бухгалтерськими, податковими та платіжними документами, а з матеріалів справи судом встановлено, що спірний податковий кредит ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" сформований на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а господарські операції оформлені належними первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів. Придбаний бітум нафтовий дорожній в`язкий, марки БНД 70/100 використаний позивачем в господарській діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджує наявність ділової та економічної мети при його придбанні. Порушення контрагентами-постачальниками податкової дисципліни може мати правові наслідки лише щодо такого платника податків та не позбавляє покупця права на формування податкового кредиту в разі підтвердження належними первинними документами, у відповідності до приписів податкового законодавства.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в рішеннях від 12.02.2019 по справі № 813/7368/13-а, від 05.02.2019 по справі № 816/652/15-а, від 22.01.2019 по справі № 820/313/17.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини:

рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України" "п. 38 у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку";

рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності";

рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" "п. 23 у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не довів безтоварності спірних господарських операцій, не підтвердив належними й допустимими доказами порушення Приватним підприємством Красносільське мале приватне підприємство "МВА" підпункту "а" пункту 198.1, абзаців 1 та 2 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:

1) договором про надання правової допомоги;

2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;

3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що відшкодуванню підлягають витрати на надану професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено - постанова Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20.

Судом встановлено, що правову допомогу відповідачу у даній справі надавав адвокат Красовський В.Б. згідно з ордером серії ВК №103168.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 01.02.2021р., додаток №1 від 22.07.2021 року до договору про надання правової допомоги від 01.02.2021р., акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.11.2021 року, рахунок №03/21-МВА від 18.11.2021 року на суму 15000,00 грн., звіт з описом наданої правової допомоги Адвокатським бюро Миколи Бляшина Приватному підприємству Красносільське мале приватне підприємство "МВА" по справі №460/10687/21 у Рівненському окружному адміністративному суді.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, значенням справи для відповідача та наданих доказів витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 01.02.2021.

Письмових заперечень щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу відповідачем суду не подано.

Отже, судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №622717000702 від 17.07.2021.

Стягнути на користь Приватного підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 13 645,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14.02.2022.

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (вул.Яблунева,2, с.Красносілля, Гощанський район, Рівненська область, 35425, ідентифікаційний код 31358915)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков