Рішення

від 18.01.2022 по справі 640/20789/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року м. Київ № 640/20789/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю АРХІ ГЛАСС ПЛЮС (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12 А, кв.31) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АРХІ ГЛАСС ПЛЮС (далі також - Позивач, ТОВ АРХІ ГЛАСС ПЛЮС ) з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 № 6272615147 та від 21.11.2018 № 6262615147.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ на позапланову виїзну перевірку № 14954 від 08.10.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказує Відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентом. Також Позивач наголосив, що Відповідач провів перевірку Позивача на підставі, якої на момент прийняття наказу та допуску до перевірки не існувало.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірні рішення приймалися Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним норм Податкового кодексу України, що виразилось у податковому обліку безтоварних господарських операцій з контрагентом.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій , здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 08.10.2018 № 14954 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АРХІ ГЛАСС ПЛЮС (код 35574520) , на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 КК України, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Позивача, з метою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом підприємств, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю Бром Форс за листопад 2015 року.

На підстав вказаного наказу, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з рядом підприємств за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю Бром Форс (код 39879596), за результатами якої складено акт від 24.10.2018 № 275/26-15-14-07-01-10/35574520 (далі також - Акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

підпункту 134.1.1. пункту 134 статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35549,00 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік у сумі 35549,00 грн.;

пунктів 198.1., 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32916,00 грн., у тому числі за листопад 2015 року на суму 32916,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що взаємовідносини Позивача з ТОВ Бром Форс (в особі директора Круглика О.В.) ґрунтувалися на договорі поставки від 20.11.2015 № 2011/1, за умовами якого ТОВ Бром Форс як постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність Позивачу як покупцю продукцію, а останній - прийняти та оплатити продукцію. Ціна на продукцію встановлюється у національній валюті та вказується у додатках до договору. До перевірки надано додаток № 1 до договору № 2011/1 від 20.11.2015. Згідно з ЄДРПН ТОВ Бром Форс виписало на користь позивача видаткову накладну № 179 від 26.11.2015 на суму 197493,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 32915,64 грн.) та податкову накладну № 157 від 26.11.2015 на аналогічну суму. Податкова накладна зареєстрована в ЄДРПН та підписана від імені Круглик О.В. Розрахунки проводились у безготівковій формі. Згідно з карткою рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2014-29.07.2016 по контрагенту ТОВ Бром Форс дебіторська заборгованість становить 177744,47 грн.

Натомість, в ході аналізу податкової інформації встановлено, що ТОВ Бром Форс не подано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, 2016 рік до ДПІ за місцем обліку; кількість працюючих осіб, згідно з розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року, становить 5 осіб; остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2015 року; відповідно до реєстру податкових накладних ТОВ Бром Форс у перевіряємому періоді не придбавало товари, роботи (послуги), які постачалися (продавалися) Позивачу; при проведені аналізу даних ЄДРПН встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

При подальшому дослідження ланцюгу постачання товарів/послуг придбаних Позивачем у ТОВ Бром Форс встановлено відсутність факту їх фактичного здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє джерело походження товарів/послуг, що не дає можливості відстежити постачальників по ланцюгу, а відтак неможливий йог рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у взаємопов`язаних без фактичного їх здійснення операціях до Позивача.

Враховуючи зазначене встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту її фактичного здійснення, оскільки протягом листопада 2015 року відсутня реєстрація податкових накладних від контрагентів-постачальників на ТОВ Бром Форс з номенклатурою, об`ємом - кількістю робіт, послуг, зазначених ТОВ Бром Форс в зареєстрованих у листопаді 2015 році податкових накладних, виписаних Позивачу з номенклатурою товару: полоса, круг, квадрат, кутник.

Вказане, на думку Відповідача, свідчить про здійснення господарської діяльності ТОВ Бром Форс без настання правових наслідків, для забезпечення податкової вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів.

Крім того, в Акті Відвідачем зазначено, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.04.2016 у справі № 760/8619/16-к, в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212 КК України, встановлено, що у ході досудового розслідування встановлено, що учасниками організованої групи були зареєстровані та перереєстровані на приватних осіб ряд підприємств та на даний час використовують групу транзитно-конвертаційних підприємств, у тому числі ТОВ Бром Форс та інші з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувались грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботі чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Отже, фактично ТОВ Бром Форс створено штучну видимість здійснення господарських операцій з Позивачем шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, Позивач подавав Відповідачу заперечення на Акт (з наданням копій первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами), які були залишені Відповідачем без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі Акта, Відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 21.11.2018 № 6272615147, Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 32916,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 8229,00 грн.;

від 21.11.2018 № 6262615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями на 35549,00 грн.

Незгода Позивача з наведеними рішеннями та наказом Відповідача, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних наказу і податкових повідомлень-рішень рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що позовна заява є частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі також - Кодекс) та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 61.1 статті 61 Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктом 62.1.3 пункту 62.1. статті 62.1 Кодексу, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 Кодексу).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.11.пункту 78.1. статті 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункту 78.4. статті 78 Кодексу).

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункту 78.5. статті 78 Кодексу).

Відповідно до пункту 81.1. статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2. статті 81 Кодексу).

При цьому, обставини справи, які б свідчили про недопуск Позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення виїзної перевірки, судом не встановлено і відповідних доказів матеріали справи не містять. Натомість, матеріали справи містять дані, що перевірку проведено з відома та у присутності директора товариства, якому було вручено наказ на перевірку та пред`явлені направлення на перевірку.

Водночас, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також прийняті за результатами такої перевірки рішення.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 та від 12.03.2019 у справі № 826/630/15.

При цьому, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача № 14954 від 08.10.2018.

Щодо вимоги Позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 № 6272615147 та від 21.11.2018 № 6262615147, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Враховуючи наведене суд вважає, що для встановлення дійсних обставин у справі, дослідженню підлягають первинні документи, якими Позивач обґрунтовує правомірність формування ним витрат та податкового кредит по взаємовідносинам з ТОВ Бром Форс .

Відповідно до пункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Кодексу).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1. статті 135 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування Позивачем суми податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість мали вплив взаємовідносини з контрагентом ТОВ Бром Форс .

На спростування висновків Відповідача, покладних в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ Бром Форс , Позивачем надані суду наступні первинні документи (копії): договору поставки № 2011/1 від 20.11.2015 з додатками; видаткової накладної № 179 від 26.11.2015; товарно-транспортної накладної від 26.11.2015 № БФ-0000618; податкової накладної від 26.11.2015 № 157 на суму 197493,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 32915,64 грн.).

Також Позивачем надані первинні документи на підтвердження використання (переміщення, списання) та подальшої реалізації іншим контрагентам придбаної у ТОВ Бром Форс продукції.

Дослідивши та надавши оцінку наведеним первинним документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій Позивача з контрагентом.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірній операції та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, Відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи його представника викладені у відзиві на позов.

Також Відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих Позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Бром Форс вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.

Натомість, під час розгляду справи судом встановлено, що відносно Позивача та його контрагента ТОВ Бром Форс відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних (безтоварних, фіктивних) господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій Позивача з ТОВ Бром Форс .

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення витрат та податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду даної справи, судом встановлено не було.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії , в якому зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом Позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій, не може впливати на право Позивача (покупця) сформувати витрати та податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента Позивача матеріальних ресурсів Відповідачем суду не надано, а посилання Відповідача лише на неподання контрагентом звітності та невідповідність у ЄДРПН номенклатури придбаного та реалізованого товару, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Окрім того, податкове законодавство не містить обов`язку платника податків перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати витрати і податковий кредит лише за їх наявності.

Водночас, аргументи Відповідача ґрунтуються фактично на податковій інформації, однак, на думку суду, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагента Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем безтоварними.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Натомість, як вже зазначалося судом вище, надані Позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь Позивача та контрагента у виконанні договірних зобов`язань.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення Відповідача від 21.11.2018 № 6272615147 та від 21.11.2018 № 6262615147 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткові обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для його часткового задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ними рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІ ГЛАСС ПЛЮС задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.11.2018 № 6272615147 та від 21.11.2018 № 6262615147.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук